Gaznaauto Сайт про автомобили
Концепт «гібрида» SUV і хетчбека С-класу, представлений у 2004 році на Женевському автосалоні, отримав доволі прохолодні відгуки журналістів. Та й самого сегмента «міський кросовер» у ті часи ще не було. Тож у Nissan відверто ризикували, продовжуючи роботу над машиною, якій судилося стати родоначальником цілого класу. Дивно також те, що початкові плани виробництва були доволі скромні — 120 тисяч автомобілів на рік, а вибір виробничого майданчика в Сандерленді передбачав локальний характер продажів. Що ж, це той рідкісний випадок, коли завзятість та інтуїція, підстьобнуті своєчасними і точними дослідженнями, були винагороджені потроєно — за 3 роки після запуску продажі в усьому світі становили понад 1,2 мільйона.
Те, що Nissan всерйоз зробив ставку на розвиток лінійки кросоверів, стало зрозуміло, коли через кілька років Qashqai отримав семимісне виконання, а в 2010 році на ринку з’явилася рестайлінгова версія. Настільки часта увага виробника до моделі зумовила стабільно високий попит, незважаючи на всі кризи, які припали на роки її виробництва. Уже потім рецепт хороших продажів розсмакували корейці, виставивши на ринг свій Kia Sportage, який тепер числиться в лідерах сегмента. Але вторинний ринок прекрасно відображає величезну популярність, яку завоював у покупців перший у всіх сенсах Qashqai. Власникам і потенційним покупцям також важливо знати, що модель непогано тримає залишкову вартість. Давайте подивимося, який бюджет треба закладати на покупку і в яких регіонах вищі шанси на успіх.
Скільки коштує нормальний варіант?
Фактичний дебют першого Qashqai відбувся 2006 року, але масові продажі почалися з 2007-го, тож на вторинному ринку знайшовся лише один екземпляр першого року випуску. Натомість у 2007 році кількість проданих екземплярів у Молдові одразу перевалила за 15 тисяч штук і в майбутньому майже не знижувалася, тож на вторинному ринку вибір теж є — тут представлено понад 3 тисячі варіантів. Отже, пропозицій багато, серйозних технічних вад у машини не було, в таксі Qashqai, як не дивно, засвітився, але швидкоплинно (особисто пам’ятаю, як кілька років тому нам запропонували викупити партію таких машин), до того ж у найпростіших версіях і обмежених роках випуску. А отже, головним питанням залишається ціна: скільки ж потрібно грошей, щоб купити старий Qashqai?
І ось тут аналіз цін підкидає цікаві дані: вибір є практично за будь-які гроші, а адекватні пропозиції починаються приблизно з півмільйона лів. За найдешевші кросовери до рестайлінгу 2010 року просять 370-400 тисяч лів, а за найдорожчі стабільно хочуть 700. Рестайлінг одразу підкидає нижню планку майже на сотню тисяч: мінімум до 460-480 за машини 2010-2011 років і до 500 за екземпляри останніх двох років випуску. Максимальні цінники, відповідно, піднімаються до 800-850 тисяч для 2010-2011 року і до 900-950 для 2012-2013. З огляду на те, що йдеться про машину віком щонайменше 7 років, а за 1,2 мільйона можна купити новий рестайлінговий Qashqai другого покоління, на такі пропозиції можна дивитися з подивом.
Для ранніх машин 2007 року найпопулярніша цінова категорія ще більш-менш окреслена: половина машин тут коштує 450-500 тисяч лів. Екземпляри 2008 року одразу виявляються дорожчими: пропозицій за 450-500 тисяч ще багато, але середній цінник все ж переповзає за півмільйона, і найчисленнішою стає категорія 500-550 тисяч. Ще мінус рік — і ще плюс 50 тисяч: нехай основна маса оголошень і тримається в межах 500-550 тисяч, але варіантів за 550-600 вже багато. Рестайлінг збільшує середній цінник одразу на 100 тисяч, але він остаточно стає дуже розмазаним. Йдеться про те, що машин за 550-600 тисяч стільки ж, скільки за 600-650, а чверть цьогорічних автівок ще дорожчі. Для екземплярів 2011-2012 року ціна знову робить стрибок майже на сотню: пропозицій за 650-700 тисяч трохи більше, ніж за 600-650, а чверть машин ще дорожчі. Ну а останній рік випуску традиційно виявляється найдорожчим: тут середній цінник доходить до 700-750 тисяч, хоча варіантів за 650-700 майже стільки ж. Загалом, якщо зазвичай для моделі можна цілком чітко сформувати середню ціну, виходячи з кількості пропозицій, то у випадку з Qashqai цінові категорії сильно розмиті, і йдеться про розкид цін приблизно в 100-150 тисяч незалежно від року випуску. З одного боку, це обіцяє шанси знайти пристойну машину посвіжіше і подешевше, але з іншого, змушує посилити пильність при виборі таких «смачних» варіантів. Ну а на купівлю хорошого варіанту, як випливає з аналізу ринку, варто
Натомість у розподілі обсягу машин за роком випуску можна чітко відстежити два піки: від дебюту до кризового 2008 року, після якого продажі просіли, та з 2010 по 2013, коли вони послідовно зростали. Тобто, якщо ви шукатимете дорестайлінговий Qashqai, то обирати фактично доведеться з машин 2007-2008 років, а 2/3 ринку — це дорожчі рестайлінгові кросовери. До речі, в загальній масі ми не враховували семимісний Qashqai+2, що з’явився в 2008 році: такі машини в середньому на 50 тисяч дорожчі за п’ятимісні, але їх у продажу небагато — близько 10% від кількості звичайних Qashqai.
