Gaznaauto Сайт про автомобили
Який Молдованин не любить швидкої їзди? А який при цьому не мріє хоч іноді «валити боком»? Можна, звичайно, купити ГАЗ-31029 на лисій гумі і почекати, коли випаде сніг. А можна іноді сором’язливо смикнути на себе ручник на парковці гіпермаркету і зі щасливою посмішкою («я дріфтую!») впечататися в ліхтарний стовп. А можна ризикнути, купити з ебе справжню Імпрезу і кататися бочком, як тільки захочеться. А потім — ремонт і ще раз ремонт. Або техобслуговування. Загалом, Імпреза мужику може цілком замінити дружину: і по магазинах побігати змусить, і уваги вимагатиме, і грошей вичавить, і ніч із собою провести змусить. А іноді — і більше, тому що це — твоя улюблена «субара», а не якась «ліва» тачка.
Трохи історії
Для когось машина — це шматок заліза, а для когось — друг, товариш і брат. Останніх автомобіль може не тільки возити всередині себе, а й створювати їм настрій. На машині можна лізти в багнюку, через кожен метр витягаючи її лебідкою і хай-джеком, а можна дати жару трасою (це, звісно, вельми умовно — ПДР, самі розумієте). Але не кожен може дозволити собі два автомобілі. Любителям перегонів пощастило: Імпрезу будували спеціально для тих, хто хоче дорогою на роботу «дати кута», а з роботи додому — облити вихлопом Ауді і Порші, що плетуться позаду. Саме для цього в 1992 році Субару «вистрілив» новою моделлю під назвою Імпреза.
Вихід Імпрези переслідував кілька цілей, про одну з яких ми щойно говорили — спортивний автомобіль «на кожен день». Друге завдання нового продукту — зайняти порожню нішу між більшою Legacy і субкомпактним Justy. До того ж настав уже час змінити Subaru Leone, що стоїть на конвеєрі з 1971 року. І, нарешті, існував ще один «заєць», якого одним пострілом хотіла вбити компанія: потрібен був автомобіль, на якому було б не соромно виступити на світовому чемпіонаті з ралі WRC.
І виступили, та ще й як! У 1993 році — дебют і друге місце на етапі «1 000 озер», у 1994 році — перемога в трьох етапах чемпіонату, 1995 рік — перемога в п’яти з восьми етапах (чемпіон як в особистому чемпіонаті, так і в Кубку конструкторів), 1996 рік — перемога в трьох із дев’яти етапів чемпіонату та Кубок конструкторів (вдруге поспіль!), 1997 рік — перші місця в етапах в Монте-Карло, Швеції та Ралі Сафарі, Тур де Корса, Новій Зеландії, Сан-Ремо, Австралія та RAC ралі. Імпреза допомогла стати Субару чемпіоном у Кубку конструкторів у рамках світового чемпіонату з ралі тричі поспіль. Тим часом цивільні автомобілі з 1993 по 1999 рік випускалися практично без змін. У 2000 році вийшло друге покоління Імпрези, за характерну форму фар прозване «лупатим», а в 2007 році з’явилося третє покоління. Друга і третя генерація переживали кілька рестайлінгів, але в межах кожного принципова конструкція залишалася незмінною.
Наш сьогоднішній автомобіль 1998 року має індекс WRX. Ці три літери означають World Rally eXperimental, що «товсто» натякає якраз на ралійне коріння. На практиці ж це означає наявність наддуву у фірмового опозитного мотора.
Є ще більш «злий» варіант цього автомобіля — Subaru Impreza WRX STI (Subaru Tecnica International), що має ще потужніші турбомотори та дещо іншу підвіску. Але таких машин дуже мало, тож лише заздрісно глянемо вслід такому автомобілю: нехай ним займаються любителі (і професіонали) автоекзотики. Нам цілком вистачить і Impreza WRX — на ній і їздити можна, і поганяти від душі, і навіть дещо самому покрутити. Хоча, звісно, багато що тут обходиться дорого, а конструкція деяких вузлів рве шаблони в голові середньостатистичного автолюбителя. Це ж Субару.
