Gaznaauto Сайт про автомобили
Відразу два моїх друга за останній місяць вирішили розлучитися зі своїми машинами. Одному хотілося швидше виплатити залишки іпотеки, інший злякався стрімкого зростання вартості утримання свого коня (точніше, поні — простенької іномарки В-класу). І якщо другий продав машину за нормальну ціну, то перший її просто «злив». І не тому, що поспішав продати, а тому що виявився обробленим професійним перекупником, який зміг його переконати в тому, що виставлена на продаж машина — не машина зовсім, а відро з болтами. І купити він її може тільки з жалю до власника, який це відро продає. На жаль, перекупники вміють торгуватися і обманювати. Як не попастися на їхні хитрощі?
Ми вже якось розповідали, що чимало «перекупників» вдаються до не дуже чесних схем із залученням підставних покупців, вдають із себе автопідбирачів або намагаються обдурити, використовуючи психологічні прийоми. Однак це ще не все. Часто вони вміють доволі наочно показати, що машина, яку продають, — розвалюха, і спираються при цьому на «факти», які ми недаремно взяли в лапки і якими тикають в обличчя розгубленого продавця. І продавець віддає машину набагато дешевше, ніж вона коштує насправді. Тому що перекупник вміє переконати.
Фарбоване і бите
Уявіть ситуацію: ви — другий або третій власник автомобіля. Покупець (читай: перекупник) про це знає, але ще він знає, що ви можете не володіти повною інформацією про минуле автомобіля, купленого свого часу з рук. А це вже козир. Тому на світ з’являється товщиномір.
Ще один спосіб знизити вартість під час огляду кузова — вимагати знижку на ті недоліки, які з віком з’являються у всіх машин. Наприклад, на не надто чітку фіксацію відчинених дверцят. Тут говорять про те, що потрібна заміна або ремонт обмежувачів дверей, а це тисяча-дві-три і так далі — залежно від нахабства перекупника. Довести, що обмежувачі працюють добре, зазвичай неможливо: вони в будь-якому разі працюють не так, як у нової машини, а оцінка їхньої ефективності занадто суб’єктивна.
Майже завжди перекупники знають свідомо слабкі місця кузова і докоряють ними довірливому продавцю. Взяти, наприклад, місце контакту хромованої накладки і задніх дверцят на старих Дастерах: там майже завжди фарба якщо не облізла, то хоча б починає пузиритися. Є й універсальні «безпрограшні» варіанти — наприклад, відколи на капотах, які зустрічаються абсолютно на будь-яких моделях і можуть потихеньку розростатися навіть на алюмінії. Загалом, потрібно розуміти, що машина з пробігом не може не мати хоча б якихось недоліків ЛФП, і перекупники цим безсовісно користуються для обґрунтування торгу.
Обман знизу
Знайти на вторинному ринку автомобіль з ідеальною ходовою частиною практично неможливо. А отже, завжди можна скинути трохи з ціни. Щоправда, не завжди обґрунтовано.
Наприклад, не варто робити знижку, якщо покупець проводить пальцем по гальмівних дисках і нарікає на їхній знос. По-перше, зносу не буде тільки на новому диску, по-друге, вони взагалі належать до витратних матеріалів. Тож сильно переживати з приводу їхнього зносу не варто.
Класика жанру — претензії до розвальних болтів задньої багатоважільної підвіски. Вони іржавіють завжди і у всіх (особливо, звісно, в Москві та Пітері), тож можна сміливо вимагати знижку на заміну цих болтів, а заразом — на встановлення кутів сходження і розвалу. Навіть порівняно нові болти швидко покриваються поверхневою корозією і виглядають так, ніби без болгарки до них краще не підходити. Насправді не все так страшно, тож якщо під час продажу машини покупець ніжно гладить гальмівні диски і докірливо зітхає, багатозначно поглядаючи на розвальні болти, не переживайте — він просто випрошує не зовсім обґрунтовану знижку.
