Gaznaauto Сайт про автомобили
Мексиканці насамперед славляться своєю гострою кухнею, а не машинами. У країні, звісно, є кілька заводів із викруткового складання автомобілів General Motors і Ford, до яких нещодавно долучилися Volkswagen, BMW, Nissan і Toyota, але… конвеєри в Мексиці насамперед продиктовані меншими витратами. А от власного автомобільного виробництва, не кажучи вже про суперкари, в країні до якогось часу не було. Однак і серед мексиканців виявилося кілька ентузіастів швидкості, які мріють побудувати власний суперкар. Про них-то ми сьогодні і поговоримо.
2008 — Mastretta MXT
Першопрохідцем у напрямку побудови автомобілів, повністю розроблених і зібраних у Мексиці, став підприємець Даніель Мастретта. У 2007 році він відкрив власну фірму і представив перші начерки дебютного мексиканського суперкара, який, за його задумом, мав стати конкурентом Lotus Elise. Передсерійні прототипи середньомоторного автомобільчика завдовжки лише 3,9 метра були показані публіці на автосалоні в Мехіко вже за рік після заяви, але, як це часто буває зі схожими проєктами, серійне виробництво забуксувало — машина виявилася недостатньо підготовленою до реалій, а розрахунки, які мали чудовий вигляд на папері, на практиці призвели до зовсім іншого результату. Але Даніель не став впадати у відчай і закидати ідею в дальній ящик, вирішивши йти до кінця.
1 / 3
2 / 3
3 / 3
Перші серійні автомобілі, що отримали ім’я Mastretta MXT, дійшли до покупців лише в 2011 році. В основі конструкції мексиканського купе — алюмінієвий напівмонокок, посилений тчастою рамою, на який кріпляться алюмінієві двохважеля підвіски передніх і задніх коліс і зовнішні панелі кузова зі склопластику. Знайшлося застосування і більш просунутому вуглепластику — з нього зробили панель підлоги і низку навісних елементів. У результаті споряджена маса машини не перевищила 900 кг, причому на задню вісь припадає 56% всієї маси.
За пасажирським кокпітом розмістився повністю алюмінієвий рядний чотирициліндровий двигун Ford з лінійки двигунів Duratec робочим об’ємом 2,0 літра. Оснащений турбокомпресором та інтеркулером, а також новою програмою управління і випускною системою, він розвиває 253 к. с. і 339 Нм крутильного моменту. У парі з мотором працює п’ятиступінчаста механічна трансмісія, через яку момент передається на задні колеса.
У результаті питома потужність «Мастретти» — понад 270 к.с. на тонну, що дало змогу машині розганятися до паспортної «сотні» швидше за п’ять секунд, а максимальна швидкість при цьому становить 241 км/год. Ба більше — мексиканський суперкар відповідає екологічним вимогам стандарту Євро-5 і витрачає близько 7,0 літрів 98-го бензину на 100 км шляху в змішаному циклі.
До стандартного оснащення Mastretta MXT входять антиблокувальна система гальм, кондиціонер і стереомагнітола, проте на замовлення машину можуть дообладнати електросклопідйомниками і просунутою аудіосистемою з сабвуфером. Для складання автомобілів було побудовано завод у Толуці, а спочатку мексиканці планували збирати до 200 автомобілів на рік. При цьому на внутрішньому ринку мало залишитися лише 30 відсотків від партії — всі інші машини планувалося відправляти на експорт.
Mastretta MXT було представлено на Британському моторшоу в Лондоні, де її продавали за 66 000 доларів, але приголомшливого успіху домогтися не вдалося — навіть у Південній Америці ледве продавали 50 автомобілів на рік, а в Європі рахунок йшов на одиниці. Масла у вогонь підлили ведучі телепередачі Top Gear, які негативно відгукнулися про Mastretta — мексиканський автомобіль було описано як «гігантську тортилью на колесах». Даніель Мастретта подав на ВВС до суду, а пізніше надав свою машину на тест передачі. Хід спрацював: Річард Хаммонд, який протестував МХТ, змінив свою думку. Крім того, чорний піар — теж піар: унаслідок скандалу Мастретта став знаменитим, а в компанії з’явилися нові покупці з найрізноманітніших країн світу, охочі володіти знаменитою екзотикою.
2014 — VUhL 05
Подивившись на успіхи Мастретти, на створення своїх власних автомобілів зважилися й інші мексиканські ентузіасти. Серед них опинилися брати Ікер і Гільєрмо Ечеверія, які представили в 2014 році на Фестивалі Швидкості в англійському Гудвуді власний трековий суперкар, що отримав ім’я VŪHL 05 (читається як «вул», і це акронім від абревіатури Vehicles of Ultra-lightweight and High-performance — «Високопродуктивні та Надлегкі Автомобілі»). Щоб побудувати свою машину, брати заручилися підтримкою концернів Magna Steyr і Ford, ну і уряду Мексики для комплекту. Штаб-квартира, до речі, базується в Люксембурзі.
