Mitsubishi Carisma з пробігом: гниє швидко, замикає часто

Коли в дев’яності роки компанія Mitsubishi випустила свою Carisma, співплатформенну з новою Volvo S40, навряд чи хтось припускав, що сплав японських і шведських технологій з нідерландським складанням виявиться таким ядреним коктейлем. І навіть фанати марки цю модель зазвичай «забувають»: аж надто сильно вона виділяється на тлі інших машин Mitsubishi… Тільки чи не закінчився до сьогоднішнього дня термін придатності цього коктейлю? Давайте спробуємо його на смак. Спочатку ковтнемо трохи кузова, салону і ходової частини, а в наступній частині спробуємо на зуб мотори і трансмісії.

Історія техніки

Непідготовлена людина навряд чи знає про те, що в Голландії існує серйозна автомобільна промисловість. Марка Spyker, незважаючи на славну історію, відома тільки вузькому колу людей, і про те, що компанія DAF теж родом із Нідерландів (хоча їхнє основне виробництво вже давно розміщене в Бельгії), теж пам’ятають небагато. Але автомобільних заводів у цій країні чимало.

Зокрема, в місті Борн розташований завод NedCar, який було засновано як виробництво легкових автомобілів під маркою DAF у далекому 1967 році. Так-так, у ті роки компанія робила легковики, причому саме моделі DAF першими приміряли варіатор як коробку передач. У 1972 році компанія Volvo придбала частку в компанії, а до 1976 року викупила її повністю. Відтоді легковики DAF стали носити марку Volvo. Саме на заводі NedCar виробляли «маленькі Volvo» моделей 340/360 і 440/460. Якість складання автомобілів, на жаль, сильно відрізнялася від шведської в гірший бік. Шведи навіть були готові закрити завод, але уряд країни став проти закриття великого підприємства і пішов на серйозні фінансові вливання і пільги для компанії. Volvo в ті роки такий виробничий майданчик не тягнула, тож потрібен був серйозний партнер. І він швидко знайшовся — ним стала японська компанія Mitsubishi, яка не мала на той час великих виробничих активів у Європі. Після модернізації завод був розрахований на виробництво близько 200 тисяч автомобілів на рік і налічував півтори тисячі робочих місць.

Volvo 360 ‘1983-91	Volvo 340 ‘1984-91

Volvo 440 ‘1994-96	Volvo 460 ‘1988-94

Виробництво Carisma та S40 розпочалося 1995 року, а 1999 року уряд Нідерландів продав свою частку акцій автомобілебудівним компаніям. І майже одразу почалися проблеми. Уже в 2001 році збитковість заводу завдала серйозної шкоди обом компаніям, і Volvo поспішила позбутися такого цінного «активу». Проте випуск Volvo S40 тривав доти, доки з конвеєра не пішла Carisma. Тобто, до 2004 року, після чого завод остаточно перетворився на «валізу без ручки». Нічого нового на заміну застарілим моделям не було створено, спроба виробництва моделі Colt не приносила прибутків, і навіть партнерство з Mercedes, який випустив нове покоління Smart на одній платформі з Colt і виготовляв його в Голландії, не допомагало. Завод спробували завантажити потенційно хітовими кросоверами Outlander, але продажі провалилися. На тлі подібних «успіхів» у 2012 році компанія продала завод за номінальний один євро, втративши мільярди за майже двадцять років володіння. Компанія VDL взялася виробляти там Mini, а з минулого року там випускають ще й BMW X1. Якщо чесно, я тепер придивляюся до нових Mini в пошуках видимої корозії…

Так, ви все правильно зрозуміли: прокляття всіх машин, зроблених у Голландії — це корозія. Втім, це не дивно: морське солоне повітря, вологий клімат, а можливо, ще якісь особливості виробництва наділили всі моделі, які виробляли там Volvo, і героя сьогоднішньої розповіді, Mitsubishi Carisma, підвищеною схильністю до появи іржі. Та й загалом із якістю там явно щось не те. Настільки, що навіть японські технології не змогли істотно виправити ситуацію. Щоправда, зовсім вже «ламаною» Каризму не назвеш, тож вплив японського інжинірингу хоча б якоюсь мірою все ж відчувається. Або шведського, хоча до 1990 року у шведів не особливо-то виходило впоратися з «голландською хворобою».

