Gaznaauto Сайт про автомобили
У першій частині нашої квадро-оповіді ми спробували розібратися з тим, що таке квадроцикл, які на нього потрібні «права» і чим відрізняються UTV від ATV, а вони обидва — від баггі. З утилітарниками і прогулянковими машинами, начебто, розібралися. Тепер заглянемо в найбільш хвилюючий і цікавий куточок квадросвіту — на техніку, яку не можна назвати «звичайною».
В оффроуд із дитинства
Квадроцикл — це сферичне щастя будь-якого пацана (та й дівчат теж), адже він поєднує в собі обидва цих задоволення — техніку і спосіб підкорення калюж і бруду. Та й хто стане заперечувати, що батьки завжди щасливі, коли діти йдуть їхніми стопами.
Ринок дитячих квадроциклів пропонує досить широкий асортимент всіляких варіантів. Дитячі квадрики є в лінійках майже всіх іменитих виробників, не кажучи вже про китайські вироби, число яких — легіон. Типовий квадрик для підростаючого покоління — це апарат із чотиритактним двигуном, робочим об’ємом від 50 до 100 см3, оснащений автоматичним зчепленням і механічною коробкою передач, оскільки силовий агрегат найчастіше запозичено в скутеретти Honda Super Cub або їй подібної. Привід (звісно, тільки задній) здійснюється ланцюгом, а сама вісь — нерозрізна, з одним-єдиним амортизатором. Спереду зазвичай встановлена незалежна підвіска на А-подібних важелях.
Звісно, конструкція спрощена до межі, але, тим не менш, не варто спокушатися і, керуючись думкою «та там ламатися нічому», купувати своєму чаду китайський чотириколісний «мопед» за «мало грошей». Ламатися там є чому, як і в будь-якому досить складному механізмі.
Крім того, є шанс, що в будь-який довільний момент заклинить ручку газу або гальма. Або лопне рама і відвалиться колесо разом із маточиною. Словом, економити на власних дітях не варто, і вже якщо ви зважилися на такий небезпечний крок, як посадити своє 8-10 річне чадо на квадрик, — краще вже не економити і вибрати техніку більш-менш відомої фірми.
Те ж саме стосується й екіпірування. Дитячий захист коштує не так дорого, як дорослий, і нехтувати ним, зрозуміло, не варто. Шолом, наколінники, налокітники, кросовий панцир і рукавички — це необхідний мінімум. Та й у «вільний політ» краще, звісно, чадо не відпускати. Тільки під наглядом.
Великий спорт — кросові квадроцикли
Найімовірніше, після такого «щеплення», чадо, що підросло, не захоче їздити на нудному утилітарнику — цьому тракторі «без мотора і підвісок», і захоче продовжувати займатися квадроспортом. Тоді вже доведеться замислюватися про дорослий кросовий квадроцикл. Подібні апарати є в лінійці всіх іменитих виробників, але далеко не завжди вони стоять на найвидніших місцях мотосалонів. Спортивний квадроцикл — штука доволі специфічна, і їздити на ній у прогулянковому порядку практично неможливо.
Кросовий «квадрат», як правило, має тільки задній привід (все тим же ланцюгом) і нерозрізну задню вісь з моноамортизатором. Практично та сама схема, що й у дитячих моделей, але, зрозуміло, набагато складніша і витонченіша в деталях. Зустрічаються моделі і з незалежною задньою підвіскою на кшталт Honda TRX700XX, але це швидше виняток, ніж правило.
Анатомія типового кросового квадроцикла Yamaha Raptor 700
Кросовий квадрик має одноциліндровий двигун дуже високого ступеня форсування і механічну коробку передач мотоциклетного типу (на відміну від «утилів», оснащених варіаторами). Зчеплення теж має цілком традиційний для мотоциклів ручний привід. Підвіска «кросачів» заточена під дуже швидку їзду по пересіченій місцевості і стрибки на трамплінах. Працює така підвіска тільки якщо «дубасити на всі гроші». Якщо їхати повільно, вона просто не буде проминатися без достатнього навантаження.
До того ж, як і будь-який суто спортивний снаряд, «кросач» не обладнаний жодними надмірностями на кшталт багажних місткостей і площин, та й сидіти на ньому зовсім не комфортно, адже все тут заточене винятково під досягнення результату на перегоновий трасі.
