Gaznaauto Сайт про автомобили
70-ті роки подарували нам достаток нових і цікавих автомобілів. У цій частині огляду ми поговоримо про машини різні і часто незвичайні — про утилітарні позашляховики, про футуристичні концепт-кари, про представницькі седани.
ЛуАЗ-969А — Suzuki Jimny
Позашляховик ЛуАЗ-969А з 1,2-літровим двигуном з’явився в модельній лінійці підприємства в 1975 році. Конкурентів за кордоном у «Волинки» було небагато. Більше за інших за концепцією до неї близький Suzuki Jimny LJ80, який почали випускати в 1977 році. Зовні автомобілі дуже схожі багатьма деталями: похилими капотами, що звужуються до передка, круглою передньою оптикою, утилітарними металевими бамперами, вузькими шинами зі «злим» позашляховим малюнком.
За розмірами автомобілі також можна порівняти: ЛуАЗ мав довжину в 3 370 мм, а «япончик» — в 3 185 мм, хоча пояснюється це різними причинами. Якщо габарити радянської машини були зумовлені потужністю силового агрегату та необхідністю зберегти спорідненість з армійським ТПК, то компактність Jimny пояснюється прагненням потрапити до горезвісного японського «кей»-класу. Варто зазначити, що на експортні Jimny часто встановлювали бампери, які збільшували габарити позашляховика і не давали змоги йому продаватися на батьківщині.
ЛуАЗ існував в одному варіанті кузова — металевий низ із тентовим дахом і наполовину металевими дверима (верхня частина — брезент зі склом). Сузукі пропонували в трьох варіантах: кабріолет без дверей (замість них дверні прорізи закривали тентовими шторками), фургон із повноцінними дверима і двомісний пікап з окремим бортовим кузовом. Вантажопідйомність обох машин ледь перевищувала 400 кг. Під капотом ЛуАЗ-969А рокотів 1,2-літровий бензиновий мотор потужністю 40 к. с., у його японського конкурента — 0,8-літровий також 4-циліндровий агрегат із 41 «конячкою» в запасі.
На фото: Suzuki Jimny і ЛуАЗ-969А
Обидва автомобілі вирізнялися неабиякою прохідністю завдяки повному приводу, високому кліренсу, великим кутам з’їзду і в’їзду і наявності зниженої передачі. Можна припустити, що в порівняльному заїзді на бездоріжжі «Волинка» могла б здобути перемогу завдяки колісним редукторам у мостах і блокуванню заднього міжосьового «дифа». А от на дорогах із поліпшеним покриттям на перше місце виходить Suzuki Jimny. Максимальна швидкість машини дорівнює 130 км/год, тоді як ЛуАЗ розганявся лише до 85 км/год (щоправда, з повним навантаженням).
Москвич С-1 — Volkswagen Passat B1
Перша половина 70-х років для Московського автомобільного заводу — це час творчого пошуку, проб і помилок і, зрештою, великого розчарування. Конструкторський колектив 1973 року розпочав створення автомобіля з новим кузовом типу «фастбек» — на зміну седану Москвич-412, який повільно, але вірно застарівав. Дослідний автомобіль отримав індекс «С-1».
На фото: Москвич С-1
Роком пізніше в серійне виробництво запустили одного з представників класики жанру D-класу — Volkswagen Passat B1, дуже схожого зовні і за характеристиками на перспективний радянський концепт-кар. Створений у 1974 році, Москвич С-1 зовні був прогресивнішим за німецький «народний автомобіль» — чого тільки варті вбудовані дверні ручки, зворотний нахил решітки радіатора і велика задня оптика. Єдине дивне рішення — кришка багажника, яка відкривається «по-седанному», без скла. Це пояснювалося побоюваннями, що взимку при відчинених великих багажних дверях буде швидко охолоджуватися салон. Як покажуть пізніші дослідження, побоювання були марними. Цікаво, що така ж кришка була і на деяких версіях Пасата.
