Gaznaauto Сайт про автомобили
Ось раніше-то романтика була! Запалив карбідний ліхтар і поїхав. Краще, звісно, в ясну місячну ніч — світили такі ліхтарі не дуже добре. Зате вони досить швидко поступилися місцем електричним фарам. Досить довго лампочки в них були звичайними, з ниткою розжарювання. Потім з’явилися галогенні лампи, а ще трохи пізніше — ксенонові та світлодіодні. І на кожному етапі цієї світлової еволюції фари автомобіля світили все краще і краще. Щоправда, не всім, а тільки тим, хто міг собі дозволити машину зі світлодіодами і ксеноном. Хіба це справедливо? Стовпи-то і ями вночі однакові для всіх. Як побороти таку нерівність?
Божевіллю хоробрих…
Нам доведеться зробити невеликий, але трохи сумний вступ. На щастя чи на жаль, але на будь-які переробки світлових приладів ДІБДР дивиться як воєнком на призовника. І якщо на вашій машині стоять галогенові фари, ксенон у них ставити ніяк не можна — можна нарватися на позбавлення і навіть анулювання реєстрації транспортного засобу. Зі світлодіодними лампами ситуація трохи простіша: зараз просто немає жодних конкретних вимог, які могли б регламентувати використання таких ламп у фарах головного світла. З одного боку, це непогано — можна обійтися штрафом у 500 лів, але з іншого боку — немає вироблених стандартів, що дають змогу пройти сертифікацію ECE. Тому будь-які незаводські світлодіодні лампи автоматично стають забороненими до використання на дорогах загального користування. Тож вибір залишається за вами: або добре бачити вночі, але отримувати штрафи, або бачити гірше, але не злити інспекторів ДАІ. Якщо запасу хоробрості вистачає на перший варіант розвитку подій, то давайте трохи поговоримо про те, що таке світлодіодні лампи, чим вони кращі за галогенні і як вибрати хорошу лампу. Останнє особливо важливо, тому що безпека має бути понад усе.
Чому світлодіод?
Переваг у світлодіодних ламп перед галогенними достатньо. Простіше сказати, чим кращі галогенні — вони дешевші. А ось за іншими пунктами вони сильно відстають від світлодіодних.
По-перше, термін служби галогенної лампи набагато нижчий. Як не крути, а галогенка — це все-таки звичайна лампа розжарювання, нехай навіть і накачана сумішшю азоту, аргону і якого-небудь галогену. І з часом нитка лампи вигорає. Так, технологія передбачає невелике відновлення нитки: атоми вольфраму, що відірвалися, з’єднуються з галогенами, утворюються молекули галоїдів, які поблизу нитки розпадаються. Атоми вольфраму частково повертаються в нитку. Це так званий галогенний цикл. Однак його перше завдання — не давати атомам вольфраму осідати на колбі, роблячи її з часом менш прозорою. А ось відновлення нитки — це процес приємний, але не дуже передбачуваний і ефективний. Броунівський рух, знаєте — він втручається і робить це відновлення хаотичним і не дуже прогнозованим. Вольфрамової нитки не залишається нічого іншого, як перегоріти в невідповідний момент.
Другий недолік галогенової лампи — це споживана потужність. Найпоширеніша галогенка у фарі — це 55 ват. І фар дві, тож споживана потужність становитиме вже 110 Вт. А споживання двох світлодіодних ламп може вкластися в 10 Вт. Генератор, звісно, буде цьому дуже радий. Та й проводка теж.
До речі, про генератор. Галогенні лампи дуже чутливі до стрибків напруги. Особливо до її завищення. Усі галогенки розраховані на одну ідеальну напругу в бортовій мережі — 13,2 вольт. Для такої умовної напруги й озвучують термін життя лампи. На жаль, нічого ідеального в цьому світі немає, і в бортмережі можуть бути помітні стрибки. Або напруга може бути стабільною, але не 13,2 В. Якщо вона нижча, нічого страшного не буде — просто лампи світитимуть гірше (набагато гірше). А ось якщо вона завищена, то термін служби галогенки падає катастрофічно швидко. Наприклад, за напруги 13,9 В лампа перегорить майже вдвічі швидше. Гаразд, якщо її можна швидко замінити, але ми-то знаємо, що іноді це не так просто. То бампер потрібно зняти, то руку в чотирьох місцях зламати. Ну і гроші, знову ж таки. Світлодіодні лампи можуть служити до п’яти разів довше за галогенні.
Ще одна перевага світлодіодних ламп — це яскравість і температура кольору. Яскравість у них може бути вдвічі вищою, ніж у галогенних, а температура сягати 6 000 К — це абсолютно денне світло без жовтизни.
Ми спеціально не занурюємося в нетрі фізики і не говоримо про люмени, кельвіни, ефективність, освітленість, силу світла та інші ККД. Тут уже й без нас сказано багато. І навряд чи хтось буде міняти галогенки на світлодіоди, не розібравшись у всіх перевагах останніх. Тому короткого нагадування вище буде достатньо. Наше завдання сьогодні — зрозуміти, не чому, а як вибрати світлодіодні лампи. Ось цим і займемося.
