Перехідний «ослобик»: як і чому з’явився ГАЗ-31029

До початку дев’яностих років Волга другого покоління давно і беззастережно застаріла. Фахівці Горьківського автозаводу на той час розробили ГАЗ-3105, але альтернативою колишній «баржі» перспективна модель не була, оскільки вона мала зайняти проміжне становище між Волгою і Чайкою. А модельний ряд горьківських легковиків складався з «номенклатурної» Волги 3102 і моделі ГАЗ 24-10 — по суті, перелицьованої «двадцять четвірки» двадцятирічної давності.

Крім того, що ГАЗ-24-10 давно застарів морально, існувала ще одна проблема — виробнича. За два десятиліття випуску автомобіля кузовні штампи зносилися до межі, адже було виготовлено вже понад мільйон автомобілів. По суті, до кінця вісімдесятих виробництво Волги вже давно відпрацювало свій ресурс, що змушувало заводчан шукати вихід. Було потрібне оперативне оновлення потужностей, яке можна (і потрібно) було поєднати і з модернізацією самого автомобіля.

Про розробку принципово нової моделі не йшлося — скоріше, назріла потреба позбутися архаїчних елементів дизайну «круглофарної» Волги, що вела свій родовід ще з середини шістдесятих років.

Варіантів було небагато: на відміну від зношеного кузовного устаткування для випуску звичайної «двадцять четвірки», штампи для виробництва «малотиражного» ГАЗ-3102 перебували у чудовій формі, адже через невелику кількість «нуль других», що випускаються, за минуле десятиліття вони не встигли зноситися.

Висновок напрошувався сам собою — потрібно оновлювати «двадцять четвірку», максимально використовуючи наявну агрегатну базу і кузовні штампи. Виробничі потужності «нуль другої» для цієї мети підходили якнайкраще.

Пошуки виходу

На ГАЗі задумали випустити злегка спрощену версію ГАЗ-3102, яка відрізнялася б від вихідної версії тільки дешевшим оздобленням. Однак тут одразу ж виникли дві проблеми.

По-перше, партійне керівництво ще живої радянської держави категорично не хотіло масово тиражувати «директорську» модель, що є службовим автомобілем держапарату. Адже «нуль друга», що їхала в потоці, однозначно давала зрозуміти оточенню, що в ній сидить аж ніяк не проста людина, а за кермом перебуває вже точно не приватний власник. А для «простих смертних», нехай і дуже забезпечених, випускалася «десятка» — модернізована Волга другого покоління.

По-друге, форкамерно-факельний двигун ЗМЗ-4022.10, про який ми докладно розповідали в рамках огляду історії розроблення ГАЗ-3102, мав низку конструктивних особливостей, які в умовах реальної експлуатації сприймалися як недоліки. Так, «форкамера» була економічнішою та екологічнішою, але давалося це «дорогою ціною», як назвав свій твір український класик М. Коцюбинський: двигун з інноваційною системою підпалу суміші вирізнявся вкрай напруженим тепловим режимом.

1 / 2

2 / 2

За невдалого збігу обставин (спека, порушення регулювань систем живлення і запалювання) це нерідко призводило до перегріву двигуна з усіма наслідками, що випливають. І якщо звичайні заволзькі мотори були «дубовими» і малочутливими до відхилень у налаштуваннях, то з «форкамерою» такий підхід не проходив. Саме тому в «райкомівсько-обкомівських» гаражах відверто не любили двигун ГАЗ-3102, який втратив головну прерогативу Волги — простоту і надійність, тоді як мотор ЗМЗ-402.10 на «плебейській» моделі ГАЗ-24-10 не потребував зайвої уваги, радуючи споживачів стабільністю і ремонтопридатністю.

Як показав досвід моделі ГАЗ-3102, інноваційні технології для класичного і подекуди навіть відверто архаїчного седана виявилися не надто доречними.

До того ж конструктори ГАЗу і самі охололи до форкамерно-факельного запалювання, спостерігаючи, як світові тенденції моторобудування пішли зовсім іншим шляхом, розвиваючись в іншому напрямку.

Багатоклапанні головки, системи впорскування палива, каталітична нейтралізація відпрацьованих газів — усі ці нововведення виявилися значно ефективнішими як із погляду екології, так і щодо потужносних характеристик. Стало очевидно, що під час оновлення моделі від «форкамери» потрібно відмовлятися на користь перевіреного часом «чотириста другого» двигуна — нехай не такого економічного, але набагато більш невибагливого, ніж примхливий ЗМЗ-4022.10.