На фото: Volkswagen Passat B1
У довжину іномарка на 160 мм коротша (4 190 мм проти 4 350 мм відповідно), і салон Пасата також має скромніший вигляд, хоча він і явно органічніший за «москвичівський» (але не будемо забувати, що останній — як-не-як прототип). Якщо у «німця» ми бачимо скромний приладовий щиток і лише кілька вимикачів і важелів, то у С-1 — 7 окремих циферблатів, безліч лампових індикаторів і стильне двоколірне оформлення салону. Під значним капотом з характерною горбинкою у Москвича був поздовжньо встановлений добре знайомий, але модернізований УЗАМ-412 об’ємом 1,7 літра і потужністю 85 к.с. У парі з ним працювала 5-ступінчаста механічна коробка передач, яка передавала крутильний момент на задню вісь. Для Пасата пропонувалися 3 бензинові мотори об’ємом від 1,3 до 1,6 літра потужністю від 54 до 84 к.с. і дві «механіки» — з 4 і 5 ступенями і приводом на передній міст. Максимальна швидкість обох машин була майже рівною — 145 і 150 км/год на користь Москвича.
На фото: Салон Москвич С-1 і Volkswagen Passat B1
Концептуально схожі машини мали різні долі. С-1 став однією зі сходинок на довгому шляху до створення Москвич-2141, а Volkswagen Passat став популярною моделлю марки.
ГАЗ-14 — Lincoln Town Car
Чайка являла собою представницький седан преміум-класу. Такі великі і монументальні автомобілі в 70-80-ті роки масово випускали тільки в США. І за характеристиками, і за статусом в Америці на рівні Чайки цінувався седан Lincoln Town Car. Порівняно з «американцем» ГАЗ-14 мав лаконічніші та стриманіші форми, Town Car же має більш зухвалий вигляд. Lincoln випускали у двох варіантах — чотиридверний седан і дводверне купе. Що ж стосується ГАЗ-14, то зі стапелів у Горькому сходили седан, лімузин із перегородкою в салоні, універсал і кабріолет, який використовувався переважно для парадів. Чайка мала в довжину 6 114 мм, її конкурент — 5 700 мм, колісна база відрізняється на 35 см на користь вітчизняного авто. Обидва седани рамні — це рішення довго залишалося традиційним для машин такого класу. Автомобілі оснащувалися бензиновими двигунами об’ємом 5,5 літрів (220 к.с.) у ГАЗ-14 і 5,0 літрів (130, пізніше 200 к.с.) у Lincoln Town Car. І «Молдованин», і «американець» комплектувалися тільки автоматичними коробками передач.
На фото: Lincoln Town Car і ГАЗ-14
У плані опцій Чайка багато в чому перевершувала Лінкольн. Чого тільки варті два обігрівачі, двозонний клімат-контроль, електроприводи стекол, центральний замок і навіть супутниковий телефон! «Американець» з незвичайних опцій, тих, що не пропонувалися ГАЗ-14, міг похвалитися тільки програвачем компакт-дисків. Основні недоліки Чайки, які виявилися в експлуатації, пов’язані з некомфортною посадкою для високих водіїв і перегрівом АКПП, який проявлявся підвищеним шумом. Власники Lincoln Town Car висловлювали нарікання з приводу низької якості деталей підвіски у машин ранніх років випуску і високої витрати палива.
ГАЗ 24-02 — Plymouth Valiant
Волга-універсал розроблялася з оглядкою на кілька заморських моделей, зокрема на скромний за американськими мірками Plymouth Valiant другого покоління. Горьківський універсал запущено у виробництво 1972 року, а Плімут — у середині 60-х. Автомобілі виконані в загальному стилі, лаконічні і стримані форми прийшли на зміну кілям і достатку хрому, модним у минулі 60-ті. Розміри автомобілів схожі. Наприклад, колісна база Волги дорівнює 2 800 мм, у Плімута — на 100 мм менша, що, за ідеєю, означає тісніший салон.