Створення окремої моделі для європейських покупців виявилося ідеальним виходом для компанії, яка поступово втрачала цей ринок. Чого хотіли європейці? Усе традиційно: розміру — менше, комфорту — більше, економічності — максимум, дизельний мотор і багатий вибір комплектацій. Створена спільно зі шведами машина, тим не менш, від співплатформної S40 разюче відрізняється як за зовнішнім виглядом, так і за характером. Японці зробили недороге масове авто, а шведи — невелике преміальне. Відверто кажучи, шведська машина мені симпатичніша, хоча програє за динамікою і витратою палива. Японці не змогли або не захотіли наділити Carisma характером, як вони це зробили, наприклад, з Galant. І помилку свою не виправили до самого кінця виробництва моделі.

Додатковим дратівливим фактором для покупців машин Mitsubishi виявилися постійні модернізації по дрібницях, що змушують власника щоразу гадати, «підійде — не підійде». То пальці кульових опор стоять то прямі, то конічні, то конус поміняли, то діаметр пальця один, то інший, роз’єм в електриці то один, то інший… Воістину, немає межі досконалості, а заодно — і кінця мукам користувачів. Втім, через пару років володіння машиною новий власник зазвичай вже добре уявляє, що у нього встановлено, і як комплектація машини змінилася щодо заводської. Ну а на що звернути увагу під час купівлі, читайте нижче.

Кузов

Існує думка, що Carisma пофарбована і зібрана з використанням супертехнологій Volvo і майже не іржавіє. Насправді добре іржавіє як сама Carisma, так і «споріднена» S40. Не можна сказати, що машина гниє так само, як Жигулі або, наприклад, Ford тих самих часів, але знайти примірник із торочками замість порогів і крил, з відсутньою рамкою лобового скла, дірками в днищі і корозією на стійках легко. На щастя, більша частина машин зберігає цілком прийнятний вигляд, хоча і несе в собі сліди розпочатого і невідворотного руйнування.

Рестайлінгові автомобілі так само схильні до корозії, як і дорестайлінгові, але через вік тримаються краще. До того ж найбільш слабкі місця кузова отримали невеликі, але явні поліпшення. Кращими стали герметик на швах днища і шов задньої арки, не відразу спухають шви горловини паливного бака, на порогах стало більше антикору, і машина в підсумку зовнішній вигляд зберігає краще. Але увагу насамперед приділили косметичним проблемам, а от багато інших залишилися колишніми.

З віком під пластиковими накладками порогів так само згниває метал, потроху відгнивають крила на стиках, з часом зникає метал під бамперами, особливо ззаду. Доходить навіть до втрати жорсткості кузова загалом. Настільки, що у машин, які не брали участі в ДТП, кути установки коліс можуть не виставлятися через пошкодження несучої конструкції. Попадеться на дорозі серйозна яма — і доведеться правити геометрію або варити кастомні важелі.

У багажниках хетчбеків буває волого, а отже, всі зварні шви тут можуть бути потенційним джерелом проблем.

На подив непогано тримається днище, де позначається порівняно сухий салон і товсте покриття знизу. Потужні лонжерони передка і верхній підсилювач теж тримаються пристойно, але на краях, на стиках із бризковиком моторного відсіку, корозія потроху їсть метал. А ось передня панель може повністю випаруватися, утримуючи форму передка тільки за рахунок бампера і фар. Найдешевші авто з пошкодженнями чашок підвіски, рамки лобового скла і стійок кузова годяться лише на розбирання.

Також небезпечна серйозна корозія задньої частини на седанах. Такий тип кузова не був популярним у Європі, тож відновлювати його доведеться з використанням або дорогих нових деталей, або чистим «колгоспінгом», створюючи елементи, що розсипалися, заново за допомогою зварювання та болгарки. На щастя, саме у седанів ззаду кузов тримається краще, але під бампер все одно варто заглянути. Не зайвим буде потикати в метал молоточком: навіть якщо бічні кишені крил на вигляд не діряві, а з-під решіточки вентиляції не лізе іржа, шви можуть опинитися в сумному стані.

