Gaznaauto Сайт про автомобили
Сталося: у 2017 році ми знову побачимо в списках учасників World Rally Championship заводську команду Toyota. Саме час згадати, як японці прийшли в ралі в 70-х, а 20 років потому стали лідерами, побивши визнаних метрів.
29 січня 2015 року Toyota Motor Corporation провела в Токіо прес-брифінг. Під час нього було озвучено автоспортивні плани корпорації. Серед озвучених проектів був один, що викликав душевний трепет у всіх шанувальників ралі. Йдеться про офіційну заяву, що в 2017 році Toyota повернеться в WRC з повноцінною заводською командою. Ця заява поклала край численним чуткам та спекуляціям навколо повернення японського автовиробника до Чемпіонату світу з ралі. Тепер точно відомо, що одна з ралійних легенд 1990-х років минулого століття знову в строю!
Хто з ралійних уболівальників не знає такі імена, як Карлос Сайнц, Дідьє Оріоль або Юха Канккунен? Хто з прихильників ралі жодного разу не чув такі назви, як Celica GT-Four або Corolla WRC? І, врешті-решт, хто не знайомий із тотальним домінуванням Toyota на Сафарі Ралі у 1980-х роках? Серед тих, хто цікавиться WRC і знає його історію, таких просто немає. За 25-річну історію своєї присутності в Чемпіонаті світу з ралі японська марка записала на свій рахунок 43 перемоги на етапах WRC і заслужила повне право називатися однією з легенд світового ралі.
Сьогодні ми розповімо вам історію відносин Toyota і WRC. Історію, в якій є як божевільні злети, так і не менш грандіозні падіння. Історію, в якій знайшлося місце і великим перемогам, і великим шахрайствам. Історію, у якої в 2017 році буде продовження.
Народження легенди
Ралійна історія Toyota нерозривно пов’язана з. Європою. Все почалося в уже далеких 70-х роках двадцятого століття. WRC, світового чемпіонату з ралі, як такого тоді ще не було. Кожне ралі було унікальною гонкою зі своїми правилами, зі своїми учасниками і своєю популярністю. Найбільшою повагою в ті часи (власне, як і зараз) користувалося ралі Монте-Карло, найстаріше ралі у світі. У 1971 році переможцем ралі Монте-Карло став швед Уве Андерссон. З нього-то все і почалося.
На початку 70-х на міжнародних ралі японські автовиробники були представлені переважно Datsun 240Z. І якраз 1971 рік став для 240Z найуспішнішим. Екіпажі на Datsun 240Z виграли Сафарі Ралі і ралі Уельсу. У Монте-Карло ці машини посіли п’яте і десяте місця, а на уельському етапі ралі, Royal Automobile Club (RAC), Datsun 240Z прийшов до фінішу на 12-му місці. І про японські автомобілі заговорили в усьому світі.
На фото: Datsun 240Z
Природно, що успіх конкурентів з Nissan змусив задуматися і керівництво Toyota, яке давно хотіло просувати свої машини на європейський і американський ринки. Кращого способу для реклами своєї марки, ніж участь у ралі, придумати було складно. Тому японці уважніше придивилися до пілотів, які виступали тоді, і зупинили свій вибір на Уве Андерссоні, запропонувавши йому виступити на RAC Rally за кермом Toyota Celica. Уве погодився і посів на RAC Rally дев’яте місце, при цьому залишивши позаду всі інші команди, які виступали на японських машинах. Так почалася багаторічна співпраця самого Уве Андерссона і його компанії Andersson Motorsport з Toyota.
Сама поява компанії Andersson Motorsport нерозривно пов’язана з партнерством з Toyota. На самому початку машини для ралі готувалися безпосередньо в Японії. Потім їх потрібно було відправляти до Європи, а після перегонів знову повертати до Японії для ремонту та підготовки до наступного ралі. Такий «автомобільний кругообіг» був вкрай незручним, тому в 1973 році Уве Андерссон ухвалив стратегічне рішення створити власну компанію, яка й займатиметься підготовкою та обслуговуванням ралійних машин Toyota в Європі. Спочатку компанія базувалася в шведському містечку Упсала. Але ця база перестала влаштовувати Андерссона, і він переніс компанію до Брюсселя, де Andersson Motorsport готувала Toyota Corolla і Toyota Celica до виступів у ралі. Іноді, перед особливо важливими перегонами, до інженерів компанії приєднувалися й інженери з Токіо.
