Шлях в емігранти: історія розробки Ниви, що стала Chevrolet

Зовсім недавно ми згадували про те, як на ВАЗі намагалися модернізувати Ниву першого покоління і як результати праці вилилися лише в рестайлінг наявного автомобіля. Однак необхідність створення нового позашляховика нікуди не зникла — а навпаки, загострилася. Проект з індексом 2123 став новою спробою реалізувати всі найкращі напрацювання.

Без каркаса

Попри те, що роботи над проектом 2123 почалися ще в першій половині вісімдесятих років XX століття, у певний момент конструкторам стало зрозуміло, що доцільніше займатися створенням нової моделі, а не намагатися поліпшити звичайний ВАЗ-2121.

Оскільки всі сили заводчан на той час були кинуті на постановку на конвеєр ВАЗ-2108, всерйоз займатися перспективним легковиком підвищеної прохідності почали дещо пізніше. Офіційною точкою відліку можна вважати 1986 рік, коли технічне завдання на модель 2123 було остаточно сформовано і направлено в проектні відділи АВТОВАЗу.

Важливою особливістю техзавдання на модель 2123 був тип кузова — каркасний. У такої конструкції з навісними пластиковими панелями на той момент у Тольятті були як прихильники, так і противники.

У світі вже існували серійні автомобілі, виконані за цією схемою — наприклад, мінівен Renault Espace.

1 / 4

2 / 4

3 / 4

4 / 4

У Renault Espace існувала і повнопривідна версія під назвою Quadra

Однак незабаром від ідеї «закаркасити» Ниву відмовилися, адже це вимагало величезних фінансових витрат і повного переналагодження виробництва: у великосерійних умовах випуск машини з каркасним кузовом потребував освоєння нових технологій і матеріалів. Силову структуру необхідно було зробити із застосуванням високолегованих сталей, а для лицьових панелей був потрібен дорогий і складний у виробництві пластик. А це означало, що за всіх уявних переваг каркасно-панельної конструкції із застосуванням «вічного» пластику, його серійне втілення на той момент було недоцільним.

Кросоверні думки

Для того, щоб на практиці перевірити ідею про застосування ланцюгового приводу в роздавальній коробці, ВАЗ придбав трансмісію від позашляховика Mitsubishi Pajero першого покоління.

Як виявилося, для застосування подібної конструкції заводу довелося б купувати ліцензію, а також усунути всі «технологічні» питання, пов’язані з кардинальною переробкою трансмісії. Нові карданні вали, педальний вузол, кузовні деталі (центральний тунель і днище), система випуску та багато іншого зупинили конструкторів, змусивши їх залишитися вірними «рідній» схемі, яка на той час уже була випробувана і перевірена як професіоналами, так і сотнями тисяч пересічних автовласників.

На заводі були й ті, хто вважав, що нову Ниву потрібно ще більше наблизити до легкового автомобіля, свідомо погіршивши її позашляхові якості. При цьому така «кросоверна» модель могла бути широко уніфікована з новітнім передньопривідником — ВАЗ-2108. Так-так, окремі фахівці наполягали на тому, що мотор на 2123 потрібно розташувати не вздовж, а поперек моторного відсіку!

З метою вивчення питання на практиці УГК ВАЗу було закуплено два «японці» — Nissan Prairie і Honda Civic Shuttle, які пройшли всебічні випробування.

1 / 5

2 / 5

3 / 5

4 / 5

5 / 5

Думки розділилися: одні конструктори вважали, що в новій машині можна пожертвувати прохідністю на користь інших споживчих якостей, а інші вважали, що «Нива-2» за позашляховим потенціалом не має поступатися ВАЗ-2121. Не дивно, що «джиперської» концепції дотримувалися ті дизайнери, конструктори і випробувачі, хто мав безпосередній стосунок до розробки першої Ниви. Вони-то якраз стали горою за «рідну» схему і не дали перетворити компактний тольяттинський позашляховик на кросовер на кшталт Toyota RAV4 або Hyundai Tucson. Історія не передбачає умовного способу, але у Ниви, схоже, була можливість увійти в одну річку двічі і знову випередити час зі своєю концепцією — цього разу «паркетною». Не склалося — внаслідок того, що «двадцять перша» в частині позашляхових якостей проявила себе дуже яскраво, відмовлятися від її головного козиря на заводі не ризикнули.

Не забути про красу

Остаточно визначившись із тим, що нова Нива концептуально буде поліпшеним продовжувачем ідей колишнього позашляховика, конструктори перейшли до дизайну кузова.

Спочатку було виготовлено два макети. Варіант В. Сьомушкіна сильно нагадував осучаснений ВАЗ-2123, який явно був «прив’язаний» до старої платформи.