Двигун
Перед тим, як приступити до розбору польотів, трохи уточнимо ситуацію. Імпрезу не купують для того, щоб «тошнити» в правому ряду з розсадою в багажнику. Ну точніше, майже ніколи для цього не купують. Редакції відомо про існування WRX, яка за 10 років ніколи не потрапляла в ДТП, не міняла власника і утримується в ідеальному стані — ми навіть писали про неї. Але це все ж таки поодинокий виняток із правил. Одночасно з цим не варто забувати, що яким би чудовим не був цей автомобіль, ресурс його вузлів і агрегатів так само залежить від умов експлуатації. Машина, на якій люблять нарізати кола, за визначенням не зможе бути вигіднішою в обслуговуванні, ніж Альмера Класік або Логан. Тому деякі знайдені нами недоліки не варто розглядати як випад у бік WRX, це всього лише наслідки звичної для моделі жорсткої експлуатації.
Отже, одометр нашого Субару показує 354 тисячі кілометрів пробігу. Але це — пробіг кузова, двигун тут міняли не так давно, а його пробіг становить 40 тисяч. Зараз тут безпричинничає поршнями дволітровий мотор EJ205. Такі ж агрегати можна зустріти на японських Forester Cross Sports і Forester STI, а також на SAAB 9-2X AERO 2004-2005 років. Його паспортна потужність — 218 к. с., але шляхом чиповки і заміни випуску (вирізано каталізатор і збільшено діаметр т) вдалося домогтися 240 «конячок». Само собою зрозуміло, мотори EJ давно стали фетишем у середовищі любителів тюнінгу. Ми в це питання заглиблюватися не будемо, але зазначимо, що залежно від модифікації та року випуску мотора, можливості щодо його переробок дуже суттєво різняться.
Давайте ж займемося стандартними операціями ТО і, звісно ж, злегка перемоємо кісточки цьому агрегату. Періодичність заміни моторного масла становить п’ять тисяч кілометрів. Вибір оливи, звісно ж, справа суб’єктивна, але краще купувати відразу п’ятилітрову каністру: 3,9 літра знадобитися на заміну, а літр із хвостиком — на доливання. Доливати масло доведеться в будь-якому разі — якщо мотор «крутити», він навіть у справному стані буде споживати масло досить відчутно. Але тут треба звернути увагу на дві речі: по-перше, рівень краще тримати за верхньою міткою, масляного голодування допускати не можна категорично, а по-друге, турбіна «жерти» оливу не повинна. Якщо виникає підозра, що мастило відлітає в турбіну, краще зняти інтеркулер (відкрутити по два болти праворуч і ліворуч) і перевірити на наявність слідів мастила. Якщо воно є, то турбіні скоро настане кінець. Якщо ж мотору приділити належну увагу і дотримуватися нехитрих правил експлуатації турбомоторів, то турбіна служить без проблем до ста тисяч кілометрів. Замінити моторну оливу можна самому, і це те небагато, що тут реально зробити своїми руками. До фільтра можна дістатися тільки знизу, для цього треба буде знімати захист картера, тому без ями, підйомника або хорошого підкатного домкрата працювати буде дуже незручно. У сервісі за заміну масла візьмуть 500-700 лів, вартість фільтра — 300 лів.
Для заміни повітряного фільтра доведеться не тільки зняти кришку корпусу (це зробити легко, вона на засувках), а й відклацнути зафіксовані на ній тки системи охолодження. У принципі, теж нескладно. У сервісі за це попросять близько 200 лів, але зламати (крім засувок) тут нічого, тому можна зробити і самому, піднявши собі заодно самооцінку. Вартість хорошого повітряного фільтра починається від 500 лів.
1 / 2
2 / 2
Як не дивно, але майже будь-хто зможе замінити і приводні ремені. Їх особливість полягає в тому, що крім звичного генератора, ремінний привід має і стартер. Вартість кожного ременя не перевищує тисячі лів, приблизно в таку ж суму обійдеться заміна обох ременів на СТО. Однак ремені мають досить логічну і зрозумілу систему регулювання натягу, тому можна зробити цю роботу самостійно.