Де шукати машину?
Якщо цінові межі на Qashqai розмиті, то розподіл за регіонами цілком чіткий і типовий — цифри дуже схожі, наприклад, на Nissan Almera, який ми обирали кілька тижнів тому. П’ята частина всіх пропозицій сконцентрована в Москві, тож москвичам не доведеться їхати за машиною в регіони, як це було з тією ж Almera. У Санкт-Петербурзі традиційно мізерний вибір: близько 5% оголошень, але з огляду на те, що тут не доведеться відсіювати варіанти після таксі, юросіб і директорів, шанси знайти щось хороше цілком є. На півдні машин замало, навіть десяти відсотків не набереться, але, враховуючи сприятливий клімат, це невелика проблема. Як завжди багато варіантів у Поволжі — тут їх рівно та сама п’ята частина, що і в Москві. На Уралі пропозицій удвічі менше, близько 10%, і в Сибіру майже стільки ж. І тільки Далекий Схід традиційно ігнорує європейські бестселери та ринкові тренди — тут машин у продажу не знайшлося.
З розподілом цін за регіонами все так само рівномірно, як і за віком. Взяти, наприклад, Москву: машин за 500-550 тисяч досить багато, за 550-600 — трохи більше, за 600-650 — трохи менше, а за 650-700 — ще трохи менше. Заплуталися? Сформулюємо простіше: машину можна купити за будь-яку суму в межах від 500 до 750 тисяч, пропозицій однаково багато. Причому картина напрочуд рівномірна: зазвичай можна відстежити, в яких областях машини дорожчі, а в яких дешевші, але тут різниці практично немає, можна вловити лише цінові групи, які ледь помітно виділяються. Наприклад, у Санкт-Петербурзі це 450-500 і 550-600 тисяч, на півдні — 550-600, у Поволжі — 600-650, на Уралі — 700-750… Але в остаточному підсумку це майже ні про що не свідчить, оскільки в будь-якому з цих регіонів можна знайти безліч машин як дешевших, так і дорожчих. Такий ось ціновий комунізм…
На який пробіг розраховувати?
Враховуючи, що ми говоримо про машини віком від 7 до 14 років, на пробіг у 50 тисяч розраховувати не варто. З іншого боку, можливість доплатити і купити машину з порівняно невеликим пробігом все ж є, головне — не спокушатися. Тим паче, що продавці Кашкаїв, судячи з усього, дуже люблять трохи прикрасити пробіг, особливо зважаючи на середні цифри. Нагадаємо, що ми вважаємо середньорічний пробіг рівним 15 тисячам кілометрів — це показник між помірними 10 тисячами в дрібних містах і 20 тисячами в тих, хто живе в столиці або просто багато їздить. Як ми вже знаємо, машин у столиці багато — а ось статистика пробігу натякає, що багато і тих, хто мало їздить.
Якщо почати з ранніх машин, то навіть серед кросоверів 2007-2008 років, пробіг яких уже мав би наближатися до 200 тисяч, майже половина нібито не пройшла і 150 тисяч. Безсумнівно, частка правди в цьому є, але яка вона, можна зрозуміти тільки на «очних ставках». Для десятирічних Qashqai, які стоять на ежі пробігу в 150 тисяч, природно, переважна більшість демонструє цифру менше 150 тисяч. Кросовери 2011 року здебільшого потрапляють у ті ж самі 100-150 тисяч, хоча чверть оголошень з показниками понад 150 тисяч недвозначно натякає, що за цей час можна було проїхати і більше. І що молодший Qashqai, то вища частка занижених пробігів. Наприклад, серед машин 2012 року за розрахункового пробігу в 120 тисяч добрі 40% нібито не пройшли і сотні. А вже для екземплярів 2013 року з «теоретичним» показником одометра в 105 тисяч кількість автомобілів з пробігом менше 100 тисяч і зовсім перевалює за половину.
Вірити в те, що власники Кашкаїв настільки не люблять їздити на своїх машинах або так їх бережуть, можна не більше ніж на третину від того, що ми бачимо в графіках пробігів. Так, у таксі ці кросовери практично не каталися, але «дідусям і дівчатам» їх теж купували не надто часто, тому спокушатися не варто. А ще багато продавців напевно знають, що у Qashqai є одна технічна особливість, для якої «психологічна межа» пробігу досить важлива — це варіатор. Чи варто його боятися?
