Gaznaauto Сайт про автомобили
Ще не так давно система TPMS вважалася атрибутом автомобіля дуже високого класу. Зараз вона зустрічається дедалі частіше і частіше, і, найімовірніше, скоро настане той час, коли цю систему змусять ставити на всі нові автомобілі поряд, наприклад, з уже обов’язковою ABS. У всякому разі в деяких країнах такий час уже настав. Одним словом, настав час розібратися, як ця штука працює, чи справді її дуже часто виводять з ладу шиномонтажники і чи можна поставити її в автомобіль самостійно.
На смак і колір…
Усі системи контролю тиску в шинах можна розділити на два типи залежно від принципу їхньої роботи. Перший варіант — найпопулярніший. У таких системах використовуються датчики, які стоять безпосередньо в колесах. Другий варіант зустрічається рідше і, напевно, потихеньку піде в минуле. У ньому немає окремих датчиків, а працює він за рахунок датчиків системи ABS. Розберемося з обома конструкціями трохи докладніше.
Як я вже сказав, у першому випадку в кожному колесі стоїть датчик, який може зчитувати тиск усередині шини, а іноді й температуру. Ці датчики теж бувають двох видів: перші стоять усередині колеса, другі — зовні. Зазвичай все ж зустрічаються внутрішні, які кріпляться до вентилю. На сьогодні це найпопулярніша система. Переваг у неї багато: датчики всередині колеса працюють надійно, а сам вентиль слугує антеною, яка передає сигнал з кожного колеса на свій блок. Сигнал від цих датчиків цілком упевнений, тож «глючить» така система рідко. Але є у неї і недоліки.
По-перше, ці датчики працюють як передавачі, і їм життєво необхідні батарейки. Термін служби цих батарейок різний, у середньому їх вистачає на п’ять-сім років. А міняти їх не можна. Будь-яке, навіть найнезначніше пошкодження датчика загрожує витоком повітря, тож теоретично вони нерозбірні. Тому щойно в ньому сідає батарейка, його потрібно міняти на новий.
По-друге, процес заміни доволі трудомісткий. Необхідно знімати колесо, розбирати його, міняти датчик, все збирати назад і балансувати.
Датчики, які встановлені зовні, таких недоліків позбавлені. Їх ставлять замість ковпачків на вентилях, тож заміна такого датчика — секундна справа. Але на цьому їхні переваги перед внутрішніми датчиками закінчуються. По-перше, що легко поставити, те легко і зняти, і цим користуються злодюжки. По-друге, ці датчики працюють в агресивному середовищі і виходять з ладу швидше за внутрішні. По-третє, вони мало впливають на балансування (вони легші, ніж внутрішні), але через те, що стоять на місці ще більш легких ковпачків, можуть на високій швидкості змінювати положення вентиля. А це загрожує травленням повітря. Ну і, нарешті, останнє. Принцип роботи датчика такий, що він тисне на золотник і замикає повітря в шині самим собою, а не золотником. І якщо датчик зіпсується, він почне пропускати повітря через себе. А це вже гарантовано спущене колесо.
Система контролю тиску в шинах, що працює за допомогою датчиків ABS, далеко не така досконала. Точніше, вона взагалі не досконала. Само собою, навіть найдорожчий датчик ABS й гадки не має, який там у шині тиск. Тому система здатна тільки відстежувати за допомогою ABS швидкість обертання кожного колеса і робити далекосяжні висновки.
Якщо колесо сильно спустить, його діаметр стане трохи меншим, крутитися воно буде трохи швидше. І тоді система контролю тиску почне підозрювати, що щось пішло не так. Але не завжди. На низькопрофільних шинах вона може взагалі не помітити, що повітря з шини втекло, а з шинами RunFlat вона взагалі толком не працює. І це ще не все найгірше.
Гірше, що така система вважає проколом взагалі будь-яку затяжну зміну швидкості обертання якогось колеса. А таке відбувається з машиною і в нормальному житті. Наприклад, під час затяжного повороту, коли зовнішнє колесо проходить довшу дугу і обертається швидше за внутрішнє. У цьому разі система контролю тиску може подумати, що шина випустила дух і видати на панелі «ахтунг». До речі, оскільки ця система тиску фізично не бачить, то і показати вона його не може і в разі чого тільки попереджає, що тиск впав. А ось попередня, з окремими датчиками, здатна показувати тиск у кожному окремому колесі.
У хорошої системи є важлива особливість: вона може попередити водія про те, що колесо стало спускати на ходу. Якщо воно не дай боже стрельне, водій відчує це і без усіляких TPMS, а ось невеликий прокол він помітить не завжди. Мало того, на сучасних передньопривідних автомобілях можна взагалі не помітити, як спустило заднє колесо, і дожувати на ходу шину диском. Ось у цих ситуаціях і рятує TPMS.
А якщо сам?
