Gaznaauto Сайт про автомобили
Начебто полірування фар — не така вже й складна процедура, і часто її пропонують як додаткову послугу під час миття або хімчистки салону. Ну а детейлінг без полірування зараз навіть складно уявити. Ми вже розповідали, як полірувати фари своїми руками, і виглядає ця робота не найскладнішою. Проте полірування фар — це процес, в якому теж можна припуститися помилок. І що особливо прикро, ці помилки можуть не тільки перешкодити досягти бажаного результату, а й добити оптику остаточно. Так якими можуть бути помилки і як відполірувати фари правильно?
У чому суть?
Майже всі фари сучасних автомобілів пластикові. З одного боку, це добре: пластик дешевий, не крихкий, травмобезпечний і дає змогу зробити фару практично будь-якої форми. І ще він не так боїться перепадів температури, як скло, а для галогенних фар це важливо: в процесі роботи вони нагріваються до кількох сотень градусів, і якщо таку фару обдати холодною водою з калюжі, вона легко може тріснути. Однак у пластикової оптики є серйозний недолік: її легко подряпати, а до того ж сам пластик, на відміну від скла, активно вигорає під дією ультрафіолетового випромінювання і температури лампи.
Отримати якимось чином окрему глибоку подряпину на фарі складно. Зате безліч дуже дрібних подряпин, які утворюються в процесі експлуатації від дрібних твердих частинок, що перебувають у повітрі, призводить до помутніння фари. Тобто, вона стає матовою і втрачає прозорість. До того ж її зовнішній вигляд викликає тугу: машина з «відпіскоструєними» фарами має не те, щоб зовсім жалюгідний вигляд, але трохи сумний — точно.
Жовтіє фара більшою мірою не від вигоряння пластику, а від вигоряння полікарбонатного лаку, яким покривають фари для збереження від піскоструменю і УФ-випромінювання. Втім, і мутніє вона більше від дефектів лаку, а не самого пластику.
Полірування фар часто зводиться до полірування саме цього шару захисного лаку, а не пластику. У теорії ця процедура схожа на полірування кузова: верхній шар ЛФП — це теж лак (хоча і не такий за складом, як лак фари), і полірують саме його, а не саму фарбу. Цього в більшості випадків цілком достатньо, щоб повернути фарі колишній лиск. Щоправда, іноді це роблять не зовсім правильно.
Наждачка, зубна паста чи дихлоретан?
Є три основні способи полірування: ручний, механічний і хімічний, що тільки набирає популярності. Для першого способу не потрібно ніяких пристосувань, і він доступний кожному, у кого є вільний час, міцні нерви і фізична витривалість. Механічне полірування передбачає наявність хоча б дриля, а хімічне — деяких спеціальних пристосувань і витратних матеріалів. У чому переваги та недоліки кожного з цих способів полірування?
Основна перевага ручного полірування — його доступність і безпека для пластику. Особливо, якщо в якості поліролі використовувати зубну пасту. Незважаючи на скептицизм щодо неї, полірувати пастою можна. Тільки дуже довго і нудно. Зрозуміло, занадто затерту фару в заводський стан ручним поліруванням зубною пастою повернути не вийде — руки відваляться, та й сонце до кінця процесу вже остаточно згасне, а наша планета охолоне. Однак більш-менш привести фари до ладу зубною пастою можна. Наносимо її на м’яку тканину — і в дорогу. Головне, не забути до початку полірування гарненько вимити і просушити фари, а в ідеалі — ще й знежирити. Якщо зубною пастою нічого зробити не виходить, можна спробувати використовувати пасту Гої.
За допомогою механічного полірування можна відновити фари, які перебувають у більш занедбаному стані. І це теж можна зробити самостійно. Починаємо з того ж: миття і знежирення. А далі на сцені з’являється наждачка, яку краще вибрати з дрібною зернистістю — 1500 або 2000. В особливо запущених випадках можна взяти і більший, але потрібно пам’ятати, що чим наждачка дрібніша, тим менш травматично для фар пройде полірування, і міняти наждачку потрібно від більш гозернистої до дрібнозернистої. Після обробки фар наждачкою (яку потрібно змочувати водою) доведеться скористатися дрилем або шліфувальною машинкою. На полірувальний круг наносимо поліроль (у продажу є спеціальні поліролі для оптики, можна вибрати будь-яку на свій смак) і потихеньку починаємо усувати матовий після обробки наждачкою шар лаку.
Що важливо враховувати під час такої обробки? По-перше, не можна працювати дрилем на надто високих обертах і сильно притискаючи його до пластику. Усе це призведе до локального перегріву, через який найімовірніше доведеться купувати нову фару. Тому краще працювати трохи довше, але не надмірно напористо. По-друге, елементи кузова, до яких примикає фара, обов’язково потрібно захистити малярським скотчем. Ну а перфекціоністам можна порадити фари взагалі зняти. До речі, в хороших майстернях частіше так і роблять — полірують демонтовані фари. Це і простіше, і безпечніше для кузова.
А тепер найцікавіше. Хімічне полірування з’явилося не так давно, але вже стало досить популярним. Чи таке воно гарне?
Так, у чомусь воно краще за механічне полірування. Наприклад, воно не таке агресивне по відношенню до поверхні, тобто, не зашкодить лак на фарах. Але з іншого боку, з її допомогою не вийде відновити зовсім «убиті» часом і дорогою жовті фари.
