Gaznaauto Сайт про автомобили
Кросовер CX-9 — справжній типово американський «автобус»: з моторами V6, просторим салоном і… не найнижчою ціною. У нас такі величезні машини зазвичай цінують, хоча Мазді не вистачає престижу, що додається до розмірів. У бренду імідж відносно «економічної» марки, хоча до СХ-9 це повною мірою не стосується. Сьогодні ми почнемо розповідати про те, як можуть «доїти» власника СХ-9 кузов, салон, електрика і ходова частина кросовера, а в другій частині розповімо про те, скільки грошей з кишені можуть витягти трансмісія і мотор.
«Зум-зум» з V6
Перше покоління Mazda CX-9 на нашому ринку намагалися продавати з 2008 по 2015 роки. Щоправда, робили це не надто наполегливо: виробляли цю машину з 2007 по 2016 рік, у Молдові почали її продавати вже за рік, але у 2010 році продажі згорнули. Не продавали СХ-9 і в 2011 році, і тільки ще через рік покупці знову отримали можливість придбати найбільшу Mazda.
СХ-9 насамперед повинні поважати любителі динамічної їзди: мотори у цього автомобіля — тільки потужні V6, з якими машина непогано розганяється. Підвіски налаштовані на напрочуд бойовий лад, і велика машина не настільки вальяжна, як можна було б припустити. Звісно, до європейського спорт-преміуму Мазда все-таки не дотягує, але тут і технічні рішення простіші на порядок.
Дизайн кросовера вийшов динамічним, відповідним стилю інших машин марки цього періоду, і багато в чому актуальний досі. Що, якщо чесно, для «японця» незвично. Але тут дизайн дуже характерний, салон просторий і добре оснащений, як це люблять в Америці. А ось із технікою все не так просто, як здається.
Усі заяви компанії про приналежність CX-9 до платформи Ford CD3 натикаються на очевидну невідповідність. Наприклад, тут спереду стоїть звичайна підвіска типу МакФерсон, а задня багатоважільна нітрохи не схожа на підвіски інших представників платформи. Секрет простий: Ford застосував «перехресне запилення», і насправді машина запозичила безліч рішень у конструкції кузова і підвісок від іншої глобальної фордівської платформи — від європейської EUCD, на якій побудовано, наприклад, Ford Mondeo і цілу низку машин Volvo і Land Rover.
Спорідненість анітрохи не сумнівна, але японці про ці особливості мовчать. Швидше за все, справа в традиційній японській ощадливості: Mazda дуже нервово ставиться до необхідності виплачувати ліцензійні відрахування концерну Ford.
Але ж є і цілком практична причина, через яку власникам варто було б про це знати. Тут і проблеми з трансмісією напрочуд схожі (течі кутового редуктора і зрізання шліців проміжного вала), і деякі деталі ходової частини можна підібрати від інших машин. Щоправда, горді японці значно переробили роботу європейських інженерів, і чимало деталей все ж несумісні. Так, масивний поздовжній важіль задньої підвіски на вигляд і за конструкцією схожий, але його передня опора реалізована зовсім інакше. Ну а електроніка у японців і зовсім своя власна. Точніше, наполовину від Mitsubishi, частково Hitachi, і ще від інших виробників не європейського походження.
Зрозуміло, ідеологічно автомобіль «заточений» в основному під американські смаки, але виробляли його саме в Японії. Точніше — в містечку Ujina, недалеко від сумнозвісної Хіросіми. Не дивно, що в 2008 році машина отримала в США звання «Автомобіля року Північної Америки». Щоправда, в категорії «вантажівок», що, загалом-то, логічно: SUV і траки об’єднані тут в один клас.
Хоча машина американцям явно сподобалася, купувати її не поспішали. Саме з цієї причини СХ-9 стали поставляти в Росію, а потім і в Західну Європу, хоча спочатку географія продажів планувалася не настільки широкою.
Машини першого року випуску відрізняються використанням мотора об’ємом 3,5 літра, з 2008-го року двигун трохи інший — об’ємом 3,7 літра і трохи потужніший.
Коробка передач тільки автоматична — новий на той момент Aisin TF81SC, він же AF21 в позначеннях Mazda.
Привід в основному був повним, але передньопривідні американські машини на нашому вторинному ринку знайти можна. Зрозуміло, офіційно у нас продавали тільки повнопривідні версії кросовера. Втім, дуже багато СХ-9 зараз все одно стали «недопривідними», про що можна буде прочитати в другій частині нашого огляду.
