Gaznaauto Сайт про автомобили
Коли мова заходить про надійні машини, багато хто насамперед згадує про Toyota. Марка позиціонує себе як виробника надійних і недешевих авто. Хід правильний: у боротьбі за лідерство у світових продажах компанія навіть переграла Volkswagen, і репутація марки висока як ніколи. Проте Avensis другого покоління серед лідерів продажів на нашому ринку ніколи не був. А ось шанувальників у нього багато. Звідки такий дисонанс? Питання майже філософське. Краще поговоримо про те, що можна очікувати від уживаного Avensis, і чи варто його купувати взагалі. Сьогодні поговоримо про кузов, салон, ходову частину та електрику, трохи пізніше — про мотори та коробки.
Історія техніки
У Молдові моделей Toyota офіційно представлено не так вже й багато, а на слуху і зовсім їх мала частина: Camry, LC, Corolla та Hilux. Avensis у Молдові безнадійно поступався Corolla, RAV4 і Camry. Ця дуже «європейська» модель навіть у самій Європі не блищала великими продажами, пропускаючи вперед Yaris, Auris і навіть RAV4. Не допомагали ні англійське складання, ні хороша адаптація до європейських смаків як у дизайні, так і в комплектаціях (покупцям пропонували машини з кузовом «універсал» і пару дизелів).
Історія моделі Avensis сходить до дуже популярної свого часу Toyota Carina E, що стала легендою. Представлена 1997 року Toyota Avensis T220 замінила Carina на європейському та американському ринку. В Японії машини в цьому кузові отримали ім’я Caldina, але вже наступне покоління Avensis, яке і буде героєм сьогоднішньої розповіді, в Японії вже не складали та в США не поставляли. Avensis T250 став першою моделлю компанії у своєму класі, яку імпортували до Японії.
На європейському ринку заради успіху моделі навіть припинили продажі Camry, але машина все одно «не пішла». У нас продажі нових Avensis теж завжди становили малу частину продажів великої Camry. Що не дивно: Camry за більшого розміру, кращого оснащення і з потужнішими моторами виходила навіть дешевшою. Але саме Avensis масово везли з Європи до 2009 року. Їм дуже допоміг імідж надійних моделей з не дуже об’ємними моторами, які «довгограють». У підсумку на вторинному ринку цих машин виявилося багато.
У конструкції автомобіля немає жодних революційних рішень. Toyota, як завжди, максимально проста і практична.
Мотори на Avensis стояли бензинові, об’ємом від 1,6 до 2,4 літра, а європейцям до того ж надавали вибір із двох дизелів. Привід зазвичай був переднім і лише дуже рідко — повним. Кузовів було три — седан, ліфтбек і універсал, але ліфтбеків до нас не возили, і в продажу їх зустріти майже нереально. Незалежно від типу кузова передня і задня підвіски — МакФерсон.
З не найпозитивніших моментів відзначимо появу безпосереднього впорскування для європейських машин. Поряд із моторами 1AZ-FE/2AZ-FE на машині з’являються двигуни 1AZ-FSE/2AZ-FSE, також у лінійці зберігається вельми неоднозначний 1ZZ-FE.
До безперечних переваг моделі можна віднести європейську зібраність підвісок, керованість і хороші матеріали оздоблення салону. Втім, тут однозначної думки теж немає, навіть серед фанатів марки. Тим паче що для порівняння можна використовувати абсолютно різні машини. Хтось порівнює з Camry XV40, а хтось — з Mercedes W203 або Opel Vectra C. Результати виходять передбачувано різними.
Ну, а як тут із надійністю? Боюся, теж вельми неоднозначно. Втім, судіть самі.
Кузов
Знайти відверто гнилий Avensis цього покоління складно. Найімовірніше, у сильно гнилого Авенсіса в біографії були і аварії, і погане відновлення. Але, на жаль, до лідерів за частиною антикорозійного захисту модель теж не належить.
Досить тонке ЛФП часто підводить на стійках даху і у верхній частині рамки лобового скла. Численні відколи зацвітають, а метал у цій зоні явно не оцинкований, іржа розповзається швидко. Можна навіть знайти скарги на протікання стику лобового скла і даху.
