Gaznaauto Сайт про автомобили
Ми вже розповідали вам про те, що на тлі численних седанів і універсалів, які випускали в країнах так званого соціалістичного табору, купе Skoda 110R було не тільки рідкісним, а й приємним виключенням із правил. За цю винятковість свого часу воно удостоїлося гучного прізвиська «чехословацький Porsche 911». Але мало хто знає, що у цієї дводверної задньомоторної історії у вісімдесяті роки було продовження! Дійсно, рівно 40 років тому, в 1984 році, почалося серійне виробництво купе під назвою Rapid. Сьогодні ми згадаємо історію розробки та особливості цього автомобіля.
Витоки: Rapid перший
Перш, ніж пригадати модель сорокарічної давнини, варто за допомогою уяви перенестися в непростий передвоєнний період, коли автомобіль з такою назвою вперше з’явився в модельному ряду чеської марки.
Skoda Rapid має багате історичне коріння, адже її почали випускати майже 90 років тому. Наприкінці двадцятих років у всьому світі почалася важка економічна криза, що призвело до різкого падіння попиту на дорогі автомобілі. Саме тому навесні 1933 року на ринок вийшла компактна модель Standard 420, яка оснащувалася чотирициліндровим літровим двигуном. Однак головною революційною особливістю стала принципово нова конструкція рами: замість традиційної лонжеронної сходового типу застосували хребтову, яку кількома роками раніше створив конструктор компанії Карл Хдрлічка. Задня підвіска отримала не менш інноваційне рішення — одну поперечну напівеліптичну ресору і хитні півосі. Саме тому маса шасі становила лише 450 кг, а разом із кузовом машина важила лише 750 кг. Роком пізніше в сімействі відбулося поповнення у вигляді більшої моделі 420/421 Rapid зі збільшеною колісною базою і 1,2-літровим 26-сильним мотором. Асортимент кузовів новинки охоплював не тільки дво- і чотиридверні седани, а й кабріолет.
Того ж 1934-го вийшла модель 418 Popular з коротшою базою і 903-кубовим 18-сильним моторчиком.
Наступного року Rapid знову модернізували, розмістивши під капотом новий чотирициліндровий двигун потужністю 31 к.с., а найбільш важливим технічним нововведенням стали гідравлічні гальма на всіх колесах. А найнезвичайнішою стала версія Rapid Six, оснащена дволітровим шестициліндровим мотором, який розвивав 50 «конячок».
Машину з аеродинамічним дводверним кузовом було випущено в кількості лише чотирьох екземплярів. А в 1936 році екіпаж заводської команди навіть зміг фінішувати на такому автомобілі третім у своєму класі на модному тоді «Ралі Монте-Карло». Але через те, що гонщиків оштрафували, у підсумку їм присудили 4 місце.
Skoda Rapid (1937-1938) Фото: skoda-storyboard.com
1 / 3
Skoda Rapid (1937-1938) Фото: skoda-storyboard.com
2 / 3
Skoda Rapid (1937-1938) Фото: skoda-storyboard.com
3 / 3
Skoda Popular Monte Carlo (1937-1938) Фото: skoda-storyboard.com
1 / 2
Skoda Popular Monte Carlo (1937-1938) Фото: skoda-storyboard.com
2 / 2
З Рапідом також пов’язаний кумедний випадок: 1936 року студент-юрист Володимир Штула з друзями на серійному автомобілі вирушив у подорож за Полярне коло і Фінляндію, після чого вже під час поїздки дізнався про те, що в Німеччині проводять перегони. Зареєструвавшись за допомогою місцевого телеграфу, приятелі не тільки взяли участь у змаганні, а й посіли друге місце в загальному заліку, обігнавши 156 інших учасників!
У 1938-му Rapid знову модернізували, встановивши 1,6-літровий чотирициліндровий мотор потужністю 42 к.с.
Однак машину збирали лише до 1942 року — далі внесла свої корективи Друга світова війна, після закінчення якої виробництво відновилося в 1945-1947 роках. А потім модель зникла з виробничої гами марки майже на 40 років, щоб повернутися у вигляді зовсім іншого автомобіля.
Пролог: Skoda Garde
У сімдесяті роки минулого століття той самий «чехословацький 911» з індексом 110R застарів так само, як і решта моделей з його сімейства. Саме тому державна програма розвитку автомобільної промисловості ЧССР у рамках десятиліття передбачала розробку нової моделі легкового автомобіля цього класу, а для самої Skoda це стало своєрідним відмахом для роботи над новим поколінням задньомоторних автомобілів, які отримали заводський індекс 727. Машину планували запустити у виробництво вже 1974 року, випускаючи на рік до 150 тисяч екземплярів. Однак, як це часто було і в СРСР, планові дати виходу нової моделі не відповідали реальності хоча б з тієї причини, що підприємство потребувало нових цехів — насамперед штампувального і фарбувального. За час роботи прототипи досить сильно змінилися зовні, а підсумковим позначенням новинки стали цифри 742. Передсерійні зразки вперше продемонстрували сучасникам на торговому ярмарку в Брно 1976 року, і нова машина разюче відрізнялася від округлої попередниці з її наївно-зворушливим виразом круглих фар на «голому» передку. Тут же оптика хоч і не одразу, але стала прямокутною, а самі форми і лінії на догоду моді помітно випрямилися. І треба віддати належне чехам — для середини сімдесятих нове сімейство і зовні, і всередині виглядало цілком сучасним.
