Gaznaauto Сайт про автомобили
Минуло лише п’ять років з моменту появи Opel Mokka А. Начебто, абсолютно «дитячий» вік, але вже зараз можна зробити певні висновки про якість інжинірингу від GM. Краща чи гірша машина порівняно з іншими Опелями? Наскільки хороший цей автомобіль, і чому Opel не став використовувати нову платформу GM для нової Corsa? Все це стане зрозуміло після нашої розповіді про Mokka. Хоча, звісно, основне питання залишається незмінним: чи можна купувати цю машину на вторинному ринку, або краще бігти від неї подалі. Сьогодні ми пройдемося кузовом, салоном і ходовою частиною, а трохи пізніше розбиратимемо мотори і трансмісії.
Історія техніки
Компанія Opel позашляховики ніколи не шанувала, хоча у виробничій гамі в різний час зустрічалися моделі підвищеної прохідності. Але в основному це були клони Isuzu, адаптовані для європейських споживачів, та «корейська» Antara в пізніші часи. Але продажі йшли відверто мляво, і навіть у Молдові позашляховики Opel великою пошаною не користувалися.
«Кросоверний бум» початку двохтисячних років компанія явно ігнорувала. Antara вийшла тільки в 2006 році, коли відсутність у модельному ряду подібної машини стала просто непристойною, а зміщення попиту з мінівенів і універсалів на «міські позашляховики» — абсолютно очевидним. Тому появу в 2012 році Opel Mokka інакше як дивом не назвати.
До цього моменту в модельному ряду компанії з «не глобальних» авто залишилася одна лише Corsa, зроблена на «італійській» платформі. Всі інші моделі випускалися в США і Китаї під різними марками та іменами. Компанія стала дуже схожа на збирача, хоча як з’ясовується зараз, Opel залишався провідним розробником моделей. Їхні напрацювання ставали «всесвітніми», зокрема й роботи з удосконалення моторів малого класу. Як би там не було, з усього багатства моделей GM Опелю нічого особливо не перепадало. Логічним кроком було б створення чогось повнопривідного на базі Corsa D, благо модульна платформа SCCS такі можливості мала, але подальша співпраця з італійцями була згорнута: витрати визнали занадто високими.
Але тут у GM «розщедрилися» і видали європейцям новітню розробку на базі платформи GM Gamma II/GM 4300, на якій на той момент уже випускали Aveo другого покоління. Прогнозували, що ця ж платформа стане базою нової Corsa E. Але «нова» Corsa E виявилася лише глибоким рестайлінгом старої, а Opel Mokka так і залишився єдиною машиною на новій платформі особливого малого класу від GM. Після купівлі Opel французами і появи планів щодо «локалізації», найімовірніше, на машину велике майбутнє вже не чекає.
У Молдові новий маленький кросовер прийняли насторожено. Зовні він мав чудовий вигляд, салон викликав захват у потенційних покупців, але був маленьким. І до того ж машина вийшла вельми дорогою, значно дорожчою за мегапопулярний Duster . Позашляхові можливості також опинилися під сумнівом: незважаючи на опціонний повний привід, машини не радували прохідністю. І це не дивно: дорожній просвіт тільки за паспортом тут 190 мм, але на практиці під переднім бампером набирається лише 156 мм, а біля бензобака просвіт не досягає і 170 мм. Муфта приводу задньої осі за азіатською традицією виявилася суто електромагнітною, а отже, вкрай слабкою. Тож будь-який виїзд на бездоріжжя загрожував серйозними втратами.
Поєднання моторів і трансмісій у Мо kk а дуже своєрідне. З повним приводом «автомат» належав тільки версії з мотором 1,8 л, вельми дорогій і при цьому не швидкій. А ось цілком жвавому 1,4 Turbo автоматичну трансмісію видали тільки в комплекті з переднім приводом. Ну а базову версію з атмосферним 1,6-літровим мотором до нас так і не «довезли»: її вихід відкладали і відкладали, а потім Opel пішов з російського ринку. Присутність у продажу деякої кількості машин з цими моторами, та ще й з АКПП, виглядає дещо дивно: офіційно Opel про такі варіанти нічого не знає.
