Лихі часи, суворий тюнінг: тест-драйв Volvo 850 «Бардаруль»

Колись до перших елітних дачних селищ доводилося добиратися не освітленим шосе повз шлагбаум із ввічливою охороною, а лісовою ґрунтовкою, де пролізе не всякий УАЗ. А пристойний на вигляд бізнесмен був готовий будь-якої хвилини або дістати з багажника автомат, або в темпі тікати, втиснувши газ у підлогу… Так, це лихі 90-ті, дитинко! Сьогодні мало хто вже пам’ятає суворий тюнінг тих бурхливих років, коли з седанів робили позашляховики, керуючись не понтами, а практичністю, що межує з виживанням. Повертаємося на 20 років назад із Volvo 850, спеціально підготовленою для бездоріжжя.

Давним-давно…

Зараз ми, звісно, розбалувалися, замажорилися. […]

Суворі часи, погані дороги, небезпечні маршрути — все це було в дев’яності. Volvo не мав іміджу «бандитського автомобіля», але чимало серйозних людей поважали ці машини. І розуміння необхідності поліпшення характеристик, що впливають на швидкість, керованість, прохідність, надійність, і, зрештою, — особисту безпеку, приходило до багатьох. Ми швидко вловили побажання клієнтів і почали розвивати інжиніринговий напрямок, — згадує Олександр Євгенович Обухов, той самий знаменитий Євгенович, до кого, як до гуру, приїжджали на Volvo з усієї країни…

Без жодного перебільшення, технічним і естетичним шедевром інженерів Volvo тих років була модель 850. З прогресивним на той момент переднім приводом, поперечним розташуванням мотора і дуже непоганим оснащенням. Багатьма цінується і понині. Її-то і взяли для тюнінгових експериментів.

Власник цієї 850-ї потрапив на ній у серйозну аварію — залишився живий, але машину відновлювати не захотів, і обухівці викупили її «на досліди», для практичного відпрацювання технологій, які пропонувалися клієнтам. Машина отримала прізвисько «Бардаруль» і на довгі роки стала своєрідним тотемом компанії.

Народження монстра

Ця «вісім-п’ятдесят» 2,4 GLT, з 20-клапанним двигуном у 170 кінських сил, потрапила до нас 1996 року, — розповідає Євгенович (дозвольте називати його саме так). — Починали з елементарного — зі збільшення дорожнього просвіту проставками. Машину підняли, вона стала вищою, краще пішла колійною ґрунтовкою, але хід підвіски не змінився, енергоємність залишилася незмінною. Шлях визнали неперспективним, підготували технічне завдання і відіслали на завод відомого голландського виробника пружин і пневмопідвісок MAD, де за нашими розрахунками виготовили комплекти передніх і задніх пружин з необхідними характеристиками. Машина піднялася на 40 міліметрів, і енергоємність підвіски, звісно, помітно зросла.

Після збільшення прохідності треба було посилити захищеність двигуна і КПП — почали розробляти захист. Процес був непростим, багатоетапним. Робилися різні варіанти, обкатувалися на Дмитрівському автополігоні, билися об перешкоди, продувалися в аеродинамічній ті, оскільки були побоювання, що захист може перешкодити охолодженню передніх гальмівних дисків.

У результаті вийшов справді гідний зразок — з ним машина на високій швидкості на крихту розносила бар’єр із цегли без найменшої шкоди для мотора і самого захисту, а в глибокій колії, де автомобіль зі штатним оснащенням сідав на черево, на нашому захисті вдавалося прослизнути, як на лижах, подолавши проблемну ділянку!

Паралельно з експериментами з «залізом» машина зазнавала і естетичних доопрацювань. Від встановлення широченних ковзанок Cooper Cobra 265/50 R15 до агресивного плямисто-захисного забарвлення. Сьогодні навіть у провінції високохудожньою аерографією на весь кузов нікого всерйоз не здивувати — не те, що камуфляжем… А в середині 90-х це був реальний «вау-ефект»! Водії і перехожі звертали шиї, а «вольвоводи», які приїжджали на ремонт, надихалися лихим стайлінгом і нерідко теж замовляли перефарбування в «армійський варіант».

При цьому по салону машина ніяких істотних змін практично не зазнала, залишившись класичною 850-ю, дизайн якої має приємний для ока будь-якого раціоналіста вигляд і донині.

1 / 8

2 / 8

3 / 8

4 / 8

5 / 8

6 / 8

7 / 8

8 / 8

Наступним етапом експериментів стали роботи з силовим агрегатом. Підйом потужності та динаміки був необхідний — як з практичної, так і з маркетингової точки зору. Тому рідний 170-сильний атмосферник 2,4 літра було замінено на турбований 2,3, 225 к. с., 300 Нм від Volvo 850 T5.

Через якийсь час і мотора від T5 здалося мало — почали піднімати його потужність, паралельно ретельно відстежуючи ресурс двигуна, — продовжує Євгенович. — Спершу поставили обманку на датчик тиску турбіни, щоб вручну регулювати тиск. Потім зробили на кожну передачу по окремому клапану, який можна було регулювати саме під цю передачу. Клапани стояли у вакуумному тракті управління турбіною і вмикалися автоматично — під час увімкнення відповідної швидкості. Для цього на тунелі підлоги, а саме навколо рукоятки перемикання передач, встановили кільце з герконами, а на рукоятку — магніт. З чиповкою, зміненим алгоритмом роботи турбіни, а також із розподільчими валами, які ми привезли зі Швеції від спортсменів, що займаються кільцевими перегонами, потужність перевищила 300 сил, час розгону до сотні скорочувався майже на 2 секунди по відношенню до стандарту для мотора Т5 (7,3 секунди).

