Gaznaauto Сайт про автомобили
Якщо людину, яка не захоплюється автомобільною історією, запитати, як вона уявляє собі історію корейського автопрому, вона відповість приблизно так: у вісімдесятих корейського автопрому ще практично не існувало, в дев’яностих він почав розвиватися, у двотисячних заробив репутацію дешевого, але надійного, а вже в «десятих» став по-справжньому сильним. Але що якщо ми скажемо, що вже в сімдесятих роках минулого століття у корейців був концепт, здатний здивувати навіть сьогодні? Хтось вважатиме це неймовірним, але у відносно молодого корейського бренду Hyundai доволі велика і тривала історія концепт-карів, яка налічує майже півстоліття! Ми відібрали для вас десяток найнезвичніших і найцікавіших концептів, у яких часто просто неможливо вгадати приналежність до марки Hyundai.
Все почалося з Джуджаро: Hyundai Pony Coupe Concept (1974)
Задньопривідний Hyundai Pony був першим серійним автомобілем корейської марки. Однак його дебюту передувала дивовижна подія: 1974 року на Туринському автосалоні було представлено концепт-кари Pony і Pony Coupe, до зовнішності яких мав прямий стосунок сам маестро Джуджаро!
Серійний Pony зразка 1975 року. Дизайн — ItalDesign
1 / 5
Серійний Pony зразка 1975 року. Дизайн — ItalDesign
2 / 5
Серійний Pony зразка 1975 року. Дизайн — ItalDesign
3 / 5
Серійний Pony зразка 1975 року. Дизайн — ItalDesign
4 / 5
Серійний Pony зразка 1975 року. Дизайн — ItalDesign
5 / 5
1 / 4
2 / 4
3 / 4
4 / 4
Молодий Джорджетто на той час був уже доволі відомим дизайнером, який встиг попрацювати на кузовні ательє Bertone і Ghia. Проте з 1969 року він працював на ItalDesign, який був заснований 1968 року під назвою Studi Italiani Realizzazione Prototipi S.p.A. Дизайн-студія на той час активно співпрацювала з німецькою маркою Volkswagen, тож саме Джуджаро є автором дизайну першого покоління Volkswagen Passat B1 (1973), Golf I та Scirocco (1974).
Втім, маестро не забував і про італійські, а також просто спортивні автомобілі: Alfa Romeo Alfasud (1972), Maserati Bora (1971), Merak (1972) і Lotus Esprit (1972).
Концепт Alfa Romeo Alfasud Caimano, що дебютував на Туринському автосалоні 1971-го
1 / 7
Концепт Alfa Romeo Alfasud Caimano, що дебютував на Туринському автосалоні 1971-го
2 / 7
Концепт Alfa Romeo Alfasud Caimano, що дебютував на Туринському автосалоні 1971-го
3 / 7
Концепт Alfa Romeo Alfasud Caimano, що дебютував на Туринському автосалоні 1971-го
4 / 7
Концепт Alfa Romeo Alfasud Caimano, що дебютував на Туринському автосалоні 1971-го
5 / 7
Концепт Alfa Romeo Alfasud Caimano, що дебютував на Туринському автосалоні 1971-го
6 / 7
Концепт Alfa Romeo Alfasud Caimano, що дебютував на Туринському автосалоні 1971-го
7 / 7
Серійна Alfa Romeo Alfasud 1972 року
1 / 4
Серійна Alfa Romeo Alfasud 1972 року
2 / 4
Серійна Alfa Romeo Alfasud 1972 року
3 / 4
Серійна Alfa Romeo Alfasud 1972 року
4 / 4
Bora, Merak і Esprit: погодьтеся, за цими автомобілями добре помітно, що їх малювала одна й та сама людина в один і той самий час
1 / 3
Bora, Merak і Esprit: погодьтеся, за цими автомобілями добре помітно, що їх малювала одна й та сама людина в один і той самий час
2 / 3
Bora, Merak і Esprit: погодьтеся, за цими автомобілями добре помітно, що їх малювала одна й та сама людина в один і той самий час
3 / 3
І в 1974 році компанія Hyundai Motor, яка ще не відбулася як автомобільний виробник, звернулася до Джуджаро з проханням розробити дизайн, створити креслення і виготовити п’ять прототипів, включно з купе. Мабуть, це була найкраща ідея для виходу на ринок, адже поняття «азіатський дизайн» на той час викликало в кращому разі здивування, особливо у європейців і жителів США. А корейці, запускаючи автомобільний проект в умовах енергетичної кризи, розуміли, що на економічну малолітражку можуть звернути увагу і в Старому світі, і за океаном.
