Копіювання стрімголов: секретні тривісні всюдиходи 1930-х в СРСР

Якщо в попередній статті ми розповідали про застосування в Червоній армії звичайнісіньких легковиків, то тут нашими героями стануть секретні легкі тривісні всюдиходи ГАЗ з колісною формулою 6х4, які в 1930-ті роки відносили до розряду автомобілів високої прохідності.

На той час у радянському автобудуванні, за принципом «у них все краще», міцно влаштувалася тенденція загального безглуздого копіювання доступних іноземних машин, їхніх агрегатів і вузлів. Недовго думаючи, її заклали і в основу дослідно-конструкторських робіт Горьківського автозаводу зі швидкохідних тривісних легковиків для переоснащення РСЧА новими видами транспортних і бойових машин.

Легке тривісне шасі Ford-A радянської збірки для безвідкатної гармати

Базою перших військових тривісок стали зібрані в СРСР американські автомобілі Ford-A, яких незабаром змінили серійні моделі ГАЗ-А і М-1, що також мали заокеанське коріння і були обладнані другим заднім ведучим мостом.

Сімейство ТК (1933-1937 рр.)

Коротка історія першої радянської легкої тривіскі почалася 1931 року, коли радянський інженер і винахідник озброєння Л. В. Курчевський завершив розробку цілої гами газодинамічних або динамореактивних гармат калібру від 37 до 305 мм, які потім стали відомі як безвідкатні знаряддя. Як лафет самохідної гармати Курчевського (СПК) обрали легку машину підвищеної прохідності, зібрану в Науковому автотракторному інституті, що базувалася на «радянському» 40-сильному шасі Ford-A з двома задніми ведучими мостами.

Тривісне спецшасі ГАЗ-ТК з безвідкатною гарматою Леоніда Курчевського

У 1933-му в СКБ Курчевського на шасі ГАЗ-А з подовженою майже на метр задньою частиною рами було побудовано спеціальне відкрите шасі ГАЗ-ТК («триколеска Курчевського»), розраховане на установку безвідкатної гармати калібру 76,2 мм. Комплектну самохідну установку СУ-4, що важила всього дві тонни і досягала швидкості 70 км/год, оснащували триступеневою коробкою передач, поперечними ресорами підвіски, обпицьованими односхилими колесами та задніми мостами з шестерними головними передачами. Для підвищення прохідності на ведучі колеса надягали ланцюги або гусеничні стрічки. Гармата, зарядні ящики і місця для бойового розрахунку розміщувалися за відкритою кабіною з бічними напівдверцятами.

Самохідна артилерійська установка СУ-4 з безвідкатною гарматою ДРП-4

Під час перших же випробувань машина ГАЗ-ТК показала себе слабкою і ненадійною, але за вказівкою заступника голови Реввійськради СРСР, начальника озброєнь РСЧА М. М. Тухачевського Горьківському заводу було доручено терміново освоїти її випуск. Після тривалих узгоджень у 1934-1937 роках на Першому автоскладальному заводі побудували 247 машин ГАЗ-ТК. Серед них були варіанти з відкритими кузовами для доставки військовослужбовців з особистою зброєю і перевезення амуніції.

Розвідувальний автомобіль ГАЗ-ТК з відкритим шестимісним кузовом

Машина ГАЗ-ТК для перевезення амуніції та буксирування легкої артилерії

Всі вони надходили на озброєння розвідувальних батальйонів РСЧА і в армію Монголії, брали участь у бойових діях на річці Халхін-Гол і в Радянсько-фінляндській війні.

Влітку 1935 року на базі ГАЗ-ТК було побудовано експериментальну бронемашину із заводським позначенням БА ГАЗ-ТК, оснащену подовженим корпусом від броньовика ФАІ з кулеметною баштою, бічними запасними колесами, що вільно оберталися, і радіостанцією з поручневою антеною. Вона важила 2,6 тонни і розвивала швидкість 63 км/год. На ділі броньовик себе не виправдав.