Резюме просте — якщо не збираєтеся займатися спортом — квадрокросом або ралі-рейдами — то краще навіть не дивитися в бік кросачів.
Yamaha Raptor 700 Сергія Карякіна на ралі-рейді « Dakar »
Гарячі штучки
Проте далеко не завжди в ралі-рейдах задньопривідний апарат матиме достатню прохідність. Частенько трапляються і піски, і річки, які потрібно штурмувати вбрід, та інші засадні місця. Недарма ж і джипи, і вантажівки, які виступають у ралі-рейдах, завжди мають повний привід. Виробники зметикували, що перероблені кросові апарати — не найкращий варіант для таких перегонів, і почали випускати повнопривідні апарати, хоч і схожі на «утілі», але помітно потужніші та пристосовані для швидкої їзди.
«Злий» квадрик — Polaris Scrambler 1000 XP
Такі версії мають схоже з «утилями» компонування: повний привід з можливістю підключення, 800-1000-кубові двигуни потужністю 60-90 к.с., незалежну підвіску, багажники… Але вони, на відміну від звичайних утилітарних і прогулянкових моделей, мають набагато вищий запас міцності та й узагалі від народження пристосовані до значно «доросліших» навантажень. Як правило, в конструкції використовуються посилені важелі підвісок і приводи, агресивніша гума і регульовані амортизатори, здатні запросто перетравлювати стрибки з трамплінів і прогони зі швидкістю під «сотню» по зораному полю.
Гоночні амортизатори Fox Podium X — мають всі можливі регулювання і здатні на дуже багато чого. Однак їхня вартість може наближатися до вартості іншого китайського квадрика!
Такі апарати складно назвати суто гоночними. Багато любителів купують такі машини просто для задоволення. Топова модель із серйозним «фаршем» і потужністю — це не тільки весело, а й престижно, а її можливостей вистачить з лишком, щоб помісити бруд із друзями і навіть виступити в аматорських змаганнях, хоч у кантрі-кросі, хоч у трофі-рейді.
Can-Am Renegade 1000 — і газнути по прерії, і в болото не страшно!
Коли жаби квакають від радості!
Окремою кастою в ряду надпотужних квадроциклів стоять підготовлені грязьові машини. Спочатку такі тачки почали будувати самі квадроциклісти зі звичайних машин, пристосовуючи їх до умов «підвищеного багнюки», боліт, води та інших принад трофі і «мокрого» бездоріжжя загалом.
Характерними ознаками «котлети», «запиляної» під грязьові перегони та й узагалі, експлуатацію, можна назвати збільшений кліренс, величезну (до 30 дюймів і більше) грязьову гуму, винесений на передній багажник радіатор охолодження (щоб менше забивався тванню, глиною і брудом), шноркелі двигуна і варіатора, а також лебідки. Для ледачих або тих, хто хоче все й одразу, в лінійках багатьох виробників є вже готові «брудні» квадрики.
Грязьові перегони. Одна з дисциплін квадроспорту. Тут якраз і потрібні шноркелі та гума з грязьовими «лопатами».
Такі машини, як правило, дещо дорожчі за «цивільні» версії, і завжди потрібно дуже серйозно зважувати всі «за» і «проти», перш ніж купувати таку техніку. Тому є кілька пояснень.
Arctic Cat MudPro 1000 LE. «ГрязьПро» — так перекладається його ім’я. Грязьова гума і шноркелі вище керма — обов’язкові атрибути таких машин.
Звісно, грязьові квадроцикли мають набагато вищу прохідність: і в болотах, і в болотах, і в багнищах на них буде помітно простіше. Однак варто пам’ятати, що вкрай потужні за мірками квадроциклів двигуни і величезні «зубасті» колеса здатні в буквальному сенсі порвати один одного в складних умовах. Колеса відмінно чіпляються за ґрунт, а мотор з ентузіазмом намагається їх обертати. У результаті страждає трансмісія, що стоїть у ланцюжку передачі моменту між ними. Варіатори, ремені, приводи вилітають на «грязиках», як цукерки на дитячому святі. Та й підвісці дістається неабияк, коли ходом проскакуєш якісь засадні місця, а під колеса потрапляють пеньки, колоди і каміння розміром з голову коня.