Суміш округлого з нижегородським

Отже, потрібно було досить швидко створити нову модель на базі ГАЗ-3102, але щоб при цьому зовні машина помітно відрізнялася від «членовоза», а також відповідала віянням часу. На той час незграбний дизайн вісімдесятих років уже почав змінюватися плавними лініями і округлими формами — такими собі провісниками панівного в дев’яностих біодизайну. Однак на стику десятиліть автомобілі ще лише тільки-но почали «опливати і надуватися».

Саме тому зовнішність умовно нової моделі було вирішено виконати в дусі останніх тенденцій — тобто, надати автомобілю більшої плавності та округлості, ніж це було у колишніх «плоскопаралельних» Волг і «цегляно-квадратного» ГАЗ-3102. Зрозуміло, «гратися» можна було тільки дизайном передньої частини — ні штампи даху, ні форми дверцят під час модернізації чіпати не дозволялося з тієї причини, що для цього знадобилися б істотні витрати на модернізацію всього виробництва.

Як зробити нову модель малою кров’ю? Потрібно приробити до «нуль другої» інший передок і максимально спростити решту. Так і з’явився «ослобик».

У той момент на ГАЗі працювали над перспективною малотоннажною вантажівкою, яка згодом стала ГАЗеллю. Новій Волзі «у спадок» дісталися уніфіковані покажчики поворотів і загальний «вираз обличчя» з прямокутними блок-фарами, який і справді став набагато сучаснішим, ніж у ГАЗ-24-10 з його зворушливо-чаївними круглими фарами ФГ-140 зразка шістдесятих років.

1 / 7

2 / 7

3 / 7

4 / 7

5 / 7

6 / 7

7 / 7

Крім сучасної оптики з галогенними лампами і коректором світлового пучка за висотою, модель отримала пластикове облицювання радіатора і травмобезпечні бампери — знову ж таки, виготовлені з пластмаси.

1 / 6

2 / 6

3 / 6

4 / 6

5 / 6

6 / 6

Застосування цього матеріалу переслідувало одразу три завдання: по-перше, машина мала сучасний вигляд, по-друге, була «простішою» за ГАЗ-3102 (як того вимагали «зверху»), по-третє, так виходило набагато дешевше з точки зору виробничих витрат. Таким чином, нова Волга зовні помітно відрізнялася як від попередниці з індексом 24-10, так і від престижнішої ГАЗ-3102, яка, незважаючи на чималий вік, як і раніше, стояла на сходинку вище в негласній табелі про ранги.

Навіть у чорному кольорі через велику кількість пластику в оздобленні «двадцять дев’ята» не справляє враження «директорської» Волги

Стареньку Волгу моделі 24-10 зняли з виробництва в 1992 році — саме тоді почалося серійне виробництво нової моделі, що отримала заводське позначення ГАЗ-31029. Модель була зустрінута вже російською, а не радянською публікою неоднозначно. Цілком сучасна округла передня частина візуально ніяк не стикувалася з «квадратно-важкоатлетичною» кормою ГАЗ-3102, а пластикові бампери надавали автомобілю «дешевого» вигляду. Через дисгармонію передка і задка дотепники одразу ж дали машині образливе прізвисько «ослобик» (ще один варіант — «козлобик»), натякаючи на те, що в дизайнерів ГАЗу за збігом обставин вийшов своєрідний кентавр — така собі помісь нових тенденцій зі старими формами.

1 / 5

2 / 5

3 / 5

4 / 5

5 / 5

Свого часу під час модернізації «класики» і розробки «п’ятого сімейства» з подібним ефектом зіткнулися і в Тольятті, проте широкі рамки технічного завдання дозволили ВАЗу залишити лише старий дах, тоді як на ГАЗі в «новинці» новим був, по суті, лише передок.

1 / 3

2 / 3

3 / 3

1 / 4

2 / 4

3 / 4

4 / 4

У профіль добре видно, що передня частина ГАЗ-31029 помітно кругліша за корму. У ГАЗ-3102 (на фото — праворуч) передок куди більш незграбний

Стара школа на новий лад

Конструктивно ж перші ГАЗ-31029 практично не відрізнялися від звичайної «десятки». Однак запустивши в серію нову модель, на заводі не сиділи склавши руки і почали активно займатися технікою. Уже 1994 року на частину автомобілів почали встановлювати 16-клапанний двигун ЗМЗ-4062.10. Завдяки сучасній системі живлення (розподілене впорскування) він розвивав пристойні навіть за мірками дев’яностих років півтори сотні коней — тобто вийшов практично в півтора раза потужнішим за колишні агрегати навіть без хитромудрої «форкамери».

