Gaznaauto Сайт про автомобили
Фото: bisimoto.com і speedhunters.com Усі звикли, що суперкар — це автомобіль із двома дверима, двомісний і низький. Але чи так це? Адже є ж, наприклад, спортивні позашляховики, які можуть змусити почервоніти і звичайні суперкари. Але і це ще не все: існує маленький спецзагін тих, хто ще неочікуваніший, несподіваніший і крутіший. Це заряджені мінівени і мікроавтобуси! Ось про них-то ми сьогодні і поговоримо.
Мінівен
Що може бути більш сімейним, ніж мінівен? Мама, тато, діти і собака в кузові однооб’ємної конструкції. Зробити «овочевий» мінівен швидшим було б непоганою ідеєю, вирішили багато хто і приступив до дій.
1994 — Renault Espace F1 Concept
Першими створити гоночний мінівен додумалися в компанії Renault за підтримки інженерів Matra і гоночної команди Williams, куди на той час Рено поставляла свої гоночні мотори. Публіці машина була показана на Паризькому автосалоні. Варто зазначити, що саме концерн Матра займався розробкою серійного мінівена Renalut Espace, який, до речі, і збирали на потужностях заводу компанії.
В основі конструкції — алюмінієва просторова рама, до якої кріпляться вуглепластикові панелі кузова, що за формою нагадує Renault Espace. На відміну від «родича», двигун Espace F1 розташований за спиною водія. Це V-подібний 10-циліндровий двигун об’ємом 3,5 літра, що розвиває потужність у 800 к.с., який разом із напівавтоматичною секвентальною шестиступінчастою коробкою передач запозичили від формульного боліда Williams Renault FW16. Від нього ж концепту дісталися незалежні підвіски коліс на здвоєних поперечних важелях і вуглепластикові вентильовані гальмівні диски на всіх колесах.
Силовий агрегат приводить у рух задні колеса і забезпечує автомобілю динаміку нарівні з болідами Формули-1. Чи жарт, розгін від нуля до 100 км/год займає у цього мінівена 2,8 (!) секунди, до 200 км/год він розженеться ще через чотири секунди, а максимальна швидкість зафіксована на позначці 312 км/год! Renault Espace F1 був побудований для демонстрації сучасних технологій і ніколи не розглядався навіть для дрібносерійного випуску.
2001 — Renault Avantime
Хоча він явно вплинув на уми багатьох інженерів компанії, оскільки зберігається в заводському музеї. Інакше звідки в головах конструкторів все того ж Renault народилася воістину божевільна ідея поєднати купе класу Gran Turismo і… мінівен. Концепт, названий Avantime, був побудований на платформі Espace, але замість безлічі дверей і різноманітності конфігурації салону тут було лише двоє гігантських зсувних дверей і всього-на-всього чотири сидіння. Автомобіль зацікавив публіку на Паризькому автосалоні, і керівництво концерну ухвалило рішення про запуск першого у світі купе-мінівену в серійне виробництво.
Підвіска Espace була повністю перероблена. З’явилися укорочені на 20 мм пружини, що разом з більш жорсткими сайлентблоками і амортизаторами, а також стабілізаторами поперечної стійкості збільшеного діаметра дало змогу поліпшити керованість машини. В алюмінієвий дах вбудовано два повнорозмірні люки з атермального скла Saint-Gobain товщиною 5 мм, причому передній можна приховати повністю за допомогою кнопки Open Air, що перетворить машину на «майже кабріолет».
Щоб відчинити довгі й масивні двері завдовжки майже 1,5 метра і вагою понад 50 кг, треба докласти низку зусиль. Вони від’їжджають вперед і убік на спеціально розроблених для машини дверних петлях. На цих самих петлях закріплена і частина дверних панелей, яка під час відкривання «ламається», залишаючи на кузові передню частину з блоком управління склопідйомниками.