Капот
ціна за оригінал
28 347 лів

Головне у випадку з Carisma — це прискіпливість. Зовсім не факт, що машина згниє там, де ви розраховуєте. Звісно, більша частина автомобілів матиме підгнилі пороги, крила, заправний люк і нішу багажника, але в порівняно цілому варіанті можна натрапити на відгнилий лонжерон підлоги і дірки в моторному щиті, а заразом і відгнилу горловину бензобака.

Загалом, Mitsubishi Carisma — те ще джерело сюрпризів. При цьому знайти дешевий і досить цілий екземпляр можна, але не намагайтеся будь-що-будь відшукати машину на ходу, без мотора GDI і ціною до ста тисяч. Не звертайте уваги на чисту «косметику»: стан дверей і крил зі станом решти кузова може бути пов’язаний мало. Тут, схоже, важливіше, в який день тижня збирали машину, які зілля були в найближчому до заводу кав’ярні та якої висоти хвилі на пірсі, де машини чекали відправки до дилерів. Якщо пощастить зі складанням і з минулими власниками, то отримаєте пристойну машину. Не пощастить — отримаєте відро гірше за Жигулі.

Після купівлі було б непогано провести ревізію всіх дренажних отворів, а заодно — повний антикор нижньої частини і внутрішніх поверхонь арок. Звісно, якщо ви купили вдалий екземпляр, і капітальний ремонт кузова може почекати.

Основна проблема оптики, бамперів і дрібних декоративних елементів — їхня мала доступність. Машина не дуже поширена, тож фари доведеться купувати нові, знайти їх на розбиранні в хорошому стані не вийде. А бампери доведеться ремонтувати, добре, що вони доволі міцні та прості за конструкцією. Решіточки та інші дрібні елементи в дефіциті, тому машини часом виглядають зовсім не такими, якими вони зійшли з заводу, з чисто економічних міркувань.

Також з часом значно гірше починають працювати замки дверей, а ущільнення перестають утримувати вітер і вологу. Особливо неприємно це для задніх дверей хетчбеків. Але основний ворог автомобіля — вік. Двадцять років для недорогої машини — це серйозний термін, з нею не церемоняться, а якість обслуговування бюджетної машини зазвичай невисока.

Салон

Простий і нехитрий салон на перший погляд тримається молодцем. Звичайно, у дешевої машини він дуже вже «убитий», але майже все можна відчистити.

Пластик має приємну фактуру, тканину теж використовують непогану. Всю картину псують кнопки, що ламаються, зношена проводка дверей, слабкі механізми сидінь і дисплеї, що вигорають. Незабаром почне всерйоз дратувати розбовтаний важіль МКПП з потертим кожухом, але про подробиці ми розповімо в розділі про трансмісії.

Інтер’єр Mitsubishi Carisma 5-door ‘1995-99

На жаль, за пристойного зовнішнього вигляду в салоні деякі речі можуть не працювати вже довго. Злий жарт грає висока ціна запчастин і мала їхня поширеність. Наприклад, склопідйомники на Carisma, що вийшли з ладу, можуть залишатися без ремонту роками, а вони тут доволі слабкі. Причина їх поломок криється ще й у невдалій конструкції напрямних скла, в яких його перекошує, причому до цієї недуги схильні і задні склопідйомники. Та й редуктор там стоїть слабкий. Але найчастіше причиною є непрацюючий блок керування стеклами.

Центральний замок майже напевно не буде працювати надійно, видаючи збої або в морози, або просто при перепадах напруги. Непрацюючий кондиціонер — на жаль, теж норма. Його слабкий конденсор легко пробивається камінчиками, тому багато хто ставить додаткову сітку в бампер, але шанси на його поломку все одно високі. Навіть оригінальна деталь кородує через погану гальванорозв’язку з кузовом. Ще одна причина відмови кондиціонера — низьке розташування компресора, у якого від цього страждає муфта. Тки в моторному відсіку прокладені теж не дуже вдало, тож витоки бувають і через їхнє перетирання.