Gaznaauto Сайт про автомобили
Про періодичність заміни оливи написано вже цілі трактати. Іноді досить науково, іноді — напрочуд безглузді, засновані на досвіді сусіда дядька Васі, який на своїй «копійці» міняв автол, орієнтуючись за прильотом граків, і горя не знав. А ще є рекомендації заводу, в яких для якихось автомобілів передбачена періодичність заміни раз на 10 тисяч кілометрів, а для якихось — на 15 або 20. Буває і ще цікавіше: для одного і того ж мотора на різних моделях автомобілів може бути прописана рекомендація про заміну і кожні 10 тисяч кілометрів, і кожні 15. Кому в цьому випадку вірити? Правильна відповідь — нікому.
Старість — не радість
Світ настільки безжалісний, що старіють у ньому не тільки Джонні Депп і Анджеліна Джолі, а й мастило, що працює в моторі. Причому старіння оливи — процес набагато складніший і цікавіший, ніж старіння голлівудських зірок, бо спричинене не тільки часом.
Що змінюється в оливі зі зростанням пробігу? Го кажучи, все — від базової оливи до пакета присадок. Почнемо з того, що в ньому з’являється безліч продуктів зносу мотора у вигляді нерозчинних частинок металів. Зростає кількість заліза, яке потрапляє в оливу через зношування гільз циліндрів, поршневих кілець, клапанного механізму і деяких інших частин двигуна, хрому — через зношування поршневих кілець, вкладишів, гільз циліндрів і масляного насоса. Вироблення корінних і шатунних вкладишів призводить до зростання вмісту свинцю. Перераховувати можна довго, але і цього вже достатньо, щоб зрозуміти, що частинок металу зі зростанням пробігу і часу експлуатації оливи стає занадто багато. Крім того, в оливу потрапляють дорожній пил і навіть незгоріле паливо. І весь цей набір не передбачених розробниками оливи елементів істотно змінює властивості оливи, насамперед — в’язкість. Причому, само собою, в гірший бік. Не дарма в якісних преміальних оливах на кшталт ZIC X9 використовуються тільки найкращі модифікатори в’язкості, які менше піддаються руйнуванню під час експлуатації та довше зберігають свої властивості, але нескінченно не можуть працювати навіть вони.
Другий момент — це окислення. Нагрівання оливи в присутності кисню призводить до зміни лужного числа, в’язкості та трибологічних характеристик (тобто параметрів, які впливають на процеси тертя і змащення). При цьому окислюються і базове масло, і присадки.
Пакет присадок теж старіє. Наприклад, у присадках часто зустрічаються бор і магній, які покликані боротися з сажею, що утворюється внаслідок згоряння палива. Вони утримують продукти згоряння в підвішеному стані, але тільки доти, доки кількість цих продуктів не починає перевищувати певні норми. У якийсь період часу бор і магній виявляються пов’язані сажею і золою, і після цього вони вже не можуть очищати масло від цих елементів. А це призводить до зростання відкладень на деталях мотора, насамперед — у вигляді низькотемпературних відкладень (шламів), які особливо активно утворюються в брудному або не зовсім справному моторі не тільки через зношування пакета присадок, а й через неповне згоряння палива.
Само собою, з часом у присадках починається дефіцит не тільки бору або магнію, а й інших важливих елементів: барію, який утримує вологу і оберігає двигун від корозії, фосфору, який повинен знижувати знос, і всіх інших. Картина, звісно, сумна, але очікувана, і мастило якраз для цього і міняють — щоб воно залишалося свіжим і працювало так, як йому належить. Ось тільки ніхто не може сказати точно, скільки кілометрів пробігу воно зможе працювати ефективно. При цьому зазначу, що дешеві мінеральні оливи старіють швидше, а сучасні синтетичні служать набагато довше. А є ще й оливи з підвищеним ресурсом на кшталт ZIC TOP — з високоякісною базою і поліальфаолефінами (ПАТ) у їхньому складі, завдяки яким олива служить довше за багато інших. Але довше — це, звісно, все одно не вічно.
Годинники та кілометри
У результаті досліджень деякі виробники олив дійшли висновку, що в середньому якісна олива здатна служити до 10 тисяч кілометрів, причому максимально ефективно вона працює в інтервалі від трьох до семи тисяч кілометрів пробігу. Річ у тім, що у свіжому мастилі концентрація присадок занадто велика (а інакше воно старіло б занадто швидко), а після семи тисяч пробігу пакет присадок потихеньку починає виснажуватися. Ні, звичайно, він ще працює, але вже не так, як у свіжому маслі. Тут начебто все зрозуміло і логічно, але є один маленький, але важливий нюанс: термін служби оливи прийнято оцінювати в мотогодинах, а не в кілометрах. Тому перейдемо до деяких розрахунків.