У 1973 році Toyota здобула першу ралійну перемогу. Її автором став Волтер Бойс. Він виграв американське Press On Regardless Rally, виступаючи на Toyota Corolla, підготовленій Andersson Motorsport.
У 1975 році Andersson Motorsport змінює назву. Відтепер компанія є офіційним спортивним підрозділом Toyota в Європі. Тож нова назва звучить так: Toyota Team Europe (TTE). І під цим іменем команда входить в історію світового автоспорту загалом та світового ралі зокрема.
Крок за кроком
Того ж 1975 року ТТЕ здобула першу перемогу в Чемпіонаті світу з ралі. Це сталося на знаменитому фінському «Ралі 1000 озер», яке традиційно проходить у серпні в районі містечка Ювяскюля. Команду ТТЕ на цих перегонах представляв екіпаж Ханну Міккола, який виступав на Toyota Corolla Levin TE20. Фін впевнено виграв ці перегони, і назва Toyota вперше гучно прозвучала на найвищому рівні світового ралі.
На фото: Toyota Corolla Levin TE20
Toyota Corolla Levin TE20 була доволі компактною машиною, яку вирізняв акуратний зовнішній вигляд. Завдяки цьому поєднанню вони досить швидко набули популярності. У ралійних колах вони отримали прізвисько «убивця гігантів», і подекуди Corolla Levin його виправдовувала. За кермом цих автомобілів з великим задоволенням виступали великі гонщики, привчені до значно потужніших машин (приміром, той самий Бьорн Вальдегаард).
У ТТЕ пильно спостерігали за розвитком машин суперників і, звісно ж, у конструкторів було бажання випускати своїх гонщиків на траси на машинах з 2-літровими двигунами, як, наприклад, у німців. Версію Corolla Levin з 2-літровим мотором навіть було підготовлено, але на міжнародний рівень так і не вийшла, обмежившись виступами на британських ралі. Причиною стало небажання самої Тойоти. Для омологації 2-літрової версії потрібно було створювати і випускати серійну версію машини з таким двигуном, а в компанії цього не хотіли.
У цей самий час ТТЕ разом із Toyota Corolla використовує в перегонах і ще одну модель — Toyota Celica. Це було знову-таки бажанням компанії-виробника, яка хотіла привнести ще більше спортивності в імідж модельного ряду Селіки. Ці машини в різних модифікаціях використовувалися японцями в ралі з 1972 по 1995 рік.
На фото: Toyota Celica
Двигун першої ралійної Селіки був 1.6-літровий і з двома клапанами на циліндр, що було свідомо програшною комбінацією. У той час лідери чемпіонату виступали вже на Ford Escort з 16-клапанними дволітровими двигунами. Тільки до 1976 року технічний рівень японських машин вдалося довести до рівня конкурентів.
Перший старт дволітрової 16-клапанної Toyota Celica відбувся на RAC Rally в Уельсі, де пілот Ханну Міккола фінішував другим після Ford Escort Бьорна Вальдегаарда. Двигун був дуже хороший, але з’явилися проблеми з балансом ваги автомобіля. Мотор був дуже важкий, та до того ж він був встановлений занадто близько до передньої частини автомобіля. Хоча загалом машина була визнана вдалою. Крім очевидного успіху в Уельсі, Ханну Міккола вдалося також лідирувати на грецькому етапі.
Вісімдесяті
У 1979 році база команди ТТЕ переїжджає з Бельгії до Німеччини. У Кельні створюється нова база, що отримала назву Toyota Allee. Відтоді місце розташування спортивного підрозділу японського автовиробника в Європі не змінювалося — лише збільшувалися площі приміщень.
Тривали роботи і зі створення нових автомобілів. Черговою новинкою стала Toyota Celica RA63. Машина вирізнялася більш «квадратним» дизайном. І вона зуміла наробити галасу в ралійному світі. На Ралі Нова Зеландія, яке було етапом Чемпіонату світу, екіпажі на Celica RA63 зробили «золотий дубль», посівши перше і друге місця!