1 / 3

2 / 3

3 / 3

Зміни торкнулися і трансмісії: на деякі автомобілі замість звичайного «розрізного» моста почали встановлювати вузол з нероз’ємним картером, який чимало споживачів помилково називали «чайковським». Крім того, у виробництво запустили і п’ятиступінчасту коробку передач, а дискові передні гальма «як на тридцять першій» згодом повністю замінили архаїчну барабанну систему, що дісталася автомобілю в спадок ще від ГАЗ-24. Словом, «двадцять дев’ята» стала «осучаснюватися» не тільки зовні, а й технічно, причому більш сучасні агрегати витісняли колишні деталі на конвеєрі поступово — в міру можливостей самого ГАЗу і суміжників-постачальників.

1 / 2

2 / 2

З 1996 року ГАЗ-31029 почав оснащуватися новим інтер’єром, розробленим для моделі ГАЗ-3110 — плоду ще глибшої модернізації тієї самої старенької Волги. Частину автомобілів оснащували і такими цікавими опціями, як гідравлічний підсилювач рульового управління і каталітичний нейтралізатор відпрацьованих газів, завдяки чому машина стала комфортабельнішою і екологічнішою. При цьому «двадцять дев’ята» все одно залишалася такою собі «перехідкою» від радянської Волги до більш сучасних моделей. Саме тому їй було уготовано недовге конвеєрне життя, яке вона, втім, прожила успішно і навіть яскраво.

Нові реалії

За радянських часів Волга для багатьох автомобілістів була межею мрій — автомобілем-фантомом, який можна було бачити на вулицях, але практично неможливо було придбати для використання у власних цілях.

1 / 2

2 / 2

Оновлена модель завдяки відносно невисокій ціні (близько трьох тисяч доларів — як тоді було заведено рахувати тільки в «твердій валюті»!), великим габаритам і невибагливості одразу почала користуватися чималим попитом на внутрішньому ринку. Виявилося, що незважаючи на доступ до старих іномарок, чимало приватників та організацій «за звичкою» віддають перевагу саме горьківському седану. Була і ще одна важлива причина — через гіперінфляцію і стрімке знецінення грошей як у Російській Федерації, так і в інших державах, новостворених із колишніх радянських республік, багато хто просто розглядав Волгу як можливість вигідного «вкладення папірців у річ».

1 / 8

2 / 8

3 / 8

4 / 8

5 / 8

6 / 8

7 / 8

8 / 8

Попит на легкові автомобілі ГАЗ на початку дев’яностих перевершив усі очікування: заводу навіть довелося перейти на цілодобовий режим роботи в три зміни, а обсяги випуску автомобілів зросли зі звичних 70 тисяч практично вдвічі, до 120 000 автомобілів.

1 / 5

2 / 5

3 / 5

4 / 5

5 / 5

При цьому за комплектацією, як і годиться, доступна Волга все ж таки поступалася «номенклатурній» — зокрема, у неї не було м’якої приладової панелі, омивачів фар і шумоізоляції капота. Втім, споживачеві на той момент це було, що називається, до лампочки і по барабану.

Тим паче, що за наявності попиту на «що-небудь незвичайне» його могли швидко задовольнити: за необхідності в кузові ГАЗ-31029 могли зібрати все ту ж «нуль другу» і навіть більше. Адже деякі фірми пропонували такий вид тюнінгу, як встановлення сторонніх двигунів від Rover і Toyota, а також дооснащували автомобілі дивовижними для радянського споживача опціями — автоматичною трансмісією, кондиціонером, відеодвійкою та іншою екзотикою.

Однак здебільшого ГАЗ-31029 був саме тим автомобілем, яким його задумували на ГАЗі. Змінивши на посаді масову «двадцять четвірку», ця модель у 1995 році навіть змогла стати тримільйонним легковиком, випущеним Горьківським автозаводом, протримавшись на конвеєрі перші п’ять пострадянських років — з 1992 по 1997 рік.

Разом з тим, у нової моделі були і явні недоліки. Через ажіотажний попит рівень ВТК товарних автомобілів нерідко залишав бажати кращого — очевидні дефекти виготовлення і складання у багатьох споживачів виявлялися в перші ж дні експлуатації нової машини, що порівняно з колишніми Волгами було просто немислимо. По-друге, через збіг обставин чимало автомобілів збирали з «випадкових запчастин» — тобто, того, що було на складі, і це було особливо помітно за «різномастими» інтер’єрами.

І, нарешті, у ГАЗ-31029 була одна велика проблема — вкрай низька корозійна стійкість. Волги почали гнити з простої і жахливої причини — в окремі періоди їх навіть не ґрунтували, наносячи фарбу просто на голий метал! Не дивно, що вже через три-чотири роки експлуатації на кузові виникали вогнища серйозної корозії, а в сирому кліматі на кшталт пітерського «двадцять дев’яті» буквально перетворювалися на решето.

