Обираємо Chevrolet Lacetti з пробігом: корозія кузова, проблеми електрики та знос ходової

Якщо вивчити відгуки про Лачетті, складеться змішане враження. Одні говорять про приголомшливу надійність, інші — лають за ходову, що постійно «обсипається», і дрібні глюки електрики. Істина, звісно, поміж полярних думок, а куди більше дорогих проблем власнику може принести захоплення корейських інженерів тонколистовим кузовним металом. А втім, про все по порядку…

Примітка: інформації про вживані машини зазвичай набирається так багато, що для зручності сприйняття ми ділимо огляди на дві частини. У першій традиційно вивчаємо кузов, салон, електрику і ходову, а в другій — приділяємо час моторам і трансмісіям.

Вісім імен для кореянки

Коли корпорація General Motors на початку двотисячних придбала в безроздільне володіння корейську Daewoo, питання «що ж випускати» не виникало — в Кореї вже давно виробляли бюджетні машини на шасі GM. Ось і під час оновлення моделі Nubira компанія «творчо переробила» спадщину європейської філії GM, в основу майбутньої глобальної бюджетної платформи лягли напрацювання Opel п’ятнадцятирічної давності. Тож не дивуйтеся, якщо знайдете у Лачетті схожість з Opel Vectra першого покоління у виконанні низки вузлів і агрегатів.

Втім, на виході вийшов цілком самостійний «візок», про «родинні зв’язки» якого можна здогадатися, тільки ґрунтовно покопирсавшись у конструкції і придивившись до цифр і таблиць сумісності запчастин. Машину точно не можна вважати реінкарнацією старого Опеля (на відміну, скажімо, від Нексії), це цілком самостійна модель.

Відчутних змін вистачало. Як мінімум машина отримала незалежну задню підвіску МакФерсон в «азіатському стилі», на тчастих важелях. Кузов повністю переробили, при майже тій самій колісній базі салон став навіть трохи просторішим, а крім седана і хетчбека в гамі кузовів з’явився універсал. Помітно поліпшили пасивну безпеку. За дизайн відповідали два іменитих італійських ательє: седан робили в Pininfarina, а за хетчбек взялися в ItalDesign Giugiaro.

Якість роботи корейських і американських конструкторів і дизайн італійських майстрів оцінили гідно. Машині дозволили приміряти «шевролетівський» хрест і ім’я Chevrolet Lacetti, але не тільки. Модель продавалася по всьому світу під безліччю брендів та імен. У Китаї це був Buick, в Індії та Японії — Suzuki, в Австралії — Holden, ну а для Європи, Молдові, Південної Америки і США залишили «основний» бренд Chevrolet. Крім «прізвища», змінювалося й ім’я: наша героїня відома також як Nubira, Forenza, Reno (не плутати з Renault), Viva, Estate, Exelle і Optra.

Успіх Лачетті і всіх її сестер-близнюків забезпечувався не тільки помірними цінами, а й відмінною спортивною програмою, перемогами в кузовному чемпіонаті WTCC, а також участю у вкрай популярній передачі BBC TopGear в якості чергового «бюджетного автомобіля». Ну і, звісно ж, багатим вибором варіантів моторів і оснащення.

Chevrolet Lacetti WTCC R+ Concept ‘2005

Відмінний імідж дозволив протриматися цій простій машинці на конвеєрі в Кореї з 2002-го до 2009 року. До речі, модель виробляється досі, вже як Ravon Gentra узбецької збірки, і є однією з найбільш недорогих нових машин на російському ринку. Щоправда, цілісність дизайну вже втрачено, а лінійка моторів і начинка дещо відрізняються від «оригіналу», але, тим не менш, це та сама машина. І судячи з усього, випускати її будуть ще дуже довго, адже за пасивною та активною безпекою платформа перебуває на цілком прийнятному для ультрабюджетних машин рівні, та й морально вона ще не повністю застаріла.

А ось про проблеми та особливості експлуатації машин у «зрілому» віці варто розповісти докладно, адже «особливостей» цих доволі багато.

Кузов

При розробці бюджетної машини економія маси кузова — дуже важливий фактор. Корейські конструктори розв’язали проблему витончено й економно: замість широкомасштабного застосування пластику вони просто перейшли на виготовлення всіх кузовних панелей, які не несуть кузова, з дуже тонкого металу. Це дало змогу за цілком прийнятної пасивної безпеки і зовсім немаленьких габаритів зберегти низьку масу.

Розплатою стала низька жорсткість зовнішніх кузовних панелей, вони дуже вразливі під час ударів каміння, граду або просто невеликих натискань і торкань. Якість забарвлення при цьому доволі висока, як і захист кузова від корозії, але чудес не буває. При появі відколів фарби кузов з часом «зацвітає».