На що звернути увагу під час купівлі
Незважаючи на те, що вік кросоверів — 10 років плюс-мінус 3 роки, стан кузова у переважної більшості машин цілком гідний. Пороги ще не гниють, підлоги не перфоруються, а двері не йдуть бахромою знизу. Почасти в цьому є заслуга пристойного забарвлення і металу: відколи з’являються нечасто, а іржавіти починають не відразу. Можливі проблеми тут суто вікові: ті самі нижні кромки дверцят, колісні арки, особливо під пластиковими накладками, шви порога в зоні піскоструменю і задні двері в ніші номерного знака. До пластику зазвичай нарікань трохи більше, але загалом це все ті самі поломки кліпс кріплення накладок арок, бамперів і кожухів бічних дзеркал, а також обламування фарби з бамперів. Знизу машину можна оглянути пильніше: деякі власники повнопривідних Кашкаїв люблять позмагатися з Дастерами та іншими кросоверами в прохідності, хоча днище від цього не в захваті, а вихлопна система — в жаху.
У підвісці можна виділити приємний і не дуже нюанси. Приємний — те, що тут обійшлося без «дастерівської» економії і ззаду навіть на передньопривідних версіях буде багатоважель. Не дуже приємний — те, що ресурс підвіски загалом не входить до числа сильних сторін Кашкая. Кросовер не любить перевантажень і поганих доріг, тож що більше їх буде, то раніше знизу донесуться вибагливі стуки. Однак вартість запчастин не така висока, а популярність моделі забезпечує великий вибір неоригінальних компонентів. Наприклад, замість оригінальних передніх важелів за 5 тисяч можна купити неоригінал за 2,5, фірмові стійки стабілізатора коштують 1,5 тисячі, а якісний замінник — втричі дешевше. З гальмами все ще простіше: нарікань на них мало, а ціна запчастин дозволяє підтримувати систему в порядку. Рульове управління тут з електропідсилювачем, і з мінусів можна відзначити тільки зворотний зв’язок. Оригінальна рейка дуже дорога — під 60 тисяч, але неоригінальну можна купити в буквальному сенсі на порядок дешевше, адже тут немає ніякої гідравліки. Сам підсилювач проблеми доставляє рідко.
Серед основних коробок передач — ручні на 5 або 6 ступенів залежно від мотора, а також варіатори Jatco JF015E/JF011E. До механічних коробок претензій традиційно мало, а ось тим, хто не хоче перемикати передачі, доведеться потрудитися з вибором варіатора. Його модель теж залежить від мотора, і той, що поєднується з 1,6-літровим двигуном, більш примхливий, ніж JF011E, що йде в парі з дволітровим. Незалежно від версії масло тут потрібно міняти часто — не рідше ніж раз на 50 тисяч кілометрів, а краще раз на 30-40 тисяч. Ще одна обов’язкова умова довгого життя коробки — хороше охолодження, тож варто перевірити цілісність радіатора, який встановлений у найвразливішому місці, в нижній частині бампера. Якщо говорити про ресурс, то при пробігу близько 150 тисяч кілометрів варіатор JF015E, найімовірніше, вже пережив втручання, а погано обслужений JF011E до нього близький, але загалом у другого є шанс прослужити і 200 тисяч кілометрів. Загалом, саме з урахуванням ресурсу варіаторів стає зрозуміло, чому продавці так не люблять цифри в 150 і більше тисяч кілометрів пробігу на одометрах. Проте сенсу боятися CVT немає: сам по собі JF011E цілком непоганий, а під час купівлі краще просто закласти 50-80 тисяч на майбутнє перебирання коробки, щоб точно дивитися в майбутнє без побоювання.
Вибір мотора фактично зводиться до вибору між бензиновими HR16DE на 1,6 літра та 114 к.с. і MR20DE на 2 літри та 141 к.с. Обидва мотори мають алюмінієвий блок із чавунними гільзами, ланцюговий привід ГРМ та просте розподілене впорскування, а ресурс зазвичай легко перевалює за 200-250 тисяч кілометрів. З огляду на популярність цих агрегатів на автомобілях концерну Renault-Nissan, можна розраховувати на легке обслуговування і навіть порівняно недорогий ремонт. Головне — не економити на обслуговуванні ГРМ і стежити за охолодженням.
Дизельні Qashqai, які трапляються зрідка, можна згадати одним рядком: якщо під капотом 1,5-літровий K9K, що зустрічається на Дастері та інших масових моделях, то любителям дизелів його можна не побоюватися — тільки діагностика паливної апаратури входить до числа обов’язкових заходів перед купівлею.
Ну а тепер, знаючи, скільки коштують Qashqai і чому їхні власники уникають згадок про великий пробіг, подивимося на живі приклади з нашої практики — як хороші, так і погані.
Як виглядають хороші та погані варіанти
Досвід і крапелька удачі дозволяють нам в Automama знаходити хороші екземпляри Qashqai навіть у Москві. Ось один з останніх: сірий кросовер 2011 року з дволітровим мотором і варіатором, оголошення про продаж якого ми зустріли в середині березня. На фото автомобіль виглядав гідно, а дзвінок власникові затвердив нас у бажанні подивитися машину живцем, хоча власник чесно попередив, що машина має 4 перефарбовані елементи.
