Gaznaauto Сайт про автомобили
Привід для написання цього матеріалу доволі сумний: з початку сезону відпусток вже другий мій товариш потрапив з траси прямо в лікарню з компресійним переломом хребта. Обидва опинилися там з простої причини — перекинулися на дах після того, як заснули за кермом. Однак жодних порад про боротьбу зі сном сьогодні не буде: у мене з цього приводу є певна думка, яку викладу трохи нижче. А поговоримо про зовсім іншу річ: як правильно зупинятися на трасі.
Один із цих двох товаришів якось запитував мене: як ти можеш проїжджати по півтори-дві тисячі кілометрів за один присід і не засинати? Мовляв, поділися секретом. Я відповів, що ніякого секрету тут немає, є одна тільки дурь. Іноді, щоправда, є нагальна потреба, але частіше — просто дурість. І жодних порад на тему «Як не заснути за кермом» я ніколи давати не буду. Я не знаю жодної людини, яка змогла б перемогти сон. Можна гризти насіння, пити лимонний сік із кавою або кричати на все горло пісні, але сон у підсумку все одно переможе. Тому якщо тягне в сон, потрібно зупинятися біля найближчого мотелю і спати. У крайньому разі можна поспати і в машині — це все одно краще, ніж їхати з заплющеними очима. І в жодному разі не можна довіряти своєму організму, який начебто сам по собі не вимикається, і «я завжди зрозумію, що зараз засну, тому за кермом не засну ніколи». Усі, хто засинав за кермом, думав точно так само. Боротьба зі сном — найбезкорисніше заняття на світі. Яким би сильним борець не був, сон все одно переможе. Тож доба за кермом без сну — це дуже небезпечно і досить нерозумно.
Інша річ, що іноді шлях не надто далекий, але в сон усе одно потягнуло. Таке часто відбувається за двох обставин: якщо довго їхати за іншою машиною або летіти платною трасою з мінімальним трафіком і вкрай похмурою одноманітною картиною за склом. Ось такий сонливий стан прогнати не тільки можна, а й потрібно. І зробити це нескладно — достатньо зробити правильну зупинку. Саме правильну! Почати потрібно з пошуку місця.
Місце зустрічі
Зрозуміло, що зупинятися можна тільки в дозволених ПДР місцях, тому ні про яку зупинку на автомагістралі мови бути не може. Але навіть серед тих місць, де теоретично зупинитися можна, завжди є вибір вдалих і невдалих позицій. Тому щойно починає тягнути в сон, починаємо обирати місце для зупинки.
На хороших трасах немає нічого кращого за організоване місце відпочинку. Це, звісно, варіант ідеальний, але не завжди досяжний. Тому постараємося знайти ще якесь прийнятне місце.
Вставати на узбіччі — це не найкраща ідея. Набагато безпечніше буде шукати якусь другорядну дорогу, на яку можна звернути зі своєї смуги. І вже на цьому етапі починається перша спроба перемогти сонливість: концентрація уваги під час пошуку повороту на другорядну дорогу (або «одворотку», як кажуть деякі водії) потрібна помітно вища, ніж під час руху своєю дорогою. Тому волею-неволею вже починаєш прокидатися.
Після того, як дорогу знайдено, звертаємо на неї і встаємо на узбіччі. Чим далі від проїжджої частини — тим краще. Виходимо з машини і приступаємо до рішучих дій, які допоможуть здолати не тільки сон, а й майбутній шлях до фінішу.
Сіли-встали
Я для себе виробив деяку послідовність дій, яка допомагає провести час зупинки з максимальною користю. Для мене завжди важливо вбити двох зайців одночасно: розім’ятися і влаштувати машині побіжний огляд. І те, й інше допомагає досить швидко відчути себе бадьоріше. Тож приступаємо до перевірки автомобіля.
Почнемо з того, що відійдемо від нього трохи вбік, присядемо і подивимося під машину. Нічого ніде не капає? Чудово. Але краще присісти ще кілька разів: присідання корисне саме по собі, а уважність під час огляду на предмет якихось підтікань ще корисніша. До речі, не дивуйтеся, якщо щось все ж таки буде капати: зазвичай на літній трасі з дренажу кондиціонера підтікає водичка — звичайний конденсат. Це нормально.
Друга вправа — ходьба з нахилами. Справжні водії пам’ятають, як це робити: треба ходити навколо машини і чіпати диски коліс. Можна, звісно, не нахилятися, а ще раз поприсідати, не суть важливо. Важливо мацати диски. Тут перевіряємо кілька речей — гальмівні механізми і ступичні підшипники. Якщо щось несправне, диск буде гарячим. Невелике зауваження: теплим він має право бути, гарячим — ні. Якщо всі диски однаково теплі, то все добре. Якщо один із них гарячіший, потрібно буде розбиратися, що йде не так. Найімовірніше, підклинює супорт, а на трасі за нагріванням цю несправність виявити найпростіше.