На фото: Toyota Celica RA63
Найцікавіше в цьому те, що до того моменту Celica вважалася найневдалішим ралійним автомобілем. З моменту останньої перемоги цієї моделі в Чемпіонаті світу минуло сім років, і до машини багато хто ставився вельми скептично. І тут таке!
Але найбільш незвичайною була конструкція автомобіля — результат роботи інженера Алана Вілкінсона. Алан використовував усе, що дозволяли правила, для поліпшення розважування автомобіля. Задньопривідним машинам бракувало ваги в задній частині, тож конструктори намагалися розвантажити передок і перемістити частину ваги назад, щоб поліпшити зчеплення з дорогою ведучих коліс. Вілкінсону це вдалося.
Отже, Ралі Нова Зеландія стало основним і найгучнішим успіхом машини. Крім цього етапу, Celica RA63 була використана на ралі Ivory Coast в Кот-д’Івуарі та RAC в Уельсі, причому в усіх трьох випадках машина була в одній і тій самій комплектації.
А потім було створено знамениту «африканську» машину. Нею стала Toyota Celica Twin Cam Turbo. До цього моменту вже з’явилася легендарна група В, в якій було знято практично всі обмеження. І хоча «іконами» цієї групи стали Audi і Lancia, Toyota також вписала своє ім’я в історію.
На фото: Toyota Celica Twin Cam Turbo
Успіхи в Групі Б та її занепад
Celica Twin Cam Turbo не тільки втілила в собі нові технології та концепцію, а й зуміла зробити набагато більше. Вона створила те, що називається командним духом переможців. У 1984 році Toyota Celica Twin Cam Turbo під керуванням Бьорна Вальдегарда здобула першу перемогу на Сафарі Ралі у Східній Африці. І в період з 1984 по 1986 рік рівних Toyota на африканських ралі просто не було. Машина групи B принесла ТТЕ перемоги в Кенії та Кот-д’Івуарі — в тих країнах, де перегони супроводжувалися дуже високими температурами і неймовірними навантаженнями на автомобілі та екіпажі.
За винятком турбонаддува і допоміжного обладнання, Celica Twin Cam Turbo повторювала Celica RA63, а базовий двигун, як і раніше, залишався восьмиклапанним. Але ТТЕ виступала в перегонах на автомобілі з турбонаддувним двигуном, який уперше був оснащений електронною системою впорскування палива. І саме успіхи в Африці зробили ТТЕ такою відомою.
Заборона групи В у 1986 році застала Toyota Team Europe зненацька (втім, як і всіх інших її учасників). До цього часу команда підготувала новий повнопривідний автомобіль із середньомоторним компонуванням, який був практично готовий до виробництва і омологації. Але аварія Тойвонена поставила хрест на групі В, і наприкінці 1986 року ТТЕ фактично залишилася без машини.
Часу на підготовку повноцінної машини групи А у команди вже не було. Тож з’явилися два тимчасових варіанти — Toyota Supra 3.0i та Toyota Supra Turbo MA70. Вони потрібні були лише для одного — зберегти активність команди, яка виявилася неготовою до раптової зміни правил. Таким чином, у складі TTE вперше й востаннє з’явилися машини з двигуном, що мав понад чотири циліндри. Атмосферна і турбована версії були створені в один і той самий час, причому в силу того, що машина з турбонаддувним двигуном оснащувалася стандартним інтеркулером, її потужність була лише трохи вищою. Але головні перемоги були попереду.
Складнощі впровадження повного приводу
У 1988 році Toyota Team Europe увійшла в повнопривідну еру. Протягом 1987 року спішно велися роботи зі створення нової машини. Нею стала Toyota Celica GT Four ST165, і вона виявилася найуспішнішою за всю історію ТТЕ. Celica GT Four у різних версіях здобула 29 перемог на етапах WRC, і на ній було завойовано шість титулів чемпіонів світу (два — в особистому заліку і чотири — в командному). Але все це буде не одразу…