1 / 2
2 / 2
Творці позиціонують VŪHL 05, як трековий суперкар, головними конкурентами якого стали KTM X-Bow і Ariel Atom . В основі мексиканського родстера — монокок, розроблений за участю австрійців із Magna Steyr. Завдяки застосуванню алюмінієвих сплавів він важить лише 78 кг. До нього прикріплені підрамники силового агрегата і підвісок із хромомолібденової сталі. Передні і задні підвіски — незалежні, на здвоєних поперечних важелях, з поперечними штовхаючими штангами типу «push-rod». Зовнішні панелі кузова виклеєні зі склопластику, проте на замовлення їх можуть виготовити з вуглеволоконного композиту, що знижує масу машини одразу на 30 кг — до рівних 700.
За пасажирським кокпітом розмістили рядний чотирициліндровий турбомотор Ford, але на відміну від «Мастретти», «Вулу» дістався сучасніший двигун з лінійки Ecoboost об’ємом 2,0 літра. Він видає 290 к. с. і 420 Нм і агрегатований тільки з шестиступінчастою механічною трансмісією, що передає момент від двигуна до задніх коліс. У спурті з місця до «сотні» мексиканець записує до графи результатів значення 3,7 секунди і програє англійському «Атому», який розганяється до цього показника менше ніж за три секунди, але на дві сотих обходить дітище австрійських інженерів. А завдяки продуманій аеродинаміці максимальна швидкість «Вула» сягає 245 км/год, що швидше за конкурентів одразу на 20 км/год.
Продажі трекового автомобіля розпочалися 2014 року в Північній Америці та Європі, а трохи пізніше VUHL 06 дістався ринків Китаю та Близького Сходу. Базова ціна на мексиканський трековий болід становила 65 000 євро, причому автомобіль оснащується тільки двома вуглепластиковими ложементами, відформованими за фігурою водія і пасажира, рідкокристалічним дисплеєм, що інформує водія про швидкість, оберти двигуна і увімкнену передачу, а також швидкознімним перегоновим кермом і вбудованим HD-відеореєстратором для запису своїх перегонових перемог.
Композитні зовнішні панелі кузова виготовляють у Канаді, а зварювання монокока й остаточне складання автомобіля відбувається на заводі в Мехіко, відкритому на гроші уряду Мексики. Остаточне доведення і калібрування машини проводять на треках Великої Британії, а загалом за рік випускається не більше 20 «Вулів».
2015 — LTM Hot Shot Inferno
«Власні спорткари і трекові боліди в нашій країні вже випускають, але в Мексиці немає власного гіперкара». Напевно, саме так вирішили засновники мексиканської компанії LTM Hot Shot, які представили на автосалоні Expo Automotriz Santa Fe в Мехіко суперкар під вражаючим ім’ям Inferno. «Пекельний» автомобіль має вельми вражаючий дизайн, але головною новиною став матеріал кузова. Він являє собою жорсткий монокок, який, як і зовнішні панелі, зроблено з пінометалу на основі сплавів алюмінію, цинку і срібла.
За даними, наданими компанією LTM, запатентований матеріал має велику жорсткість і низьку щільність — лише 3,6 г/см³ (наприклад, у сталі цей показник дорівнює 7,8 г/см³, а в алюмінію — 2,7 г/см³) і водночас неймовірно пластичний: за результатами дослідів він може без руйнувань і втрати властивостей змінювати свій масштаб у 100 разів від початкового. За словами розробників, кузов із пінометалу добре поглинає енергію удару і дає змогу скоротити загальну масу машини.
Створення автомобіля тривало довгі сім років, при цьому розробкою займалися мексиканські інженери, а будівництвом — італійці під керівництвом Антоніо Ферраіолі, який раніше відмітив собі в портфоліо роботу над суперкарами Lamborghini. Творці планують оснастити своє дітище двигуном V8, забезпеченим двома турбокомпресорами, що працює в парі з роботизованою трансмісією. За їхніми ж даними, мотор розвиватиме потужність в 1 400 к.с. і крутильний момент 670 Нм, що дасть змогу машині досягати заявленої максимальної швидкості в 395 км/год, а розгін до 100 км/год забере менше ніж три секунди.
Показники вражають, але всі вони представлені тільки зі слів творців. На ділі ж передбачається почати складання обмеженої партії на заводі в Італії, причому інформації про те, де конкретно авто складатиметься і скільки коштуватиме, автори не дали. Власне кажучи, так само, як і відмовилися відповісти на запитання, чи був представлений у Мехіко макет автомобіля або ходовий прототип. Що вийде з цієї витівки — дізнаємося пізніше, але побажаємо мексиканським конструкторам і далі розвивати свої ідеї.
У чому фішка мексиканських суперкарів?
Побудова і розробка з нуля сучасних спортивних автомобілів, готових втерти носа численним конкурентам з інших країн.
Застосування пінометалів з унікальними показниками в конструкції автомобілів.
Порівняльні характеристики автомобіля Mastretta MXT і найближчих однокласників