Заодно можна попинати колеса. Кажуть, це потрібно робити, щоб відліпити… ой, щоб перевірити тиск у шинах. Ну, тиск так перевірити, звісно, не вийде, але якщо якась шина спустила вже сильно, помітити можна. Але головне, знову ж таки, це фізична активність. Заодно можна подивитися, чи на місці всі шпильки або гайки коліс.
На цьому зовнішній огляд можна закінчити. Відкриваємо капот і дивимося, як справи під ним.
Чисто, сухо і не пахне
Одразу після відкриття капота потрібно принюхатися до повітря: чи немає запаху гару або масла? Якщо ні, можна приступати до огляду.
Довго тут роздивлятися нічого, але дещо перевірити потрібно обов’язково. По-перше, рівень охолоджувальної рідини (антифризу). Звичайно, відкривати бачок не треба (можна добряче обпектися), і немає необхідності перевіряти рівень антифризу за мітками. Його потрібно перевіряти на холодному моторі, тому достатньо переконатися, що антифриз у бачку є. Якщо навіть він нижчий за мінімальний рівень, панікувати не треба. Найімовірніше, після охолодження мотора антифриз повернеться на своє місце. Насторожити має тільки порожній бачок.
А ось рівень оливи потрібно перевірити ретельно. Навіть справні мотори під час «прохвату» трасою можуть трохи під’їдати масло. Кримінального в цьому нічого немає (хоча, звісно, набагато спокійніше, якщо мотор не їсть оливу зовсім), але допускати падіння рівня оливи нижче за позначку min на щупі в жодному разі не можна. Особливо якщо є погана звичка їздити по трасі на вищій передачі і на мінімальних обертах мотора для економії палива. У такому режимі маслонасос сам по собі може працювати не на повну силу, і якщо рівень оливи низький, можна запороти вкладиші коленвала. Тож рівень має бути в нормі.
Як його перевіряти, розповідати не буду, але дві речі нагадаю. Перше — це необхідність дати маслу час, щоб стекти в картер. Тому перевірку рівня масла можна починати тільки хвилин хоча б через десять після зупинки (після огляду коліс і всього іншого, про що говорили вище). Друге — це горизонтальність майданчика, на якому стоїть машина. По-хорошому, рівень оливи завжди треба перевіряти саме на строго горизонтальному майданчику, тому потрібно переконатися, що машина стоїть рівно. Деякі мотори дуже критично ставляться навіть до невеликих нахилів, і це треба враховувати.
Поки капот відкритий, можна долити «омивайку». Після чого його можна закрити і завершити огляд перевіркою ближнього світла або денних ходових вогнів.
Зрозуміло, що нічого вкрай важливого (крім, мабуть, рівня оливи) в цій перевірці на зупинці немає. Але якщо закинути в бардачок невеликий чек-лист (патьоки знизу, диски коліс, гайки/шпильки коліс, сторонні запахи під капотом, антифриз, мастило, «омивайка») і методично на зупинці пробігтися за списком, сонливість піде точно. Ну і за машину буде спокійніше, що теж приємно і корисно.
І ще трохи
Під час усіх цих перевірок потрібно спробувати зосередитися саме на них, а не на чомусь, про що думали за кермом. Зміна об’єкта уваги на зупинці важлива не менше, ніж фізична активність. Бажано підходити до цього питання ретельно. Я, наприклад, розтягую задоволення, натягуючи рукавички, в яких зручніше хапатися за колісні диски або масляний щуп. А після проведення огляду буде незайвим помити руки і вмитися. Після цього практично завжди приходить стан приємної бадьорості.
Однак треба зауважити, що якщо напади сонливості повторюються часто, все-таки доведеться зупинитися на сон. Навіть двадцять хвилин сну безпосередньо на водійському кріслі значно знизять шанси виитися просто на дорозі — вони переб’ють такий сон, що затягує.
На жаль, зупинки бувають і вимушеними. Це тема для іншої розмови, але якщо ми вже говоримо про зупинки, про всяк випадок нагадаю: вимушена зупинка на дорозі — це дуже і дуже небезпечно. Якщо під час руху відчули, що з машиною відбувається щось не те (з’явився незрозумілий звук, змінилася тяга мотора, змінилася керованість, загорівся «чек»), потрібно одразу ж перебудуватися правіше, ближче до узбіччя. У цьому разі, навіть якщо машина заглохне, завжди можна встигнути перебудуватися на узбіччя. І навіть на узбіччі краще буде висадити з машини пасажирів і відвести їх подалі від дороги. Ну а саму машину потрібно позначити аварійкою і знаком аварійної зупинки. У темний час доби — і габаритними вогнями. Якщо потрібна допомога, сміливо вішайте на бічне дзеркало світловідбивний жилет: останнім часом це прохання про допомогу часто не залишається непоміченим. Хто-небудь обов’язково допоможе.
А закінчу повторенням сказаного: хочеться спати — спіть. Зупинка з оглядом машини допоможе один-два рази, і якщо за цей час доїхати до фінішу не вийшло, краще не ризикувати ні своїм життям, ні життям пасажирів і сусідів по потоку.
