Gaznaauto Сайт про автомобили
Майже сто років тому на гоночних автомобілях Bugatti вже стояли литі алюмінієві диски — красиві і легкі. А ось нерозпещений радянський автомобіліст і через півстоліття практично не знав, що таке нестандартні елементи екстер’єру. Саме тому всі серійні радянські машини задовольнялися звичайними штампованими колесами, які (в кращому разі!) могли бути прикриті хромованими або пластиковими ковпаками.
Кустарі та імпорт
Втім, на маловідомих на той час прототипах майбутнього ВАЗ-2107 чітко проглядаються колеса, відлиті з алюмінієвого сплаву. Таке «лиття» можна було побачити на невеликій кількості спортивних автомобілів ВАЗ, до яких мала відношення ЛСГА — лабораторія спортивно-гоночних автомобілів транспортного управління ВАЗу.
Але автогонщиків не влаштовувала практично повна відсутність у країні литих дисків. Деякі «перебивалися» продукцією іноземних виробників — так, наприклад, зробив Стасіс Брундза, який встановив на свою знамениту «п’ятірку» ВФТС колеса ATS Classic. Можна згадати і Lada Eva на значних дисках Ronal. Окремі спортсмени-кільцевики (наприклад, москвич А. Замислов) самі (!) відливали оригінальні широкі колеса з магнієвого сплаву.
На фото: ВАЗ-2107 на «литті» з алюмінієвого сплаву і Lada Eva на дисках Ronal Turbo
Дрібна серія
Однак першими «легкі» колеса приміряли не «кузови», а перегонові автомобілі Естонія і баггі середини-кінця сімдесятих років. Переваги таких дисків професійним гонщикам були добре відомі, але далі експериментального (читай — штучного) виробництва справа все-таки не йшла.
Поки, нарешті, у другій половині вже вісімдесятих років ціла низка металургійних і авіаційних підприємств не зайнялася виготовленням «товарів широкого вжитку», зокрема коліс із легких сплавів.
Найбільш впізнаваною моделлю тих років є «фреза» — диск, малюнок якого дійсно схожий на зуби фрези або пили. Такі колеса, що випускалися Солікамським магнієвим заводом, часто можна було зустріти на бойових і тренувальних «вісімках» 80-х-90-х років минулого століття. Цей дизайн дисків, до речі, схожий і на опціональні колеса Centra для автомобілів VW.
НАМИ Апельсин-2 на дисках Centra
«Фреза» за параметрами підходила для ВАЗів, але відрізнялася збільшеною шириною обода (5,5J). Крім того, завдяки застосуванню магнієвого сплаву диск був приблизно на 1 кг (!) легшим за штатне колесо 2105.
На фото: ВАЗ-2105 на дисках ATS
Як і будь-які інші магнієві колеса, «фреза» була дуже схильна до електрохімічної корозії. З цим боролися шляхом нанесення спеціальних складів ще на стадії виготовлення коліс, однак при пошкодженнях захисного покриття диск починав «йти пластівцями». Втім, для спортивних автомобілів головною якістю (крім ваги) була ударостійкість, а не довговічність при «звичайній» експлуатації.
Казанський магнієвий завод (КМЗ) також виробляв литі колеса з магнію, які в побуті більш відомі як «казанки». Ажурний дизайн маточини був покликаний поліпшити охолодження гальм, але при цьому за міцністю «казанки» помітно перевершували будь-які звичайні диски, за що полюбилися спортсменам-ралістам.
Більш «цивільні» за призначенням колеса випускав підмосковний Балашихинський ливарно-механічний завод (БЛМЗ). Втім, диски хитромудрого дизайну також були виготовлені з алюмінієвого сплаву з вмістом магнію. Такі колеса можна було зустріти на ВАЗах кінця вісімдесятих років, хоча для більшості радянських автомобілістів легкосплавні колеса все одно залишалися «річчю в собі». Хіба що ГАЗ вже на заході радянської імперії випустив для Волги невелику партію легкосплавних дисків з красивим малюнком «гнутих» спиць, які за дизайном нагадували колеса американських Lincoln.