Тяга до прекрасного у нас розвинена ненормально сильно, тому бажання зробити свою машину трохи кращою є майже у всіх. Звісно, виникає питання і з приводу TPMS: чи не можна вкорячити у свою машину щось подібне? Можна. Але почнемо з чогось простішого.
У продажу зустрічається найпримітивніший аналог такої системи — ковпачки на вентилі, які змінюють колір залежно від тиску в шині. Коштують вони взагалі копійки — в Інтернеті я знайшов їх по 340 лів за комплект із чотирьох штук. Таку, з вашого дозволу, «TPMS» ставити просто: відкрутив з ніпелів ковпачки, накрутив ці чудо-пристрої, і все — щастя. Але не абсолютне.
Головний недолік — це необхідність ходити навколо машини і дивитися на колір цих ковпачків. Сидячи всередині, та ще й на ходу, нічого, звісно, зрозуміти неможливо. Тож, як не крути, а це справжнісінький ерзац, і повноцінну систему TPMS ці штуковини замінити не можуть. До того ж вони працюють за принципом «нормально чи ні» і показати значення тиску не можуть. Щоправда, є особливо просунуті ковпачки — триколірні. У них зелений колір позначає норму, жовтий — тривогу, червоний — все, приїхали. Але в будь-якому разі точність цих пристосувань дуже низька, і орієнтуватися на них не варто. Не знаю щодо всіх виробників, але поки що ідеальних виробів у природі не зустрічав. Може, звісно, вони й існують, але це не точно.
Інший недолік «розумних ковпачків» — це їхня вага. На швидкості вони дають занадто велике навантаження на вентиль, що загрожує тими ж самими витоками повітря з шини. І, нарешті, вони майже завжди намертво прикипають. Звичайні пластикові ковпачки відкрутити набагато простіше, ніж ці чудеса техніки з алюмінію або латуні. До речі, ці два метали самі по собі утворюють електрохімічну пару, тому за необхідності просто підкачати колесо такі датчики часто доводиться просто зрізати і викидати. Гаразд, вони хоча б коштують копійки — не шкода.
Якщо хочете недорогого експерименту, спробувати можна. Але все ж це навіть близько не TPMS. Але ж за бажання її все-таки можна поставити. Майже що повноцінну!
Майже повноцінну — тому що екранчик все одно доведеться ставити окремо. У комплектах, які є в продажу, завжди є в наявності сам дисплей (у ньому ж — приймач сигналу з датчиків) і набір датчиків. Датчики бувають різними: і внутрішніми — на вентилях, і зовнішніми — на ковпачках. У першому випадку все виглядає взагалі по-дорослому — як штатна система TPMS, але з окремим екраном. Судячи з відгуків, деякі такі системи працюють чудово. Показання у них точні, надійність питань не викликає. Ось тільки ціна кусається. Комплекти за три тисячі можуть показати тиск у шині, а можуть — у житловому модулі МКС. Як пощастить. Дорожчі і від хорошого виробника працюють набагато точніше. Але і коштують вони дорожче — тисяч від п’яти-шести і до п’ятнадцяти.
Монтаж, як ви розумієте, нескладний. Особливо із зовнішніми датчиками-ковпачками: накрутив їх замість штатних ковпачків, приліпив у салоні екран і радієш життю. З внутрішніми треба повозитися: розбирати колеса і міняти вентилі.
З приймачами-дисплеями є тонкість: деякі з них передають сигнал радіохвилями і вмикаються просто в прикурювач. Такі системи можуть втрачати сигнал від будь-яких перешкод.
Найбільш наворочені TPMS, призначені для самостійного встановлення, працюють через блютуз і коннектятся зі смартфоном. Схема робоча і зручна, хоча й недешева.
Що зламалося?
Сама по собі система TPMS цілком надійна і виходить з ладу рідко. Майже всі причини відмови TPMS пов’язані з відсутністю сигналу від датчиків. Насамперед винні батарейки, що сіли (як я говорив вище, зазвичай доводиться міняти не батарейки, а датчики цілком). Друга причина мовчання датчика — це його фізичне пошкодження. Є думка, що ці датчики дуже легко знищити в шиномонтажній майстерні. Це одночасно і правда, і неправда. Подивіться, як їх може зламати криворукий шиномонтажник.
Здавалося б, це дійсно просто, якби не одне «але»: є датчик або його немає, послідовність роботи не змінюється. Тож страх убити датчик обґрунтований, але перебільшений: поганий шиномонтажник однаково легко вб’є і простий вентиль, і датчик. Тож краще згадати, як вибрати нормальну майстерню, і їздити тільки туди.
Ну а боятися TPMS не треба. Ламатися там толком нічому, а за бажання можна поставити її і самому. Головне — не економити і розуміти, що за копійки нормальну альтернативу заводської системи отримати на вийде. Сумно, але факт.