Перед очима водія — тільки шкала тахометра, а вся інша інформація, включно зі спідометром, висвічується на електронному дисплеї в центрі передньої панелі. Як і Espace, Avantime оснащується або дволітровим рядним турбомотором потужністю 165 к.с., або атмосферною V-подібною «шісткою» об’ємом 3 літри, що розвиває вже 210 к.с. і 285 Нм крутильного моменту. У парі з моторами працює шестиступінчаста механічна коробка передач, але на замовлення автомобіль можна оснастити й автоматичною трансмісією. Крутний момент від двигуна через коробку передається на передні колеса.
У варіанті з двигуном V6 автомобіль міг розігнатися до швидкості 220 км/год, а прискорення з місця до паспортної «сотні» не перевищувало 8,5 секунд. У підсумку у Renault вийшов комфортабельний і швидкохідний автомобіль класу GT, який, на жаль, був майже не сприйнятий консервативною публікою. Мінівен випускали на заводі Matra разом зі співплатформеним Espace, проте на відміну від родича, який на ура продається в усьому світі, він пробув на конвеєрі тільки два роки.
2001 — Opel Zafira OPC
Під враженням від гоночного Espace, мабуть, опинилися і фахівці заводського тюнінг-підрозділу Opel Performance Center (OPC), які підготували спортивну версію мінівена Zafira, що згодом заслужив титул найшвидшого в Європі. Презентація сімейного автомобіля, побудованого на платформі Astra, відбулася на Франкфуртському автосалоні 1999 року. Крім місткого і практичного салону, новий автомобіль мав гарну керованість. Завдяки системі організації пасажирських сидінь «Flex7» салон можна трансформувати під потреби пасажирів більш ніж у 40 конфігураціях. Так, Зафіру легко можна перетворити з п’ятимісного автомобіля на семимісний, витягнувши за допомогою спеціального пристрою два крісла, що ховаються в підлозі багажника.
Прем’єра зарядженої версії мінівена відбулася 2001 року. Зовні від своїх побратимів автомобіль відрізняється розвиненими бамперами і порогами, а також спойлером на п’ятих дверях. Машина стоїть на 17-дюймових легкосплавних дисках, взутих у низькопрофільну гуму. Не оминули фахівці ОРС і салон: там з’явилися нові спортивні передні сидіння з розвиненою бічною підтримкою, алюмінієві накладки на передню панель і педалі, а також нові кермо і важіль коробки передач.
Під капотом — рядний чотирициліндровий двигун об’ємом 2 літри з турбонаддувом, запозичений разом із п’ятиступінчастою механічною коробкою передач у купе Astra. В результаті розгін з місця до 100 км/год займає у сімейного мінівена лише 7,5 секунд, при цьому максимальна швидкість досягає 220 км/год!
Зрозуміло, зміни торкнулися і ходової частини. Так, у підвісці з’явилися укорочені пружини і більш жорсткі амортизатори, рульова рейка отримала інші налаштування гідропідсилювача, а гальмівна система — вентильовані гальмівні диски на всіх колесах.
Наступне покоління Opel Zafira з’явилося навесні 2005 року. Автомобіль, побудований на новій платформі, збільшився в розмірах і поважчав. Зрозуміло, було представлено і нове покоління заряджених мінівенів від OPC. Машина, як і раніше, відрізнялася від своїх родичів розвиненим аеродинамічним обвісом із новими бамперами, порогами і спойлером на задніх дверях. Крім обважування Зафіра отримала 18-дюймові легкосплавні диски і нікзопрофільну гуму, а також посилену спортивну підвіску з укороченими пружинами і гальмівні диски всіх коліс збільшеного діаметра.
Під капотом мінівена — все той самий дволітровий турбомотор, який після зміни програми управління та з новою вихлопною системою видає вже 240 к.с. і 320 Нм. У парі з ним працює шестиступінчаста механічна коробка передач, яка передає крутний момент на передні колеса. У результаті розгін до 100 км/год у важкої машини навіть збільшився порівняно з попередницею — 7,8 секунди, зате максимальна швидкість стала вищою — 231 км/год.
