Gaznaauto Сайт про автомобили
Що таке автомобілі Skoda? Соціалістичні задньопривідні машинки шістдесятих років, передньопривідні Favorit з дизайном від Bertone, а також створена вже під патронатом Volkswagen п’ятидверна Felicia — це друга половина минулого століття. Століття теперішнє — це Fabia, Octavia і Superb, що стали надпопулярними, а також кросовери Kodiaq і Karoq і дует міських компактів Scala/Kamiq. Але майже шість десятиліть тому в історії марки була дуже цікава «позашляхова» сторінка, причому написана мовою маорі. Адже саме тоді на іншому кінці планети випускали перший в історії марки позашляховик, що отримав назву Trekka. Сьогодні ми будемо згадувати, як це вийшло і чому чехи вирішили випускати свій «джип» саме в Новій Зеландії.
Початок
Здавалося б, де найстаріша чеська марка, а де Нова Зеландія? Однак наприкінці 1966 року в невеликому місті під назвою Отахуху почалося виробництво першого новозеландського автомобіля, але з чеським корінням. Саму марку Skoda новозеландці добре знали, оскільки автомобілі Laurin & Klement ввозилися в цю країну ще на початку минулого століття. А до його середини імпортер під назвою Motor Industries International Ltd (також відомий як Motor Lines) організував складання чеських легковиків у Новій Зеландії! Як і у випадку з багатьма іномарками в країнах СНД, відбувався цей процес через національні митні та податкові особливості. Інакше кажучи, ввозити машинокомплекти і потім збирати їх було набагато вигідніше, оскільки це давало змогу обходити розмитнення автомобіля в зборі. Саме тому з 1965 року в майстерні Ноеля Тернера під керівництвом Йозефа Велебні і було організовано складання Шкод для місцевого ринку.
Сам Велебні був досвідченим інженером, оскільки свого часу він особисто працював із Вацлавом Клементом, а відвідавши Нову Зеландію, він не тільки організував процес складання автомобілів, а й познайомився з місцевою автомобільною «флорою і фауною», а також потребами місцевих жителів. Він зрозумів, що країна потребує утилітарних і недорогих позашляховиків, і вирішив створити подібний автомобіль, використовуючи агрегати і вузли Octavia першого покоління. Цю ідею з ентузіазмом сприйняв Ноель Тернер, який займався імпортом і складанням Шкод. Наприкінці 1965 року Велебні привіз до Нової Зеландії проект машини, що отримала назву Trekka. Цей легкий позашляховик вантажопідйомністю до 500 кг по суті і зовнішності можна було порівняти з англійським Land Rover.
Правда, Британія? А ось і ні — це чесько-новозеландський проект у рідному ареалі
1 / 5
Правда, Британія? А ось і ні — це чесько-новозеландський проект у рідному ареалі
2 / 5
Правда, Британія? А ось і ні — це чесько-новозеландський проект у рідному ареалі
3 / 5
Правда, Британія? А ось і ні — це чесько-новозеландський проект у рідному ареалі
4 / 5
Правда, Британія? А ось і ні — це чесько-новозеландський проект у рідному ареалі
5 / 5
Втім, існує і менш гладка версія того, як з’явилася Trekka. Так, з 1956 року імпортером Skoda справді була компанія Motor Lines, що розташовувалася в передмісті Окленда. Її власником був на той момент Філіп Ендрюс, який успадкував Motor Lines від батька. І другий варіант свідчить, що якраз Філіпу і спала на думку ідея налагодити виробництво «сільськогосподарської» машини на базі Skoda Octavia, і якраз він переконав Ноеля Тернера зайнятися подібним проектом. До того ж автомобільні історики, які підтримують альтернативну версію, стверджують, що якийсь Пітер Рісбрідж, який працював в одній компанії, що створила прототип сільськогосподарської машини на базі британського Bradford, в надії на співпрацю передав його Тернеру. А згодом Motor Lines без будь-якої плати Рісбріджу і без його згоди створило власний прототип, але вже на агрегатній базі Skoda.