І якщо «звичайна» версія Pony з двооб’ємним кузовом типу фастбек, який багато хто через пологу лінію задньої частини помилково називає хетчбеком і навіть седаном, дебютувала 1975 року як серійний автомобіль, то купеподібному прототипу так і не довелося стати на конвеєр.
Але ж дизайн автомобіля на це заслуговував! Джуджаро був вірний собі, і клиноподібний кузов із сильним нахилом усіх стекол, широкою центральною стійкою і гострим «носом» з втопленими фарами нагадував чи то DeLorean DMC-12, чи то якийсь «дитячий Maserati» — словом, це був стовідсотковий «італієць» за зовнішністю. Очевидно, що машина мала самобутній, ефектний і помітний вигляд, але… корейці, мабуть, просто не ризикнули запустити купе в серію.
1 / 2
2 / 2
Я розробив Hyundai Pony на початку своєї кар’єри, коли був ще молодим дизайнером. Я був дуже гордий тим, що відповідав за створення автомобіля для компанії і країни, яким належало вступити в жорстку конкуренцію на світовому ринку.
Джорджетто Джуджаро
Втім, Джуджаро співпрацював з Hyundai ще цілих п’ятнадцять років, створивши дизайн таких моделей, як Stellar (1983), Excel (1985) і Sonata (1988). А історія з копцептом Pony Coupe через багато-багато років мала найнесподіваніше продовження, до якого ми ще сьогодні повернемося.
Ставки на спорт: концепти HCD 90-х років
Спочатку компанія Hyundai позиціонувала себе як виробник «звичайних» легковиків, проте на початку дев’яностих років у каліфорнійському дизайн-центрі Hyundai/Kia створили ефектний відкритий спорткар Hyundai HCD-I, який представили на Детройтському автосалоні 1992 року. Біодизайн в ту пору тільки набирав обертів, і кузов типу тарга цього концепту був виконаний саме в такому стилі. Ефект стрімкості та обтічності силуету підкреслювало низьке лобове скло.
1 / 3
2 / 3
3 / 3
Прототип оснастили повнопривідною трансмісією і незалежними підвісками, а ось двигун поставили цілком ординарний — дволітровий шестнадцатиклапанник потужністю 150 к.с.
По суті, це було опрацювання концепції відносно доступних спорткупе на основі агрегатів і вузлів від звичайних моделей. І, як ми знаємо, з часом у модельному ряду марки з’явилася зв’язка Tiburon-Coupe.
Рік потому в тому ж Детройті представили черговий концепт — HCD-II Epoch. Він мав закритий дводверний кузов купе і посадкову формулу 2+1. З точки зору техніки машина не особливо відрізнялася від першого HCD і також оснащувалася системами ABS і TCS, дисковими гальмами на всіх колесах, а також такими незвичайними опціями, як дзеркало заднього виду з автоматичним затемненням і телефон.
1 / 5
2 / 5
3 / 5
4 / 5
5 / 5
У 1995-му на тому ж Детройтському моторшоу дебютував HCD третього покоління. Цей концепт із посадковою формулою 2+2 відрізнявся від попередніх «позашляховим потенціалом», який забезпечувала підвіска зі змінним дорожнім просвітом, а потужність двигуна помітно збільшили до 240 к.с. Родзинкою HCD-III стала навігаційна система Navitec — нагадуємо, що надворі стояв 1995 рік!
1 / 3
2 / 3
3 / 3
У двохтисячні роки було випущено ще кілька концептів серії HCD — HCD-V Crosstour (2000), HCD-6 (2001), HCD-7 (2002), HCD-8 (2004), HCD-9 Talus і HCD-10 Hellion (2006), HCD-11 Nuvis (2009), HCD-14 Genesis (2013), Hyundai HCD-15 Santa Cruz Crossover Truck та HCD-16 Vision G Coupe (2015), проте прямого зв’язку з першими трьома концептами цієї серії дев’яностих років пізніші прототипи не мали.
1 / 8
2 / 8
3 / 8
4 / 8
5 / 8
6 / 8
7 / 8
8 / 8
Made in Japan: NEOS-I (2000), NEOS-II (2003) і NEOS-III (2005).
Ще 1998 року в німецькій дизайн-студії Hyundai було створено концептуальний родстер Euro I. Його ідеологічним послідовником став концепт-кар NEOS — абревіатура розшифровувалася як New Evolution Open Sports Car.
Дизайн представленого 2000-го на Паризькому автосалоні родстера NEOS створено в Японії — у студії HMC Japan, а вся розробка зайняла близько 28 місяців.