У стандартне оснащення мінівена увійшли система контролю гальмування в поворотах СВС, спортивні сидіння Recaro для водія і переднього пасажира з підігрівом і кондиціонер, а як опції доступні біксенонові фари, круїз-контроль, багатофункціональний дисплей на передній панелі з вбудованою навігацією і роздільний круїз-контроль. На російському ринку вартість машини починалася з позначки в 1 мільйон лів (дані на 2007 рік). У третьому поколінні Zafira отримала приставку Tourer, а ОРС не поверталися до роботи над машиною.
2013 — Honda Odyssey Power-Van від ательє Bisimoto Engineering
Наостанок розповімо про найпотужніший у світі мінівен, який було побудовано спеціально для виставки тюнінг-автомобілів SEMA Show у Лас-Вегасі. Компанія Bisimoto Engineering взяла за основу повнорозмірний мінівен Honda Odyssey, популярний на американському ринку, і перетворила його на справжнього монстра.
Стандартний 3,5-літровий двигун V6 потужністю 248 к.с. піддали комплексному модифікуванню, в результаті якого його віддача збільшилася одразу вчетверо (!) разів — до 1 029 к.с. Так, цей сімейний автомобіль потужніший за Bugatti Veyron на 28 к.с., причому весь цей табун приймають на себе тільки передні колеса! Залишається тільки здогадуватися, як реалізується потужність цієї машини в поворотах, але, втім, це всього лише шоу-кар, який показав можливості фірми та її готовність взятися за будь-який, навіть найбожевільніший проект.
1 / 2
2 / 2
Двигун забезпечили одразу двома турбокомпресорами від компанії Turbonetics, крім цього знадобилася заміна свічок запалювання, кованих поршнів і шатунів, впускної та випускної систем. Зрозуміло, тюнери переписали програму управління двигуном, а також посилили зчеплення і коробку передач. Замість стандартної підвіски мінівен отримав пневмоелементи, які дали змогу змінювати кліренс. Крім цього, машина отримала 20-дюймові легкосплавні диски Fifteen 52, взуті в низькопрофільну гуму Toyo Proxes. У салоні — шість роздільних крісел Recaro, обшитих коричневою шкірою, цифрова панель приладів, а також розвинений каркас безпеки, який, утім, дає змогу розміститися і на другому і третьому рядах сидінь. Динамічні характеристики компанія не афішувала, але за неофіційною інформацією машина здатна розвинути максимальну швидкість понад 300 км/год.
Мікроавтобуси
«На солодке» у нас мікроавтобуси. Адже погодьтеся, гоночна Газель — це щось кричуще. Втім, мрії водіїв фургонів про те, щоб їхні автівки літали ще швидше, були реалізовані іншими фірмами. А першими таку божевільну машину створили у Форді.
1971 — Ford Transit Supervan
Перший заряджений мікроавтобус Ford був показаний на гоночному треку Брендс-Хетч в Англії. Створений заради жарту, автомобіль являв собою кузов від фургона Transit, у вантажному відсіку якого встановили двигун і коробку передач від Ле-Манівського Ford GT40. Від нього ж запозичили задній підрамник, передню і задню підвіски, рульове управління і гальмівні диски.
Зовні від побратимів фургон відрізнявся спеціальним гоночним забарвленням із синіми смугами, розширеними колісними арками, що прикрили алюмінієві колісні диски з гоночними сліками, а також здвоєною вихлопною тою, що стирчить із заднього бампера.
Карбюраторний двигун V8 потужністю понад 400 к.с. жартома розганяв вен до швидкості в 240 км/год. Аеродинаміка високого кузова погано поєднувалася з динамічними здібностями автомобіля, тому на великих швидкостях машину доводилося відловлювати в крутих поворотах, які фургон міг проїхати і на трьох колесах! Перед гоночними заїздами він виїжджав на траси і в підсумку здійснив цілий шоу-тур всією Великою Британією. До слова, перший Supervan зберігся і до наших днів.
1984 — Ford Transit Supervan 2
Після прем’єри Транзита нового покоління фордівці задумалися про створення ще одного суперфургона. Отримавши справедливу цифру 2 в індексі, новий Transit Supervan суттєво відрізнявся від свого попередника. Стилізований під фургон кузов мав панелі з вуглепластика і базувався на алюмінієвій тчастій рамі від гоночного прототипу Ford C100 Групи С.
