Gaznaauto Сайт про автомобили
Для жителів країн так званого соцтабору автомобіль завжди був великою цінністю. Наша «п’ятірка» і пізній Wartburg — чудові кандидати для прямого порівняння, адже їх і випускали в один час, і призначали для приблизно однієї й тієї самої категорії громадян, нехай і тієї, що живе в різних країнах. За деякої зовнішньої схожості у цих машин стільки відмінностей, що ми не могли втриматися від їх порівняльного огляду. Що ж було «крутішим» наприкінці вісімдесятих — радянська самодіяльність на базі Fiat-124 або «гедерівський» продукт із чужим двигуном? Поглянемо на це питання крізь призму трьох десятиліть.
Трохи історії
Wartburg 353 почали випускати ще 1965 року — тобто, за часом виходу він був прямим аналогом італійського Fiat 124, що став прообразом не тільки ВАЗ-2101, а й інших «жигулеподібних» аж до «п’ятірки». Автомобіль призначався для жителів НДР і вважався моделлю класом вище, ніж Trabant 601, зберігши водночас чимало спільних рис із цим автомобілем — наприклад, двотактний двигун, нехарактерний для більшості європейських машин того часу.
Задовго до появи моделі 1.3 східно-німецький седан намагалися осучаснити, створивши прототип Wartburg 360 з несучим кузовом і тридверний хетчбек (позначався як «купе») Wartburg 355.
Переживши кілька зовнішніх модернізацій, Wartburg все ж зберіг свої особливості і в такому вигляді випускався аж до 1988 року, коли модель істотно оновили, замінивши, нарешті, і силовий агрегат.
Volkswagen запропонував налагодити в НДР виробництво своїх моторів, що для східно-німецького підприємства було справжнім порятунком. Однак завод в Айзенахі після возз’єднання двох частин Німеччини став філією фірми Opel — і тому 1991 року оновлений Wartburg опинився не при справах. А завдяки посередництву литовської компанії близько 15 000 оновлених, але вже не надто затребуваних німцями Вартбургів потрапило до Радянського Союзу в 1991 році. Це було приблизно 10% від загального випуску моделі 1.3, яку з 1988 по 1991 рік виготовили в кількості 152 тисяч екземплярів.
У «п’ятірки» тольяттинського виробництва зовсім інша історія. На ВАЗі намагалися осучаснити свій, по суті, єдиний задньопривідний автомобіль, зберігши найзатратніші штампи і загальну компоновку.
Тому каркас кузова і технологію його виготовлення залишили колишніми, але практично всі зовнішні панелі замінили, помітно осучаснивши машину візуально. «П’ятірка» була представником нового сімейства, яке включало в себе як універсал 2104, так і “люксовий” варіант під індексом 2107.
Краще за «німця»: у 1980-му ВАЗ-2105 мав вельми сучасний вигляд. Якщо, звісно, відволіктися від дверних прорізів і загальних пропорцій незграбного кузова.
Оскільки «нуль п’ята» випускалася вдесятеро довше, ніж Wartburg із чотиритактним двигуном, то за 31 рік було виготовлено понад два мільйони автомобілів цієї моделі, хоча тих самих ВАЗ-2106 за аналогічний період випустили вдвічі більше. І ВАЗ-2105, і Вартбург 1.3 кілька років перетиналися на німецькому ринку, але у кожної з цих машин були свої прихильники, які могли обирати між «фіатівським корінням» радянської машини або сучаснішою передньопривідною компоновкою оновленого Wartburg.
За Lada Nova (так «п’ятірка» називалася в Німеччині) просили 9000 дойчмарок. За Wartburg 1.3 — 13 450, що було забагато навіть з урахуванням «фольксвагенівського» мотора і передньопривідного компонування. У покупців «великих седанів за мінімум грошей» був ще один варіант — ВАЗ-2107 за 12 000 марок. Але за меншу суму (11 000 марок) можна було купити радянську «вісімку» з 1,1-літровим мотором — і ця пропозиція німцям була вельми цікава.