Відмінні риси прототипу — стрімкий і навіть хижий дизайн, а також такі незвичайні рішення, як «мотоциклетні» крила над передніми колесами і двері типу «крила метелика». Дволітровий двигун розвивав значні для компактної і легкої машинки 250 к.с., проте динамічні характеристики ходового макета зі зрозумілих причин, що називається, залишилися за кадром.
1 / 3
2 / 3
3 / 3
У жовтні 2003-го на автошоу в Токіо був представлений NEOS другого покоління. Створений японською дизайн-студією Hyundai, цей кросовер майбутнього був покликаний продемонструвати гармонійне поєднання максимального комфорту і підвищеної прохідності.
Родзинкою концепту стали скляний дах, адаптивне головне освітлення і «ковзаючі» задні двері, які за задумом творців повинні були полегшити вхід і вихід на другий ряд сидінь.
Автором зовнішності SUV-купе третього покоління став японець Юкіоші Судо, а натягнутий, немов тятива лука, дизайн був відзначений самим шеф-дизайнером Renault Патріком Ле Кеманом. Майже п’ятиметровий кузов із довгою (2,98 м) колісною базою теоретично приводився в рух справжнім V8 об’ємом 4,6 літра.
1 / 3
2 / 3
3 / 3
І в цьому відношенні цей концепт-кар помітно відрізнявся від гібридно-електрично-водневих побратимів, випущених компанією Hyundai в наступні роки.
Безстоєчний гібрид: Portico (2005)
У середині нульових у Чикаго був представлений концепт Portico — така собі суміш мінівена і кросовера. Розташовані у два ряди шість окремих крісел з електроприводом, які можна зрушувати одне відносно одного, — не єдина «фішка» цього прототипу, адже дизайнери південнокорейського центру Hyundai Advanced Design Team реалізували в рамках Portico вельми незвичну конструкцію дверцят без центральної стійки, що відчиняються у протилежних напрямках на кшталт воріт. У дусі часу для розваги задніх пасажирів було передбачено DVD-систему з моніторами, а в центральній консолі розмістили екран навігаційної системи.
1 / 5
2 / 5
3 / 5
4 / 5
5 / 5
Двигун Hyundai Lambda V6, що працює з 6-ступінчастою автоматичною коробкою Shiftronic — це не повна силова установка повнопривідного гібрида: ще пара електромоторів забезпечувала 220 к.с. загальної потужності.
У 2008 році кросовер проходив випробування вже практично без камуфляжу, і його навіть збиралися випускати на заводі в Алабамі з осені 2009-го, проте в серію Portico так і не запустили.
Футуристична безпека: HED-4 Qarmaq (2007)
У двохтисячні роки активній і пасивній безпеці стали приділяти все більше уваги. Hyundai вирішив зайти в цьому напрямку якомога далі, створивши спільно з голландською фірмою GE Plastics спортивний купе-кросовер QarmaQ. Оскільки голландці здобули загальносвітове визнання як фахівці з композитів, пластиків та їхньої вторинної переробки, ставку було зроблено саме на застосування подібних технологій для реалізації «безпечної» концепції — зокрема, і під час наїздів на пішоходів. Крім того, машина мала відрізнятися низькою вагою, високою паливною економічністю і «чистим» вихлопом. Загалом же в концепті було реалізовано понад три десятки екорішень. Найцікавішою інновацією була система «Elastic Front», яку корейці запатентували.
1 / 6
2 / 6
3 / 6
4 / 6
5 / 6
6 / 6
Вона знижувала ризик можливих травм при наїзді на пішохода завдяки тому, що під зовнішніми панелями кузова ховалися спеціальні енергопоглинаючі елементи. Практично третина поверхні кузова Qarmaq складалася з прозорого панорамного скла, причому не звичайного, а полікарбонатного з еластичного матеріалу Lexan з покриттям Exatec, яке відбиває інфрачервоні промені, завдяки чому салон менше нагрівався, а навантаження на кліматичну установку зменшувалося.
А ось двигун застосували цілком звичайний, та ще й такий, що працював на важкому паливі, проте дволітровий дизель відповідав новітнім на той момент нормам токсичності Євро-5.
Іони і бензин: I-oniq (2012)
У 2012 році на Женевському автосалоні було представлено концепт-кар під назвою i-oniq, розроблений у центрі Hyundai в німецькому Рюссельхаймі. Його назву синтезували з двох слів, що відображають суть машини. Перша частина «ion» — буквально іон, тобто електрично заряджена неелементарна частинка, що отримує енергію з’єднанням і відділенням електричної сили, а закінчення «iq» натякає на унікальність машини (від слова «Unique»).
