Gaznaauto Сайт про автомобили
До атаки російського ринку седанами В++ класу безсумнівними улюбленцями нашого покупця були седани класу С. Люди забезпечені та практичні купували Ford Focus, Opel Astra, Chevrolet Cruze, Mazda 3 або щось ще з бестселерів нашого ринку тих часів. Ну а ті, у кого не вистачало коштів на дорогі європейські, японські та корейські моделі, могли обирати між простішими «корейцями» або китайськими марками. Особливо вдало серед них виглядав автомобіль з японським шильдиком — Nissan Almera Classic.
У першій частині огляду цього бестселера ми зачепимо проблеми з корозією кузова та зносом інтер’єру і салонного обладнання, а в другій будемо розбиратися з моторами, коробками, електрикою і ходовою частиною.
Більшості покупців машина здавалася чистокровним «японцем», хоча основна маса «простих» Nissan Almera мала британське походження. А Almera Classic взагалі була… «корейцем», причому вельми відомої марки Samsung. Ось тільки Samsung у нас з автотехнікою не асоціюється жодним чином, але ж цей підрозділ Renault — Nissan є одним із найбільших і випускає безліч моделей — згадайте про ту саму Teana… Звісно, походження в «НАК», як ніжно називають свою модель власники, конструктивно дуже навіть японське, адже це розвиток Nissan Bluebird Sylphy G 10 / N 16, який випускали в Японії з 2000 року. У Кореї модель охрестили Samsung SM 3 і випускали з 2002 року. А в 2006 році налагодили імпорт в Росію і Україну під ім’ям Nissan Almera Classic . Взагалі у цієї машини було багато імен: як Nissan Sunny її продавали в Азії та на Середньому Сході, як Renault Scala — в Мексиці, країнах Карибського басейну і Єгипті.
Незважаючи на появу її на нашому ринку в 2006 році, вона зовсім не є наступним поколінням Almera N 16, а просто «побічна гілка», нехай і зі своїм особливим дизайном і оформленням салону. Причому за якістю салону Classic багато в чому поступається англійським машинам, що спочатку могло виявитися «сюрпризом». Але англійських машин завжди було небагато, і з ім’ям «Almera» у нас асоціюється саме корейсько-японський варіант. Ну а щодо техніки, то тут різниця не така помітна: англійці пропонували в основному 1,5- і 1,8-літрові бензинові мотори і пару дизельних. Причому «старший» бензиновий на 1,8 л вийшов не надто ресурсним через помилки в конструкції каталітичного нейтралізатора. А корейська машина отримала єдиний мотор об’ємом 1,6 літра, зате доволі прогресивний, потужний і водночас не надто складний. І дуже надійний.
Техніка
Щодо конструкції, то вона типова для бюджетних машин цього класу початку XXI століття, хіба що варіант кузова лише один — чотиридверний седан (хетчбеки та універсали були лише в європейській лінійці). Підвіски — спереду МакФерсон, ззаду проста балка, мотор під капотом поперечно, розташування агрегатів — рядно-лінійне. Набір засобів активної безпеки тут теж мінімальний: ABS і подушки безпеки.
Покупцям пропонували вельми консервативний вибір трансмісії — «механіка» або «автомат», та й потужність 1,6-літрового мотора теж «середня» — 106-118 к.с. Ніяких яскравих технічних особливостей або унікальних характеристик. Дуже середня машина, основними перевагами якої є простота і висока якість збірки. Купили їх багато, адже незважаючи на явний програш більш сучасним моделям у комфорті, керованості та безпеці, у Almera була невисока ціна, доволі просторий салон та імідж незламного «японця».
Навіть після виходу набагато досконаліших і практичніших Hyundai Solaris, Kia Rio і VW Polo Sedan знаходилися ті, хто вибирав машину більшого розміру, вважаючи її більш престижною. Та й корейське складання вважалося кращим, ніж узбецьке або вітчизняне: комплекси з приводу «наших» машин тоді ще не зжили. Історія моделі закінчилася в 2013 році, коли вже вкрай застарілу Almera Classic змінили на абсолютно нову модель, складання якої освоїв АВТОВАЗ і в якій поєднувався кузов Nissan Bluebird Sylphy з інтер’єром і шасі Renault Logan.