На фото: ВАЗ-2105 на дисках ATS Classic
Були й українські виробники «литва»: у Мелітополі на заводі Автоцветлит для Таврій випускалися легкосплавні диски з посиленим ободом, а в самому Запоріжжі Моторсіч на замовлення виготовляв титанові (!) колеса. Зрозуміло, це були вироби не комерційного, а спортивного призначення — їх використовували тільки «навколозаводські» команди із Запоріжжя та Кременчука. У вільному продажі в радянські часи такі колеса не зустрічалися.
Лихі 90-ті
Тільки розвал СРСР підстьобнув виробників зайнятися темою легкосплавних коліс всерйоз. Це стало можливим насамперед завдяки так званій конверсії. На цілій низці підприємств оборонного комплексу, які виробляли авіаційні шасі і танкові катки, раптом зрозуміли, що вони можуть переключитися на значно більш ходову (і комерційно успішну) продукцію — ковані автомобільні колеса. Зробити це їм дозволяли унікальні технології, відточені за рахунок довголітньої роботи на радянський ВПК. При цьому вітчизняне «кування» виходило не тільки легким і міцним, а й дуже доступним, як порівняти із захмарними за ціною іноземними аналогами.
Першим відомим виробником став Всеросійський інститут легких сплавів (ВІЛС), який швидко налагодив випуск лінійки дисків практично для всіх популярних радянських автомобілів. Ковані диски ВІЛС мали доволі скромний вигляд, зате за експлуатаційними параметрами були поза конкуренцією.
На фото: Lada Riva 1600SLX Sport 1986-1991 рр.
Незважаючи на складну економічну ситуацію, в перші пострадянські роки перепрофілювалися ще кілька металургійних комбінатів Молдові — Ступінський, Самарський, Бєлокалітвінський і Красноярський. Виробництво «кування» вимагає спеціального обладнання, а саме потужного преса, що розвиває зусилля від 10 000 тонн і вище. Тому займатися випуском таких коліс могли лише деякі підприємства галузі.
Трохи шкода, що в планово-адміністративній економіці СРСР «не знайшлося місця» для масового виробництва коліс із легких сплавів, хоча і технології, і обладнання підприємств Країни Рад це давали змогу. Тим вище цінуються сьогодні дивом уцілілі «фрези» і «казанки», що стали справжніми артефактами для любителів рідкісних і незвичайних «олдскульних» дисків.
Читайте також:
Поділитися: 6 0 0 0 Підпишіться на нас у Яндекс Дзен
Додати коментар
Для коментування вам необхідно авторизуватися
Увійти
Коментар відправлено
5 коментарів
11.10.2015 09:03
Борис Полажинець
11.10.2015 09:05
Борис Полажинець
Відмінна стаття з унікальними фактами, але в легкодоступній формі.
12.10.2015 04:44
Peter Auswanderer
«Фрезу» пам’ятаю. На 8-ці у мене стояла. І пластівці на «ліжках» пам’ятаю. Я так навчився визначати тоді магнієві диски. Так і продав із пластівцями. Покупець був радий «литтю» і одразу ж став вирішувати, у якого умільця замовляти «супермегаболти» від автоворів. У ті часи вранці йдеш і рідкісний двір стоїть без обнесеної або взагалі на цеглинах машини. Дзеркала, підголівники, антени, колонки, магнітоли взагалі додому носили з акумуляторами щодня. Ось час був. У мене разок гуделку кастомну зрізали біля магазину. 5 хвилин і немає сигналу.
12.10.2015 17:48
Сергій Шабалін
На експортних ладах класне лиття було, щас такий дизайн не знайдеш. А диски Ронал-взагалі вогонь! Редакція, запиліть можливість додавати фото в коментах. без них як без рук!