За даними багатьох досліджень, моторна олива працює близько 300 годин (точніше, від 250 до 350 залежно від якості та технології виготовлення оливи). Масло автолюбителі зазвичай заливають не найтоповіше (все-таки середня цінова категорія популярніша), та й мотори на машинах з пробігом теж не можуть бути новими, тому 300 годин — це певною мірою оптимістичний прогноз. Для розрахунку реального регламенту заміни оливи, що дає змогу зберегти двигун на якомога триваліший термін, краще брати не 300 годин, а хоча б ті самі 250. Сім тисяч кілометрів за 250 годин можна проїхати із середньою швидкістю 28 км/год. Начебто швидкість не найвища, але в місті вона зазвичай такою і виходить — 25-30 км/год. У результаті пазл складається: якщо машина в основному експлуатується в місті, 7000 км — це і є рекомендований інтервал. Але оскільки суто міської експлуатації в реальному житті практично не буває, то мастило цілком можна міняти і через 10 тисяч кілометрів пробігу (врешті-решт, ті ж 300 годин роботи — не вирок, і після них на воду мастило не перетвориться, а тільки стане працювати не так ефективно, як нове). Ну а деякі найоптимістичніші виробники, чиї машини літають за кордоном автобанами (поїздки з крейсерською швидкістю — найщадніший режим для двигуна), вирішили, що міняти мастило можна і пізніше — за пробігу 15 тисяч і навіть іноді 20 (останнє — це зовсім уже фантастика). Але при цьому вони все-таки уточнюють, що у важких умовах експлуатації міжсервісний інтервал краще скоротити до 10 тисяч кілометрів і навіть менше. А важкими умовами вони вважають будь-які, крім цих самих автобанів. Тут теж все логічно: що вища середня швидкість, то більший пробіг можна пройти за відведені оливі мотогодини. Якщо середня швидкість становить хоча б 60 км/год (а таке цілком можливо, якщо людина здебільшого їздить трасою), то 7000 км можна проїхати за 117 годин, а за ті ж 250 — рівно 15 000 км. При цьому всі ці 15 000 км масло працюватиме так, як задумав його виробник, і жодних небезпечних наслідків побоюватися не варто. Особливо якщо йдеться про «довгограючі» оливи, до яких можна віднести, наприклад, ZIC ZERO , виготовлене на повністю синтетичній основі, що знижує тертя, а отже, і знос двигуна.
При цьому можлива і зворотна ситуація. Припустимо, людина використовує машину для поїздок по місту в режимі дім-робота, які розташовані за 5 км одна від одної, а по трасі не їздить зовсім. За день вона проїжджає 10 км (туди і назад), середня міська швидкість при цьому становить 28 км/год. Нескладно підрахувати, що в день тільки на пересування він витрачає 0,36 години. Але ж ще прогрів, причому двічі на день. Нехай по п’ять хвилин, але в сумі це вже 10 хвилин або 0,17 години. Разом отримуємо на день 0,53 мотогодини. Тобто, за відстані в 5 км від будинку до роботи (або за щоденного пробігу в 10 км загалом) на день машина працює в середньому 0,53 години. У такому режимі їй знадобиться 530 годин, щоб проїхати 10 000 км. А це — тільки уявіть! — майже дворазовий перепробіг за мотогодинами. Шкода двигун? Шкода, навіть дуже. Щоправда, за такого графіка за п’ятиденного робочого тижня за один тиждень можна наїздити тільки 50 км, за один рік — 2600 км. При цьому в регламентах усіх виробників завжди сказано, що заміна оливи визначається не тільки пробігом, а потрібна кожні 10 (або 15) тисяч кілометрів або раз на рік, залежно від того, що настане раніше. Мабуть, якраз для цих випадків. Хоча за ці 2600 км пробігу мотор відпрацює тільки 138 годин, і теоретично міняти в ньому оливу ще рано.
Що робити?
За великим рахунком, під час заміни оливи правильно орієнтуватися саме на кількість відпрацьованих мотогодин, а не пройдених кілометрів. Як ми вже переконалися на прикладі розрахунків, кілометраж дає лише приблизні інтервали заміни, а іноді не дає взагалі нічого конкретного. І не дарма в деяких автомобілях зараз є лічильник мотогодин, і термін заміни оливи визначається саме ним. Та й у позашляховій техніці такий лічильник зазвичай теж є, що цілком логічно.
Якщо лічильника мотогодин в машині немає, можна прикинути найбільш підходящий інтервал заміни самостійно. Для цього треба подивитися на бортовому комп’ютері середню швидкість автомобіля за максимально довгий період часу і прикинути, скільки кілометрів можна за цей період проїхати з цією середньою швидкістю. Припустимо, бортовий комп’ютер вашого автомобіля показує 40 км/год. За 250 мотогодин машина пробіжить максимум 10 000 км/год (без урахування прогрівів), а отже, інтервал у 10 тисяч вам підходить. Якщо середня швидкість нижча, краще міняти масло частіше, якщо значно вища — рідше. І в будь-якому разі рідкісною заміною оливи вбити мотор можна, а частою — ні. Висновок, думаю, очевидний.
Реклама. ТОВ «СК Енмув Рус». erid: LdtCKHQJ7