За комфортом маленький позашляховик сильно відставав від Astra J, на бездоріжжі толком не їздив, коштував багато. Але, тим не менш, продажі зростали, поки машини не перестали поставляти на наш ринок. Може, Opel Mokka — це все ж таки і справді хороша машина?
Кузов
Машини поки ще зовсім нові, тож про якусь небезпечну корозію говорити передчасно. На сьогодні в зоні ризику може опинитися тільки кромка капота: він тут звичайний сталевий, і якщо вчасно не підфарбовувати, іржавіє добре. Варто звернути увагу на приховані точки кріплення пластикового «обважування», причому особливо страждають місця розташування передніх кліпс у передньому ж крилі. Спучування фарби говорять про те, що ще рочків через п’ять можна чекати пристойних локальних руйнувань. А поки що просто частіше промивайте стики пластику і металу від дорожнього піску.
Зверніть увагу на очищення стоків надмоторної ніші: отвори зливу води невеликі і забиваються легко. Усі явні сліди корозії тут, найімовірніше, через неякісний ремонт або відсутність такого після дрібних ДТП.
Скло лобове
ціна за оригінал
42 940 лів
Відкритий метал бічних частин починає іржавіти тільки через рік-другий після пошкодження ЛКП, багатьох це провокує не звертати уваги на подібні «коцки». Тим паче, для багатьох Mokka — це «типу джип», і вони залюбки лізуть на ньому в багнюку та на лісові доріжки, а це провокує появу численних пошкоджень лакофарбового покриття. Яке і без того тоненьке і особливою стійкістю не вирізняється. При малому кліренсі заодно сильно забруднюються внутрішні порожнини лонжеронів, що теж не йде на користь конструкції.
Дуже слабке лобове скло схильне до утворення тріщин, але це половина біди. Ціна на оригінал коливається від 33 000 лів до 45 000, що дещо завелика за сумнівної якості деталь. На щастя, у XYG і AGC є порівняно недорогі альтернативи. І ще недавно Mokka була частим гостем у майстернях, що виготовляють лобові стекла на замовлення. Ціна замовного — близько 10 тисяч лів, а «китай» коштував дорожче — мабуть, з оглядкою на ціну оригіналу.
Бампер передній
ціна за оригінал
12 122 ля
Бампери тримаються молодцем, та й ціна навіть оригінальних деталей не настільки шокує. Але вибирати їх треба вміти: інші варіанти виконання коштують під 50 тисяч за елемент, і китайських аналогів не водиться.
Оптика цілком пристойна і недорога, але тільки без адаптивної системи освітлення AFL. Ціна на фари з останньою «кусається», а у машини додається головний біль у вигляді датчиків рівня кузова за ціною в 6-8 тисяч лів.
Можливі поломки дверних ручок, причому ламається не електронна начинка, як це зазвичай буває, а механіка. Особливо часто подібні неприємності трапляються в морози, але у сильних і сміливих людей дверна ручка може запросто залишитися в руках. Наприклад, якщо вони забули розблокувати сигналізацію.
Хромовані накладки задніх дверей і радіаторної решітки теж не особливо довговічні. Після кількох років експлуатації в Москві їх треба або міняти, або обтягувати плівкою. Ну, або пофарбувати «в матовий» — теж вельми популярне рішення. Зовнішній вигляд від цього навіть виграє.
На жаль, абсолютно потворно іржавіють елементи підвісок і підкапотного кріплення, тож антикорозійні заходи машині дуже рекомендовані. Корейський інжиніринг не найкращим чином підходить для європейської, а тим більше російської, зими. Якщо не хочете витрачатися на ремонти занадто сильно, то подбайте про обробку днища і всіх елементів підвіски антикорозійними складами.
Салон
Салон у машини виглядає як маленька казка. Маленька — це про розмір. Дива не сталося: в тісному кузові зробити просторий салон важко. Втім, спереду цілком зручно, хіба що «відчуття ліктя» дещо заважає. Але кататися поодинці взагалі чудово, просто машина для егоїста, хоча місць тут п’ять.