Цікаво, що час, через який елемент почне іржавіти, сильно відрізняється від елемента до елемента. Днище, внутрішні бризковики і лонжерони можуть не іржавіти роками. Пороги і бічні частини кузова дають фору максимум півроку або рік. Капот досить один раз закрити «натисканням», і передня кромка почне «сипатися» від найменшого удару. Невеликий поштовх у двері від машини, що стоїть поруч, — і ось уже через місяць на середині панелі дверей ряд «жучків». Загалом, стежити потрібно, тим паче що майже будь-яка корозія, що проявилася, тут — уже до дірок.

Особливу увагу варто приділяти порогам і заднім аркам, традиційним слабким місцям машин GM. А також кромкам крил, що примикають до бамперів і фар. Вони відносяться до елементів з порівняно слабким захистом, і на них з часом проявляються «вікові» проблеми. Приділіть увагу і швам поблизу стійок лобового скла, тут великі навантаження, і з часом не витримує шар герметика на стику верхнього лонжерона, моторного щита і бічної панелі, зсередини починає пробиватися іржа.

Вартість переднього крила
ціна за оригінал
18 451 ль

Днище кузова і лонжерони, як уже було сказано, мають дуже міцний вигляд, і навіть на найстаріших машинах корозія виникає тільки поблизу явних ушкоджень, на кромках отворів або по лінії накладення шовного герметика. У підсумку більша частина машин збереглася порівняно непогано, але очікувати при цьому чудового стану кузова не варто, обов’язково можна буде знайти осередки точкової корозії і численні дрібні пошкодження.

Нове кузовне «залізо» на Lacetti коштує дуже недорого, у всякому разі, порівняно з однокласниками. Так що навіть серйозно пошкоджений корозією, але поодинокий елемент — зазвичай не проблема, все змінюється дуже бюджетно. Після ДТП залізо теж бажано міняти, а не правити — тонкий метал схильний до витягування і створення заломів, підсилювачів у панелях небагато, а багатошарових конструкцій не передбачено. Загалом, ремонтопридатність висока, але «шрамів» на кузові машини залишається забагато.

Якість виготовлення пластику не надто висока, але він теж коштує недорого, та й влаштовано все гранично просто. Облізання фарби бамперів і ручок дверцят для старої машини — не найсерйозніша біда, а ось фари, що затираються, та ще й з рефлектором, що швидко вигоряє, з не надто надійним компенсатором і кріпленнями — неприємність куди вагоміша.

Загалом якість виготовлення елементів кузова залишає бажати кращого: петлі та замки занадто слабкі, на машинах віком старше десяти років двері зазвичай вже стукають і провисають. Повідці двірників закисають вже на третій-п’ятий рік життя авто. Хром із радіаторної решітки починає облазити приблизно за того самого віку. Задні двері в універсала і хетчбека мало того, що гримлять, так ще й починають протікати з часом, добиваючи проводку в багажнику. Усі ці поломки зазвичай не перешкоджають експлуатації, але неабияк дратують власників.

Салон

Інтер’єр вельми бюджетний, але явних слабких місць не так вже й багато, а подекуди вибір матеріалів тішить око і руки. Для важких водіїв ресурс передніх сидінь виявиться замалим, вони буквально починають розповзатися по швах після сотні-півтори сотень тисяч кілометрів пробігу. Зате подушка доволі довга для бюджетного авто, а форма сидіння зручна. Килим у ногах водія проминається з часом до металу, його товщина і міцність недостатні. Якщо ззаду часто їздять пасажири, то можна очікувати такого ж ефекту на задньому правому сидінні.

Рульове колесо витримує ще менше, якщо часто їздили з брудними руками та по спеці, то пластикове покриття починає облазити буквально на третій-четвертий рік експлуатації. Замки ременів безпеки з часом розбовтуються, і особливо добре це помітно на машинах, що працюють у таксі, а й у приватників поломки цього елемента зустрічаються регулярно.

Малий ресурс ламп підсвічування особливо відчутний вечорами, коли і без того сіруватий салон занурюється в темряву, причому в приладовій панелі «запас по лампочках» доволі великий, а от різноманітні перемикачі доводиться шукати навпомацки.

Згодом уся претензія на розкіш у вигляді м’яких вставок у панелі, аквапринтів, чохлів ручника і МКП витираються, зазори між панелями салону і килимами збільшуються, але до честі корейської машини, дорогих серйозних поломок не відбувається. Працюють заслінки блоку клімату, склопідйомники, всі регулювання сидінь, ручки, крутилки… Щоправда, деякі перемикачі починають вивалюватися зі своїх місць на нерівностях, але це характерно здебільшого для жорсткої експлуатації по ґрунтах.