Кому необхідно, а кому немає сенсу робити антикорозійну обробку?

Закони природи невблаганні: раніше чи пізніше, але іржа з’їсть кожен автомобіль. Інше питання — як швидко це станеться. Однак і машину зараз ніхто не купує «на все життя».

Антикор, як називають антикорозійну обробку кузова автомобіля, у нас в країні має давні та міцні традиції.

За часів СРСР, коли машина для більшості населення була жаданою мрією, величезною цінністю, яку купували раз і назавжди, «антикорозійку» робили всі. Покривали днища гудроном, шукали дефіцитну гумовобітумну мастику і «Мовиль», заливали гарячий мазут у пороги. Популярний був антикор і в середині дев’яностих — на початку нульових, коли в країну пішов потік старих іномарок, яким також прагнули якомога довше «зберегти життя».

З приходом ринку в продажу з’явилися і всілякі антикорозійні мастики, всюди стали відкриватися сервіси, що роблять антикор. Але часи змінилися, і зараз актуальність і виправданість «антикору» потрібно оцінювати по-новому.

Матчасть

Суть антикору — в нанесенні захисного герметизуючого покриття на схильні до корозії частини кузова. Це днище і колісні арки, а також приховані порожнини — пороги, стійки дверей, лонжерони та інші «коробчасті» порожнисті профілі кузова. Про те, як відбувається процес ураження кузова корозією, ми вже розповідали в окремому матеріалі, який корисно прочитати навіть власникам нових авто, не кажучи вже про старі. Ще можна обробити вихлопну систему і пороги із зовнішнього боку.

Вся процедура проводиться таким чином. Автомобіль ретельно відмивається і просушується. Залишки старого антикору (якщо був), заводського покриття і вогнища іржі, що кришиться, видаляють. Але до голого металу, як під час фарбування, не зачищають — це не потрібно.

Потім за допомогою розпилювачів антикорозійний препарат під тиском наноситься на днище і колісні арки. У разі якщо робиться «повний антикор», добираються і до прихованих порожнин через штатні отвори або заново просвердлені, які потім закриваються заглушками. У них також через розпилювач вводять препарат, який осідає всередині порогів, створюючи захисну плівку.

Після обробки машина знову просушується протягом приблизно трьох годин. Весь процес, залежно від моделі автомобіля, займає 7-9 годин. Ще дві доби автомобіль не рекомендується інтенсивно експлуатувати і забороняється мити — стільки часу потрібно до остаточного схоплювання покриття.

Засобів для антикору зараз існує безліч, і всі вони діляться на дві великі групи — мастики на основі бітуму або синтетичних смол і на основі воску. До основи кожен виробник додає свої «присадки» у вигляді цинку, бронзи, полімерів або каучуку. Для обробки відкритих частин кузова днища і арок використовують мастики, що тверднуть, а для прихованих порожнин (порогів і стійок), навпаки, препарати, що «невисихають». Щодо конкретних брендів, то найпопулярнішими у сервісменів на сьогодні є голландський препарат Tectyl, шведські Noxudol і Dinitrol, а також бельгійський Soudal і німецький Bivaxol.

Ефективність антикорозійної обробки, так само як фарбування, безпосередньо залежить від якості підготовки поверхні, використовуваного обладнання та дотримання технологій нанесення. Тому самостійно зроблений антикор часто виявляється марно витраченими силами, часом і грошима на мастику. Бо дуже складно поза сухим боксом, без підйомника і розпилювачів високого тиску, орудуючи пензликом на естакаді, забезпечити герметичне прилягання і рівномірність нанесення покриття. А без герметизації не буде і захисту — метал так само іржавітиме під як завгодно товстим шаром навіть найдорожчої і «брендової» мастики.

Щоправда, і сервіси, які роблять антикор, гарантії того, що оброблена поверхня не буде іржавіти, теж не дають, обіцяючи лише збереження цілісності нанесеного шару мастики протягом двох-трьох років. Саме стільки загалом і тримається антикор — під впливом піску і гравію, дорожніх реагентів і перепадів температур мастика поступово руйнується, у покриття з’являються відколи й «виїдені» ділянки, що відкривають шлях корозії. Тому після закінчення двох-трьох років антикор починає втрачати свої захисні функції і його доведеться робити знову.

Скільки коштує

Існують дві основні «програми» антикору — це обробка днища і колісних арок і «повна», що включає також обробку прихованих порожнин. Вартість обробки «днище + арки» для компактних автомобілів А-класу, таких як Daewoo Matiz, становить від 5 000 лів, для машин С-класу, таких як Ford Focus, — від 7 000 лів, а для великих позашляховиків, таких як УАЗ «Патріот», за такий антикор попросять близько 10 000 лів. Повна обробка, що охоплює приховані порожнини, обійдеться дорожче — близько 9 000 лів за «міні», 12 000 лів — за С-клас і близько 15 000 лів — за позашляховики.

Окремим рядком йде обробка вихлопної системи термолаком (від 2 000 до 4 000 лів, залежно від моделі) і нанесення «рідких локерів», за що попросять, виходячи з моделі авто, близько 3 500 — 7 000 лів за чотири арки. Останні, також звані «рідкими підкрилками», являють собою шар гумовобітумної композиції, що наноситься завтовшки 3-4 мм і оберігає арки від піску і гравію, що летить від коліс. Виступають як альтернатива пластиковим локерам. Також як замінник анігравійних плівок, що наклеюються із зовнішнього боку порогів під дверима, пропонується нанесення полімерного покриття. Коштує це від 2 000 до 4 000 лів.

Кому це треба

Тим, хто змінює (або припускає змінювати) автомобіль за «європейським сценарієм» кожні три роки, робити антикор, однозначно, не має жодного сенсу, навіть якщо йдеться про вітчизняне або китайське авто. На всіх автозаводах робиться антикорозійна обробка кузова промисловим пластполімерним покриттям, плюс кузов має ще «свіжий» метал — цього запасу цілком вистачить на три роки. Навіщо витрачати гроші, якщо за такий відрізок часу нова машина не зможе заіржавіти до нетоварного вигляду! Усілякі спучування і відколи на фарбі (що означає виробничий брак) — не беруться до уваги, тут предмет для окремої розмови. Але ось днище, арки і пороги на новій машині за три роки не проржавіють — це вже точно.

Інша справа — автомобілі від трьох років і старше. На той час заводський антикор вже зношується, руйнуючись дорожніми абразивами і реагентами, метал «старіє», і чим далі, тим більше. Особливо це стосується китайських і російських машин, а також «корейців» узбецького виробництва. Тож у разі придбання автомобіля з пробігом, який не планується незабаром поміняти, зробити його антикорозійну обробку все-таки варто. Як мінімум днища і колісних арок.

Також, незалежно від віку машини, завжди рекомендується робити антикор і після кузовного ремонту, під час якого проводять зварювальні роботи і процедури виправлення геометрії кузова на стенді. Під час таких робіт порушується заводський антикор, метал послаблюється, що прискорює його руйнування.