Стрічкові хомути, причина протікання радянських машин: розбираємо, що в них хорошого і поганого

Особливість радянського автопрому, яка десятиліттями пила кров автовласників, — стрічково-шплінтові хомути. З яким полегшенням зітхнули водії, коли ці хомути зникли на початку 2000-х… Тим часом у цієї конструкції є і свої плюси, а неабияка (якщо не більша) частина протікання зумовлена порушенням технології під час встановлення та ремонту.

Жигулі, Москвичі, Волги і Запорожці, а також увесь сегмент вантажного і пасажирського транспорту СРСР і потім Молдові десятиліттями страждав від специфічної конструкції хомутів, що герметизували з’єднання гумових шлангів у системі охолодження, живлення і змащення. Нескінченні калюжі «тосола», постійне «потіння» мастила, дратівливий бензиновий сморід — усе це провина наймасовішого і найпоширенішого типу хомутів, стрічково-шплінтових. Незважаючи на те що куди більш вдалий за конструкцією і всім сьогодні відомий стрічково-черв’ячний хомут був винайдений аж наприкінці 19 століття, не одне покоління радянських автовласників відчайдушно матюкалось конструкцію стрічково-шплінтових хомутів, усуваючи нескінченні витоки різних експлуатаційних рідин під капотом.

Яке ж зійшло на всіх полегшення, коли наприкінці 90-х — на початку 2000-х АвтоВАЗ, а за ним і інші російські заводи перейшли на ті самі черв’ячні хомути, а останніми роками — і на самопідтискні пружинні. Втім, відхід зі сцени хомутів-«засранців» не був, на жаль, одномоментним. Стрічково-шплінтові хомути, нарівні з черв’ячними, монтувалися на конвеєрах на вітчизняні машини аж до середини 2000-х! Повністю це лихо було зжито лише з початком партнерства з альянсом Renault-Nissan — у всякому разі, в Тольятті. На інших, менш прогресивних російських автозаводах «підкапотні диверсанти» зустрічалися часом і в пізніші роки — заводчани, мабуть, вичерпували складські залишки…

Пристрій і застосування

Добре відома деталь, що трапляється в багатьох вузлах автомобілів і донині, — це шплінт, зігнутий у «шпильку» дріт напівкруглого перетину. Зазвичай шплінт використовували для запобігання мимовільному відвертанню гайок, вставляючи в поперечно просвердлений отвір у болті. Використовується він і донині, хоча і значно рідше, будучи витісненим у масі своїй гайками з пластиковими вставками і гайками з заминаємими буртиками.

Ну а товсті, міцні і сильно укорочені шплінти застосовувалися як елемент натяжки стрічки в тих самих горезвісних шплінтових хомутах. Стрічково-шплінтовий хомут складався з трьох деталей:

Працювало все це, треба сказати, вельми недурно! Система була дуже простою, а її елементи виконували по кілька функцій.

Новий, ще жодного разу не встановлюваний стрічково-шплінтовий хомут являв собою пряму смужку металу (зазвичай шириною 5-8 мм) і пряжку зі вставленим шплінтом. Перед використанням край стрічки загинали на відстані близько 1,5-2 сантиметрів від кінця і вставляли в пряжку. Надалі край утримувався в ній завдяки притисканню поверхнею шланга. Тобто стрічка тримала себе сама, без додаткових заходів із фіксації.

Потім її обмотували навколо шланга один раз, і її кінець пропускали між пряжкою і шплінтом, після чого робили ще один оберт стрічки. Два оберти були потрібні для збільшення міцності стрічки й одночасного створення достатнього тертя, що запобігає подальшому мимовільному ослабленню хомута.

Кінець стрічки, що зробила два оберти, заправляли в шплінт, після чого зайву стрічку обрізали. А шплінт починали обертати, вибираючи ним слабину стрічки і затягуючи тим самим хомут.

Недоліки

Особливість стрічково-шплінтових хомутів полягала в тому, що обертати шплінт під час затягування потрібно було за допомогою спеціального, хоча й нехитрого пристосування, яке являло собою стрижень з наконечником, в який входила головка шплінта, і рукоятку: Т-подібну або у вигляді «коловорота». Такі пристосування були на заводських конвеєрах, а ось у гаражних арсеналах вони не зустрічалися… Річ у тім, що стрічково-шплінтові хомути потрібно затягувати, обертаючи шплінт безперервно і за один захід. Після чого тертя в шарах стрічки зростало настільки, що хомут тримав сам себе, хоча, дивлячись на нього, могло здатися, що натяг нічим не фіксується і шплінт має з часом розкручуватися, а кільце — слабшати. Більшість автолюбителів цього не знали і робили дві помилки…

По-перше, затягували хомути найчастіше за допомогою викрутки (оскільки пасатижами підлізати до шплінта було незручно), роблячи пів-оберту і переставляючи викрутку на наступні пів-оберту — такий метод не давав змоги реалізувати повноцінну затяжку, на відміну від заводського безперервного обертання за допомогою «спец-крутилки».

А по-друге, регулярно намагалися підтягувати хомути, що підтікають, які ослабли через усадку гуми шлангів, що було майже марно — сила тертя не давала змоги двом шарам стрічки як слід зсуватися один відносно одного, і стрічка просто тріскала в районі шплінта… Стрічково-шплінтовий хомут малопридатний для підтягування через певний час — на відміну від поширених сьогодні черв’ячних… За умови витікання його потрібно міняти на новий!

Ще однією неприємною особливістю стрічково-шплінтових хомутів була складність їхнього демонтажу — як для заміни, так і в спробі зняти хомут, щоб випрямити стрічку і використати його заново, «з нуля». При обертанні шплінта проти годинникової стрілки стрічка не «їхала» в бік ослаблення, а просто перекручувалася і ламалася в спіралі затяжки навколо шплінта. Тому більшість спроб зняти хомут «як годиться» зазвичай закінчувалися тим, що шплінт просто в сказі виламувався пасатижами з розривом стрічки, а то й пряжки.

Переваги

Незважаючи на всі ці особливості (які чесніше було б назвати відвертими недоліками), стрічково-шплінтовий хомут вважався для радянських реалій по-своєму непоганим. Але непоганим він був лише за умови затягування правильним методом, з правильним зусиллям (без перетяжки, що розчавлювала шланги, якою грішили на конвеєрах заводів!), за якої шланг під ним не втрачав еластичності та пружності. Заводи любили такі хомути за дешевизну і простоту виробництва, а бувалі водії хоча і недолюблювали загалом, цінували за можливість експрес-ремонту в польових умовах!

Радянська промисловість випускала для шплінтових хомутів стрічку на метраж, що було, треба сказати, дуже зручно. Однак на тлі епохи тотального дефіциту всього і вся в продажу така стрічка зустрічалася вкрай рідко, і мало хто знав про її існування. Втім, досвідчені водії за необхідності з легкістю вирізали бляшану смужку зі звичайнісінької консервної банки простими канцелярськими ножицями і за допомогою шплінта і пряжки від старого хомута робили новий, будь-якого необхідного діаметра!