Gaznaauto Сайт про автомобили
Корса — непоганий варіант для тих, хто шукає недорогий автомобіль і не страждає комплексами неповноцінності. Незважаючи на неабиякий вік, навіть екземпляри початку 2000-х збереглися добре. Але не обійшлося без фірмових «косяків», найдорожчий з яких — невдало розташовані блоки управління, вартість яких ніяк не в’яжеться з іміджем бюджетного авто.
Традиційно для огляд технічних особливостей автомобіля з пробігом — великий і докладний, і розбитий він на дві частини. У першій торкнемося кузовних проблем, особливостей електрики та ходової. У другій розберемося, які мотори та коробки виявилися вдалими, а які — не дуже.
Корса — сімейний портрет
У Молдові з усієї модельної лінійки компанії Opel найбільшим успіхом користується досить велика Astra . У Європі вона теж на хорошому рахунку, але її молодша сестра Opel Corsa в рази популярніша. Наш снобізм щодо компактних машин до недавнього часу не залишав компактним машинам жодних шансів, а даремно — автомобілі-то цікаві. І не тільки в тому разі, якщо приробити до них величезний багажник і перетворити на довгий седан.
Звісно, машини розробки кінця дев’яностих років, як-от Corsa C, за ергономікою та об’ємом салону не зрівняються з сучасними малюками В++ класу. Але вже тоді конструктори дотримувалися правила розумної достатності і не забували докласти «перчика».
Герой сьогоднішньої розповіді — третє покоління моделі Corsa — на перший погляд, за конструкцією кузова мало відрізняється від свого предка в особі Corsa B і її «спортивної» версії Opel Tigra. Габарити салону і основні розміри конструкції залишилися тими самими, що і у предків, але трохи підросла колісна база, що найкращим чином позначилося на просторі задніх сидінь.
1 / 2
2 / 2
За модою дев’яностих дизайн набув «незграбності», а конструкція, як водиться, додала міцності та безпеки. Вимоги до автомобіля В-класу саме в цей період швидко змінювалися: з мінімалістичного транспортного засобу вони швидко переходили в розряд універсальних машин на кожен день з належною з такої нагоди часткою комфорту і керованості.
На жаль, такого прориву, як з новим поколінням VW Polo, не сталося, і зараз ергономічні рішення Corsa C виглядають помітно простіше і менш привабливо. І тим не менше, комфорт уже цілком сучасний, як і рівень оздоблення. А керованість дуже хороша, якщо підвіска підтримується в справному стані.
Та й мотори машині пропонувалися доволі потужні: 1,4 під сто кінських сил, а для версії GSi і 1,8. Причому за бажання поставити 1,6 або 1,8 можна майже в будь-яку Corsa — по точках кріплення, навісному обладнанню і трансмісії такі двигуни сумісні з дорестайлінговим 1,4, а отже, і встановити їх — справа техніки.
До речі, Corsa — дуже популярний кузов для встановлення «важких» турбомоторів серії C 20 LET/Z 20 LET або ж маленьких Z 16 LET, адже мала маса та висока жорсткість «візка» роблять з машини непоганий міський болід, а платформа дуже навіть пристосована для таких замін. А якщо ви просто намагаєтеся придбати максимально недорогу та економічну машину європейського бренду, то здається, що це непоганий вибір. Подробиці, як зазвичай, нижче.
Кузов
Opel, який традиційно свариться за корозійну стійкість (або, скоріше, нестійкість), на початку двотисячних нарешті зробив ривок і привів «справи кузовні» до ладу. Вся лінійка моделей помітно додала в стійкості до іржі. Зокрема й ті, що в цей момент уже давно були у виробництві. А вже нове на ті часи покоління Corsa отримало повний набір поліпшень, включно з новою якістю забарвлення кузова, якіснішим металом і пластиковими панелями в найбільш вразливих зонах.
«Вічною» машина, звісно ж, не стала, але навіть зараз доволі старі екземпляри трапляються в дуже хорошій кондиції. Особливо великий контраст при порівнянні з Corsa B останнього, двохтисячного року випуску. У предка майже завжди є корозія силових елементів кузова в задній частині, швів підлоги і колісних арок, а у Corsa C зазвичай тільки точкові сліди і поверхнева корозія в найвразливіших ділянках днища і біля навантажених елементів.
Крило переднє
ціна за оригінал
6 481 ль
На жаль, майже напевно мінімальну корозію можна буде знайти в ніші під лобовим склом, біля його стійок і поблизу точок кріплення підвісок. Під склом — навантажена зона і сама конструкція дають змогу накопичуватися в цьому місці листю і бруду. Під час експлуатації машини з подубитими амортизаторами пошкоджується шовний герметик поблизу точок кріплення амортизаторів, особливо спереду, і туди потрапляє вода. Видалити корозію зі швів навряд чи можливо, але навіть без додаткової антикорозійної обробки поки що проблема не призводить до глобальних пошкоджень силових елементів. Хоча це обов’язково станеться в майбутньому.