Крило переднє
ціна за оригінал
20 558 лів
Ділянки піскострую на арках і порогах при втраті фарби зацвітають не так швидко, але, тим не менш, і тут осередки корозії з’являються регулярно. Особливо важко доводиться арці заднього крила: тут позначається проблемне завальцювання з відсутністю повноцінного локера на передній частині арки. Як підсумок — арка поступово гниє зсередини, і зупинити процес складно. Добре, що зовні слідів зазвичай немає, процеси йдуть повільно, є час на виправлення, але повний ремонт пов’язаний з «розшивкою» внутрішньої і зовнішньої арки. А отже, ніхто не буде проводити повноцінний ремонт, поки деталь не прогниє наскрізь. Зачистка і консервуючий склад можуть відкласти проблему на невизначений термін, особливо якщо зробити роботу вчасно, але ж від Toyota ви чекали більшого?
Днище загалом захищене непогано. Невеликі осередки корозії в місцях пошкоджень і поблизу точок кріплення задньої підвіски не викликають побоювань за міцність кузова. У передній частині варто уважно стежити за станом шовного герметика в моторному відсіку. Частина машин може мати вже злегка спучені шви поблизу чашок, а надалі це напевно призведе до дорогих відновлювальних робіт.
Низи дверей теж не ідеальні, зсередини завальцьовування і під гумками корозія зазвичай вже помітна, але теж поки що не прагне назовні. Можна ще пошукати сліди корозії в багажнику, особливо якщо задні ліхтарі і підлога мокрі, але серйозних дефектів не чекайте: проблеми суто косметичні. Неприємно, але за бажання можна усунути.
Корозія у цієї моделі до першочергових проблем явно не належить, але увагу приділити кузову доведеться. Надалі варто подумати про хороший і регулярний антикор.
Передня і задня оптика в Авеніса не надто вдалі. У фарах машин до рестайлінгу швидко вигорають рефлектори, від чого вони помітно «сліпнуть». Була навіть відклична кампанія, але через кілька років оптика сліпне і повторно. До того ж шов між корпусом і самою фарою втрачає герметичність і протікає у верхній частині. Доведеться міняти фару в зборі або ремонтувати її з установкою нових лінз. Оптика після рестайлінгу 2006 року вийшла надійнішою, але, як показує практика, теж вигорає помітно швидше, ніж на більшості авто.
Фара передня
ціна за оригінал
13 611 лів
Ззаду ліхтарі настільки негерметичні, що в них можуть накопичуватися комахи. Муха в задньому ліхтарику — це просто якийсь фірмовий прикол у цієї моделі. А якщо не потурбуватися герметизацією ліхтаря по верхньому стику з кузовом, з нього можна буде злити склянку води.
Заднє скло на седанах може не витримати наших морозів. Точніше, шов скла втрачає герметичність, і якщо заднім пасажирам ллється вода на голову, то вам доведеться його переклеїти. А скло передніх дверей може під час жорсткого зачинення дверей покинути своє місце в направляючій, і вам доведеться повозитися, щоб поставити його на місце.
Слабенький обігрів дзеркал клопоту не завдає, а ось обігрів зони двірників не дуже допомагає в морози, зате легко призводить до розтріскування лобового скла.
Двері у машини теж містять низку сюрпризів. Наприклад, дверні ручки страждають не тільки облізанням фарби, а й такою кумедною бідою, як поломка шестерень замка за невдалого збігу обставин.
Скло лобове
ціна за оригінал
25 470 лів
Замок дверей багажника відзначився слабкою ущільнювальною гумкою. Тут стоїть електропривод замка, і кнопка виконана герметичною. Але з часом гумова мембрана обривається, і в кнопку проникає волога. Добре, що контакти тут величезні і не відразу вийдуть з ладу. Можна або замінити резиночку на відповідну, або ж просто змінити кнопку в зборі на нову.
Ущільнення дверей після сотні тисяч пробігу сильно обминаються, і машина втрачає початкову герметичність. Економні власники для відновлення його властивостей навчилися вставляти всередину ущільнювача тонку точку. Або просто миряться з трохи збільшеною гучністю — все одно машина до особливо «мовчазних» не належить.
Салон
Салон з роками починає поскрипувати. Найчастіше скрипи і стуки з’являються в передній панелі: здаються засліночки, що слабшають, і оснащення салону. Їх усунення не завжди виходить простим, оскільки основні проблеми потребують щонайменше зняття передньої панелі і перебирання центральної консолі. Каркас сидінь, що поскрипує, неможливо прибрати без їхнього зняття і перевірки всіх пружин і резиночок.