Напруга, температура і точність
Найпоширеніша помилка з вибором галогенок — це спроба вставити у фару потужнішу лампу. Мовляв, світити буде краще. Сильно краще вона світити не буде, а ось проблем додасть. Можна і проводку спалити, і саму фару поплавити (не тільки роз’єм, але навіть і пластик). Вибір світлодіодних фар помітно складніший. Але якщо підійти до цього питання відповідально, то результат буде дуже радувати.
Почнемо з простого — з уроку геометрії. І трохи оптики.
Напевно, багато хто пам’ятає, скільки було скарг на перші китайські світлодіоди. І основна скарга — дуже дивний пучок світла, який висвітлював посадкові глісади літаків в аеропортах, нори ховрахів на узбіччях, ведмедя в кущах і все інше цікаве, але ніяк не дорогу. Власне, і пучка як такого часто не було — була розмита пляма світла. Іноді навіть яскравого і білого, але такого, що не освітлювало дорогу. Чому так виходило? Тому що будь-яка фара сконструйована так, щоб правильно фокусувати світловий потік — створювати правильно світлорозподіл. Напевно, пам’ятаєте, як сліплять «праворукі» автомобілі, у яких світлорозподіл розрахований на лівосторонній рух? Річ у тім, що фари світять несиметрично: більше на узбіччя, менше — на зустрічну смугу. Щоправда, ще є американські автомобілі, які за своїм стандартом довго мали саме симетричне світло, але і це вже в минулому. Так ось: щоб пучок формувався правильно, дуже важлива позиція джерела світла у фарі. У галогенної лампи — позиція нитки, у світлодіодної — самого світлодіода.
Коли ми міняємо перегорілі галогенки, ми замість лампи, що відпрацювала своє, ставимо точно таку саму — з такою самою позицією нитки. І лампа світить правильно. А ось дешеві світлодіодні лампи часто зроблені аби як — діод може стояти де завгодно, але не там, де він має бути у галогенки. І в підсумку під час встановлення такої лампи замість старої галогенної світлорозподіл порушується. Фари сліплять зустрічних водіїв, погано освітлюють узбіччя і роблять водіння просто небезпечним. Тому дуже важливо переконатися, що світлодіоди стоять точно в тій самій позиції, що і нитка в старій галогенній лампі. На жаль, на око оцінити цей параметр не вийде — там важливі десяті частки міліметра, а людей із вбудованими в зіниці штангенциркулями я поки що не бачив. Вихід один — вибирати перевірених виробників. Бажано тих, хто робить не тільки світлодіодні лампи, а й звичайні галогенні. Чим більше з’їдено собак у цій справі, тим краще. Ось, наприклад, лампи Osram — тут є не тільки точна відповідність галогенці, а й гарантія. І це приємно. Дають її не всі, тому що на термін життя лампи впливає ще одна її система, про якість якої мало хто замислюється. Це охолодження.
Чомусь багато хто впевнений, що світлодіоди не гріються. Колби-то немає, чому там грітися? А вони гріються. Безперечно, ККД світлодіодної лампи високий, але все-таки близько половини споживаної потужності пропадає дарма, нагріваючи лампу досить сильно. І що потужніша лампа, то більше тепла. Більшість ламп потужністю до 25 Вт обходяться пасивним охолодженням у вигляді радіатора біля цоколя, на потужніших буває й активне. І знову ж таки: про вирішення цієї проблеми думають виробники. Але не всі, а відповідальні. І якщо купувати лампу в такого виробника, він завжди дасть гарантію на свою продукцію. Само собою, температурний режим такої лампи завжди оптимальний.
І є ще один момент, про який часто забувають, — блок управління лампою. Світлодіоди до коливань напруги не менш чутливі, ніж галогенні лампи. Але галогенкам діватися нікуди: ніяких блоків у них немає, і вони світять на всі вольти, що дійшли до них. А ось у світлодіодної лампи обов’язково є струмообмежувач. І ще сам блок управління, схема якого визначає роботу лампи (вона залежить не тільки від самого світлодіода). На дешевих ноунейм-лампах можуть стояти не найякісніші блоки, що не тільки може зіпсувати світло, а й значно скоротить термін служби лампи. А коштує вона, як я вже говорив, помітно дорожче за галогенку.
Нарешті, залишилися дрібниці: вибрати температуру кольору. Комусь дуже подобається синій. Що поробиш, це справа смаку. Але я б сильно ганятися за ним не став: із синім дуже погано видно в сніг, туман і дощ. Тож якщо доводиться їздити темними ночами і під опадами, краще не брати лампи з температурою вище 6 000 К. Тут, скоріше, підійде більш жовтий колір — як у галогенних фар. Це десь 3 500-4 000 К. Ну і ще один фактор: занадто білий (навіть не синій) колір дуже схожий на колір ксенону (він близько 4 200 К), а це — зайвий привід для зупинки інспектором ДПС. Особливо якщо ви їдете на іржавому BMW E36. Начебто 500 лів для водія такого шикарного автомобіля — копійки, але і їх краще поберегти (знадобляться на ремонт).