Фанатів у машини явно вистачає, причому серед них зустрічалися і не цілком адекватні — досить згадати проект «Вовк», коли багатостраждальну Almera спочатку мучили колгоспним «тюнінгом», а потім пересадили залишки кузова на платформу від старовинної BMW E 34 535 за допомогою монтажної піни і зварювання. Машини із завищеною або заниженою підвіскою, «лавками» на багажнику, різноманітними «спойлерами» та іншими псевдоаеродинамічними елементами, з перешитими шкірою салонами і синіми «писалками» теж зустрічаються регулярно. Як і Ладу Пріору, цю машину намагаються «доопрацювати» в міру своїх сил дуже багато хто.
Кузов
Запорука успіху на російському ринку — це міцний і бажано взагалі не іржавіючий кузов. У Nissan Almera Classic він майже не іржавіє, ну а з міцністю все просто: краш-тести машина проходить цілком стерпно, а що кузовний метал тонкий — це вже причіпки, пальцем він не мнеться і не протикається. Та й оригінальні кузовні елементи коштують дуже дешево, тож під час відновлення після ДТП можна не ризикувати зі встановленням аналогів.
Крило переднє
ціна за оригінал
9 072 лів
Антикорозійний захист дуже непоганий, та й фарба тримається міцно, облітає тільки після серйозних ударів. «Коцки і подряпини» трапляються, особливо на краях, де шар фарби завеликий, і вона від цього втрачає еластичність — тим паче там розташовані найвразливіші частини дверей і колісних арок. Але відразу скол не іржавіє, у власника є кілька місяців для вжиття заходів до появи слідів серйозної корозії.
Перші ознаки напасті варто пошукати на внутрішній кромці задніх арок, тут зона пошкодження вже може становити пару сантиметрів завширшки. Нижні частини дверей тримаються краще — дефекти зазвичай проявляються не по всій кромці, а окремими плямами. Втім, у будь-якому разі це свідчить про те, що машину потрібно негайно відправляти в кузовний цех: метал тонкий, і корозія прогризе панелі за кілька років. Дефекти на кромці капота і даху також очікувані.
Капот
ціна за оригінал
21 498 лів
А ось корозія направляючої заднього скла — це сюрприз персонально для Almera . Ще однією серйозною неприємністю є забиті брудом кишені переднього крила. Бруд потрапляє під пластиковий локер і залишається всередині, оскільки потоку води недостатньо, щоб промити цей простір. При відчинених дверях добре видно кишеню з боку порога — її найпростіше промити мийкою високого тиску. А якщо підчепити підкрилок, то так само добре буде видно кишеню з іншого боку: там шар бруду зазвичай ще більший — це навіть не шар, а масив, часом маса «ґрунту» становить кілька-трійку кілограмів. Потенційно від такого сусідства можуть постраждати крило, моторний щит, стійка дверей і поріг.
Загалом, до чого призводить накопичення бруду в цій зоні, можна побачити на прикладі Mercedes W 208 / W 202 . Якщо земля є, а корозії поки що не видно, то рекомендується ретельна обробка порожнин — адже закрити їх повністю не вийде, можна лише регулярно їх чистити та покласти промаслений матеріал. На щастя, ці елементи мають хороший антикорозійний шар, і іржа проявляє себе в основному на машинах перших років випуску зі складною долею.
Задні арки, що прогнивають, трапляються зовсім вже рідко, але нюанс у тому, що запущена корозія внутрішньої кромки крила буквально в одному місці руйнує шовний герметик, і за певний час запускається процес вигнивання задньої арки зсередини. Через тонкий метал панелі результат буде видно зовні вже через три-чотири роки. Антикор цієї зони проникаючими складами настійно рекомендується.
Ще у задньої арки немає локерів, а бітумне покриття рекомендується оновлювати хоча б після 5 років експлуатації: воно розтріскується, і далі можливі пошкодження ЛФП кузова. Та й за днищем треба стежити — зовнішні панелі оцинковані, а от чимало силових елементів ні. За чудового зовнішнього стану машини можна виявити сліди корозії на безлічі швів внизу.
Крім корозії є і куди більш явні проблеми. Наприклад, фари затираються дуже швидко — пластик підібраний невдало. Герметичність у них теж не ідеальна, запотівання — типова проблема. Пластикові елементи кузова пофарбовані погано, особливо страждають зовнішні дверні ручки. І матеріал бамперів не надто хороший: вони легко тріскаються за легких ударів, особливо взимку, і в них не найзручніші та найнадійніші кріплення.
