Volvo S80 II з пробігом: чудовий салон і багато іржі

Що якщо взяти масову непреміальну передньопривідну платформу, але при цьому не пошкодувати ні гідних моторів на 5, 6 і навіть 8 циліндрів, ні товщини металу, ні якості компонентів і оздоблення? Вийде Volvo S80 — за великим рахунком «люксовий Мондео», що помітно поступається німецькому преміуму в частині динаміки і керованості, але при цьому добротний і міцний. Щоправда, це не означає, що він не ламається зовсім. Сьогодні — про кузов, салон та електрику.

Техніка

Нове покоління флагманського Volvo S80 розроблялося вже не на власній, а на загальноєвропейській платформі Ford EUCD, на якій випустили Mondeo, S-Max, Galaxy і безліч різних Volvo. Досить близький за конструкцією до цих автомобілів і Land Rover Freelander, який використовує більшу частину компонентів цієї ж платформи.

У шведів вона отримала ім’я Volvo P3 і загалом була серйозно доопрацьована під їхні моделі, через що сумісність між співплатформенниками інших марок — вельми умовна. Тут є багато змін і в конструкції кузова, і в електроніці, і в моторній лінійці, яка у Volvo була багато в чому своя.

Volvo S80 на платформі P3 — це досить бюджетні моделі. Причому тільки у вигляді чотиридверного седана — універсал носив ім’я V70 або XC70, залежно від виконання. У них повністю сталевий кузов — з алюмінію на S80 зроблений тільки капот. Розташування агрегатів — рядно-поперечне, базовий передній привід, опціонний задній — з муфтою Haldex у приводі задньої осі. Для більшості моторів доступне поєднання з МКП, для деяких — навіть із повним приводом. Базова автоматична коробка передач — шестиступінчастий автомат Aisin TF80SC (у варіанті з переднім і повним приводом), але для фордівських чотирициліндрових моторів доступне і поєднання з шестиступінчастими преселективними АКП.

Двигуни — збірна солянка з власних моторів серії Modular Engine на п’ять і шість циліндрів, причому атмосферний 3,2-літровий мотор було сильно доопрацьовано, він отримав ланцюговий ГРМ з боку маховика. Чотирициліндрові мотори здебільшого дісталися від Ford, але пізня версія дволітрового дизеля здебільшого власної розробки. Мотор об’ємом 4,4 л розробляла Yamaha: його робили для Ford, і ранні варіанти цього двигуна ставили на Ford SHO. І ще він існує у варіанті мотора для човна з об’ємом до 5,6 л, і на його базі будували мотор суперкара Noble M600. Він також зустрічається і під капотом Volvo XC90 першого покоління.

У процесі виробництва модель серйозно оновила лінійку моторів. Спочатку явно простежується тенденція до витіснення моторів власної розробки дешевшими і простішими двигунами Ford, а потім, після купівлі Volvo китайською Geely, помітна і відмова від найпотужніших двигунів. А після — відмова і від дизельних моторів Ford.

Як і у випадку з іншими моделями Volvo, на S80 підвищену увагу приділено безпеці. Тут, як і раніше, використовуються передові технології щодо забезпечення пасивної безпеки: є і особливо міцна клітка салону, і м’яке скло, і «розумні» крісла, і безліч подушок безпеки, і травмобезпечний інтер’єр. І, звісно ж, не забули і про активну безпеку у вигляді ESP, що не відключається у всіх версій, адаптивного круїзу, системи контролю сліпих зон і навіть системи автоматичного гальмування.

А щодо іміджу, то в другому поколінні S80 явно простежується його зміна в бік більш динамічного. Хоча б за мірками Volvo.

Таймлайн

28 лютого 2006 року. Модель представлена на Женевському автосалоні.