У рекламному проспекті Trekka з гордістю було зазначено: «Це — Trekka, перший серійний автомобіль, спроєктований і вироблений у Новій Зеландії для новозеландців». І справді, виробництвом комплектуючих для цієї машини займалися понад п’ятдесят(!) новозеландських підприємств.
Дешево і сердито
В якості її потенційних власників Йозеф Велебні і Ноель Тернер бачили місцевих фермерів. Що ж собою являв цей дводверний автомобіль гранично аскетичного дизайну?
1 / 2
2 / 2
По-перше, він був задньопривідним, тобто позашляховиком його можна було називати лише умовно. Швидше, це був «сільський кросовер», який успадкував від Октавії хребтову тчасту раму і шасі з незалежними підвісками. Тобто, виходив такий собі ерзац-аналог нашого Москвича 415/416 або британського Ranger, тільки з поправкою на те, що повнопривідної трансмісії у чехів не було в принципі. Колісна база зменшилася з 2389 до 2165 мм, а щоб компенсувати відсутність будь-яких «понижайок», передавальне число головної передачі збільшили з 4,78 до 5,25 і передбачили опціональне блокування диференціала. До того ж на машину встановили «зубасті» шини розмірності 5,90х15, що збільшило дорожній просвіт до 190 мм. Загалом, для монопривідного автомобіля Trekka мала доволі непоганий позашляховий (а точніше, вседорожній) потенціал.
Двигун встановили цілком традиційно, тобто спереду і поздовжньо. Цей чотирициліндровий верхньоклапанний мотор об’ємом 1,2 л розвивав 46 к.с. за 4500 об/хв, тобто був доволі високооборотним.
Скромний крутильний момент у 87 Нм досягався за 3000 об/хв, тож працювати важелем синхронізованої на другій, третій і четвертій передачах коробки доводилося доволі інтенсивно.
Організація забору повітря у впуск і розташування фільтрувального елемента були доволі нетривіальними
Залежно від варіанту кузова розташування запасного колеса могло змінюватися
З таким «серцем» Trekka була здатна набрати 110 км/год, тобто новозеландська машина вийшла більш динамічною, ніж радянський ГАЗ-69.
І якщо по двигуну і «опціям» особливих варіантів не було, то щодо виколоченого вручну (!) кузова у покупця була певна свобода вибору: це міг бути повністю відкритий «кабріолет», двомісний пікап із жорстким верхом та окремим кузовом, універсал із двостулковим відкидним бортом або ж восьмимісна машина із пластиковим верхом та дверцятами, які відчиняються убік у торці кузова. Згодом виробництво кузовних панелей більш традиційним для автомобільної промисловості способом налагодили в одного місцевого підрядника, який займався випуском газонокосарок.
Є де сидіти і дах над головою? Для «сільськогосподарської техніки», якою формально була Trekka, це вже непогано!
1 / 4
Є де сидіти і дах над головою? Для «сільськогосподарської техніки», якою формально була Trekka, це вже непогано!
2 / 4
Є де сидіти і дах над головою? Для «сільськогосподарської техніки», якою формально була Trekka, це вже непогано!
3 / 4
Є де сидіти і дах над головою? Для «сільськогосподарської техніки», якою формально була Trekka, це вже непогано!
4 / 4
Вибирати також можна було колісну базу. Автомобіль вийшов досить коротким (3590 мм) і легким (920-980 кг), але був здатний взяти на борт від 450 до 500 кг.