П’ять чи сім? Дев’яносто дев’ять — принаймні ця цифра у виконанні Лади надавала покупцеві максимум сучасних технічних рішень, зберігаючи кузов традиційного типу.
1 / 3
П’ять чи сім? Дев’яносто дев’ять — принаймні ця цифра у виконанні Лади надавала покупцеві максимум сучасних технічних рішень, зберігаючи кузов традиційного типу.
2 / 3
П’ять чи сім? Дев’яносто дев’ять — принаймні ця цифра у виконанні Лади надавала покупцеві максимум сучасних технічних рішень, зберігаючи кузов традиційного типу.
3 / 3
В СРСР «п’ятірка» і німецький автомобіль не конкурували з простої причини: на початку дев’яностих років гроші так стрімко дешевшали, що їх були готові вкласти в будь-яку машину — тим паче чотиридверну і фізично нову. Але порівняно з Вартбургом ВАЗ-2105 виявився справжнім «аксакалом», переживши соціалізм і протримавшись на конвеєрі аж до 2010 року.
Зовні
ВАЗ-2105 — це дах від оригінального Fiat 124, навколо якого радянські дизайнери побудували деяку подобу більш сучасного автомобіля. Прямі кути, жорсткі лінії, велика прямокутна оптика, велика кількість пластику і мінімум хрому — для свого часу «п’ятірка» мала непоганий і точно доволі сучасний вигляд.
1 / 3
2 / 3
3 / 3
Тим паче, що на той час у НДР ще щосили випускали «дорестайлінговий» Wartburg 353, який пережив першу, але відносно непомітну модернізацію в 1975 році.
На фото: складання моделі 353 на заводі в Тюрінгії
1 / 3
На фото: складання моделі 353 на заводі в Тюрінгії
2 / 3
На фото: складання моделі 353 на заводі в Тюрінгії
3 / 3
Схожість автомобілів посилював практично повний збіг розмірів: «п’ятірка» була коротшою на 86 мм (4130 мм), будучи на 40 мм ширшою (1680 мм) і на 49 мм нижчою.
Пропорції і силуети машин не сильно відрізнялися, а після оновлення Wartburg отримав пластикові бампери, що нагадували за дизайном деталі радянської «вісімки», а також блок-фари і велику задню оптику.
Wartburg з новим мотором отримав велику оптику, дуже схожу на «п’ятірочну» і бампери, виконані в «зубільному» стилі
Залежно від модифікації для німецького ринку «п’ятірка» під назвою Nova могла отримати оригінальний передній бампер (перше фото). Задній при цьому фарбували в колір кузова.
1 / 4
Залежно від модифікації для німецького ринку «п’ятірка» під назвою Nova могла отримати оригінальний передній бампер (перше фото). Задній при цьому фарбували в колір кузова.
2 / 4
Залежно від модифікації для німецького ринку «п’ятірка» під назвою Nova могла отримати оригінальний передній бампер (перше фото). Задній при цьому фарбували в колір кузова.
3 / 4
Залежно від модифікації для німецького ринку «п’ятірка» під назвою Nova могла отримати оригінальний передній бампер (перше фото). Задній при цьому фарбували в колір кузова.
4 / 4
Хоча «п’ятірку» було створено на вісім років пізніше за модель 1.3, вона мала «зліший» і сучасніший вигляд, якщо це слово взагалі можна застосувати до похідних на базі Фіат-124 у вісімдесяті роки. У Вартбурга не було ні поясних виштамповок, ні гострих граней — загалом, він немов не помітив тенденції двох десятиліть. Однак у цьому була й іронія: якраз у момент початку виробництва версії 1.3 такий підхід знову набув актуальності.