На фото: ГАЗ 24-02 і Plymouth Valiant
ГАЗ 24-02, як і попередниця ГАЗ-22, має несучий кузов. Зі свого боку, Plymouth Valiant — перший масовий автомобіль американської марки, який також позбувся рамної конструкції. У салоні обох універсалів супермодних опцій шукати не варто: перед Волгою таких завдань не ставили, а Плімут був найскромнішою моделлю в лінійці. Варто відзначити лише той факт, що ГАЗ 24-02 міг перевозити сімох людей, тоді як Plymouth Valiant — тільки п’ять. Під капотом Волги ховався базовий 2,445-літровий мотор (85-95 к.с.), експортні модифікації могли оснащуватися дизельними агрегатами Peugeot і Ford. «Американець» пропонувався з трьома бензиновими “шістками” і “вісімками” об’ємом від 2,8 до 4,5 літрів. Обидві машини оснащувалися 4-ступінчастою «механікою», але в арсеналі Плімута був також і тридіапазонний «автомат». Варто зазначити, що саме механічна трансмісія пропонувалася під замовлення. Підвіски у конкурентів були схожі — спереду важільна пружинна, ззаду — напівеліптичні ресори.
ЗІЛ-117 — Cadillac de Ville
Порівнювати найрозкішніший радянський седан ЗІЛ-117 можна тільки з американським флагманом — з Кадилаком. Зовні автомобілі 1971 року доволі схожі — рівні, як стіл, капоти, на яких вміститься теперішня машинка А-класу або тодішня «інвалідка» С-3Д, чотири маленькі круглі фари, масивні хромовані бампери, широкі двері, майже прямокутні колісні арки. Навіть габарити у машин майже ідентичні — 5 725 мм у ЗІЛа і 5 735 мм у Cadillac.
Автомобілі різнилися своїм призначенням: якщо 117-й створювали як машину супроводу для лімузинів-«членовозів» ЗІЛ-114, і в приватні руки його ніколи не продавали, то Cadillac de Ville міг купити будь-хто, заковика полягала лише у високій ціні. У розкішних салонах обох машин можна було знайти найдивовижніші опції, які освоїла автоіндустрія на той час, — це і електросклопідйомники, і регульоване кермове колесо з можливістю відкидання і регулювання, і центральний замок, і кондиціонер, і атермальне скло (у ЗІЛ-117), і найпростіший провісник парктроніка. Також обидва преміум-кари оснащувалися антиблокувальною системою гальм, автоматичним стоянковим гальмом, а у Cadillac de Ville була роздільна кліматична установка для передньої і задньої частин салону. Вітчизняний седан оснащувався бензиновим мотором об’ємом 7,0 літрів потужністю 300 к.с., який працював разом із триступеневим «автоматом». Кадилак пропонувався з двома бензиновими агрегатами об’ємом 7,7 і 8,2 літра потужністю 345 і 365 к.с.
На фото: Cadillac de Ville
Плавність ходу в обох машин була високою, але ЗІЛ і тут був більш просунутим. Щоб забезпечити урядовому авто високий рівень безпеки під час маневрування на швидкості, його підвіску оснащували особливою системою, що запобігала кренам у поворотах, а також клюванням під час різкого гальмування. У «американця» все було простіше — тільки м’які пружини і ресори. Залишається лише пошкодувати, що ЗІЛ-117, який багато в чому перевершує свого конкурента, залишився невідомим для всього світу: 117-й не йшов на експорт. Cadillac de Ville розійшовся накладом у 200 000 екземплярів тільки за 2 роки, ЗІЛів же за 7 років і 50 штук не зібрали. На цьому тлі не зовсім зрозуміло, для кого радянські кінематографісти зняли ефектний проморолик про переваги 117-го…
Читайте також:
Поділитися: 35 0 0 0 Підпишіться на нас у Яндекс Дзен
Додати коментар
Для коментування вам необхідно авторизуватися
Увійти
Коментар відправлено
2 коментарі
04.10.2015 16:23
Andrey Lotsmanenko
А який сенс порівнювати, якщо наші машини або прототипи, або для обраних, а імпортні — масове виробництво? Можна тоді і Камази з Даккара порівняти, які рвуть всіх, а хто, при здоровому глузді, надасть перевагу Камазу перед імпортним тягачем?
18.01.2019 17:38
«Волга-універсал розроблялася з оглядкою на кілька заморських моделей, зокрема на скромний за американськими мірками Plymouth Valiant другого покоління. « Абсолютна нісенітниця. Волга розроблялася без якогось копіювання. автор почитайте історію розробки.