У вантажному відсіку розмістили 500-сильний двигун Ford Cosworth DFL — одну з версій перегонового двигуна Cosworth DFV, що став ключем до успіху багатьох перегонових команд Формули-1, а також механічну трансмісію, запозичені від того ж С100. Від прототипу взяли і карбонові дискові вентильовані гальма на всіх колесах, і незалежні підвіски спереду і ззаду на подвійних поперечних важелях.
На випробуваннях у Сільверстоуні мікроавтобус розвинув максимальну швидкість у 250 км/год. Щоб автомобіль не злетів, його оснастили потужним аеродинамічним обвісом, що включав передній спойлер із заднім антикрилом. На перших ста метрах у розгоні з місця суперфургон не поступався болідам Формули-1 тих років! Наприклад, прискорення до 80 км/год збігалося зі значенням для формульного Lotus 97T і займало лише 2,7 секунди.
Порівняно з цією вантажівкою меркнуть і дорожні суперкари. Так, Lamborghini Countach може розігнатися до 100 км/год лише за 4,8 секунди, а розгін до 200 км/год займе в неї 17,5 секунд. Transit Supervan 2 розганяється до 100 км/год лише за 3,4 секунди, а в графі 0-200 км/год записаний результат 9,8 секунди. Але і цього фордівцям здалося мало.
1994 — Ford Transit Supervan 3
Для реклами Форд Транзит нового покоління другий Supervan витягли із запасника музею і наново побудували панелі кузова, які якомога точніше нагадують сучасний автомобіль. Двигун від С100 довели до 650 к.с., внаслідок чого на випробуваннях машина успішно розвинула швидкість у 280 км/год. Фургон вагою лише 950 кг міг розігнатися до «сотні» за 3,2 секунди.
Такі динамічні показники — не жарт: наприклад, на одному з шоу-показів пілот, притопивши педаль газу, отримав таке перевантаження, що просто-напросто втратив свідомість. На щастя, для цього випадку в автомобілі було передбачено автоматичну систему аварійного вимкнення, і керівники заїзду одразу помітили недобре. У рамках шоу-туру автомобіль кілька разів перефарбовували: наприклад, тривалий час він носив традиційну біло-синю ліврею гоночного підрозділу Ford Racing, а для реклами контракту з Королівською поштою Великої Британії його пофарбували в традиційний для неї яскраво-червоний колір.
У 2004 році двигун Cosworth DFL замінили на трилітровий V6 Ford Cosworth потужністю «всього лише» 260 к.с. У парі з ним працювала п’ятиступінчаста секвентальна коробка передач Hewland, а маса боліда впала до 890 кг. Машину ще кілька років покатали по виставках, а в 2007 році керівництво озвучило плани використання рами для перебудови історичного прототипу Ford C100.
Під час прем’єри Транзиту нового покоління у 2000 році в компанії побудували фургон Ford Transit World Rally Concept, що відрізнявся від родичів розвиненим обвісом, гоночною лівреєю і каркасом безпеки. Фургон був оснащений стандартним двигуном спереду і являв собою тільки ефектний шоу-кар.
Втім, чесно кажучи, всі фордівські супервени були простими шоу-карами, які навіть не планувалися до серійного випуску. Інша справа — скромні мікроавтобуси Volkswagen, які можна побачити на дорогах. Але машини з нашого огляду можуть втерти носа і Ferrari, і Porsche. До речі, останній і доклав руку до їхньої розробки.
1984 — Volkswagen Porsche B32
Розвізний фургончик Volkswagen Transporter першого покоління був побудований на базі вузлів і агрегатів відомого всім Жука. Та сама задньомоторна компоновка, той самий опозитний моторчик повітряного охолодження — автомобіль не так далеко пішов від машини, створеної генієм Фердинандом Порше. Після цього з’явилося ще кілька поколінь машини, причому новітні автомобілі шостого покоління надійшли на російський ринок наприкінці 2015 року. Звісно, від концепції Порше в цих машинах нічого вже не залишилося, але вони гідно продовжують історичну династію.