Світлотехніка — цілком цивільна. Незважаючи на утилітарну сутність автомобіля, маточини колісних дисків все одно прикрили декоративними ковпаками
1 / 4
Світлотехніка — цілком цивільна. Незважаючи на утилітарну сутність автомобіля, маточини колісних дисків все одно прикрили декоративними ковпаками
2 / 4
Світлотехніка — цілком цивільна. Незважаючи на утилітарну сутність автомобіля, маточини колісних дисків все одно прикрили декоративними ковпаками
3 / 4
Світлотехніка — цілком цивільна. Незважаючи на утилітарну сутність автомобіля, маточини колісних дисків все одно прикрили декоративними ковпаками
4 / 4
Багата комплектація у випадку Trekka — це пара запасок і штатний шанцевий інструмент
1 / 3
Багата комплектація у випадку Trekka — це пара запасок і штатний шанцевий інструмент
2 / 3
Багата комплектація у випадку Trekka — це пара запасок і штатний шанцевий інструмент
3 / 3
Спартанський інтер’єр, позбавлений будь-яких оббивок, особливих коментарів не потребує, однак з урахуванням цільового призначення Треккі чіплятися до нього не варто. Адже і в Land Rover, і в нашому «газику» салони особливою розкішшю також не блищали. Зате новозеландський автомобіль міг похвалитися цілком «цивільним» кермом, яке в металевому оточенні виглядало навіть дещо чужорідно.
1 / 3
2 / 3
3 / 3
Виробляти Trekka в кількості приблизно 6 екземплярів на день почали в середині 1966 року, і перші ж тижні показали, що Велебні мав рацію: машина вартістю від 899 фунтів викликала неабиякий інтерес у тієї самої цільової аудиторії, причому не тільки в самій Новій Зеландії, а й за її межами. Саме тому було оперативно організовано експорт автомобіля в Австралію, Самоа і Фіджі. Потім у Motor Industries International Ltd пішли второваним шляхом і вирішили налагодити постачання машинокомплектів для складання Trekka в Індонезії (!).
Несподіваний фінал
Однак новозеландське законодавство, яке свого часу посприяло збірці автомобілів Skoda, зіграло з Trekka злий жарт. На початку сімдесятих років закони змінилися, і країну буквально заполонили японські позашляховики з повнопривідною трансмісією і надійністю, якою зібрана «на коліні» машина похвалитися, відверто кажучи, не могла. До того ж і сама Skoda в особі чехословацької компанії Motokov, що займалася продажем автомобілів Skoda на світовому ринку, втратила інтерес до цього проєкту — зокрема і з фінансових причин, адже постачати вузли та агрегати набагато менш вигідно, ніж повний машинокомплект. Загалом, і попит, і пропозиція згасли практично одночасно, хоча і з різних причин, а життєвий цикл Trekka закінчився 1972 року. Таким чином, за шість років у Новій Зеландії було виготовлено близько 2500 екземплярів — не бозна-що за загальносвітовими мірками, але для «викруткового складання» в рамках невеликого напівкустарного виробництва не так-то й мало. І в будь-якому разі Trekka була приречена стати раритетом — особливо за межами Нової Зеландії.
Втім, Велебні на цьому не зупинився. Співпрацюючи з пакистанською фірмою Haroon Industries (як неважко здогадатися, імпортером Skoda в Пакистані), він створив подібний автомобіль, але вже для Пакистану. Машина на шасі Skoda Octavia Combi отримала назву Skopak (Skoda+Pakistan), але була ще більш примітивною, ніж Trekka. Наприклад, для максимального здешевлення і спрощення конструкції було вирішено зробити кузов у вигляді просторового каркаса з т, на який навішувалися фібергласові кузовні панелі. Перший такий прототип створили ще «за життя» новозеландської машини, тобто в 1969 році, а дрібносерійне виробництво почалося роком пізніше.
Втім, до Trekka це вже мало вельми віддалений стосунок, а потім позашляхова історія чеської марки перервалася до 2009 року, коли був представлений компактний кросовер Yeti. Однак і він, і Kodiaq і Karoq, що з’явилися за кілька років, не були ні утилітарними, ні особливо доступними. Але можна з упевненістю заявити, що Skoda завжди відповідала актуальним запитам ринку, причому іноді — навіть дуже локального і в усіх сенсах далекого від Млада Болеслава.
