Gaznaauto Сайт про автомобили
Спроба загорнути Логан першого покоління в привабливу обгортку шляхом поєднання платформи В0 з кузовом класу «С» від Nissan Bluebird Sylphy попереднього покоління мала право на своє існування. Розрахунок на непогану маржинальність продажів завдяки малим вкладенням у розробку і підстьобуванню попиту справді невеликою ціною мав себе виправдати. Здавалося б, автомобіль практично за ціною Логана, але на 7 сантиметрів довший за базою і майже на 40 сантиметрів — за загальною довжиною, з величезним 500-літровим багажником і просторим заднім рядом. Що ще потрібно для щастя?
У народі Almera швидко здобула славу автомобіля «для таксистів і пенсіонерів», однак схрещування виробником «слона і носорога» виходило боком автовласникам уже за рік експлуатації: кузов виявився надто важким для ходової від Логана, а якість його виготовлення нагадувала про бюджетну сутність машини. Тому продажі були справді високими лише один рік — 2014-й. Потім вони схлопнулися, і колапс ринку, що почався наступного року, зіграв у цьому найменшу роль. Nissan Almera завжди обганяли за продажами такі однокласники, як Kia Rio (що не дивно), але програшу з розгромним рахунком вітчизняній Lada Vesta ніхто не очікував. Може, зараз, коли ці седани залишилися тільки на вторинному ринку, є сенс звернути на них увагу? Давайте з’ясуємо, наскільки цінують свої машини продавці і де потрібно шукати хороші варіанти.
Скільки коштує нормальний варіант?
Almera умовного третього покоління, не пов’язаного технічно з попередніми, дебютувала наприкінці 2012 року. Реальні продажі фактично почалися в 2013-му, тож машин 2012 року на вторинному ринку просто немає. При цьому цікаво ось що: нехай Almera і не била рекордів у класі, але навіть у не найкращі роки попит зберігався на рівні 10-15 тисяч машин. При цьому на вторинному ринку машин пропонується небагато: лише близько півтори тисячі. А якщо згадати про те, що просторі седани з великим багажником любили таксисти, пошук цієї простої машини обіцяє бути доволі складним.
Розкид цін на старі Альмери підтверджує тезу про таксі: різниця між найдешевшими і найдорожчими пропозиціями дворазова. Вхідний поріг купівлі машини хоч 2013, хоч 2016 року випуску становить 250-270 тисяч, і сподіватися на купівлю пристойного примірника тут не потрібно: це вичавлені лимони. Починаючи з 2017 року мінімальний бюджет становить уже 320 тисяч лів, а для дворічок різко стрибає до 450, що теоретично обіцяє менше поганих варіантів. Максимальні ціни теж стабільні: для 2013-2016 року це 550-600 тисяч, а машини останніх двох років випуску деякі власники оцінюють у 720-750 тисяч. І це вже нескромно навіть на тлі нового Логана, який за ці гроші можна взяти з салону і в пристойній комплектації.
Якщо відсікти таксистів і «космонавтів», можна зрозуміти реальний бюджет купівлі вживаної Almera. Для автомобілів 2013-2014 року випуску він становить 400-450 тисяч лів — саме в цей проміжок потрапляє більшість пропозицій. Далі середня ціна стандартно зростає приблизно на 50 тисяч на рік: седани 2015-2016 року найчастіше продають за 450-500 тисяч. А ось машини останніх років випуску порівняно дорогі: рекомендована ринкова ціна — 500-600 тисяч, при тому що третина пропозицій виявляється ще дорожчою. Загалом, з огляду на технічну простоту і порівняно невеликий вік машин, можна не закладати великого запасу грошей на ремонт після купівлі, а ось на саму покупку краще готувати 500-550 тисяч лів — це підтверджує і аналіз ринку, і сервіс оцінки Autocheck.
Розподіл машин на вторинному ринку за віком майже рівномірний: трирічну машину буде знайти не легше, ніж п’ятирічну. Як ми пам’ятаємо, Almera — взагалі не найпоширеніший автомобіль у продажу, тож який рік випуску не візьми, вибирати доведеться з кількох сотень машин по всій країні. Виняток становить піковий за продажами 2014 рік, коли купили майже півсотні тисяч таких седанів — на вторинному ринку їх удвічі більше, близько 400.
Де шукати машину?
Географічний розподіл пропозицій Almera по країні, на відміну від якого-небудь Peugeot 308, досить типовий. Щоправда, це теж не в кращий бік впливає на пошук. У Москві машин найбільше — майже чверть ринку, і тут же зібрано найбільшу кількість варіантів колишніх таксі. Тому їхати за машиною в Москву — маловиправданий захід. У Санкт-Петербурзі оголошень традиційно мало — трохи більше 5% від усього обсягу, і тут седани теж часто працювали в таксі, тож шансів ще менше. Не надто популярна Almera і на півдні країни, тут сконцентровано менше 10% ринку — навіть на Уралі машин більше. Натомість у Поволжі, як завжди, полюбляють бюджетні та практичні автомобілі — цей регіон зібрав 20% усіх пропозицій. У Сибіру оголошень приблизно стільки ж, скільки в Північній столиці, трохи більше 5%. І навіть на Далекому Сході знайшлося кілька поціновувачів просторого салону і великого багажника.
