Волошковий настрій: тюнінг ВАЗ-2102

«Дозвольте, знову низький ВАЗ-2102? Ви ж повторюєтеся, панове» — скажете ви, відкривши в сусідній вкладці матеріал про червону зістарену “двійку”, що вийшов нещодавно. І будете частково праві: так, це два схожих проекти на базі однакових автомобілів. Але причина, з якої ніжно-блакитний універсал з’явився на наших сторінках, якраз у тому, що ці дві машини сповідують діаметрально протилежну філософію заниження: сьогоднішній ВАЗ оснащений пневмопідвіскою. Щоправда, до неї, як і до багато чого іншого, треба було дійти.

Р услан ще 10 років тому дізнався про рух OnlyDropped. Соклубники вже тоді щосили захоплювалися заниженням класичних Жигулів, допрацьовуючи їх під канони стилю ресто. Автомобіль у цьому стилі повинен мати абсолютно стандартний кузов, салон і мотор, але при цьому максимально низьку підвіску і, за можливості, низку аксесуарів «того» часу. У Руслана ж приєднання до руху зайняло десяток років і двоє класичних Жигулів, перші з яких безславно згинули в руках екстремально повільного бляхаря. Але в підсумку завзятість і грошові вкладення все ж привели його до успіху.

Задум

Вдруге знайшовши відповідний автомобіль, Руслан зрозумів, що чіткого задуму у нього, мабуть, і немає. Так, так теж буває — ти бачиш загальну ідею, але ще не уявляєш, що має вийти в результаті. У підсумку вийшло те, що можна бачити на фотографіях: добротно відновлений ВАЗ-2102 з пневмопідвіскою. Ви скажете — це ж просто. І загалом знову матимете рацію. Але озирніться навколо: чи багато подібних «простих» Жигулів ви бачите на дорогах?

Зовні

Найскладнішим етапом у проекті стало фарбування кузова. Маляр перефарбовував машину якщо не з десяток разів, то п’ять точно. Спочатку вона вийшла взагалі не того відтінку, який замислювався, та ще й з огріхами нанесення. Потім машина синього кольору раптом набула рожево-червоного відтінку. Наступного разу фарба не просохла і поповзла. Але ж хотілося ідеалу! Загалом, на одне тільки фарбування пішло півроку часу і море нервів. Колір, який покриває машину зараз, можна описати як волошковий — тільки трохи світліший.

Згодом вдалося знайти і додати в екстер’єр такі рідкісні речі, як значок «Тольятті» і півмісяці передніх фар (такі ставилися на найперші «копійки» 1970 року). А красуються Жигулі на легендарних трьохскладових дисках Schmidt TH Line — і їх, мабуть, можна назвати не менш важливим елементом загального стилю, ніж заниження.

Всередині

Приведення інтер’єру до бажаного вигляду теж зайняло не один місяць і не одну спробу. Минулий власник «двушки» чесно віддав з нею частину елементів рідного вишневого салону, але. Передні сидіння для початку довелося поставити і зовсім різні: одне від «сімки», друге від «шістки» — щоб взагалі почати їздити на машині. Потім вдалося купити чорний салон в ідеальному стані, але під задуманий колір кузова він зовсім не підходив. Тож ще трохи пізніше Руслан придбав померлий від старості ВАЗ-2102 з відповідним ідеальним бежевим інтер’єром. Знявши з нього все потрібне, він встановив деталі собі, а донора і чорний салон продав.

Але хоч би яким гарним був стоковий салон, його потрібно було оживити ресто-елементами. У нашому випадку потрібного стилю додають дерев’яне кермо Nardi Classic, рання приладова панель і торпедо, хромоване дзеркало заднього виду від ГАЗ-24, ранні хромовані важелі гки та приємні дрібниці у вигляді хромованого підстаканника, ручника та кульки важеля перемикання КПП.