Кулеметний бронеавтомобіль на шасі ГАЗ-ТК з поручневою антеною

У 1936-му розвитком машини ГАЗ-ТК стала дослідна тривіска ГАЗ-ААААА з надійнішими черв’ячними передачами ведучих мостів, балансирною підвіскою і коробкою передач від ГАЗ-АААА. Її оснастили рульовим керуванням і гальмами від ГАЗ-А, кабіною — від пікапа ГАЗ-4 і бічними запасними колесами від ГАЗ-А або «емки» ГАЗ М-1.

Експериментальний всюдихід ГАЗ-ААААА з агрегатами від різних горьківських машин

Пустельні випробування дослідного автомобіля ГАЗ-ААААА	Зимові випробування тягача ГАЗ-АААА з навантажувальним баластом

Зазвичай ГАЗ-АААА спорядженою масою 1,6 тонни слугував дорожнім евакуаційним тягачем для буксирування пошкодженої автотехніки. Його подальшим розвитком вважається багатоцільовий автомобіль ГАЗ-21.

1 / 3

2 / 3

3 / 3

Сімейство ГАЗ-21/ГАЗ-25 (1937-1939 рр.)

Із середини 1930-х це компактне уніфіковане сімейство з кількох видів легких експериментальних тривісних автомобілів і бронемашин створювали під керівництвом молодого інженера Віталія Грачова, майбутнього керівника секретного КБ Московського заводу ЗІЛ.

Віталій Грачов за кермом свого багатоцільового автомобіля ГАЗ-21

Першим і основним базовим автомобілем цього сімейства став однотонний вантажопасажирський варіант ГАЗ-21 подвійного призначення із закритою двомісною кабіною, односхилим ошиновуванням і подовженою суцільнометалевою вантажною платформою від пікапа ГАЗ-4, доповненою двома запасними колесами, закріпленими вертикально в задніх кутах кузова.

Експериментальний тривісний пікап ГАЗ-21 із суцільнометалевим кузовом

ГАЗ-21 з двома бічними котками під днищем для підвищення прохідності

Єдиний зразок ГАЗ-21 було складено в липні 1937-го як розвиток попередньої конструкції ГАЗ-ААААА. На відміну від неї він базувався на спеціальному шасі з новою рамою і основними агрегатами від різних машин ГАЗ. Від легкової «емки» він отримав 50-сильний двигун, передню підвіску, капот, крила, облицювання радіатора, паливний бак, колеса і шини. Зчеплення і доопрацьовану чотириступінчасту коробку передач було використано від вантажівки ГАЗ-АА. Задні ведучі мости з черв’ячними передачами підвішувалися на балансирній підвісці. Додатково під днищем з кожного боку розміщувалися пневматичні котки невеликого діаметру, що оберталися, для подолання високих перешкод. У зимових умовах замість передніх коліс монтували лижі.

Колісно-лижний варіант всюдихода ГАЗ-21 на зимових випробуваннях

Колісна база ГАЗ-21 за сучасними нормативами становила 2010+860 мм, довжина — 4,5 метра. Завдяки досить великому дорожньому просвіту під ведучими мостами (220 мм, під котками — 157 мм), автомобіль долав підйоми крутизною понад 31 градус і броди глибиною півметра. Витрата палива досягала 22 літрів на 100 км, максимальна швидкість — 76 км/год.

Заводські випробування автомобіля ГАЗ-21 поблизу міста Горького

Випробування автомобіля ГАЗ-21 на пересіченій місцевості

Заводські випробування ГАЗ-21 відбулися восени 1937-го, а наприкінці того ж року машина успішно подолала пробіг Росією, Україною і Кавказом на дистанції 10 тисяч кілометрів. Остаточно ГАЗ-21 було налагоджено до січня 1938 року і одразу ж прийнято на озброєння. За результатами випробувань було ухвалено рішення про підготовку до виробництва і створення на його базі нових варіантів, зокрема бронеавтомобілів для заміни бронемашин БА-20, які на той час перебували на озброєнні.

У процесі випробувань і доведення дослідного зразка ГАЗ-21 на Горьківському автозаводі почалася розробка цілої гами легких тривіжок з різними агрегатами і кузовами. Першим серед них став бронеавтомобіль БА-21 з посиленою підвіскою і кулестійкими шинами та приладами спостереження, створений на досвідченому трохи подовженому шасі ГАЗ-21 і побудований у січні 1938-го Виксунським заводом ДРО.

