Gaznaauto Сайт про автомобили
Якщо ви їздите на транспортному засобі вартістю понад 5 млн лів, та ще й з водієм, то, мабуть, ваше життя вдалося. Хоча з іншого боку, у такий спосіб пересуваються мільйони людей у нашому місті. Як можна здогадатися, мова піде не про Rolls Royce Phantom і не про Mercedes S-klass. У цій статті я розповім докладно про міські автобуси, їхніх водіїв і про те, як усе це організовано.
За вікном мете, легкий бриз із поривами до 20 м/с обдуває одразу з усіх чотирьох сторін, сніг наприкінці березня — типово пітерський принцип погодоутворення! Але день моєї зустрічі з представниками компанії, відповідальної за рух громадського транспорту в Санкт-Петербурзі, призначено вже давно.
Зізнатися, до сьогоднішнього дня мені доводилося бувати в транспортному парку лише одного разу, коли я абсолютно неймовірним чином опинився в трамвайному депо, і тоді мені було зовсім не до інтерв’ю, оскільки я намагався знайти вихід і не потрапити під металеві колеса рухомих потягів, які шалено рухалися навколо. Але це зовсім інша історія… Сьогодні я хочу дізнатися докладніше про те, як організовано автобусне сполучення різних районів нашого міста.
Отже, я вирушаю на перше знайомство в порядку денному. У глибині офісної будівлі, у затишному кабінеті мене зустрічає серйозна людина з добродушною посмішкою. Це операційний директор «Пітеравто» Олександр Паю, людина, яка знає абсолютно все про те, як влаштоване життя автобусів у парку і за його межами. І цими знаннями він зі мною охоче поділився.
Парк автобусів
Почнемо з того, що в парку представлені автобуси трьох марок — ЛіАЗ, ПАЗ і Volkswagen. Ще до того, як автобус потрапляє в парк, та що там у парк, на конвеєр, він проходить величезну кількість перевірок. Починаючи з показників токсичності, які мають задовольняти нормативам «Євро-4» (для автобусів, що давно виробляються) і «Євро-5» (для нових розробок), закінчуючи конструктивними особливостями поручнів і шириною проходу між рядами крісел, — усі характеристики суворо регламентовано й описано у відповідних ДСТах і ТУ.
1 / 4
2 / 4
3 / 4
4 / 4
На стандартне запитання «Чому в маршрутках мало місця для колін?» відповідь дуже проста. Трапляється, що недобросовісні компанії перевізники самостійно вносять зміни в конструкцію автобусів, додаючи ще один-два ряди сидінь. Такі «доопрацювання» є абсолютно незаконними, оскільки будь-який «апгрейд» громадського транспорту має бути узгоджений і затверджений у відповідальних держінстанціях, а роботи повинні проводитися сертифікованими майстрами. У затверджених ГОСТах відстань від спинки до спинки регламентована і має становити не менше 83 см.
Життя автобусів
Завод-виробник рекомендує проводити ТО кожні 20 тис. км, однак у зв’язку зі складними умовами експлуатації, компанією-перевізником цей термін було вирішено скоротити до 16 тис. км. А весь парк оновлюється повністю кожні 5 років. Технічний огляд і ремонт транспорту проводяться на території парку, для чого тут обладнано спеціальний ремонтний цех, в якому працюють сертифіковані майстри. А для того, щоб не доводилося довго чекати на необхідні деталі, парк має великий склад, де зберігається понад 2 000 найменувань різних запчастин. Таким чином, будь-які ремонтні роботи проводяться максимально оперативно, і техніка довго не простоює.
1 / 8
2 / 8
3 / 8
4 / 8
5 / 8
6 / 8
7 / 8
8 / 8
Щодня автобуси проходять огляди. Один огляд проводиться, коли машина повертається в парк, — це основна перевірка, яка проводиться ввечері. Під час тесту перевіряють гальма, підключають димоміри та інше діагностичне обладнання. Якщо в автобусі виявляють будь-які несправності, то його направляють до ремонтного цеху, де за ніч його мають відновити, щоб уранці знову повернутися на маршрут. Перед ранковим виїздом (зазвичай зміна починається о 5-6 ранку), автобус оглядається ще раз водієм і співробітником ремзони, які перевіряють рівні всіх необхідних рідин, функціональність освітлювального обладнання та інших дрібниць.