На фото: Wartburg 1.3
Великий туризм: автомобіль із кузовом універсал вирізнявся величезним прорізом п’ятих дверей. П’ятидверка отримала той самий «пакет оновлень», що і седан
Адже форми кузова машин поступово закруглювалися, а різкі лінії поступалися місцем плавним переходам. Проте кути нахилу стекол розставляли все на свої місця: Wartburg був таким самим прибульцем із шістдесятих, як і ВАЗ-2105.
Обвіс — усьому голова: Lada Nova Spezial і Wartburg у версії від Irmscher вирізнялися ефектнішою зовнішністю, ніж базові модифікації
Всередині
Кожна з цих машин найбільше відрізнялася від колишніх моделей салоном — настільки велике було бажання конструкторів піти від «оригіналів» у вигляді першої моделі Жигулів і Wartburg 353 відповідно. «П’ятірка» отримала не тільки “високі” передні крісла, а й більш незграбну панель з бічними дефлекторами системи вентиляції, а також суцільноформовану пластикову оббивку дверей.
Салон «п’ятірки» був набагато сучаснішим, ніж інтер’єри колишніх «Жигулів». Але жорсткий пластик всюди не додав відчуття якості
Ще одна важлива відмінність ВАЗ-2105 від попередніх «Жигулів» — відсутність «кватирок» у передніх дверях і штатний обігрів заднього скла. Характерна для Жигулів своєрідна посадка «навскіс» при цьому нікуди не поділася, тому з погляду ергономіки ВАЗ-2105, як і раніше, залишався не найвдалішим автомобілем.
Але і «гедерівський» конкурент навіть після модернізації став сучаснішим у салоні лише візуально, а не по суті. Рульова колонка, сидіння водія та блок педалей були сильно розбалансовані навіть порівняно з Жигулями, тобто всістися зручно за кермом німецької машини, на відміну від її західнонімецьких аналогів, було важко.
Більш масивна панель приладів із кнопками з боків комбінації — прикмета саме моделі 1.3L
1 / 3
Більш масивна панель приладів із кнопками з боків комбінації — прикмета саме моделі 1.3L
2 / 3
Більш масивна панель приладів із кнопками з боків комбінації — прикмета саме моделі 1.3L
3 / 3
Примітивнішими були й рішення в оздобленні дверей, а також конструкція підлогового педального вузла та внутрішня дверна ручка, що нагадувала «горбатий» Запорожець, а не автомобілі вісімдесятих років. І якраз у салоні відставання від радянських «Жигулів» відчувалося найбільше, оскільки більш «пухка» приладова панель і масивні сидіння ніяк не могли приховати початковий вік конструкції. Зараз, утім, відсутність помітних порогів і плоска підлога вважаються очевидними плюсами, але у вісімдесяті роки ці особливості Wartburg 1.3 сприймалися анахронізмом.
Голий метал на дверях натякав на те, що цей Вартбург створювали ще за часів розробки Fiat-124. Оббивка не зазнала особливих змін аж до закінчення випуску німецького автомобіля
З погляду комплектації у цих відверто бюджетних автомобілів спостерігався повний паритет: жодних «надмірностей» на кшталт електроприводів дзеркал, стекол або дверних замків, не кажучи вже про кондиціонер.
Техніка
Wartburg 353 радикально відрізнявся за конструкцією від радянських Жигулів. По-перше, іншим був тип приводу (на передні колеса), що особливо дивно для автомобіля родом із середини шістдесятих років. По-друге, під капотом тут виявився двотактний трициліндровий двигун, яких у радянських автомобілів цього класу просто не було.
Два такти і три циліндри: до 1988 року під капотом Вартбурга було саме так
По-третє, в основі лежала справжня рама, причому грушоподібна основа, до якої кузов кріпився через 10 подушок, була силовою конструкцією, а панелі — навісними та легкознімними, тож їхня корозія ні на що не впливала.
Цей «набір» — навіть не середина минулого століття за конструкцією, а, скоріше, його початок. Проте, Wartburg керувався цілком адекватно для свого класу і потужності завдяки пружинним незалежним підвіскам.
