Gaznaauto Сайт про автомобили
У двох попередніх статтях («Перегони на виживання: радянські джипи у Великій Вітчизняній» і «Пігмей і ГАЗ-61: перші радянські позашляховики з американським корінням») ми розповідали про створення і випуск у Радянському Союзі легких повнопривідних армійських автомобілів ГАЗ, доля яких так чи інакше була тісно пов’язана з ідентичними американськими військовими машинами. А в цій статті давайте подивимося на складний хронологічний процес з іншого погляду — з-за океану, де вперше у світі з’явилися легкі всюдиходи, що отримали неофіційне, але всесвітньо відоме позначення «джип».
Перший етап такого «міжнародного співробітництва» можна назвати секретно-заочним: поки не розпочалася Велика Вітчизняна війна, і в колонах ленд-лізівської автотехніки до СРСР хлинув потік легких американських багатоцільових всюдиходів, які вже сформувалися та були випробувані, і які відсунули на задній план усі нечисленні аналогічні радянські машини.
Пролог: хто на що здатен?
В Америці прообразом джипів вважали англійський 15-сильний легковик Austin Seven з чотирициліндровим 1,25-літровим моторчиком, який складало відділення American Austin . Щоб прижитися на новому ринку, її керівництво 1933 року вирішило представити військовому відомству США партію двомісних патрульних машин із кулеметами, що важили лише 480 кг і розвивали швидкість 80 км/год. Вони пройшли військові випробування, які довели неможливість їх практичного використання в реальних бойових умовах.
У 1935-му на місці американського Остіна виникла невелика компанія American Bantam, що випускала невеликі задньопривідні легковики і пікапи з чотирициліндровими моторами в 19-20 сил, які можна було б використовувати у військових цілях. Після випробувань двох таких машин восени 1939-го у висновках військової комісії було сказано: «Подібне шасі не має ніякого майбутнього для військових цілей».
Влітку 1940 року, уклавши парі з компанією Bantam, невелика фірма Crosley, яка випускала найпростіші мікролітражки, запропонувала військовим кілька варіантів своїх надлегких і компактних двомісних чотири- і шестиколісних машин з 12-сильними моторами Waukesha V2 повітряного охолодження, середніми підіймальними колесами та протикупольним захистом.
Одночасно кілька фірм, зокрема Marmon-Herrington, працювали над повнопривідними варіантами легкових автомобілів, що належали вже до важчого класу.
Для військового відомства США перші невдачі послугували приводом для організації конкурсу на легкий багатоцільовий повнопривідний розвідувальний автомобіль, гідний серійного випуску, а 19 червня 1940 року управління Квартирмейстерського корпусу Сухопутних сил США сформулювало основні вимоги до перспективних машин із простими відкритими тримісними кузовами без дверей і корисним навантаженням 250 кілограмів. Такий автомобіль із колісною базою 2 032 мм мав нести 7,62-міліметровий кулемет і розвивати швидкість не менше 80 км/год. Його власна маса спочатку оцінювалася в 545 кілограмів, але згодом її довели до 980 кілограмів. Через 49 днів прототипи слід було надати на військові випробування у форті Holabird, а потім через наступні 75 днів зібрати 69 працездатних машин.
Ці нормативи було розіслано у 135 американських компаній, але у встановлений термін свою машину представила тільки фірма Bantam. Це був прототип Bantam-60 Mk-I з бензиновим мотором Continental потужністю 45 к.с., звичайною триступеневою коробкою передач і мостами від легковика Studebaker Champion з шарнірами рівних кутових швидкостей Spicer. Його спрощений кузов мав плоске лобове скло і округлі передні крила. У результаті Бантам отримав добро на виготовлення партії з 70 машин, а для інших фірм термін надання прототипів довелося перенести на листопад.
Випробування прототипу легкого тримісного тримісного військового автомобіля Bantam Mk-I
Згодом цей Бантам послужив ідейною основою кузова радянського автомобіля-розвідника ГАЗ-64 «Пігмей».
Листопад 1940-го: парад прототипів
Пізньої осені до боротьби за велике військове замовлення підключилися компанія середньої руки Willys-Overland і автомобільний концерн Ford Motor Company. На той час уже був готовий доопрацьований і полегшений варіант джипа Bantam-60 Mk-II, що зовні відрізнявся лише передніми прямокутними крилами і захисними решітками фар. Для зменшення власної маси до 920 кілограмів його колісну базу скоротили до 2 007 мм.
Полегшений армійський автомобіль Bantam-60 Mk-II, випущений у кількості 70 одиниць
11 листопада компанія Willys-Overland представила свій прототип Quad (Куод — буквально «чотириколіска»), зовні дуже схожий одразу на обидва попередні Бантама, за винятком розширених решіток радіатора і передніх напівкруглих крил із фарами. На ньому використовували серійний бензиновий двигун Willys 441 потужністю 54 сили і всі основні агрегати та вузли, якими згодом оснащувався легендарний джип Willys MB. Головним недоліком Куода була збільшена до 1100 кілограмів маса — на 120 кілограмів вище за норму. Другий дослідний зразок отримав задні керовані колеса.