Легкий бронеавтомобіль БА-21 на тривісному шасі ГАЗ-21

Броньовик мав зварений корпус від моделі БА-20 зі збільшеною товщиною броні та кутами нахилу передніх і задніх листів, що істотно підвищувало його захищеність. На даху задньої частини корпусу змонтували конічну вежу з кулеметом ДТ у кульовій установці, другий кулемет розташовувався в лобовому листі корпусу. При бойовій масі 3,2 тонни бронеавтомобіль міг рухатися зі швидкістю 52 км/год. Його головними недоліками були збільшена маса і мала потужність.

Бронемашина БА-21, що збереглася в Музеї бронетехніки в Кубинці

Одночасно було створено дослідний варіант посиленого і укороченого шасі ГАЗ-22 з переднім облицюванням, крилами і лобовим вікном, але без кабіни і кузова, створеного під нове сімейство перспективних тривісних бронемашин. Одночасно з ГАЗ-21 він проходив випробування з баластним вантажем у 800 кілограмів.

1 / 3

2 / 3

3 / 3

На відміну від 21-ї моделі шасі ГАЗ-22 було уніфіковано з перспективним легковим автомобілем ГАЗ-11-73 і забезпечувалося американським шестициліндровим 76-сильним мотором Dodge (майбутнім ГАЗ-11). Його колісна база становила 2000+800 мм, проектна бойова маса — 2,3 т, максимальна швидкість — 90 км/год. Його єдиним реальним призначенням стало використання як бази другої дослідної бронемашини БА-23.

Легкий розвідувальний бронеавтомобіль БА-23 на шасі ГАЗ-22 проєктували на Виксунському заводі, його побудували 1939 року, він отримав гучне ім’я ЛБ-23 — «Лаврентій Берія».

Легкий бронеавтомобіль БА-23 (ЛБ-23) на тривісному шасі ГАЗ-22

1 / 3

2 / 3

3 / 3

Загалом він майже не відрізнявся від попередника БА-21, але отримав потужніший двигун у 76 сил і посилені вузли ходової частини. Броньовик забезпечувався доопрацьованим зварним корпусом зі збільшеною товщиною броні, новою радіостанцією і двома кулеметами — у башті і в лобовій стінці. Його бойова маса зросла до 3,5 тонн, швидкість — до 72 км/год.

Навесні 1938-го за проектом Грачова був побудований останній представник цього сімейства — експериментальний довгобазний штабний автомобіль ГАЗ-25 для вищого офіцерського складу Червоної армії. Його оснастили 76-сильним мотором і спеціальним містким суцільнометалевим п’ятимісним кузовом на базі «емки» з подовженим округлим багажником, в якому містилися ще два відкидних місця.

Прототип довгобазного семимісного штабного автомобіля ГАЗ-25

Автомобіль був обладнаний двома задніми ведучими мостами з черв’ячними передачами і новими шарнірами рівних кутових швидкостей Spicer. Його колісна база становила 2860+860 мм. За доволі високих тягових якостей ускладнена конструкція, витратне виготовлення нестандартного кузова і підвищена маса ГАЗ-25 призвели до припинення робіт на початку 1939 року.

У рамках проєкту легких військових тривісок Горьківський автозавод зібрав понад сто комплектів деталей для організації серійного випуску машини ГАЗ-21, але, незважаючи на це, масовий випуск жодної з цих моделей не було розгорнуто, жоден із варіантів подальшого розвитку не отримав.

Річ у тім, що В. А. Грачов, який постійно стежив за розвитком заіжної військової автотехніки, дізнався про створення принципово нових армійських машин з усіма ведучими колесами і несподівано усвідомив, що сам займається давно застарілими і безперспективними машинами. Він безуспішно намагався переконати своє керівництво переключитися на нову техніку, і тільки особисте звернення до Наркома оборони маршала К.Є. Ворошилова дало змогу поставити крапку на марних скопійованих легких триколісних машинах.

На заголовній фотографії — Експериментальна тривісна армійська машина ГАЗ-21 підвищеної прохідності на випробуваннях

У статті використано тільки автентичні чорно-білі ілюстрації