Цінова картина підтверджує безглуздість поїздки в Москву: найчисленніша категорія тут — 350-400 тисяч. Тобто тут багато дешевих машин, які майже напевно можна відсіяти, відразу переходячи до огляду дорожчих, які, на щастя, теж є. У Санкт-Петербурзі категорія «350-400» помітно переважає, тож тут пошук хорошого екземпляра буде найскладнішим — обирати доведеться буквально з кількох варіантів. В інших регіонах розподіл інший: машини дорожчі, і сегмент варіантів «вище середнього» ширший. Так, на півдні найбільше пропозицій за 400-450 тисяч, але і машин за 450-500 тисяч майже стільки ж. У Поволжі, на Уралі та в Сибіру ситуація практично ідентична: дешевих машин мало, за більшість хочуть 400-500 тисяч, а за решту ще більше. А ось Далекий Схід радує нетипово низькими цінами — 350-400 тисяч. Щоправда, і пропозицій тут лише три.
Звісно, генетика Логана дає змогу моделі непогано протистояти і дорожнім реагентам, і економії на обслуговуванні, і рідкісним ремонтам, але все ж її можливості небезмежні. Тож в обох столицях розраховувати на диво не доводиться зовсім: пошук доведеться почати з самої цінової верхівки. Тому, дивлячись на розподіл машин за регіонами, думка про пошук «навпаки» не видається дивною: москвичам і петербуржцям, які бажають придбати саме Альмеру третього покоління, саме час їхати по неї в регіони на кшталт Поволжя. Тут пропозицій більше, і ціни вкладаються в обумовлений раніше бюджет. Загалом, купівля Nissan Almera — той рідкісний випадок, коли в столиці шанси на успіх нижчі, ніж десь іще.
На який пробіг розраховувати?
З огляду на доволі великий розкид автомобілів за віком, уживана Almera може запропонувати відповідний варіант майже будь-кому. Хочеш — бери дворічний седан із пробігом у 25-30 тисяч, хочеш — заощаджуй гроші та обирай машину, старшу за п’ять років. Однак розподіл пропозицій за пробігом нагадує, що не варто спокушатися: практичний седан — вибір практичної людини, яка купує його, щоб багато їздити.
На що звернути увагу під час купівлі
Вік машин обіцяє можливість вибрати для себе екземпляр в оптимальному стані. У 2-3-річних автомобілів тільки з’являються перші точкові вогнища корозії, у тих, що старші за 5 років, вже можна зустріти поверхневу іржу в колісних арках, порожнинах кузова і на днищі, але до серйозних проблем ще далеко. Помітні руді плями зазвичай свідчать не про якість заводського фарбування, а про відновлення після ДТП, і саме вивченню історії автомобілів варто приділити найбільшу увагу. Витерті дверні ручки і просиджені сидіння — надто явна ознака машин після служби в таксі, а простота скручування пробігу пропонує орієнтуватися на дилерську історію і записи в ПТС.
Підвіска тут ідентична логанівській і загалом, із застереженнями на проблеми важкого кузова, доволі надійна. Додаткова проблема в тому, що хтось вважає її ще й необслуговуваною. Втім, ціни на запчастини гуманні, і перебрати Макферсон спереду і напівзалежну балку ззаду можна цілком дешево — головне, не надто вдарятися в економію. Тут навіть оригінальні запчастини недорогі: наприклад, передні важелі коштують 4 тисячі лів, а для задньої балки пропонуються сайлентблоки за тисячу з гаком. Так, кульову опору штатно міняють разом із важелем, а гальма дорогуваті, але перші вже навчилися міняти окремо, а замість оригінального гальмівного диска за 8 тисяч можна вибрати якісний неоригінал удвічі-втричі дешевше. Рульове управління з гідропідсилювачем прослужить 200 тисяч, якщо не забувати іноді міняти масло, а нову рейку можна купити тисяч за 20-25 (причому за 25 навіть оригінальну). Ну а враховуючи уніфікацію з іншими моделями на платформі B0, можна згадати і про численні авторозборки — загалом, без запчастин залишитися неможливо.
Силовий агрегат теж сюрпризів не принесе. Мотор тут взагалі був тільки один — 16-клапанний 1,6-літровий K4M потужністю 102 к.с. Про нього вже відомо практично все, включно з його простотою і надійністю, тож діагностика не буде дорогою і складною. Коробок передач доступно дві: це або п’ятиступінчаста механіка, або все той самий логанівський чотириступінчастий автомат DP2. Перша — варіант безпрограшний, а от у випадку з АКП багато що залежить від обслуговування. Сама по собі коробка нехай і немолода і задумлива, але життєздатна, і якщо міняти в ній мастило хоча б раз на 40-50 тисяч кілометрів і не намагатися гратися у формульного гонщика, вона може пройти (нехай і нечасто) і 150, і 200 тисяч кілометрів. Однак регламент, що не передбачає заміну оливи, і перегріви можуть вбити її задовго до 100 тисяч. Але в цьому разі знову згадуємо, що ремонт цього сімейства АКП завжди порівняно недорогий. Якщо ви, звісно, допускаєте такі вкладення в уживану машину. Втім, зазвичай істина лежить десь посередині, і АКП перебуває в стані «ще походить», яке можна продовжити все тим же хорошим обслуговуванням. Для наочності давайте подивимося на ті автомобілі, які пройшли через наші руки, щоб зрозуміти, який вигляд мають вдалі і не дуже варіанти.
Який вигляд мають хороші та погані варіанти
Перший автомобіль ми знайшли в продажу самі, причому зовсім недавно. Ціна була не найнижчою для 2014 року, але за описом в оголошенні цей чорний Nissan був просто ідеальний: відмінний стан і лише 70 тисяч кілометрів пробігу. У телефонній розмові власник все підтвердив, і наш експерт виїхав на огляд.