Фар залежно від комплектації могло бути дві або чотири, і спочатку вони були круглими, але інтегрованими в чорну пластикову решітку. Фото: autowp.ru
1 / 3
Фар залежно від комплектації могло бути дві або чотири, і спочатку вони були круглими, але інтегрованими в чорну пластикову решітку. Фото: autowp.ru
2 / 3
Фар залежно від комплектації могло бути дві або чотири, і спочатку вони були круглими, але інтегрованими в чорну пластикову решітку. Фото: autowp.ru
3 / 3
«Велике піаніно» — так дотепники охрестили цю модель через те, що капот (точніше, кришка розташованого спереду багажника) не відчинялася назад або вперед, як у решти машин, а відкидалася на лівий бік.
Для того, щоб поліпшити охолодження і знизити шум, радіатор системи охолодження перенесли вперед (нагадуємо, що мотор при цьому залишався позаду!), що поліпшило розважування і дало змогу відмовитися від примусового приводу вентилятора, який збільшував не тільки шум, а й навантаження на двигун. Щоправда, таке рішення вимагало збільшити об’єм системи охолодження до 13 літрів, оснастити її більш продуктивним водяним насосом і масою патків складної конфігурації.
Бензобак «переїхав» у простір за задніми сидіннями, а травмобезпечну рульову колонку забезпечили парою карданних шарнірів. Точне рейкове рульове управління і правильніша геометрія задніх коліс забезпечили машині кращу керованість порівняно з попередницею, адже замість маятникових півосей підвіска задніх коліс була системою з поздовжніми поперечними важелями та віссю, що хитається.
Спочатку сімейство седанів, на базі яких пізніше з’явилося купе, складалося з пари моделей — 45-сильної Skoda 105 і потужнішої 50-сильної Skoda 120.
Дводверне купе Garde було представлено на Міжнародній машинобудівній виставці в Брно 13 вересня 1981 року. Серійне виробництво розпочалося на заводі у Квасинах на початку жовтня 1981 року. Саме так: Garde не виробляли на основному заводі в Млада-Болеславі, але випускали не тільки в Чехії, а й у Словаччині (про це трохи пізніше).
Машина зберегла стрімкий силует попередниці, але, як і побратими-седани, стала помітно більш незграбною, що підкреслювала оптика.
Skoda Garde отримала прямокутну оптику. Фото: autowp.ru
1 / 3
Skoda Garde отримала прямокутну оптику. Фото: autowp.ru
2 / 3
Skoda Garde отримала прямокутну оптику. Фото: autowp.ru
3 / 3
Фото: skoda-storyboard.com
1 / 4
Фото: skoda-storyboard.com
2 / 4
Фото: skoda-storyboard.com
3 / 4
Фото: skoda-storyboard.com
4 / 4
Розміри дводверного кузова відповідали загальноприйнятим у класі: 4175 мм завдовжки, 1610 мм завширшки і 1380 мм заввишки за спорядженої маси в 915 кг.
У журналі Ventil (або «Клапан») компанії Skoda того періоду виробник оголосив таку колірну гамму для дводверного кузова: білий, шампанський беж, червона шипшина та оливково-зелений, а також сріблястий, бронзовий і червоний металіки за додаткову плату.
Стандарт пасивної безпеки було підвищено завдяки використанню легко впізнаваних пластикових бамперів Prepreg, які, по суті, являють собою мат зі скловолокна, просоченого смолою і відформованого методом гарячого формування. Передні сидіння регулювалися за висотою і були обладнані підголівниками, яких не мала попередниця.
На ежі 1970-х і 1980-х років у відділі розробок Братиславського автомобільного заводу (Bratislavske automobilove zavody, або BAZ), про який ми якось згадували, працювало майже чотири сотні людей. Крім співпраці з вітчизняними брендами компанія також планувала ліцензійне виробництво іноземних спортивних автомобілів у Словаччині. Наприклад, тут пройшли інтенсивні випробування вісім екземплярів Alfa Romeo Giulia. У березні 1980 року керівництво BAZ і Skoda підписало контракт на виробництво в Братиславі 80 000 седанів і 17 000 купе щорічно. До речі, спочатку так і було задумано, що на підприємстві, розташованому в Девінська-Нова-Вес, вироблятимуть купе паралельно із заводом у Квасинах. Але середня «тривалість випуску» купе в Словаччині становила півтори машини на день, унаслідок чого за перші два роки тут виготовили тільки тисячу Garde, а всього до 1984-го випустили близько трьох тисяч купе.
Кульмінація: Rapid другий
1983 року сімейство 105/120 модернізували, помітно оновивши зовні, а також додали модель 130, встановивши на неї 1,3-літровий 58-сильний мотор і п’ятиступінчасту коробку передач — той самий силовий агрегат, що можна було зустріти на Garde.
Цікаво, що назву Garde купе носило недовго не просто так: виявилося, що на деяких зовнішніх ринках до нього з’являються питання. За однією з версій, їх негласно висували автовиробники, за іншою — вона була просто не надто милозвучною, приблизно, як наші Жигулі. Втім, виробник і сам міг передумати і повернути після «маркетингово-мозкового» штурму цьому автомобілю довоєнно-історичну назву Rapid.
Як би там не було, вдруге автомобіль із назвою Rapid з’явився у виробничій гамі марки 1983 року. Як і седани, машина отримала новий «вираз обличчя» з більшою оптикою і покажчиками повороту, що заходили на площину крила приблизно так само, як це було реалізовано на нашому «сорок першому». Додайте до цього нові бампери, витончений «спойлер» спереду, аеродинамічні повнорозмірні ковпаки коліс, і ви зрозумієте, що за мірками сорокарічної давності Rapid мав вигляд не тільки самобутній, а й доволі ефектний.