У відсіку для дрібних речей, між магнітолою і попільничкою, причаїлася дивна коробочка явно кустарного вигляду. Це і є той блок управління клапанами регулювання тиску наддуву, завдяки якому на кожній передачі турбіна працює з оптимальною віддачею.

Попутно виявилося, що за такого збільшення потужності під час набору швидкості сильно задирається передок, колеса починають пробуксовувати, втрачаючи момент даремно. Було вирішено вбити відразу трьох зайців, встановивши масивний «кенгурин» і 3,5-тонну лебідку на нього. Це певною мірою обважнило передню вісь, підвищило позашляхові можливості автомобіля і дало завершальний штрих до злого вигляду колись суто міського седана бізнес-класу.

1 / 3

2 / 3

3 / 3

Потужна ралійна хелловська «люстра» на даху і спортивні ремені — не для краси, адже «Бардаруль» як safety car брав участь у перегонах «Невське кільце», у численних екшн-кінозйомках, заморожувався в крижану брилу на вході в щойно відкриту філію автоцентру.

І хоча екстремальна підготовка за повною програмою була все ж таки розрахована не на повсякденну експлуатацію, а на демонстрацію рівня інжинірингу, завдяки враженню від зарядженої 850 сотні власників Volvo обзавелися фірмовою обухівською підвіскою, захистом і чиповкою.

На заслужений відпочинок!

«Плямистий крокодил» прожив бурхливе життя, насичене експериментами та екстримом. Пробіг під мільйон кілометрів, часом у вельми жорстких умовах, не міг не позначитися на кузові — він серйозно застарів… Але про тотем не забули — нещодавно автомобіль з любов’ю відновили, пройшовши глибокий комплекс кузовних і фарбувальних робіт. Зараз він є ключовим експонатом невеликої історичної колекції в головному офісі компанії, уособлюючи знаковий і важливий період становлення.

Двигун
2.3л, 225 к. с., 300 Нм від Volvo 850 T5

Сьогодні, звісно, можна з посмішкою дивитися на тюнінгові експірієнси 90-х років — навряд чи комусь зараз спаде на думку взяти сучасний седан бізнес-класу, ґрунтовно покопатися в його моторі, задерти кузов, вистелити черево потужними захисними речами, до того ж обладнавши машину «кенгурином», лебідкою і люстрою…

Все ж за пару десятків років російські дороги помітно покращилися, пішов жорсткач бандитської епохи, стали суворішими вимоги до конструктивних змін автомобіля. А сучасні Volvo вже з заводу часто мають усі мислимі характеристики і функціонал, який раніше досягався позаштатним доопрацюванням.

В «Обухові» це, зрозуміло, розуміють і не пропонують переробку міського автомобіля в «перехоплювач» Божевільного Макса. Але це зовсім не означає, що характерна російська школа тюнінгу Volvo переродилася в набір суто софтових послуг — накопичений за довгі роки досвід роботи з залізом реалізується в досить цікавих проектах і з сучасними моделями шведського концерну — про них ми ще поговоримо найближчим часом!

Історія моделі

У 2016-му легендарний автомобіль Volvo 850 відзначив чвертьвіковий ювілей — випуск моделі розпочато в 1991 році! На жаль, ювілей сумний — у серпні пішов із життя той, хто дав їй путівку в життя — Ян Вільсгард (Jan Wilsgaard), який пропрацював на посаді головного дизайнера компанії з 1950 до 1990 року…

Машина була і залишається легко впізнаваною — якщо зобразити її профіль у вигляді чорного силуету, більшість із тих, хто хоч трохи цікавиться автомобілями, впізнають Volvo 850 без зусиль.

Фірмові рішення, використані в 850, — 5-циліндрові рядні мотори, що прославилися надійністю, вперше розташовані під капотом поперечно, продумана система підсилювачів у дверях, стійках у підлозі та даху для захисту від бічних ударів під назвою SIPS, підрулююча задня балка. Volvo 850 вирізнялася високою автоматизацією і роботизацією процесу складання для свого часу.

Важкий автомобіль комплектувався гамою доволі потужних бензинових моторів, атмосферних і турбованих, об’ємом від 2 до 2,5 літрів, потужністю від 144 до 250 к.с. Найпоширеніший мотор — 170-сильний, а найпотужніша версія іменувалася 850 T5-R і випускалася обмеженим накладом, маючи відмінності від звичайної 850 в обважуванні та оздобленні салону. Автомобіль пропонувався з 5-ступінчастою ручною КПП і 4-ступінчастим гідротрансформатором, у кузовах седан і універсал. Крім передньопривідних версій випускалися і модифікації AWD — з підключенням задньої осі за допомогою вискомуфти.

Випуск Volvo 850 припинився в 1996 році. Загалом було випущено понад 700 тисяч автомобілів.