Червень 2006 року. Початок продажів моделі. Бензинові двигуни — п’ятициліндрові (2,5 л, 200 к.с.), шестициліндрові (3,2 л, 238 к.с.) і V8 (4,4 л, 315 к.с.). Дизельні мотори об’ємом 2,4 літра доступні у варіантах 2,4 D (163 к.с.) і D5 (185 к.с.). Усі мотори, крім V8, могли комплектуватися як шестиступінчастою АКП, так і шестиступінчастою МКП. А для машин з моторами об’ємом 3,2 і 4,4 л і дизеля D5 був доступний і повний привід. Причому для дизеля — навіть з МКП.

Квітень 2007 року. Представлено модель Т6 із шестициліндровим наддувним трилітровим мотором потужністю 285 к.с. і повним приводом. Доступна тільки з АКП. З’явився чотирициліндровий дизель Ford/PSA (2,0 л, 136 к.с.).

Вересень 2007 року. Вихід найдешевшої версії машини з дволітровим чотирициліндровим мотором потужністю 145 к.с. Доступна тільки з МКП і переднім приводом і тільки в Європі.

Січень 2009 року. У версії D5 мотор підріс за потужністю до 205 к.с., і це найпотужніший варіант з однією турбіною.

Квітень 2009 року. Оновлення лінійки моторів. Двигун 2,5 Т отримав версію потужністю 231 к.с. за рахунок заміни турбіни, впуску і блоку управління. Версія 2,4 D підросла за потужністю до 175 к.с. З’явився новий дизельний мотор 1,6 D потужністю 109 к.с.

Вересень 2009 року. Рестайлінг моделі представлений публіці як машина 2010 модельного року.

Весна 2010 року. Дизельні мотори отримали позначення виду D3 для молодших дволітрових версій потужністю 163 к.с. і стали відповідати новим еконормам. Цей варіант замінив мотори на 2,4 D (175 к.с.) і 2,0 D (136 к.с.). У лінійці бензинових моторів з’явилася дволітрова версія з наддувом (203 к.с.), а мотор об’ємом 3,2 л підріс до 243 к.с. На версії Т6 мотор теж додав у потужності — до 304 к.с. Дволітровий мотор комплектується новою АКП — преселективною шестиступінчастою Getrag 6DCT.

Осінь 2010 року. Припинення поставок машин з моторами об’ємом 4,4 л і найслабшою дизельною версією 1,6 D. Бензинова версія 2,0 Т перейменована в Т5 і підросла за потужністю до 241 к.с. Мотор 2,5 Т знято з виробництва.

Січень 2011 року. Поява бензинового мотора об’ємом 1,6 літра з наддувом (180 к.с.).Оснащується МКП і преселективною АКП.

Травень 2011 року. Другий рестайлінг. Зовнішні зміни, оновлення салону, новий дизель з подвійним наддувом потужністю 215 к.с. Знову з’явився дизель об’ємом 1,6 л у вигляді версії D2 з потужністю 114 к.с. (тільки з МКП). Машини з мотором 2,0 Т перейменували в Т2.

Травень 2012 року. Чергові перейменування у дизелів: D3 тепер позначає дволітровий чотирициліндровий мотор потужністю 136 к.с. D4 — той самий мотор на 163 к.с. Версія з бензиновим мотором об’ємом 3,2 л більш недоступна.

Грудень 2013 року. З’явилися дизельні мотори D4 нової версії власної розробки. З моторами 2,0 Т стали ставити восьмиступінчасту АКП Aisin.

Весна 2016 року. Завершення складання моделі.