Ранній варіант дизайну нової Ниви (1980 рік)

Тоді як на ескізах А. Бєлякова перспективна Нива постала зовсім іншою — п’ятидверною, більш обтічною і «пухкою», з вузькими передніми фарами і аеродинамічним силуетом.

Варіант Бєлякова не мав «технічної» прив’язки, але для 1986 року виглядав ультрасучасно	Нову модель відразу задумували з цілою гамою кузовів і модифікацій

Багато що в лініях і рішеннях так чи інакше перегукувалося з майбутньою «десяткою» над якою в той час також працювали на ВАЗі.

Точніше, концепти Бєлякова і Сьомушкіна (пізні) більше були схожими на універсал з індексом 2111 — пластилінові макети 2123 дають чітке розуміння про те, кому автомобіль десятого сімейства завдячує своїм самобутнім виглядом.

Версія макета від Сьомушкіна (1987 рік). Два варіанти корми опрацьовувалися з урахуванням розташування запасного колеса під днищем багажника

Трохи пізніше Бєляков емігрував, і від його ідей щодо зовнішності 2123 зі зрозумілих причин відійшли. Але якось на завод приїхала делегація з Японії. Представники Honda ознайомилися з напрацюваннями і. наприкінці дев’яностих світ побачив компактний кросовер HR-V, що дивно нагадував ескізи радянського дизайнера .

Ескіз Бєлякова і серійна Honda HR-V. Без коментарів

Ще один варіант зовнішності ВАЗ-2123 належав вазівському дизайнерові В. Степанову, який трохи пізніше використовував власні напрацювання для нового УАЗа з індексом 3160, також виробленого саме в НТЦ ВАЗа.

Технічну частину майбутньої Ниви-2 на той час обкатували на ходових макетах ХМ-01 і ХМ-02.

Макет В. Степанова	На ходових макетах ХМ-01/02 займалися доведенням їздових якостей

Незважаючи на те, що концептуально автомобіль залишався тим самим, конструктори мали якісно поліпшити його ходові якості та підвищити рівень комфорту, причому без погіршення прохідності! З поставленим завданням впоралися на відмінно.

Потужніший, комфортніший, місткіший

Конструктори не бачили нову Ниву з колишнім мотором. Як силовий агрегат вони пропонували використовувати мотор майбутньої «десятки» (16-клапанний 2110), а також 1,8-літровий дизель, який у той час якраз розробляли для «сорок першого» Москвича спільно з АЗЛК.

На ВАЗі намагалися пристосувати на Ниву і покупний дизельний двигун — наприклад, надекономічний німецький агрегат ELKO, який самі німці хотіли встановити на «сорок перший» Москвич.

Нарешті, був і «голос розуму», який пропонував спочатку встановити під капот «розтиснутий» на сотню-другу кубиків звичайний «жигулівський» двигун, що отримав згодом індекс 21213. Іронія долі, але новій Ниві судилося народитися і постаріти саме з таким агрегатом — нехай не найсучаснішим і найтяжовитішим, зате таким, що реально існує у виробництві.

Працюючи над інтер’єром і ергономікою майбутньої Ниви, конструктори зіткнулися з тим, що у компактної п’ятидверки практично немає серійних аналогів, які можна було б використовувати як «точку відліку»! Ось і доводилося обміряти що завгодно — більші імпортні джипи, Suzuki Samurai і Vitara, навіть власну «перспективу» — макет автомобіля десятої моделі!

Перед конструкторами стояло непросте завдання: нова машина має стати помітно комфортнішою за звичайну стареньку Ниву, забезпечивши прийнятну посадку для всіх п’яти мешканців салону, а не тільки для водія і переднього пасажира, як це практикували раніше з урахуванням цільового призначення автомобіля підвищеної прохідності. Компонувальники та ергономісти добряче попрацювали над компонуванням, намагаючись вичавити з проєкту максимум для водія і чотирьох пасажирів. Посадковий макет згодом перетворився на демонстраційний проект інтер’єру, який наочно показував, яким буде салон нової машини.

Довгий шлях до випуску

До 1989 року на техраді НТЦ ВАЗа концепцію моделі 2123 розглянули і остаточно затвердили. Таким чином, підсумком п’ятирічних пошуків і експериментів стала п’ятидверна машина з поздовжньо розташованим двигуном і постійним повним приводом за звичайною для Ниви схемою — через міжосьовий диференціал з можливістю блокування.

На жаль, розпад СРСР у 1991 році сильно вплинув на історію моделі 2123, роботи над якою тимчасово негласно були визнані другорядними. Як і у випадку з «вісімкою», всі сили на заводі концентрувалися на запуску нового легковика — цього разу моделі 2110.