Життя водіїв
Подібних щоденних перевірок зазнає і водій. Вранці, перед тим як отримати ключ від свого робочого місця, «візники» проходять обов’язковий медичний огляд, після якого, якщо все гаразд, у подорожньому листі ставиться штамп. Лікарі перевіряють артеріальний тиск і проводять тест на алкоголь. Такі ж дослідження очікують шоферів і після зміни. Таким чином, унеможливлюється і перебування водіїв у стані сп’яніння за кермом. До речі, на задньому бампері кожного автобуса є наклейка з написом: «Я порушив ПДР? Телефонуйте: . », і далі номер телефону диспетчерської компанії-перевізника. За всіма скаргами, що надійшли, проводять розгляд, і, якщо ви побажаєте, вам можуть повідомити, яких заходів було вжито.
Техніка та характеристики
Після спілкування з операційним директором, я вирушив до ремонтного цеху, дорогою відвідавши мийний бокс, який, до речі кажучи, також є обов’язковим для відвідування автобусами щодня. Мийка розрахована на 4 автобуси, а у вільний від пасажирського транспорту час, бокс приймає вантажівки та інші великі транспортні засоби, для яких звичайні мийки не підходять.
У ремонтній майстерні мене зустрічає технічний директор Андрій Солодянкін, у якого я сподіваюся дізнатися більше про технічні характеристики автобусів. Як я вже говорив, основну силу парку становлять продукти Павловського і Лікінського автобусних заводів. Ці машини оснащені дизельними двигунами виробництва ЯМЗ, КамАЗ, MAN або Caterpillar, залежно від комплектації. Усі двигуни мають схожі технічні дані — близько 320 к.с. і трохи більше 1 100 Нм крутильного моменту. Цього цілком вистачає, щоб переміщати майже 15-тонні автобуси, що перевозять близько 150 осіб. Трансмісія в автобусів різна: ПАЗ зазвичай оснащуються звичайною механічною КПП, а ось великі автобуси ЛіАЗ забезпечені гідромеханічними автоматами ZF.
На окрему увагу заслуговує підвіска. Стандартні ПАЗи мають звичайну «ресорку», нічого примітного, проте є й цікаві екземпляри, в яких ходова доісторичного воза поєднується з сучасними пневматичними агрегатами. Пневматика зберігає корпус автомобіля в горизонтальному положенні навіть у поворотах, що сприятливо позначається на комфорті і, звісно, керованості. Деякі ЛіАЗи також забезпечені пневматичною підвіскою, яка може опускати і піднімати підлогу, що вкрай необхідно, скажімо, коли в автобус потрібно потрапити пасажиру в інвалідному візку. Все управління виведено в кабіну водія, тож залежно від ситуації він може підняти або опустити автобус на кілька сантиметрів.
Автобус на дорозі
У парку я, зрозуміло, познайомився з водієм — спокійним і зосередженим Станіславом. І ось що він думає про взаємини автобусів із легковиками в міських умовах:
водій автобуса з 9-річним стажем
Взагалі автобусом керувати не дуже складно, головне — звикнути до його розмірів. Далі справа проста — крути кермо та натискай на педалі. Ну і не варто забувати відчиняти двері на зупинках. Вулиці в місті досить широкі, і великий радіус повороту практично не заважає.
Найбільшою перешкодою є інші автомобілі, які так і норовлять підрізати з усіх боків. Автобус важить чимало, і зупинити його за частку секунди не вийде. За будь-якого різкого гальмування пасажири можуть зіграти у «вертикальне доміно» і за інерцією приїхати по підлозі прямо до кабіни водія. Допускати цього не можна, тож автобус краще протаранить автомобіль, що підрізав його, ніж намагатиметься ціною здоров’я пасажирів уникати зіткнення. Автобус у будь-якому разі полагодять швидко, а здоров’ям і безпекою людей ризикувати не стане жоден водій. Та й із судовими позовами розбиратися не хочеться ні водіям, ні компанії.
За останні кілька років обстановка на дорогах помітно змінилася на краще. Водії стали культурнішими, рідше трапляються кричущі порушення ПДР, та й ставлення до громадського транспорту стало більш уважним. Чи то збільшення штрафів вплинуло, чи то водити навчилися, а може, все разом, але від’їхати від зупинки дають дедалі частіше.
Пропускають на перестроюваннях, особливо якщо бачать, що близько зупинка. Хоча, звісно, інколи трапляються і не найвідповідальніші люди, які намагаються проскочити в будь-яку шпарину, навіть якщо вона вже закривається і встигнути в неї неможливо, не створивши аварійної ситуації. Складається відчуття, що ці водії думають так само, як кішки. І справа не в дев’яти життях (хоча, можливо, є й такі), а в думках про те, «що морда пройшла, значить, і тіло проскочить». Просунуть капот між автобусом, що рухається, та іншою машиною, а ось задні крила вже притиснуться.