Зверніть увагу і на стан задніх дверцят: якщо вони сильно прогнили, є сенс серйозно покопатися в бічних нішах задньої частини кузова — найімовірніше, через порушення ущільнень там було мокро. Також у зоні ризику передній підрамник і точки кріплення задньої балки, особливо якщо машина експлуатувалася на ґрунтових дорогах.
Бампер передній
ціна за оригінал
23 298 лів
Підрамник, на перший погляд, вічний, але тчаста конструкція на практиці не така вже й міцна — корозія потроху роз’їдає його зсередини. А точки кріплення задньої балки дуже навантажені, і якщо нехтувати мийкою і їздити ґрунтовими дорогами, то бруд і пошкодження захисної мастики з часом роблять свою чорну справу. Звісно ж, вічних кузовів не буває, і сліди гнилі варто пошукати на низах дверцят, особливо задніх, під порогами і під пластиком арок, і на передній кромці капота і даху… Але якщо машина не була сильно бита, все буде в рамках легкого косметичного ремонту.
Куди більше неприємностей власникам доставляє не корозія, а невисока якість виконання пластикових деталей. Фари дуже схильні до затирання, як і лобове скло, а кріплення фар пошкоджуються за будь-яких ударів у передній бампер, благо є заводські ремонтні комплекти. Бампери пофарбовані не надто стійко, та ще й кріплення їх ламаються дуже вже легко, а кліпси кріплення молдингів абсолютно одноразові. Спідниця бампера — взагалі витратний матеріал на наших зимових дорогах.
Локери теж зроблені з дуже крихкого пластику — найімовірніше, зараз від цілої деталі залишилася половина, і кузов «відкритий» знизу. І навіть накладки дзеркал з часом починають втрачати кріплення. Усе це, звісно, лагодиться, благо термоклей і шурупи дешеві, але машина легко «втрачає» зовнішній вигляд через такі ушкодження і помутніння ЛФП. Ну або вимагає чималих витрат на оновлення цих елементів, що зазвичай з точки зору фінансового сенсу не має — пара нових бамперів з фурнітурою з урахуванням фарбування вже коштує як половина автомобіля.
Салон
Салон у машини від самого початку вкрай простий, можна навіть назвати його аскетичним, але матеріали підібрані хороші, а ламатися тут банально нічому. Звісно, злегка обтирається водійське місце, але пластикове кермо тримається краще за рідкісні шкіряні, дверні оббивки майже вічні, та й тканинні сидіння підводять тільки за великої маси водія.
В іншому вік видають килимки, накладки педалей та потертий чохол важеля КПП і «ручника». У версій з «мультирулем» міг би зламатися шлейф керма, але зазвичай кермо просте, «без кнопочок». Мультимедійна система примітивна — такі не ламаються. Кнопки не продавлюються і не затираються, хоча часом у них перегорає підсвічування, а лампочки номінально незамінні, але це не проблема для електрика.
1 / 4
2 / 4
3 / 4
4 / 4
Склопідйомники дуже надійні, тим паче що ззаду тут зазвичай «м’ясоки», а не електропривод. І навіть мотор вентилятора обігрівача і блок клімату працюють бездоганно: моторчик витримує понад 200 тисяч кілометрів пробігу і не дзижчить, особливо якщо салонний фільтр міняти регулярно. Хіба що центральний замок працює зі збоями, та важіль КПП з рульовою колонкою, як і у всіх старих Опелів, починають люфтити. В іншому поломки епізодичні і пов’язані з невдалими впливами пасажирів.
1 / 3
2 / 3
3 / 3
Основні мінуси салону — його «сірість» і загальний старомодний дизайн. За можливості шукайте машини з яскравими тканинними вставками і контрастним пластиком центральної консолі, вони трохи «свіжіші» чисто візуально.
Електрика та електроніка
Простота конструкції відмінно себе проявляє і в цьому випадку. Мінімум додаткового обладнання та висока якість виконання — і ось електрика зразково надійна. Втім, вік уже пристойний, тому суто вікові порушення джгутів дротів дверей водія і задніх дверей трапляються доволі часто, а підкапотна проводка двигуна стає крихкою — варто дуже акуратно поводитися з усіма роз’ємами.
Високі струми в ланцюгах управління електропідсилювача керма теж вимагають акуратного поводження з проводкою, тим паче, що сам підсилювач коштує чимало — нова деталь порівнянна за ціною з машиною перших років випуску.
Найстрашніша напасть — це вихід з ладу блоків керування двигуном. Як і на всіх Опелях того періоду, ECU моторів з розподіленим уприскуванням стояв безпосередньо на моторі, піддавався перепадам температур і вібраціям. І пайка всередині блоку з часом не витримує. Ось тільки блок зроблено хитро, з розрахунку на жорсткі умови експлуатації. І керамічна плата залита компаундом і з’єднана з роз’ємами тоненькими провідниками, які, власне, і лопаються. Спаяти їх у кустарних умовах майже нереально, потрібен досвід у ремонті блоків подібного конструктиву. Пряма заміна теж не завжди можлива — блок потрібно правильно «відшити» від мотора або міняти комплектом з купою решти електрики. У будь-якому разі ціна «випадку» — від 5 до 30 тисяч лів, що на тлі ціни інших можливих поломок має страхітливий вигляд.