За бічними молдингами потрібне око та око: вони легко «розбираються» на дві частини, а коштують недешево. Щодо ціни машини, звісно: не варто порівнювати з мерседесівськими, комплект яких потягне на вартість вживаної Альмери в поганенькому стані. А ще фарба на них тримається дуже погано. В іншому нічого особливого, для бюджетної машини кузов непоганий. І якщо порівняти з деякими конкурентами, то виявиться, що Almera куди краще захищена від корозії, а її кузовні елементи коштують дешевше.
На жаль, після аварій корозія — часте явище, адже стійкість кузова тримається насамперед не на високій якості металу, а на ретельності нанесення лакофарбового покриття і тонкому шарі цинку на металі зовнішніх тонких панелей. Внутрішні елементи не оцинковані й захищені тільки шаром ЛФП і мастик. Будь-які пошкодження і порушення технології фарбування призводять до появи нових вогнищ корозії. Зовнішні неоригінальні елементи зазвичай без оцинковки, і якість металу не надто висока, тому якщо ремонт був з особливо бюджетних, то вистачає його зазвичай ненадовго.
Оснащення і механіка кузова теж доволі надійні, хоч і не без гріха. Насамперед варто звернути увагу на стан «двірників»: їхні ніші зазвичай завалені сміттям, а стан шарнірів залишає бажати кращого. Повідці теж іржавіють, але це проблема невелика. Якщо двірники працюють з нерівномірними паузами, то настав саме час перебрати трапецію, інакше згорить моторчик.
Передня фара галоген
ціна за оригінал
10 529 лів
Кріплення капота слабенькі, петлі починають стукати, та й замок зроблений не дуже вдало: при невеликих змінах геометрії проявляє схильність до розкриття, що загрожує вже великим ремонтом. Петлі дверей з віком починають постукувати, обминається ущільнювач, та й самі замки зношуються. До речі, ущільнювач може давати течі, перевіряйте підлоговий килим у районі дверей після дощику.
Кришка багажника мало того, що часто не пофарбована зсередини і кородує, так ще й слабенька — легко викривляється під час спроби «впихнути невпихуване» в багажник. Якщо зазори нерівні, то цілком можливо, що справа не в ДТП, а саме в кришці. І найменші нещільності призводять до того, що багажник втрачає герметичність. Мокрий багажник зазвичай має невеликі осередки корозійних пошкоджень — це дрібниці, ще років десять можна уваги не звертати, а ось проводка може постраждати найближчим часом. До того ж завжди є шанси, що багажник не відкриється: замок виявився з сюрпризом, він дуже не любить сильних ударів і потрапляння бруду і пилу. Загалом, змащуйте і будьте акуратні.
Сало
Інтер’єр у Almera Classic — далеко не найсильніша сторона. Дешеві матеріали з претензією на комфорт вже після п’яти років типової експлуатації виглядають погано. А якщо ви збираєтеся купувати машину віком років восьми-десяти, то цілком можливо, що в салоні буде «страх і жах». Пластик банально облазить з часом і до того ж активно вбирає бруд і пил.
Тканина салону теж не відрізняється стійкістю, каркаси сидінь і поролон усередині з часом руйнуються, і сидіння зовсім втрачають форму. Якщо маса водія «за сотню», то подібне трапляється і при пробігах до ста тисяч кілометрів. При пробігах 150-200 тисяч і не надто акуратному обслуговуванні салон вже залишає відверто неприємне враження — це вам не сучасні преміум-авто, де до сотні тисяч деколи і слідів зносу не розгледіти. Зате поломок зазвичай небагато: відмови кнопок і ламп не завдають особливого клопоту, всі блоки розбираються легко і ремонтуються.
А ось кількість «цвіркунів» множиться: оббивки з жорсткого пластику потроху втрачають кріплення, скрипить передня панель, стукає рульова колонка, задня полиця постукує, двері починають гриміти замками. Особливого комфорту не було спочатку, а з віком його не стає більше.
Службові машини з їхніми частими мийками салону зазвичай зберігають пристойний вигляд протягом тривалого часу, а машини будівельників-дачників з пробігом менше сотні викликають бажання бігти від них подалі. З іншого боку, ламатися тут майже нічому. Вся нехитра електрифікація працює: проводка, електроприводи, підігріви — нічого не поспішає ламатися. Хіба що вентилятор салону має дуже обмежений ресурс, його частенько міняли по гарантії через свист на малих швидкостях.
Що далі?
Як видно, у Альмери Класік навіть після 100 тисяч пробігу за кузовом і салоном все більш-менш непогано. Чи підводять прості мотори? Чи можна брати з «автоматом»? Чи солідних вкладень потребуватимуть підвіска та електрична частина? Про це розповімо в другій частині огляду.