Принцип дії хімічного полірування полягає в тому, що самий верхній шар лаку на фарі піддається впливу гарячих парів рідини на основі дихлоретану або ацетону, плавиться і заповнює найдрібніші дефекти на поверхні фари. І якщо фара більш-менш нова (ще не жовта, але вже відпескоструєна) цей спосіб полірування дає дуже хороший результат. Тобто, до нього є сенс вдаватися, якщо ви часто їздите по трасі на ще не старій машині, і єдине, що її псує, це затерта оптика.
Однак іноді до хімічного полірування вдаються як до другого етапу комбінованого способу: спочатку видаляють великі дефекти наждачкою, а потім доводять пластик до блиску не полірувальною пастою, а хімією. У цьому випадку результат теж виходить гідним.
Полірувати фару хімією самостійно — доволі клопітке заняття. По-перше, для цього потрібно мати пристосування для нагрівання рідини (наприклад, чайник) і саму рідину. Якщо дуже хочеться, все це можна купити в Інтернеті: пропозицій багато, а весь набір можна придбати менш ніж за тисячу лів (щоправда, якість дешевих наборів під питанням). По-друге, якщо працювати неуважно, можна дуже легко зіпсувати фару остаточно, тому спочатку в обов’язковому порядку треба вивчити інструкцію. По-третє, вся ця хімія — дуже шкідлива штука, тому працювати треба буде або на вулиці, або в дуже добре провітрюваному приміщенні.
Ну і не забуваємо, що безконтактний спосіб полірування теж небезпечний для кузова, тому фари краще зняти або хоча б закрити залізо малярським скотчем.
Що далі?
Як ми говорили вище, основна причина помутніння — це дефект лаку. Після полірування шар лаку потрібно оновити, інакше через кілька місяців пластик пожовтіє. І зовсім необхідно нанести новий шар, якщо старий лак довелося прибрати повністю. Найпростіший спосіб — це покрити свіжовідполіровані фари уретановим автомобільним лаком, який продається у вигляді аерозолю. Такого лаку цілком достатньо, а метушні з ним мінімум. Другий доступний спосіб — покриття акриловим однокомпонентним лаком. Однак він погано тримається на оптиці з полікарбонату. Ну і третій варіант — це покриття двокомпонентним складом, до якого входять сам лак і затверджувач. Покриття виходить міцним, матеріал поверхні йому не важливий, і найчастіше ним користуються в спеціалізованих майстернях.
Якщо хочеться перевірити свою долю, можна захистити відполіровані фари поліуретановою плівкою. Щоправда, тут варто зазначити, що формально навіть прозорі плівки заборонені Технічним регламентом Митного союзу: пункт 3.6 Додатка №8 забороняє установку «безбарвних або забарвлених оптичних деталей і плівок». Тобто, формально плівка на фарах належить до умов, що забороняють експлуатацію, і в інспектора ДІБДР можуть виникнути запитання. Однак на практиці таке зустрічається рідко (якщо, звісно, не затонувати на «шасі» фіолетовою плівкою китайський ксенон).
Після хімічного полірування, коли старий лак сам заливає всі свої тріщини, додатково нічим покривати фару не потрібно. Однак фахівці відповідних майстерень наполегливо пропонують прикрити фари плівкою. Найімовірніше, тому що це їхній додатковий заробіток. Так, якісна бронеплівка здатна зберігати фару і три роки, і п’ять, але якщо її помітять інспектори ДАІ… Тут як пощастить. Щоправда, у плівки (тільки дорогої) є ще одна перевага: її можна полірувати так само, як і лак. І це, звісно, багатьом подобається.
А що зі склом?
Як рідкісний виняток зустрічаються і скляні фари. Чи можна полірувати їх?
Можна, і у випадку зі склом використовують механічне полірування: руками і зубною пастою зі склом нічого не зробиш — занадто тверде. Технологія полірування (миття, знежирення, подальшого захисту) нічим не відрізняється від технології полірування пластику. Єдина відмінність — потрібно більше часу.
Однак є один момент. У технології полірування скла автомобіля (бічного і заднього, іноді — лобового) іноді використовують метод усунення глибоких подряпин, при якому її в буквальному сенсі сточують шліфуванням. У цьому разі виникає ефект лінзи (саме тому цього зазвичай не роблять на лобових стеклах). Таке скло спотворює зображення, а у випадку з фарою — світловий пучок. Тому ніякого глибокого шліфування на склі бути не може.
А тепер — по порядку
Якщо раптом захочеться привести до ладу фари свого автомобіля, потрібно запам’ятати лише кілька простих правил: перед початком роботи фару потрібно промити, просушити і знежирити. Друге: що дрібніша наждачка — то довше працювати, але кращий результат. В ідеалі, звісно, краще обійтися зовсім без неї, але руками в разі сильно затертих фар без наждачки нічого путнього зробити не вийде. Третє: не затримувати дриль або шліфувальну машинку на одному місці і не тиснути на неї сильно — можна перегріти пластик. Четверте: захистити скотчем кузов навколо фар від випадкового впливу на його лак і фарбу. Ну і останнє: подумати про подальший захист. Краще — лаком, оскільки плівка на фарах — це порушення ПДР.
