Gaznaauto Сайт про автомобили
Перевірка рівня масла — найпростіша операція, з якою впорається навіть вісімнадцятирічна випускниця філологічного університету. Але і тут іноді можливі помилки. Вони зазвичай некритичні, але краще їх не допускати. Давайте сьогодні згадаємо, як перевірити рівень оливи правильно і на що ще бажано звернути увагу під час виконання цієї нескладної, але важливої роботи.
За інструкцією
Напевно чули жарт про те, що, мовляв, раніше в інструкції з експлуатації автомобіля розповідали, як регулювати теплові зазори клапанів, а зараз у ній попереджають, що не можна пити антифриз. Частково так воно і є — виробники намагаються перекласти все обслуговування автомобіля на плечі своїх дилерів. Але хоча б один абзац про перевірку рівня оливи є і зараз — впорається з нею будь-хто, а проводити її бажано регулярно. Щоправда, абзац цей зазвичай коротенький, і максимум, про що в ньому сказано, це про те, що машина в цей час має стояти на горизонтальному майданчику, а перевірку слід проводити після того, як масло стече в картер. Тобто, не відразу після зупинки мотора.
Щодо горизонтального майданчика все правильно. Якщо машина стоїть під ухилом, масло в картері хоча б трохи, але стече до одного з його країв. У цьому разі рівень на щупі буде заниженим або завищеним, тобто, не буде відображати реально існуюче становище (нагадаю, що в більшості моторів діапазон між відмітками min і max на щупі відповідає приблизно одному літру оливи). Причому на деяких автомобілях з дрібним картером розкид виявиться дуже істотним. При цьому у щупів, які використовуються в таких моторах, є неприємна особливість: відстань між відмітками з мінімальним і максимальним значеннями рівня оливи у них зазвичай невелика. А це означає, що відхилення масляної позначки на щупі на кілька міліметрів може означати коливання в рівні масла на дві-три сотні грамів. Тому вибрати горизонтальний майданчик дійсно необхідно, це не примха авторів інструкції. Невеликий лайфхак: суворо горизонтальні підлоги зазвичай у будівлях, тобто, вони є на закритих паркінгах великих торгових центрів.
Не варто впадати у відчай, якщо асфальт у дворі, де зазвичай доводиться залишати машину, повторює поверхню гіперболічного параболоїда. Якщо ставити машину завжди на одному й тому самому місці і перевіряти масло регулярно, точно його рівень визначити, найімовірніше, не вийде, але відстежити зміну вийде. І якщо ця зміна здасться тривожною, вона стане серйозним приводом, щоб серйозно замислитися над пошуком тієї самої ідеально горизонтальної площадки.
Друге, про що зазвичай говорять в інструкції, це необхідність перевіряти рівень масла на теплому моторі, але давши йому постояти заглушеним хоча б протягом п’яти хвилин. Чому саме так і що буде, якщо перевірити рівень на холодному моторі?
Вимога почекати кілька хвилин логічна і зрозуміла: маслу потрібен час, щоб стекти в картер. Якщо перевірити рівень відразу після того, як заглушили двигун, можна відчути шок: його там буде зовсім мало. Якщо спробувати з переляку довести рівень оливи до верхньої позначки на щупі, її нескладно буде перелити, причому істотно. І після цього надлишки масла треба буде відкачати або злити через фільтр. Тому почекати після зупинки мотора, звичайно ж, треба. І краще не п’ять хвилин, а всі десять.
А ось із вимогою перевіряти рівень на теплому моторі не все так просто. Чому б не перевіряти його вранці, до запуску двигуна? Очевидно, що за ніч воно точно повністю скло в картер, а отже, перевірка вийде точною. Насправді це не зовсім так. Як не дивно, масло, як і будь-яка інша речовина, під час нагрівання розширюється. Працює воно в приблизно однаковому діапазоні температур, а після зупинки мотора в перші 5-10 хвилин сильно охолонути не встигає. І замір по щупу в цьому випадку виходить найбільш точним. Якщо заміряти рівень оливи після ночівлі машини взимку на вулиці з а-25 градусів, може здатися, що не вистачає грамів 200 оливи (або 100, або 300 — залежить від її обсягу в картері). І це буде неправильно, тому що якщо виробник прямо вказує в інструкції, що замір потрібно проводити на теплому моторі, то і мітки на щупі нанесені з тією умовою, що масло в картері тепле, майже гаряче. Щоправда, якщо в інструкції рекомендовано перевіряти рівень після стоянки і до запуску мотора, то можна це зробити і зранку. Але все ж бажано переконатися, за яких умов рекомендує робити це інструкція — замір на холодну і на гарячу завжди буде давати різні результати.