На початок Другої світової війни Генрі Форд відреагував мляво, бо мав славу шанувальника нацистів і турбувався лише за власну шкуру і долю свого автозаводу в Німеччині, тому на пропозицію розробляти майбутній джип він просто не зреагував. І лише на початку листопада компанія Ford представила свій зібраний нашвидкуруч прототип Pygmy (Пігмей), або Blitz-Buggy (Бліц-баггі). На ньому вперше з’явилися типово військовий чотиримісний кузов із передніми прямокутними крилами, плоскими панелями капота і решітки радіатора. На Пігмеї застосовували дволітровий 42-сильний мотор Ford NNA і провідні мости з кульковими шарнірами Rzeppa від колісного трактора Fordson, а також триступеневу коробку передач від старого легковика Ford-А.
Це той самий Ford Pygmy зі сторінки американського автомобільного журналу, що потрапив під радянське гасло «Терміново зробіть наш радянський Пігмей».
Він повністю відповідав технічному завданню і важив 953 кілограми — набагато менше, ніж головний конкурент Willys Quad. 23 листопада після порівняльних випробувань, не без протекції «автомобільного короля» Генрі Форда, Пігмей був визнаний переможцем конкурсу за умови усунення деяких зауважень.
Пробні заїзди автомобіля Ford Pygmy на піщаній трасі та на бездоріжжі
Заокеанські радощі 1941 року
Відповідно до рішення військового відомства видати всім трьом фірмам, які брали участь у конкурсі, замовлення на 1 500 автомобілів, у березні 1941-го компанія Bantam розпочала виготовлення нової розвідувальної машини BRC-40 (Bantam Reconnaissance Car) з характерним армійським кузовом та всіма колишніми агрегатами. Її колісна база залишилася колишньою, колія збільшилася з 1 194 до 1 206 мм, споряджена маса зросла до 953 кілограмів.
До 26 червня Бантам зібрав 2 580 автомобілів, зокрема 50 екземплярів із чотирма керованими колесами. Усі вони програвали продукції більших компаній, тому наприкінці 1941-го близько 600 джипів BRC-40 було відправлено до Радянського Союзу.
Дослідні зразки автомобілів Bantam BRC-40 з усіма керованими колесами
На початку червня компанія Willys-Overland, що отримала великі замовлення та суттєві державні дотації, розпочала випуск доопрацьованого 54-сильного зразка Willys MA з новим чотиримісним армійським кузовом та округлою кришкою капота, зниженими решітками радіатора з виштамповкою WILLYS та плоскими незграбними крилами зі встановленими на них обрешечеченими фарами.
Повнопривідний джип Willys МА з колишнім двигуном від моделі Quad. 1941 рік
Усі основні агрегати, закладені в конструкцію Куода, залишилися на своїх місцях, тому нагальне завдання скорочення маси машини нижче за рівень 980 кілограмів вирішували шляхом спрощення другорядних вузлів і зменшення товщини забарвлення. Не надто вдалу модель МА випускали протягом двох місяців — з 7 червня до 4 серпня, а 18 листопада розгорнувся серійний випуск її легендарного спадкоємця — найвідомішого джипа Willys MB.
Армійські автомобілі Willys МА, що збереглися дотепер, — Willys МА
Наведені тут американські календарні дати ще раз підтверджують тримісячне лідерство Радянського Союзу у виробництві легких армійських машин.
У лютому 1941-го народився модернізований багатоцільовий варіант Ford GP з відкритим чотиримісним армійським кузовом у стилі Пігмея, заокругленими крилами та загальною зварною захисною решіткою радіатора й обох фар. На ньому зберігся колишній тракторний мотор від Пігмея, але з’явилися нові агрегати трансмісії: триступенева коробка передач і двоступенева роздавальна фірми Warner, а також мости з більш надійними шарнірами Spicer.
Багатоцільовий Ford GP з доопрацьованим кузовом від моделі Pygmy і тракторним мотором
До речі, за версією концерну Ford Motor Company, походженням слова «джип» весь світ завдячував автомобілю Ford GP, у якого абревіатура GP розшифровувалася як General Purpose — «багатоцільовий». Водночас у документах військового відомства вона мала інший зміст — Government Passenger — «урядовий пасажирський», тобто той, що випускали за державними замовленнями. Так чи інакше, обидва скорочення вимовлялися однаково — «джи пі», а в скороченому вигляді — «джип».
Про американські джипи, що постачалися до Радянського Союзу за ленд-лізом, і нові джерела слова «джип» читайте в наступному випуску.
На заголовній фотографії — бойові випробування автомобіля Willys MA в умовах спекотної піщаної місцевості.
Усі іноземні міри перераховані за Міжнародною системою одиниць.
У статті використано тільки автентичні чорно-білі ілюстрації, натурні кольорові фотографії виконані автором.