1 / 8

2 / 8

3 / 8

4 / 8

5 / 8

6 / 8

7 / 8

8 / 8

Техніка

Оскільки «двушку» Руслан придбав, ще будучи студентом, грошей на новий двигун просто-напросто не було. Він придбав уживаний 1,5-літровий агрегат ВАЗ-2103 потужністю 71 к. с. і привів його до ладу разом із друзями. Рідну 4-ступінчасту коробку передач просто перебрали, не знайшовши помітних дефектів, і вона продовжила служити вірою і правдою.

Однак пізніше у власника почав з’являтися не тільки час і бажання творити, а й гроші. Підкапотний простір було вкрито новим шаром фарби і зроблено майже повний шейвінг: акумулятор перенесено до багажника, проводку сховано під крилами, всі дрібниці перенесено до салону, а всі кришечки і кріплення вкрито хромом.

Як ми пам’ятаємо, початковою ідеєю було оформити Жигулі в стилі ресто. А це означає, що крім відновлення кузова і салону, автомобіль треба було занизити. Для цієї мети Руслан вибрав пневмопідвіску — хоча дехто, як ми пам’ятаємо, віддає перевагу «статиці».

Передні стійки виготовили на замовлення в Ростові-на-Дону, решту Руслан замовив з Америки. Зараз у підвісці використовуються пневмоподушки Slam Specialties SS5, клапани AirRide, два компресори Viair 480 cc і чотири балони Беркут, три з яких перебувають у багажнику та пов’язані між собою, компресорами і подушками красивим хардлайном (пневмолінією). Ресивер об’ємом 70 літрів Руслан зварив сам.

Ще одна «фішка» пневмопідвіски цієї «двійки» — так зване повільне керування: встановлено повністю комп’ютеризовану систему AirLift Autopilot, яка дає змогу запам’ятовувати безліч різних положень підвіски, а також показує і контролює тиск у кожному контурі (на кожному колесі). Тож тепер «двушка» може стрибати і танцювати — трохи гірше, ніж інші лоурайдери!

Досвід володіння

Розпрощавшись із першою «копійкою», яка так і не вийшла зі стін гаража горе-майстра, Руслан не опустив рук і не втратив бажання їздити на низькій вазівській «класиці». Одного разу на вулиці він помітив ВАЗ-2102 без салону, коліс і двигуна, весь залитий бітумом (мабуть, по ньому залазили замість сходів, коли ремонтували дах гаража), але з ідеальним кузовом 1973 року. Думав недовго — просто знайшов господарів і купив його за 10 тисяч лів (300 доларів за «старими грошима»).

Ідеї доопрацювань приходили, як то кажуть, рандомно і черпалися з побаченого за кордоном і трохи у нас, в Молдові. Раніше Руслан часто слухав поради інших людей про те, що потрібно зробити з машиною, якою вона має бути — і в підсумку зрозумів, що потрібно робити так, як хочеться самому.

Складнощі в процесі будівництва виникали постійно. Найбільш пам’ятним моментом став, безумовно, перший виїзд. Тоді хлопці тільки-тільки зібрали двигун і саму машину, занизивши її кустарними методами. Мороз додав виїзду родзинки (а може, був проти кустарних доробок), «замкнувши» всі двері після самостійного миття. Але перший виїзд не став ознаменуванням недбалого ставлення до будівництва машини: відтоді переробили абсолютно все, але ретельно і якісно.

До правильної пневмопідвіски наш герой теж прийшов не відразу. Перший варіант він зібрав у далекому 2012 році, і, поки їхав з гаража до будинку, система сифонила з десятка місць. Машина постійно мимовільно падала, і Руслан ледве дістався до будинку, але був дуже радий: на той момент машин з «пневмою» було дуже мало, а на додачу він все поставив сам — це була своєрідна проба пера. Пізніше все змінилося: він поставив інші подушки, швидкі клапани, тки великого діаметру, компресори Viair 450 сс замінив на 480 сс, один балон на цілих чотири, змінив управління і ресивери і додав бездротовий пульт.

Хардлайн гнули самостійно. Для пневмолінії використовували універсальні тки діаметром 10 мм (стандартний розмір для таких конструкцій, величезні виглядали б непривабливо) — вони продаються в магазинах з товарами для ремонту і на різних будівельних ринках хлистами по 2 метри.