У 2009 році відбувся і перший невеликий фейсліфтинг. Машини 2010 модельного року отримали більш багате оснащення (трьохзонний клімат-контроль і Bluetooth-інтерфейс мультимедійної системи стали стандартним обладнанням), і їм трохи змінили зовнішність передньої частини.
Дуже серйозний фейсліфтинг провели в 2012 році для моделі 2013 модельного року. Оформлення змінили згідно з новим фірмовим дизайном, значно переробивши оптику, передню частину і задні ліхтарі.
Випуск СХ-9 завершили тільки в 2016 році. Можна сказати, що модель прожила дуже довге життя. Але приводи до того були не настільки позитивними: просто продажі в США так і не досягли запланованих 50 тисяч машин на рік. Яка причина таких скромних за американськими мірками показників? Зараз поговоримо про це докладніше.
Кузов
Слава перших поколінь Mazda 6 і Mazda 3 все ще погано позначається на репутації марки загалом. У компанії зробили висновки зі своїх помилок і перестрахувалися, зробивши машини в цьому плані кращими, ніж у конкурентів. Тож знайти гнилу CX-9 або CX-5 куди складніше, ніж іржавий «рафік» останніх поколінь.
Лакофарбове покриття тонке, але за умови акуратної експлуатації особливих проблем з ним не помічено. Щоправда, подряпини з’являються легко і невимушено, а заполірувати їх вдасться тільки один раз — далі полірувати не дасть змоги товщина шару лаку. Але якщо вчасно оновити лак або нанести «кераміку», то все стає зовсім добре.
На жаль, на доволі дорогій «дев’ятці» власники все одно часто економлять, і ЛФП десятирічних машин має здебільшого посередній вигляд. Але зате масштабних облазить фарби і тим більше іржі на не битих машинах майже немає.
У зону ризику традиційно потрапляють задні двері, на яких навколо хромової накладки і фарбованої вставки над номерним знаком починає вилазити іржа. Можуть засмутити і дрібні пошкодження навколо ручок дверцят і на передній кромці даху.
Скло лобове
ціна за оригінал
21 032 ля
Якщо зазирнути під пластикові накладки арок і порогів, то настрій гіршим не стане: корозія навколо кліпс кріплення зустрічається рідко. Здебільшого — у екземплярів, що катаються по вуха в багнюці.
Знизу все виглядає набагато гірше. Якщо машина не проходила додаткової антикорозійної обробки днища, плоскі поверхні підлог кузова і поперечних підсилювачів вкриваються пухкою неприємною іржею. В основному страждають підвіски. У США машини навіть відкликали через корозію передніх важелів, але до нас поставляли додатково оброблені деталі. А ось не прикриті пластиком поперечки під ногами водія облазять сильно. Іржа проникає доволі глибоко, до того ж тут ще облазить не захищена пластиком внутрішня частина порога.
За довгим пластиковим екраном, що прикриває приблизно дві третини довжини днища, теж не все благополучно. Тут далеко розповзається дуже сильна корозія від кронштейнів кріплення тросів ручного гальма, навколо вентиляційних отворів порожнин і від діагональних «укосин». Найприкріше, що тут проходять шви, які вкриті товстими смугами антикору. По краях захист уже здався, а зі швів іржу не так просто видалити.
У задніх арках вразливе місце в основному одне — точка опори амортизатора. Тут у локері є виріз, і майданчик інтенсивно іржавіє.
Вихлопна система СХ-9 кородує дуже швидко, і вже після п’яти-шести років може знадобитися підварювання поруч зі швами. На десятирічних авто вихлоп уже потроху розсипається. Але не треба сумувати завчасно: завдяки поганому іміджу частина автомобілів проходила додаткову обробку одразу після купівлі, тож шанси купити чудову машину у вас є.
Усередині салону іржу можна не шукати. Вона може бути тільки в двох рідкісних випадках: якщо машина «потопельник», або якщо дуже давно забитий злив конденсату, а водій ігнорує булькаючі звуки в поворотах і мокрий підлоговий килим.
А ось у багажнику бічні ніші намокають часто, особливо взимку. Вода в багажнику — просто лихо. Вона потрапляє сюди через не дуже вдалу конструкцію верхньої частини задніх дверцят, звідти частина по гофрі проводки йде всередину дверей. Потім частина віджимається в гофру в бік кузова, а інша частина стікає в багажник по зовнішньому ущільнювачу дверей. У ніші волога накопичується рідко: в бічних заглибленнях хороша вентиляція і дренаж. Але дорогою волога майже завжди потрапляє на моторчик приводу задніх дверцят, швидко добиваючи плату управління, а намоклі покриття для підлоги дають змогу розвиватися корозії.