1 / 5

2 / 5

3 / 5

4 / 5

5 / 5

Проте ГАЗ-31029 є для заводу важливою віхою. Адже саме «ослобик» дав змогу підприємству пережити нелегкі часи трансформації планово-адміністративної економіки величезної радянської держави у вільно-ринкові відносини між покупцем і виробником. Зрештою, ця машина стала своєрідним технологічним переходом від звичайної карбюраторної «двадцять четвірки» до більш сучасних моделей — наприклад, ГАЗ-3110, що з’явився 1997 року, і відрізнявся від колишніх моделей не тільки передком, як «двадцять дев’ята», а й дизайном задньої частини. Однак це вже зовсім інша сторінка історії Горьковського автозаводу, що заслуговує на окрему розповідь.

Опитування
А що таке ГАЗ-31029 для вас?
Голосувати
Ваш голос
Усього голосів:
Поділитися: 0 0 13 Підпишіться на нас у Яндекс Дзен
Додати коментар

Для коментування вам необхідно авторизуватися

Увійти
Коментар відправлено
4 коментарі
24.11.2016 21:58
Андрій

Хороша стаття. Все правильно. Повернувся в 90-ті нібито. 😉 Я — Волгар зі стажем. Починав із 21-ої. Була у мене і 29-а. Низька корозійна стійкість — це, по-моєму, проблема всіх Волг пострадянського періоду. Якість запчастин реально неприємно дивувала. Особливо після 24-ки (просто найнадійніша з колишніх у мене радянських машин). Так само, як і якість складання 29-ї (криво поставлені двері (вибирав із двох десятків машин — практично всі такі були), кріплення, що бовтаються, забуті в різних порожнинах болти і гайки, які бренькають, і, найголовніше, нескінченний дзенькіт пальців, який я так і не зміг перемогти за 50 тисяч пробігу). Брав її в 95-му, тільки тоді вона вже не 3 штуки баксів коштувала, а 7. Дорожче за вазівську дев’ятку, до речі (були в користуванні одночасно в 95-96-му роках). У ремонт їздив, як на роботу. ВАЗ, у цьому плані, вигідно відрізнявся. Тисяч до 50-60 можна було особливо не паритися. А в 29-ту довелося лізти одразу дорогою з магазину (банально, під час проливного дощу згорів моторчик склоочисника). Причому, купуючи і ставлячи нову запчастину, ніхто не гарантував, що вона завтра знову не зламається. Гарантія була відсутня, як клас. Та що там говорити — повне відображення лихих 90-х і того свавілля, яке в країні панувало в ті роки. Розумом-то це розуміли, звичайно. Загалом, подвійне враження залишилося від цієї машини. Швидше, більше негативу, напевно.

24.04.2019 20:17

Бгггггг. Нісенітницю не пиши, ніякий ти не «Волгар зі стажем». 1- ГАЗ-24 ніколи не була надійною машиною, знайомий, продавши це татове ще відро з болтами, накинувши доларів, купив після цього 21093, кумедно було побачити його за місяць і почути від нього — не повіриш, уперше в житті місяць почуваюся білою людиною за кермом, на руки подивися — вони чисті, нічого не треба вічно регулювати й шприцевувати, та й у мінус 25 заводиться без усяких танців із бубном з нічними прогріваннями. 2 — якість збірки у Волги була приблизно однаковою з 70-х, різниця полягала в тому, що «чорні» Волги на ГАЗі для начальства і особливо грошових мандаринів з Кавказу за часів СРСР йшли через цех МС, а ті машини, які потрапляли в гаражі держконтор, перед потраплянням на лінію до тижня перебиралися місцевими слюсарями. А в 90-ті Волги пішли в продаж без жодних обмежень і в усі руки, і вже без жодних цехів МС приватник, купуючи це відро, залишався з ним сам на сам, за задумом ГАЗу, проїхавши сяк-так 1500 км, щасливий власник мав приповзти на ГАЗАТО і пройти ТО-1, де, за ідеєю, мали б усунути накопичені косяки. Відповідно більшість приватників з гарантії зістрибували в день купівлі і доводили все своїми руками. 3- Дорожче 9-ки Волга 24 і 31029 НІКОЛИ не були, у 1990 році у мене на очах Волгу 24-10 з пробігом у 3000 км міняли на 2108 з пробігом у 1500 км з доплатою за Волгу. Ось так от якось було .3102 це так, безперечно, до того як вона потрапила у вільний продаж була об’єктом пошуків апельсинових ніс