Доволі великий (4,4 м) хетчбек привертав увагу підйомними дверцятами та демонстрував на той час погляд корейців на найближче майбутнє власних автомобілів.
1 / 7
2 / 7
3 / 7
4 / 7
5 / 7
6 / 7
7 / 7
Саме тому машину оснастили як бензиновим ДВЗ, так і електричною силовою установкою, причому 1-літровий трициліндровий двигун був передбачений для зарядки живлення 109-сильного електромотора. На чистій електротязі i-oniq міг проїхати до 120 км, а сумарний запас ходу на бензині та електриці досягав 700 км!
На відміну від багатьох інших концептів, історія i-onic мала продовження — з 2016 року серійно випускався перший гібридний автомобіль Hyundai Motor Company під назвою Ioniq.
Машина отримала літій-полімерний акумулятор і була цікава тим, що внутрішні панелі інтер’єри виконали з переробленого пластику та сировини з цукрової тростини, а зовнішні панелі кузова (капот, двері та кришка багажника) для зниження спорядженої маси виготовили з алюмінію.
Мала авіація на водні: Hyundai Intrado (2014)
Здавалося б, до чого тут літаки? У випадку з концептом Intrado, який дебютував на Женевському автосалоні 2014 року, дуже навіть до чого, адже дослівно авіаційний термін «інтрадо» означає нижню частину крила, яка створює підйомну силу і дає змогу літаку злетіти. Цей кросовер став першим концепт-каром, створеним під керівництвом шеф-дизайнера Петера Шрайера. І цей компактний «паркетник» відображав саме те, яким собі уявляє автомобіль Hyundai в майбутньому саме Шрайер, причому нова на той момент концепція офіційно звучала як «Струмливі лінії 2.0». Незважаючи на ефектний дизайн із незвичними рішеннями на кшталт Х-подібних «напливів» у районі порогів, а також панорамного заднього скла, візуально концепт був близький до корпоративного стилю марки. Хоча дехто в масивній багатокутній решітці радіатора, наприклад, побачив схожість з автомобілями Audi. Очевидно, що на зовнішність вплинуло і місце розробки — європейський дизайн-центр Hyundai в Рюссельхаймі.
1 / 3
2 / 3
3 / 3
Природний і чуттєвий, Intrado відображає відкритість, сприйнятливість до новизни та постійне оновлення бренду Hyundai. Автомобіль також демонструє прагнення компанії до того, щоб кожен власник і потенційний покупець знову і знову відкривали нові можливості бренду. Майбутній автомобіль симпатичний, логічний і утилітарний.
Нульовий вихлоп — це необов’язково електрика: силова установка Intrado була побудована на паливних елементах, а в силовій конструкції кузова для зниження маси активно застосовували композитні матеріали, на які навісили кузовні панелі з надлегкої сталі. Паливні баки водневої установки розмістили під задніми сидіннями і підлогою багажника, і вони в теорії забезпечували кросоверу з літій-іонною батареєю ємністю 36 кВт*год запас ходу в 600 км, причому заправка мала займати лише кілька хвилин, а єдиною речовиною, що виділялась під час роботи двигуна, була звичайна вода.
«Відірвалися» дизайнери і в салоні, виконавши його максимально яскравим у фірмовому кольорі Beaufort Orange, хоча ключовою ідеєю під час розробки інтер’єру була зручність водія та пасажирів.
Великий турист: Hyundai N 2025 Vision Gran Turismo (2015)
Приблизно десять років тому корейський автовиробник вирішив піти від іміджу автомобілів для російських таксистів і американських домогосподарок, створивши суббренд N. За задумом ідеологів марки, під цим «літерним» позначенням мали випускати «гарячі», «підігріті» і «заряджені» модифікації автомобілів Hyundai.
У 2015 році відвідувачі Франкфуртського автошоу з подивом виявили на стенді компанії вигаданий для відомої комп’ютерної гри концепт N 2025 Vision Gran Turismo, який був реалізований у вигляді реального автомобіля. Чотири мотор-колеса забезпечували гоночній машині повнопривідне компонування, помножене на 884 пікових «конячки» водневої силової установки.
Кожна лінія і форма кузова підкреслює сутність боліда, а аеродинаміка розрахована так, щоб створювати велику притискну силу без жодних атикрил. Завдяки використанню вуглепластика, з якого виготовлений монокок, споряджена маса концепту вийшла несподівано низькою — лише 972 кг, тобто на рівні звичайної вазівської «вісімки»!