П’ятеро людей сюди справді помістяться, але якщо цими людьми будуть великі мужики зростом за метр вісімдесят і вагою за сто кілограмів, то їм тут буде дуже погано. Та й машинка «встане на буфера»: ходу задньої підвіски не вистачає. А ось п’ять мініатюрних панянок з дітьми поїдуть з комфортом.
 |
 |
На фото: Інтер’єр Opel Mokka ‘2012-16
Зате тут красиво, а безліч кнопок, хороші матеріали оздоблення і відмінні кольорові дисплеї мультимедійної системи створюють враження «дорого-багато». Ергономіка нехай і поступається фольксвагенівській, але все ж дуже хороша.
Щоправда, не сподівайтеся на преміальну тишу. Тут і панелі трохи поскрипують, і звуків від дороги предостатньо: шумоізоляцією машину обділили.
Якість виконання салону місцями кульгає. Наприклад, сидіння з обшивкою з «екошкіри» деформуються вже при пробігах менше 50 тисяч, причому під легким водієм теж. Шкіра спинки і подушки норовить надірватися. Якщо водій помітно більший за середні параметри, то можливі пошкодження і каркаса сидіння.
Кермо зроблене дещо краще — у всякому разі, навіть півтори сотні тисяч пробігу воно витримує легко. Шкіряна обшивка тримається відмінно, а ось пластик на дешевих комплектаціях засолюється і за умови необережного поводження схильний до утворення подряпин.
 |
 |
На фото: Інтер’єр Opel Mokka Turbo 4×4 ‘2012-16
Важіль перемикання передач на машинах з МКПП з часом розбовтується, але, на щастя, цей дефект не потребує серйозного ремонту, достатньо зняти верхню накладку і підтягнути болт кріплення.
Невеликі ризики пов’язані з роботою блоку підрульових перемикачів і збоями кліматичної системи.
Ще одна біда чекає зверху — це конденсат з даху, що з’являється в зимовий час. Він накопичується в стельових плафонах і може несподівано «пролитися» на ноги водія і пасажира.
Загалом проблеми трапляються рідко, і викликані вони найчастіше вкрай жорстким поводженням. З огляду на вік машин якихось ще дефектів не проявляється, оснащення салону тримається добре.
Електрика
Електричне оснащення Opel Mokka, на жаль, навіть при такому віці здатне доставити деяку кількість клопоту.
Ресурс генератора часто не перевищує 100-150 тисяч кілометрів, і це не дуже хороший показник. Підводять щітки струмознімача і підшипники, більш серйозні неприємності зустрічаються рідко.
Система зарядки має датчик струму акумулятора. Фахівці сервісів його часто не ставлять на місце, в результаті чого система працює в режимі недозаряда, і ресурс акумулятора сильно падає. Шанси залишитися взимку з розрядженим акумулятором в автомобілі досить великі.
Датчики ABS передніх коліс і датчики рівня кузова на машинах з AFL — теж «витратні матеріали», причому датчики рівня коштують дуже недешево, а виходять з ладу часто за пробігу менше ніж 50 тисяч. І неоригінальних не існує. Тому пам’ятайте: будь-яка поїздка по глибоких калюжах або по гілках може призвести до виходу з ладу деталі ціною в 6-8 тисяч лів.
Фара ксенон +AFL
ціна за оригінал
27 926 лів
Модуль запалювання бензинових моторів — ще одна типова проблема. Слабкі свічкові наконечники пробиває, а сервіси зазвичай не заморочуються підбором ремкомплекту і наказують міняти недешеву деталь. Та й самі котушки виходять з ладу після пробігу в 60 і більше тисяч кілометрів. Найчастіше тому, що ніхто і не думає міняти свічки. Якщо у вас 16 000 не зайві, то не забудьте перевірити стан свічок, за необхідності поставте нові та перевірте стан наконечників модуля запалювання. І пам’ятайте: будь-які проблеми зі стабільністю мотора на холостих обертах до ретельної діагностики варто відносити саме до проблем системи запалювання.