У чомусь прогресивніший, у чомусь ні: Wartburg 1.3, як порівняти з Жигулями, був не кращим і не гіршим з точки зору конструкції — він просто інший
На початку вісімдесятих років двотактний мотор моделі 353 намагалися осучаснити, зробивши систему змащення роздільною і встановивши приводний продувний компресор G-Lader, завдяки якому двигун би зміг працювати на чистій суміші з повітря і бензину. Однак ні часу, ні фінансових коштів для подібної модернізації так і не вистачило, а в підсумку під капотом Вартбурга з’явився розташований поперечно, а не поздовжньо, як раніше, цілком сучасний мотор.
Чотири плюс чотири: і тактів, і «горщиків» сюди нарешті «поклали» стільки, скільки було загальноприйнято. На жаль, машині-ветерану такий хід уже не надто допоміг
1 / 3
Чотири плюс чотири: і тактів, і «горщиків» сюди нарешті «поклали» стільки, скільки було загальноприйнято. На жаль, машині-ветерану такий хід уже не надто допоміг
2 / 3
Чотири плюс чотири: і тактів, і «горщиків» сюди нарешті «поклали» стільки, скільки було загальноприйнято. На жаль, машині-ветерану такий хід уже не надто допоміг
3 / 3
Це 1,3-літровий BM 860, який виробниче об’єднання IFA випускало за ліцензією Volkswagen. Цей самий мотор ставили на Volkswagen Polo II і Golf II, проте він помітно відрізнявся від оригіналу за навісним обладнанням, оснащуючись оригінальними стартером, генератором і карбюратором Weber 34TLA-51/1.
А що «п’ятірка»? Зрозуміло, це чотири циліндри, чотири ж такти і задній привід, який у поєднанні з поздовжнім розташуванням силового агрегата об’єднував усі Жигулі незалежно від моделі. Так, на «нуль п’ятій» уперше в Радянському Союзі в приводі ГРМ використовували не ланцюг або зірочки, а плоскозубчастий ремінь.
Інші нововведення — суцільноштамповані панелі салону з поліуретану, гідрокоректор блок-фар і друковані плати задніх ліхтарів, у загальному корпусі яких об’єднали «поворотники», стоп-сигнали, вогні заднього ходу, а також габаритні та протитуманні вогні.
Традиційно для післявоєнних малолітражок у Жигулів не було ніякої рами, зате був кузов несучої конструкції і поздовжньо розташований силовий агрегат — тобто Жигулі і Вартбург належали до одного класу і цінової категорії, але при цьому були абсолютно різними з точки зору техніки. Найдивовижніше, що відверті анахронізми німецької машини дивовижним чином поєднувалися з приводом на передні колеса і цілком сучасним мотором, а у «Жигулів», незважаючи на несучий кузов і ремінний привід ГРМ, були свої «відсилання до колишніх десятиліть».
Їхали при цьому машини доволі схоже, переконливо демонструючи, що радикальні відмінності в конструкції за загальної схожості рівня самих виробників не призводять до драматично різної поведінки автомобілів на дорозі. Адже якщо «вісімка» отримала породисту керованість завдяки фірмі Porsche, а Mercedes W123 порівняно з «Волгою» ГАЗ-24-10 демонстрував виняткову інтелігентність реакцій, то ні в «Жигулів», ні у «Вартбурга» не було особливих шансів на перевагу один перед одним із погляду ходових якостей. Хоча за прохідністю Вартбург, через свою передньопривідну компоновку, перевершував будь-які Жигулі, що зрозумів кожен покупець цієї машини в СРСР. І потенційно німецька машина була набагато довговічнішою за нашу, адже виробник закладав термін служби рами (а отже, і всієї машини) на термін 25 років, тоді як для Жигулів «час життя» вимірювався скромними вісьмома роками.