Кузов

Зовнішні панелі

Шведські машини завжди були відомі як зразок корозійної стійкості. Але навіть на прикладі минулого покоління було помітно, що це не зовсім так. Згнилі чашки підвіски у половини машини — це зовсім не дрібниці. У другого покоління флагманських седанів компанії, на перший погляд, все непогано. Навіть у найдешевших екземплярів явної іржі не помітно, та й битих машин у популяції мало. Друга особливість легко з’ясовна: у Volvo застосували дуже дорогу стратегію спрацьовування всієї «безпеки» в машинах, за якої всі подушки безпеки спрацьовують разом. Не буває так, щоб вистрілила водійська, а решта залишилися б цілими. Ні, спрацює весь комплект подушок, включно з колінною, пасажирською, бічними і шторками. Після такого «вибуху» відновлення машини стає набагато дорожчим, і в більшості випадків вона йде «в розпил». Запчастини на S80 дорогі, тож розбирання чекає на цей автомобіль із радістю.

А ось непомітність іржі часто пояснюється неуважністю під час огляду: основні місця появи корозії начебто на видноті, але їх зазвичай пильно не розглядають або вони прикриті зовнішніми панелями. А найчастіше страждає верхня частина рамки лобового скла, жолоби поздовжніх швів даху, пороги під пластиковою «шкаралупою», нижня частина передніх арок із водійського боку та петлі передніх дверей. Ну і якщо пляма іржі ще не розрослася сантиметрів до п’яти в діаметрі, то корозії під нижніми молдингами на бічних дверях теж не видно. Екземпляри з ушкодженнями такого розміру трапляються, але поки що дуже рідко. До того ж до моменту продажу все намагаються підфарбувати — машини все ж не дешеві.

1 / 4

2 / 4

3 / 4

4 / 4

На найбільш відкритих місцях іржа з’являється вкрай рідко. Задні арки і кришка багажника зазвичай цілі, та й точки корозії на них майже не розповзаються. Якщо не шукати з пристрастю сліди іржі на внутрішніх завальцюваннях, то нічого не видно.

Під час огляду потрібна уважність і ще раз уважність. Потрібно дуже ретельно ставитися до будь-якої шагрень на рамці скла і даху, не полінуватися зазирнути під пластикову накладку там, де її можна поворухнути. Зверніть увагу на те, як прилягають молдинги дверцят до кузова: будь-яка нещільність свідчить про те, що пластикову кліпсу «підняло» іржею. Верхні молдинги підвіконної лінії теж іноді мають схожі проблеми, але вони вузькі, тож просто дивіться їх уважно. І, як не дивно, іноді зустрічається іржа на рамці дверей — не полінуйтеся пройтися пальцями по ущільнювачах.

З накладкою порога трохи складніше. Іноді видно проблеми в задній частині, де одна з точок кріплення винесена вгору і є невеликий зазор між пластиком і металом порога. Та й піскоструй від задньої арки там зазвичай зустрічається. Але побачити інші проблеми не можна: поріг іржавіє від точок нижнього кріплення, а верхні точки кріплення біля молдинга дверей майже не страждають.

У отворах дверей нижня накладка збирає вологу, іноді там видно потертості ЛФП. Кромку арок має сенс дивитися тільки на чистій машині, причому потрібно заглядати всередину: наліт бруду приховує бульбашки на ЛФП дуже ефективно.

Знизу

У більшості машин зовні все дуже парадно, і будь-які проблеми потрібно вишукувати буквально з лупою, але ось знизу все навпаки. Якщо ви берете машину в регіоні, де умови експлуатації важкі (наприклад, у Москві або Петербурзі), то постарайтеся зберігати спокій. Навіть зовні дуже привабливі машини часто засмучують доволі глибокою корозією підлог, передньої частини лонжеронів підлоги, порогів і арок. Не дивуйтеся, якщо побачите шарувату іржу — приблизно як на минулому поколінні S80. На жаль, друге покоління підгниває знизу помітно швидше за попередника.

Причина криється в основному у відсутності захисного покриття на металі. За сучасною «модою» прикриті лише шви й особливо проблемні зони, де можливі пошкодження від піскоструменя. Наприклад, частково прикриті передня частина днища і лонжерони підлоги.