Закінчить цю не надто милостиву картину невисокий ресурс електровентиляторів радіаторів. Уже після сотні тисяч є люфти, а після півтори сотні тисяч руху в заторах вони майже напевно мають підшипник, що розвалюється.
У підсумку сказати, що електросистема абсолютно надійна, не можна. Та й деякі особливості конструкції можуть завдавати незручностей. Приклад — датчик освітленості системи AFL у корпусі центрального дзеркала заднього виду. Розташування відеореєстратора або радар-детектора з кутом близько 170 градусів від датчика викликає збої в роботі системи адаптивного освітлення, а саме тут так і хочеться розташувати подібні пристрої.
Мультимедійна система і приладова панель провокують на внесення деяких змін. Приладову панель зазвичай перепрошивають для забезпечення показу температури масла АКПП і заряду акумулятора, для чого ставлять прошивку від Buick.
Гальма, підвіска і рульове управління
Гальмівна система машини на перший погляд зроблена з хорошим запасом. У всякому разі, передні 300-міліметрові гальмівні диски для такої компактної машини здаються навіть надлишковими, а це — запорука малої термонавантаженості супортів і високого ресурсу елементів. Але на практиці гальма засмучують скрипами колодок, не дуже надійною роботою механізму ручного гальма і ціною деталей. Якщо гальмівні колодки ставлять акуратно, зачищаючи поверхню циліндра і даючи підклеюватися колодці, з правильним встановленням протискрипних пластин, змащуванням гальмівних шлангів, встановленням на них нових ковпачків, змащуванням пальців супортів, то особливих нарікань гальмівна система не викликає. Ресурс дисків дуже хороший, більше сотні тисяч пробігу, а колодок помірний — до 30-50 тисяч.
Підвіска машини здається простою і дешевою. Але тут підводить особливість останніх моделей Opel: важелі офіційно поставляються тільки в зборі, і вибір сайлентблоків сильно обмежений, причому не найкращими брендами. Добре, що хоча б кульова опора змінюється окремо.
Балка ззаду теж має свою хитрість. На повнопривідних машинах стоїть та сама балка, але трохи іншої форми. А її сайлентблоки теж офіційно не змінюються, хоча у самих деталей є навіть каталожні номери. І тут теж не вийде поставити деталі хорошої якості.
На щастя, ресурс усіх елементів підвіски, крім кульових опор, стійок стабілізатора і амортизаторів цілком пристойний, не менше сотні тисяч кілометрів.
Особливу увагу варто звернути на кульові опори: вже після 30 тисяч вони можуть добряче люфтити, але заміна не дорога, і в продажу є хороші неоригінальні деталі.
Кульова опора
ціна за оригінал
1 301 ль
Ресурс маточинних підшипників настільки ж невеликий. За гарантією маточини часто міняли навіть за менших пробігів. Проблема у використанні дуже важкої гуми з великим вильотом (для всіх допитливих читачів — числове значення вильоту в цьому випадку якраз зменшується), та й машина сама вийшла важкою і потужною. А підвіска розрахована на масу чогось на кшталт Aveo з маленькими коліщатками.
Рульове управління більшості машин з мотором 1,8 літра — зі звичайним ГУР. Працює цілком надійно, якщо хоча б після 60-100 тисяч пробігу замінити рідину в системі. Якщо ж ні, то насос нагадає про необхідність заміни виттям. У морози потрібно бути вкрай обережним із кермуванням: рідина майже не прогрівається, і рейки течуть дуже легко.
Машини перших років випуску, всі версії з мотором 1,4 л, дизелями і всі привізні європейські автомобілі оснащені електропідсилювачем рульового управління, який виявився дещо примхливішим. У нього не дуже стабільно працює датчик положення рульового колеса, а роз’єми на самому силовому модулі слабенькі — вони можуть вигоряти або просто грітися.
Підіб’ємо попередні підсумки: нічого кримінального в Opel Mokka А знайти поки що не вдалося. Почасти — завдяки порівняно юному віку цих машин. А може, вони дійсно вийшли непоганими. Розібратися в цьому питанні стане можливим трохи пізніше, після докладного огляду всіх переваг і недоліків моторів і трансмісій.