Однак у середині 80-х років у самій компанії Порше звернули свою увагу на мікроавтобус Transporter 3-го покоління. Двигун із повітряним охолодженням, розташований ззаду, нагадав творцям про 911-ту модель, але скромний мотор, який гордо несе на клапанній кришці емблему Volkswagen, розвивав зовсім не суперкарівські 70 к.с. Не проблема — вирішили в Порше і поставили замість кволенького мотора могутню опозитну «шістку» потужністю 231 к. с., запозичену у Porsche 911 Carrera. У пару додали п’ятиступінчасту «механіку», здатну впоратися з цим мотором, а на вибір клієнтам могли запропонувати і чотириступінчастий «автомат».
У результаті двотонний «бус» розганявся до 100 км/год лише за 8,2 секунди, а максимальна швидкість досягала 215 км/год. І це за аеродинаміки цегли! Але мало було домогтися гарної динаміки — треба було заново навчити важкий мікроавтобус правильно входити в повороти. Фахівці Порше повністю перетрусили підвіску, встановивши спереду і ззаду нові пружини і більш жорсткі амортизатори, різноширокі шини, взуті на легендарні легкосплавні диски Fuchs, а для впевненого гальмування застосували вентильовані гальмівні диски збільшеного діаметру по колу.
Звісно ж, салон автобуса більше нагадував пасажирський бізнес-джет: у ньому вісім індивідуальних крісел із регулюваннями, причому ряд за спиною водія міг повертатися на 180 градусів для створення купе. Крім цього, в машині з’явився столик із цінних порід дерева, потужний кондиціонер і автономний рідинний обігрівач (не забуваємо про повітряне охолодження!), а на деяких примірниках було встановлено телевізор із відеопрогравачем і навіть телефон. Загалом було побудовано приблизно 20 мікроавтобусів Porsche B32, причому щоб купити такий «джет», треба було викласти 145 000 марок — дві ціни базової 911 Carrera.
2008 — VW Transporter T5 від TH Automobile
Ідея «зарядженого» Транспортера живе і в наші дні. Дрібними партіями для особливих естетів їх випускає невелике тюнінг-ательє ТН Automobile, яке майже щорічно бере участь у Фестивалі швидкості для тюнінгованих автомобілів на профільному овалі в Нардо. Над задньою віссю фахівці ательє розмістили двигун у блоці з шестиступінчастою трансмісією і заднім мостом від Porsche 911 GT2.
Здавалося б, опозитної «турбошістки» потужністю 530 к.с. із запасом вистачить для мікроавтобуса, але в ТН Automobile вирішили інакше і звернулися до 9ff — відомих тюнерів турбомоторів Porsche. Потужність силового агрегату підскочила до божевільних 800 к.с., а крутильний момент впирається в 900 Нм. У результаті мікроавтобус повною масою глибоко за 2,5 тонни набирає швидкість аж до 100 км/год лише за 4,8 секунди, а заміряна на швидкісному треку «максималка» зафіксована пильними вимірювальними комплексами на позначці в 310,7 км/год.
Гуляти — так на повну, вирішили в ТН, і повністю переробили ходову частину і салон Транспортера. Замість штатних пружин і ресор поставили пружні пневмоелементи, які автоматично знижують кліренс зі зростанням швидкості для оптимальної стійкості, а місце штатних гальмівних механізмів зайняли карбон-керамічні диски від все тієї ж Porsche 911 GT2. Сидіння водія, кермо і педалі розташовані посередині, як у відомого суперкара McLaren F1, а позаду нього розмістили ще 4 пасажирських крісла, обшитих шкірою і забезпечених електрорегулюваннями. До послуг водія і пасажирів — потужна аудіосистема, телевізор і відеопрогравач, а також роздільний клімат-контроль. Точна кількість і ціна на такі мікроавтобуси невідомі, але любителі полоскотати собі нерви в компанії друзів цілком можуть звернутися до тюнерів TH-Automobile.