Товщина металу, як і раніше, доволі велика, тож за бажання можна почистити і заново пофарбувати машину знизу, але мало хто цим займатиметься. Тут навіть антикорозійну обробку майже ніхто не робить.

На жаль, від віку машини мало що залежить, і S80 останніх років випуску можуть мати достатню високу площу пошкоджень (хіба що без наскрізних дірок). Знайти машину з мінімумом іржі по днищу ще можна, але доведеться постаратися. І з наявністю невеликої корозії в задній частині порогів, і в нішах навколо бензобака доведеться змиритися в будь-якому разі.

Найпроблемніша точка — це пороги. Точніше, точки встановлення нижніх кліпс кріплення. Вони не фіксуються на герметик, а порожнина між металом і пластиком часто забивається вологим брудом. У підсумку іржа в порозі почувається чудово, і помічають її, коли кліпси вже відвалюються, а пластик провисає. Іноді зовнішню частину порога вже потрібно міняти цілком (вона прогниває наскрізь), але частіше потрібно відновити одну-дві точки кріплення в задній частині порога. Ця проблема стосується навіть машин випуску після другого рестайлінгу, тож якщо у вас є ендоскоп, то обов’язково перевірте це місце.

Проблеми підсилювача порога зазвичай видно набагато краще. Тут особливо помітно страждає зона в районі кріплення поздовжнього важеля задньої підвіски, де і вентиляція гірша, і навантаження високе. ЛФП тут пошкоджено навіть у найсвіжіших машин.

Підлоги салону зазвичай перебувають у трохи кращому стані, але корозія у шпильок кріплення аеродинамічних екранів, шпильок кріплення термозахисту і пластикового захисту магістралей — справа звичайна. Сильно страждають і лонжерони підлоги: бруд накопичується в передніх і задніх вентиляційних отворах, а ззаду кородують ще й шпильки кріплення вихлопу. У найбільш запущених екземплярів іржу буде видно навіть на плоских поверхнях днища і лонжеронів.

Підлоги багажника зазвичай зберігаються краще, ніж підлоги салону, але сліди поверхневої іржі є і тут.

Скло лобове
107 854 ля

В арках теж не все благополучно. Тут теж буває багато поверхневої іржі під локерами як спереду, так і ззаду — це типова картина. У задніх арках на машинах перших років випуску може знайтися навіть наскрізна корозія внутрішньої арки. Але зазвичай все обмежується великою кількістю точок корозії поблизу місць точкового зварювання і біля місця кріплення амортизатора.

У передніх арках страждає переважно не прикрита локером верхня частина біля самої стійки підвіски. І дуже небезпечна іржа біля гумової заглушки у внутрішню порожнину порога у верхній частині правої арки, під час розгерметизації якої волога потрапляє на шви моторного щита і лонжерона. У підсумку там накопичується бруд, вичистити який дуже складно.

Зсередини кузов зазвичай сухий, у надмоторній ніші теж зазвичай сухо, і проблем із чашками передньої підвіски не буває. Волога в салоні — теж велика рідкість, і здебільшого спричинена помилками під час складання дверей.

Обладнання кузова

Набір особливостей у S80 далеко не унікальний. Основні скарги пов’язані з дуже ніжним лобовим склом: для підвищення безпеки пішоходів його зробили м’яким, і зустрічі з камінням воно переносить погано. Дедалі частіше трапляються проблеми з виходом з ладу моторчиків приводу замків дверей, але ця біда загальна для всіх машин марки, тому шляхи вирішення давно відпрацьовані. Самі моторчики доступні, є і сервіси, що спеціалізуються на подібного роду роботах. Ручки дверей у машин з безключовим доступом ламаються в основному через банальну корозію дротів у роз’ємі, яка починається при пробігах ще до ста тисяч кілометрів. Кнопка відкриття багажника виходить з ладу через розрив гумової мембрани. Міняти всю нижню накладку не потрібно: у продажу є гумова вставка від Ford Mondeo або Focus, яка до того ж міцніша за штатну.