1 / 2
2 / 2
До речі, кілька слів про запчастини та витратні матеріали. Деякі проблеми з ними існують: далеко не все можна знайти в магазинах, і вже зовсім небагато — за нормальні гроші. І якщо основні витратні матеріали для ТО (хоча б фільтри або ремені) купити можна, то для пошуку більш серйозного «заліза» (і навіть «гуми») краще зареєструватися на профільних форумах і полазити по гілках, присвячених деталям. Економія грошей і часу може вийти істотною, а іноді без цього не обійтися зовсім. Ну і глянемо на заміну ламп у фарах. У нашому випадку світло стоїть нештатне, але на стоковій машині заміна ламп буде простою операцією: доступ вільний, місця багато.
Тепер про сумне. Заміна свічок, яка майже скрізь відбувається порівняно легко і швидко (іноді навіть елементарно), на опозитному моторі Імпрези виглядає прямо-таки пекельною операцією. Замінити свічки можна тільки вивісивши двигун. Само собою, не кожен наважиться на таку роботу, а в сервісі за це просять п’ять тисяч. Звісно, платити такі гроші за цю роботу дуже не хочеться. Робимо висновок: заміну свічок треба поєднувати з іншою операцією і при цьому не економити на свічках, щоб міняти їх якомога рідше! Хороші свічки прослужать не менше ста тисяч кілометрів, а це більше, ніж ресурс ременя (а іноді — і всього двигуна, який побував у руках поганого любителя тюнінгу). До речі, за заміну ременя доведеться віддати не менше дев’яти тисяч лів тільки за роботу. Вартість ременя з роликами озвучувати не стану: залежить від того, де ви це добро зможете знайти. Як, зрештою, і будь-який сальник ДВЗ — все це з розряду доволі екзотичних запчастин, тут варто звернутися до любителів «їжачків» (моторів EJ) з вашого регіону. Власник автомобіля назвав такі суми: ремінь (весь комплект) — близько 9 000 лів, а ось робота в спеціалізованому сервісі може виявитися істотно дешевшою, близько 6 000 лів. Так що — шукайте і знайдете. Міняти ремінь необхідно кожні 50 тисяч км. Ще одна особливість деяких моторів серії EJ — це схильність до масляного голодування четвертого циліндра. Згодом у ньому можуть з’явитися стуки, але, як не дивно, зустрічаються ті, хто кажуть, що це — дурниця, їздити можна. Залишимо це на їхній совісті. Ну а якщо ДВЗ потребує серйозного ремонту, то багато хто воліє купити контрактний мотор цілком. Іноді щастить, і тоді можна кататися далі. А якщо не пощастило — спробувати щастя знову.
Трансмісія і ходова частина
Трансмісія WRX — теж річ оригінальна. Основна її перевага — повна симетричність, що позитивно позначається на керованості. Однак про неї не можна говорити, як про щось видатне з точки зору надійності. Якщо кататися акуратно, то все виглядає цілком благополучно. Але якщо нарізати кола сухим асфальтом, то і коробка, і редуктори можуть «крякнути» досить швидко. І знову ж таки: як і в двигуні, доведеться регулярно стежити за рівнем оливи в коробці (в нашому випадку — це механічна п’ятиступінчаста TY75). Міняти масло потрібно теж трохи частіше, ніж хотілося б: кожні 20 тисяч кілометрів. Ціна пристойної оливи становитиме 3 500 лів за чотири з поливною літри, вартість заміни може істотно коливатися, але в середньому вона становитиме 600-700 лів.
Під час огляду машини на підйомнику нікого не здивували патьоки мастила із заднього редуктора. Як сказав майстер, більше б насторожила відсутність слідів мастила: якщо тече — значить, воно є. Періодичність заміни оливи в редукторах така сама, як і в КПП — 20 тисяч кілометрів. Вартість роботи буде залежати від того, чи не доведеться вкотре замінити сальники, тому в кращому разі можна розраховувати лів на 500, у гіршому — все залежить від стану редукторів.