На твердому ґрунті високі машини поводяться помітно менш впевнено, ніж звичайні «квадрати». Тож якщо жорсткі «грязі» плануються у вашій квадро-кар’єрі нечасто, то краще відмовитися від таких машин. Звичайний квадрик справляється з болотами не надто гірше за «грязиків», але буде значно комфортнішим на твердих ґрунтах і рідше вимагатиме ремонту.
Сan-Am Outlander 1000 XMr — має мужній і суворий вигляд. Гроза боліт!
Кибитки відважні
Зрозуміло, не залишилися без свого шматка пирога і любителі швидкої їзди на UTV. Крім похмурих вантажівок, здатних хіба що возити гній з хліва до компостної купи та дрова з лісу, в лінійках виробників є дійсно потужні «сайди» для швидких хлопців. Причому саме цей сектор останніми роками розвивається найдинамічніше.
Перегони на UTV не менш видовищні та динамічні, ніж на квадриках, і останніми роками тільки набирають популярності.
Дво- і чотиримісні UTV хизуються запаморочливими ходами підвісок, надпотужними двигунами, мега-агресивним дизайном… Щоправда, і цінник на такі «іграшки» впритул підбирається до вартості серйозних автомобілів. Принадність таких машин полягає насамперед у тому, що вони, за дотримання належних правил, дають набагато вищий рівень безпеки. Спортивні крісла, ремені, каркас безпеки — все це робить «сайди» більш привабливими не тільки для спорту, а й для звичайних «покатушок». Та й можливість кататися не поодинці відіграє чималу роль.
А rctic Cat Wildcat 1000 i HO «дика кішка» на просторах бездоріжжя
Існують і зовсім вже екзотичні «гоночні маршрутки», здатні взяти на борт чотирьох осіб і катати їх зі швидкістю «добре за сотку» по дуже пересіченій місцевості. Атракціон чистіше за американські гірки, я вам скажу. Тому багатомісні «злі» кибитки тільки набирають популярності рік від року.
Can-Am Maverick MAX 1000 Turbo — Найзліший «трамвай» на сьогоднішній день. Повний привід плюс турбонаддув. Верещати будуть усі!
Виробники позиціонують свої «маршрутки», як транспорт, на якому потрібно ганяти сухим офф-роудом, про що недвозначно свідчать поголовно всі рекламні фотографії фірм-виробників, проте наш національний колорит і особливості топографії не залишають їм шансу залишитися чистими й сухими, так само, як і пасажирам. Так чи інакше, «кибитки» все більше завойовують популярність у всьому світі.
Муки вибору
Мало цього розмаїття? А як щодо шестиколісного повнопривідного квадроцикла або одномісної «кибитки»? А як вам квадроцикл на гусеницях? Є і те, і інше, і третє, і ще багато чого, про що квадроцикліст-початківець і навіть навчений досвідом квадроцикліст навіть не починав мріяти. Позашляхова квадротехніка розвивається якимись неймовірними темпами. І напрямок цього руху такий, що у світі випускають дедалі менше скромних «утилітарних» моделей, і дедалі більше «злих» прогулянкових і спортивних моделей. Адже свій зад можна возити і на автомобілі… А на квадрику хочеться відпочивати і отримувати задоволення.
Шкода тільки, що закон, який говорить «за задоволення треба платити» поки що ніхто не скасував. І що крутіша рекреаційна техніка, то більше грошей доводиться викладати за неї саму, а потім — за її тюнінг, обслуговування, ремонт і аксесуари.
Словом, найчастіше купівля «великого» квадрика схожа на купівлю хорошого дзеркального фотоапарата — перший крок до розорення. Почнеться полювання на тюнінгові «плюшки», особливо «веселі» виїзди з друзями, перші спроби сил у змаганнях… І врешті-решт це підімне все ваше «літнє» життя під себе. Квадроциклізм головного мозку — так це по-доброму називається. А взимку він переходитиме у фазу снігохідного загострення, але про цю «хворобу» ми поговоримо ближче до зимового сезону.