Поломка приводу задніх дверей стоїть на першому місці за кількістю гнівних відгуків на форумах власників СХ-9. На щастя, в більшості випадків відмова означає корозію плати сполучення, а не смерть самого мотора. Плата від корозії не захищена зовсім. Сама вона кріпиться пайкою, і багато сервісів наказують заміну вузла в зборі.
Плата коштує менше двох тисяч лів, але заміна вийде набагато дорожче: дістатися до нещасного моторчика не так-то просто. Він захований у ліву бічну нішу кузова і прикритий великою бічною пластиковою кришкою, яка кріпиться до кузова не тільки десятком шурупів, а й ременем безпеки. Точніше, болтом його кріплення. Болт наскрізний, він йде прямо в арку кузова, і його різьблення кородує. Викрутити з першого разу його точно не вийде. Потрібні хороший інструмент, WD40 і терпіння.
До речі, поломка приводу часто призводить до купи супутніх поломок — наприклад, тяг і опори.
Бампер передній
ціна за оригінал
35 651 ль
Бампери тут доволі міцні. У всякому разі, до рестайлінгу 2013 року. Сам пластик м’який і доволі тонкий, але удар тримає. А ось планки кріплень бампера біля крил з часом тріскаються від навантаження, і бампери трохи «підвисають» — але деталі недорогі.
Те, що фари легко «піскоструяться», і вже після ста тисяч пробігу вигляд у них не парадний — це тільки частина біди. Те, що цінник у них не гуманний — теж. А ось протікання цілком цілої оптики через невдалу аеродинаміку і систему вентиляції призводять до вигоряння блоків розпалювання фар і проводки всередині фар. Не дивуйтеся, якщо ксенон стоїть не заводський: помінявши кілька оригінальних блоків, які стоять внизу і заливаються водою з фари через роз’єм, багато хто розумно обирає установку китайського блоку. Питання лише в його якості.
Роз’єми живлення галогенних фар Н11 обгорають через високе навантаження, яке не витримує пластикова вилка. Краще, звісно, було б замінити весь вузол, але це складно, тож зазвичай підбирають вилку з керамічним сердечником, яка є в номенклатурі ВАЗа.
У галогенної оптики лінзи вигорають до ста тисяч пробігу, у ксенону зазвичай навіть трохи раніше.
У машин з безключовим доступом варто стежити за збереженням дверних ручок: резиночка кнопки доступу в мороз рветься, після чого начинка ручки довго вже не живе.
Загалом якість фурнітури кузова висока, і навіть на найстаріших машинах проблеми будуть тільки косметичні. Тут багато «хрому», який швидко облазить — особливо спереду.
Салон
Салон у Mazda CX-9 намагається відповідати вартості авто. Але виходить це у нього далеко не в усьому.
Ергономіка дуже приємна. Як кажуть власники, на цілком європейському рівні. Але деякі матеріали обрані невдало: сильно облазять обшивки і кнопки керма. Бічні сріблясті накладки центрального тунелю витираються, як і накладка задника важеля АКП. Уже до ста тисяч пробігу ці елементи потребують відновлення навіть за умови акуратного поводження.
Сидіння при пробігах за 200 тисяч має ще цілком непоганий вигляд. Біля швів з’являється білястість, але воно тримає форму центральної частини та бічних валиків і зазвичай не рветься.
У салоні є велика кількість вузьких щілин, з яких без повноцінної хімчистки пил і бруд не дістати. Зазвичай відновити гарний стан салону не складно: допоможуть хімчистка для килимів і пластику, перешивання керма та аквапринт або плівка для пошкодженого пластику.
На задньому ряду все виглядає трохи простіше, але й зношеність елементів зазвичай менша. Якщо третім рядом інтенсивно користувалися, то підлокітники будуть затерті. А якщо підлокітник постійно складений, то поруч із замками ременів безпеки деформується шкіра сидінь.
Серйозні проблеми салону СХ-9 пов’язані переважно з кліматичною системою. Вентилятори передньої пічки мають дуже невеликий ресурс, а оригінальна деталь «кусається» за ціною. Вентилятори могли встати навіть за порівняно невеликих пробігів, буквально після 60 тисяч. На щастя, підходить деталь від Honda Accord VII (79310SWWG11). Наприклад, її недорогий аналог ST-79310-TA0-A01 всього за 2 500 лів.
Реле ввімкнення переднього і заднього обігрівача після ста тисяч пробігу теж можуть відмовити. Добре, що реле взаємозамінні: їх завжди можна поміняти місцями і з’ясувати, зламалося реле або вентилятор.