До пробігу за 150 тисяч просідають петлі водійських дверей. Тут проблема в тому, що петля іржавіє через потрапляння в неї вологи і невдалий вибір матеріалу для осі. Якщо зачистити іржу і поставити посилену втулку з нержавійки, то проблема зникне надовго. Обмежувачі дверей теж не вічні, з часом вони стають дуже тугими.

Фотохромні зовнішні дзеркала мають обмежений термін служби і набрякають після 7-8 років експлуатації. Сам механізм дзеркал вдалий, але поломки через окислення і підклинювання механізму трапляються.

Оптика, на жаль, старіє активно. Штатних ДХВ на більшості машин немає, зате є піскоструй, тож лінзи змінюють масово навіть на машинах останніх років випуску. Кріплення у фар надійні, але роз’єми оптики ламаються легко. Заглушки форсунок омивачів фар — розхідник: вони відлітають за найменшого контакту, а взимку, коли замерзають форсунки, і без контакту. До того ж у деяких регіонах фари на Volvo крадуть, а на S80 вони дуже легко знімаються.

У задніх ліхтарях на вас чекає сюрприз у вигляді корозії плати. Часто замість заміни згаслої лампи доведеться поміняти внутрішню плату цілком.

Окремо потрібно поговорити про склопідйомники. На шведських машинах дуже люблять конструкції важільного типу, і S80 — не виняток. Шкода, що ковзаючі втулки схильні до поломок, особливо якщо не чистити і не змащувати напрямні скла. І в результаті скло може перекоситися і навіть впасти в двері. Механізм потребує регулярного обслуговування, для чого під час пробігів за сто тисяч кілометрів потрібно знімати щит дверцят і змащувати ролики, зубчастий сектор і обов’язково перевіряти, чи не викривилися важелі через перевантаження під час примерзання скла. На жаль, робота ця складна, і здебільшого двері розкривають уже після поломки механізмів. Різкий дзижчить звук роботи приводу і прикушування говорять про те, що втулки вже підклинюють і незабаром вам доведеться зайнятися ремонтом.

Деталь	Ціна оригіналу	Ціна неоригіналу	Ціна неоригіналу 2
Кузов
Передня фара ксенон	207 647	Polcar 28 817	TYC 40 068
Скло лобове	107 854	Pilkiton 25 604	KMK 11 370
Крило переднє	64 170	Polcar 11 298	Blic 16 266
Бампер передній	182 988	Blic 72 961	Signeda 27 428
Капот	Немає в наявності	AVG 92 892

Салон

Салон у машин без перебільшення відмінний і дуже якісний. Але світлі салони завжди мають менший ресурс і вимагають більш високої якості обслуговування. І якщо в чорному пробіги близько 200 тисяч кілометрів мало помітні, то світлий кремовий або білий салон за такого пробігу у більшості власників має явні сліди зносу. Як мінімум буде потрібно підфарбовувати шви на сидіннях.

З кермами теж не все однозначно. Суцільнодерев’яні штурвали, які так подобаються мені і багатьом фанатам марки, схильні до розтріскування лакового покриття на шпоні. У результаті вже після 5-8 років експлуатації вони вимагають відновлювальних робіт. Дивно, але комбіновані керма з дерев’яними вставками в цьому відношенні чомусь надійніші. Ну а темні суцільношкіряні взагалі рекордсмени за ресурсом: при пробігах під 300 тисяч знос видає хіба що втрата фактури.

Багато власників займаються «покращенням», змінюючи салони на свій смак, зокрема — замінюючи колір салону або встановлюючи «двогорбу» передню панель.

Якихось слабких місць тут просто немає. Засувки дуже вдалі, кнопки надійні, стеля не провисає, козирки не падають і навіть підлокітник тримається непогано. Загалом, не судіть про пробіг машин по салону — типових поломок тут немає.