Загалом, це все, що зазвичай пишуть в інструкціях. Але обмежуватися простим розгляданням міток на щупі не варто. Ми ж говорили, що це захопливий процес, тож давайте ним захопимося.
Динаміка і колір
Не треба посипати голову попелом, якщо зі зростанням пробігу буде помітна деяка витрата масла — це нормально. У будь-якому моторі мастило змащує стінки циліндрів і штоки клапанів, і повністю це мастило не знімуть ні поршневі кільця, ні сальники клапанів. Невелика витрата оливи цілком допустима. Звісно, з часом, коли кільця зношуються і коксуються, а сальники клапанів (оливоз’ємні ковпачки) дубіють, витрата оливи неминуче зросте і колись досягне ненормальних масштабів. Але навіть на новому двигуні чад масла неминучий. Важливо зрозуміти, наскільки інтенсивно він зростає.
Друге питання — це зростання рівня масла. Таке щодо бензинових моторів зустрічається дуже рідко, з дизельними може відбуватися частіше. Зазвичай у цьому явищі винне паливо, яке потрапляє в масло. У дизеля в разі критичного підвищення вмісту солярки в оливі може початися так званий «рознос» — розбавлене соляркою масло стає паливом, після чого зупинити роботу мотора складно. Він молотитиме безконтрольно, поки не розвалиться або в ньому не скінчиться масло з соляркою. Це і виглядає лякаюче, і закінчується погано, тому якщо в дизельному моторі істотно підвищується рівень масла, слід піддатися легкій паніці.
У випадку з бензиновим мотором деяке підвищення рівня оливи теж може свідчити про потрапляння в нього палива. Це може бути пов’язано з не дуже сприятливим режимом експлуатації, особливо взимку: якщо часто їздити на непрогрітому автомобілі на короткі відстані, він не встигає спалювати весь бензин, що надходить у перезбагаченій у режимі прогріву суміші. Це не так небезпечно, але деяких заходів вжити не завадить. Наприклад, покататися трасою на досить високих обертах або переглянути свій підхід до прогріву двигуна до початку руху. Втім, з часом бензин з оливи зазвичай випаровується.
Гірше, якщо в бензин потрапляє антифриз. Це теж трапляється не так часто, але теоретично таке можливо. Тож підозріле зростання рівня оливи — привід для проведення діагностики: сама собою кількість оливи в картері збільшуватися не може, а змішування оливи з будь-якими сторонніми рідинами шкодить мотору дуже суттєво.
І останнє: під час перевірки рівня бажано звернути увагу на колір масла як на щупі, так і на пробці горловини. Якщо на пробці наявність слабкого нальоту конденсату ще допустима, то на щупі — ні. Білястий наліт — привід з’їздити в сервіс. Ну а заодно перевірити рівень і стан антифризу. Якщо він має нездоровий колір, деякі проблеми вже досягли критичного рівня.
А ось мастило, що темніє під час експлуатації, — це нормально. Звісно ж, чорним воно бути не повинно, але трохи змінювати відтінок масло цілком має право: воно не тільки охолоджує двигун, а й миє його. І бруду не залишається нічого іншого, як осідати в маслі.
* * *
По-хорошому, перевіряти рівень оливи потрібно щоразу після або до поїздки. І цілком очевидно, що ніхто цього не робить (крім власників Subaru, які, судячи з приказки, вичерпують все масло щупом). Напевно, зрозуміти нинішніх автолюбителів можна: ми звикли не лазити в двигун самостійно, та ще й регулярно. Але все-таки хоча б раз на тиждень перевірити рівень не так вже й складно, а якщо робити це більш-менш вдумливо, то це буде ще й корисно. На жаль, машини частіше страждають від нестачі уваги, ніж від її надлишку.