З менш дорогих, але неприємних електричних бід зустрічаються відмови вентиляторів радіатора — вони тут не надто надійні. Можуть підвести і сам мотор, і система управління, і проводка до бензонасоса. Ще порівняно часто підводить датчик рівня палива в баку — його шкала стає «сильно нелінійною», якщо спробувати максимально лаконічно описати суть проблеми. Загалом, він не завжди точно вказує рівень палива в баку.
Роз’єми задніх ліхтарів банально кородують, як і патрони ламп усередині. Пов’язано це, знову ж таки, з протіканнями ззаду і лікується заміною ущільнювача дверцят, регулюванням замка і технічним вазеліном в усі вразливі місця.
В іншому все досить надійно, хоча сюрпризи бувають. Відмови приладових панелей і різноманітних блоків управління трапляються у віці. Виною зазвичай холодна пайка і волога, зрідка корозія роз’ємів салону, але все просто і недорого.
Що дорого — так це блоки управління трансмісією EasyTronic, але про них я розповім у відповідному розділі другої частини огляду.
Цікавою особливістю моделі є підвищений рівень колгоспінгу під час встановлення мультимедійних систем і сигналізацій. Із заводу ці машини зазвичай виходили в максимально простій комплектації і потроху «допрацьовувалися» на місці. Зустрічаються вкрай дивні рішення.
Гальма
Гальмівні колодки передні
ціна за оригінал
2 636 лів
Гальма на Corsa слабенькі, але цілком надійні. Щоправда, всі опелівські заморочки зі скрипом колодок присутні і тут. Протискрипні пластини і приклеювання колодок — обов’язкова процедура під час заміни, як і контроль стану пильовиків циліндрів і пальців. А ще під час купівлі можна випадково купити машину… без АБС. Так, такі продавали через дилерську мережу в Молдові, і до покупки вони настійно не рекомендуються.
Не бентежтеся, якщо минулі власники давно замінили передні гальмівні механізми на більші від Astra і Vectra — вони повністю сумісні, просто колодки і диски будуть не «за каталогом», і 13-дюймові коліщатка вже не поставити. Зате ресурс колодок і дисків зростає до сотні тисяч кілометрів за умови акуратного руху, та й «запас» по гальмах набагато вищий, особливо в поєднанні з широкою гумою.
На жаль, машини перших років випуску вже в зоні ризику щодо корозії гальмівних ток. Варто перевірити їх у районі бензобака, а за необхідності — оновити антикор точок. Задні дискові гальма в обслуговуванні трохи зручніші за барабанні, але не лякайтеся, якщо побачите не диски. Так, естетично барабани гірші, зате механізм ручного гальма буде безпроблемним.
Підвіска
Амортизатор передній
ціна за оригінал
5 932 ля
Вона тут проста і, здавалося б, ламатися абсолютно нічому. Але зайве полегшення конструкції підвело. Сайлентблоки переднього важеля і опора передньої стійки занадто «ніжні» — зазвичай ресурс цих деталей у межах 50 тисяч кілометрів. Навіть стійки стабілізатора мають ресурс трохи менший. Щоправда, і ціна заміни смішна, але це в будь-якому разі візит до сервісу і втрата комфорту.
Ресурс амортизаторів нижчий за середній — до ста тисяч пробігу вони вже працюють погано. Виною тому майже повна відсутність пильовиків на європейських версіях машин. Під час заміни рекомендується встановлення чохла, хоча б від «вісімки» і на хомутах, але в каталозі є і деталі пакета для поганих доріг — трохи менш ефективного, але зате заводського. Пружини ззаду теж можуть підвести — якщо ви іноді завантажуєте машину під зав’язку, вони банально обламуються, скорочуючи і без того маленький дорожній просвіт.
Рульове управління зроблено міцно. На найбільш ходових комплектаціях підсилювача рульового управління або немає зовсім, або ж стоїть вельми надійний електропідсилювач. Останній налаштований не дуже вдало — зусилля на кермі дуже «штучне», але зате система надійна. Для машини такого класу і віку це важливіше за решту. На жаль, рульова рейка навантажена сильніше, ніж на машинах з гідропідсилювачем, і ресурс її теж менший. До 100-150 тисяч пробігу вона отримує стійкий люфт і починає стукати. Надалі можливі навіть підклинювання механізму. А ремонт може вийти навіть дорожчим за ремонт ГУР через сильне зношування зубів. Під час купівлі ретельно перевірте люфти в рульовому управлінні. Заміна не така вже й дорога: оригінальна рейка коштує менше ніж 20 тисяч лів, а найдешевша нова — 5-10 тисяч, але якщо ви купуєте машину за 160 і максимально нову, то, найімовірніше, ви хотіли б уникнути подібних витрат.
Що ще?
У другій частині, як і обіцяли, ми розглянемо вдалі та невдалі мотори Opel Corsa C, а також з’ясуємо, чи заслужено лають роботизовані коробки EasyTronic. Не перемикайтеся!
