Gaznaauto Сайт про автомобили
Оливки, танець Сіртакі, стародавні пам’ятники архітектури, чудова кухня, найчистіше Середземне море і прекрасні пляжі — все це Греція, яку часто називають «колискою цивілізації». Але ось словосполучення «грецький автомобіль» для багатьох звучить так само дивно, як молдавський віскі, алжирський сир або в’єтнамський хронограф. Проте ви здивуєтеся: у греків уже сотню років існує свій власний автопром, який випустив щонайменше десяток цікавих, але маловідомих машин. Сьогодні ми згадуватимемо історію його зародження і розвитку, а також пройдемося «най-най» автомобілями з цієї країни.
Початок: перша половина ХХ століття
Варто зазначити, що практично невідомий, але вельми великий автопром Греції складно (і не зовсім правильно) відокремити від мотоциклетної промисловості — настільки тут переплелася дво-, три- і чотириколісна техніка.
Точкою відліку прийнято вважати період після Першої світової війни, оскільки першим офіційним автовиробником вважається фірма Нікоса Теологу — грецького механіка, який спочатку жив у США, а потім переїхав назад до Афін.
Там він створив прототип легкового автомобіля з мотоциклетним мотором, однак у серію вдалося запустити не легковик, а автобус на імпортному шасі. Але вже через кілька років Теологу… витіснили конкуренти! І насамперед, фірма Тангалакіс, заснована 1925-го П. Тангалакісом і Г. Турнікіотісом. Це спільне підприємство двох греків також випускало автобусні кузови, проте в середині тридцятих Петрос Тангалакіс відокремився, зайнявшись також великовузловим складанням англійських легковиків Austin Seven. Цікаво, що Тангалакіс продовжив виробництво автобусів на чужих шасі, але на початку шістдесятих років фірма отримала назву TEMAX і відтоді відома як виробник пожежної техніки.
Другий великий довоєнний виробник автобусів — підприємство Бугаєр, яке випускало автобуси капотного компонування на вантажних шасі.
«Викрутковим» складанням легковиків Willys 77, а також вантажних автомобілів Diamond T і International у Греції займалася фірма Петропулос, складальне підприємство якої знаходилося в місті Фессалоніки.
Продовження: закони мрії
У повоєнний період у країні залишилося досить багато європейської мототехніки, а також некомплектних позашляховиків — наприклад, тих самих Віллісів. Греки стали конструювати з наявних залишків «машинокомплектів» триколісні мотоколяски, які послужили поштовхом для розвитку власного мото- і автопрому. Адже з урахуванням сприятливого клімату і вузьких вуличок греки не мали потреби в якихось потужних автомобілях із закритими суцільнометалевими кузовами, адже дво- і триколісна техніка чудово підходила для розв’язання утилітарних завдань неспішного населення.
Цікаво, що в цих конструкціях нерідко примітивний мотоциклетний двоктактник замінювали на цілком «дорослий» автомобільний двигун, однак за грецьким законодавством ця техніка все одно не належала до автомобілів і обкладалася значно нижчими податками. Неважко здогадатися, що це сприяло її величезній популярності, що зі свого боку призвело до виникнення десятків фірм, які випускали триколісні вантажні та вантажопасажирські мотоколяски. Паралельно з ними багато фірм випускали і звичайні двоколісні мопеди.
Крім того, в шістдесяті-сімдесяті роки лояльні грецькі закони дозволяли відносити до сільгосптехніки будь-який автомобіль, який можна було теоретично використовувати в сільському господарстві. Це також благотворно позначалося на рівні оподаткування власників, стимулюючи виробництво таких машин.
Однак «життя-малина» закінчилося у вісімдесяті роки, коли настільки привабливі для автовиробників закони переглянули, що призвело до згортання практично всього автомобільного виробництва в Греції. Проте найяскравіші виробники та їхня продукція заслуговують на те, щоб розглянути їх окремо і детально.