Його немає, але воно зламане
Під час огляду мотора багато хто насамперед знімає кришку оливозаливної горловини і дивиться, який вигляд вона має зсередини. Безумовно, сенс у цьому є: якщо на ній емульсія, це може бути ознакою серйозної несправності, що свідчить про потрапляння оливи в антифриз або антифризу в оливу — від пробитої прокладки ГБЦ до тріщини в блоці. Однак є мотори (насамперед корейські бензинові), у яких на цій кришці часто випадає конденсат, схожий на легкий світлий наліт. Це цілком нормальне явище, але ж знає про це не кожен… І трясти такою кришкою перед обличчям продавця — святий обов’язок кожного, хто хоче купити машину задешево. Якщо таке відбувається, запропонуйте перевірити масляний щуп (якщо антифриз з мастилом перемішалися, емульсія буде і на ньому) і подивіться, чи не вирує антифриз у розширювальному бачку під час натискання на педаль газу. Найімовірніше, нічого цього не буде, і в цьому відношенні у машини жодних проблем немає.
Модний нині спосіб збити ціну — показати купу помилок на сканері. Недорогий діагностичний сканер є у кожного перекупника, але якщо такий перекупник лізе до роз’єму OBD2 своїм шнурком або адаптером, а потім показує купу помилок на екрані свого смартфона, це ще не привід панікувати. Само собою, деякі помилки можуть бути. Буває, що в логах сидить навіть акумулятор, що сів позаминулої зими, але це не привід для торгу. Ба більше, перекупники ці помилки вміють робити з повітря, причому в прямому сенсі слова. Іноді достатньо свідомо неправильно вибрати модель двигуна, щоб підключений сканер показував помилки. Причому показувати він може абсолютну дичину. Я, наприклад, бачив, як один такий «покупець» симулював помилку в ГРМ (йшлося про розсинхронізацію валів) на 1,6-літровому фордівському моторі, вказавши під час під’єднання до машини версію з фазоповітроповертачем під час діагностики цього мотора без «фазика».
Іноді, щоправда, чинять набагато простіше: показують не екран поточної діагностики, а принтскрін екрана з діагностикою, що видала колись купу помилок. Тобто, як аргумент пред’являють якусь дивну картинку, яка не має стосунку до автомобіля, що оглядається. При цьому фонтан красномовства перекупника заткнути неможливо: він перераховує десятки нібито знайдених помилок, не даючи толком нічого роздивитися. Тут треба бути просто пильним, а ще краще — впевненим у тому, що продаєте нормальну машину.
Трохи психології
Іноді трапляються і варіанти вже відвертого технічного шахрайства. Один із таких — шприц з маслом у руках нечесного покупця. Під час огляду знизу покупець за допомогою нього імітував підтікання мастила на стику мотора і коробки для обґрунтування торгу під час купівлі Мондео 4. У цих машин дійсно є така проблема через слабкі сальники, але в описаному випадку імітувати відсутню течію допоміг шприц з маслом. Тож перед продажем машини варто оглянути її самому на підйомнику, щоб переконатися у відсутності проблем. І пам’ятати про те, що найспритніші перекупи — народ хитрий і нахабний.
І все ж частіше вони діють простіше: «тиснуть на психіку». Тому якщо суто технічні (і не завжди існуючі) претензії до машини постійно перебиваються розповідями про собаку, тещу і погоду, а важкі зітхання щедро розбавлені щирими посмішками в 46 зубів, то перед вами може стояти не рядовий веселун, а хороший психолог. Пильнуйте!
Ну і найкращий спосіб не попастися — продавати машину тільки з обов’язковим переоформленням машини у вашій присутності в МРЕВ. Така угода перекупам зазвичай нецікава, тому вони відстануть. Але не одразу, звісно — спочатку вони витрясуть душу. І все ж буде добре, якщо вони витрясуть тільки душу, а не гроші. Гроші все-таки потрібніші.
