Gaznaauto Сайт про автомобили
Бейдж-інжиніринг — явище в автомобільному світі досить поширене і не найновіше, адже один і той самий Fiat 124 відомий і як радянські Жигулі першої моделі, і як іспанський Seat 124, і як турецький Tofas Serce, і як індійський Premier 118NE. Ще цікавішою виявилася історія Daewoo Nexia, яка спочатку продавалася як Opel Kadett, Pontiac Le Mans, Vauxhall Astra і навіть Chevrolet Kadett. Експерименти General Motors ніколи не обмежувалися рамками бюджетного сегмента: в середині дев’яностих років одну з моделей Opel вирішили продавати під «лакшері»-брендом Cadillac! Сьогодні ми згадуватимемо мотиви такого проекту, а також чим же закінчився цей ребейджинг, що перетворив німецьку Omega на американську Catera.
Початок
Якщо ви відкриєте словник американських жаргонізмів, то легко переконаєтеся, що Cadillac — це загальне ім’я, що означає дослівно The best, тобто буквально найкраще, що можна придумати. Щоправда, метафора злегка застаріла — золотий вік Кадилака припав на 50-70-ті роки, коли ці машини були водночас і межею мрій, і об’єктом лютої заздрості та «класової ненависті» — як, наприклад, 7,5-літровий De Ville 1969 року, який побував нещодавно у нас на тест-драйві.
У 80-х ситуація ускладнилася: ціни на бензин зростали, продажі постійно скорочувалися, а вибір у преміальному сегменті лише збільшувався: тут були і BMW, і Mercedes-Benz, і японські «лакшері»-бренди Lexus, Infiniti і Acura, які тільки зароджувалися. Кадилакам конкуренція давалася дедалі важче. Вирішення проблеми GM побачили у використанні європейських платформ — це одночасно давало змогу і знизити витрати, і урізноманітнити великоваговий (у прямому сенсі слова) модельний ряд марки. Оскільки Opel на той момент входив до складу концерну, питання пошуку «донора», загалом, не стояло.
Першим седаном Cadillac на опелівській основі як відповідь енергетичній кризі був седан Cimarron на платформі Opel Ascona C. Технічно автомобіль відрізнявся від першоджерела лише гідравлічними подушками підрамника, а по-справжньому багата комплектація і поліпшене оздоблення не перетворювали Опель на Cadillac у споконвічному значенні цього слова. Адже чотирициліндрові Кадилаки не випускали з 1914 року, причому 1,8-літровий двигун поєднували з чотириступінчастою МКП — знову ж таки вперше в історії компанії за 30 років.
Cimarron став першим Опелем, який приміряв на себе герб Cadillac. На жаль, у машині при цьому залишалося занадто багато від бюджетного «німця»
1 / 5
Cimarron став першим Опелем, який приміряв на себе герб Cadillac. На жаль, у машині при цьому залишалося занадто багато від бюджетного «німця»
2 / 5
Cimarron став першим Опелем, який приміряв на себе герб Cadillac. На жаль, у машині при цьому залишалося занадто багато від бюджетного «німця»
3 / 5
Cimarron став першим Опелем, який приміряв на себе герб Cadillac. На жаль, у машині при цьому залишалося занадто багато від бюджетного «німця»
4 / 5
Cimarron став першим Опелем, який приміряв на себе герб Cadillac. На жаль, у машині при цьому залишалося занадто багато від бюджетного «німця»
5 / 5
У перший рік продажі автомобіля склали трохи менше 26 000 екземплярів — тобто приблизно втричі менше розрахункової цифри. Подальші косметичні оновлення та нові опції на кшталт повноцінного зсувного люка в даху AstroRoof ситуацію особливо не змінили, а V-подібна «шістка» під капотом Cimarron з’явилася лише в 1985 році. І навіть спецверсія D’Oro не підбадьорила продажі моделі, яку щорічно, як і раніше, купували не більше 25 000 американців. А до 1988-го стало очевидно, що Cimarron потрібно знімати з виробництва: по-перше, вже явно застаріла платформа J-body, а по-друге, маленький Cadillac так і не став по-справжньому популярним і не переманив до табору кадилаководів тих, хто ще вчора купував Chevrolet. Швидше, навпаки — Cimarron завдав шкоди іміджу марки, не виправдавши покладених на нього очікувань.
Наступна спроба «європеїзації» виявилася вдалішою, щоправда, в кабріолеті Allante не було жодних деталей від Опеля. Зате був кузов від італійського ательє Pininfarina. Великий конвертибл мав на рівних змагатися з Jaguar XJS і Mercedes-Benz SL-Klasse у сегменті гран-турерів. Це вже не було провалом, за 7 років виробництва було продано 21 000 машин. Бізнес-модель із доставкою автомобільних кузовів із Турина до Детройта виявилася не дуже прибутковою. Прямого спадкоємця у Алланте так і не з’явилося.
1 / 6
2 / 6
3 / 6
4 / 6
5 / 6
6 / 6
Наступною спробою наздогнати європейський преміум став седан Seville нової генерації. Цього разу жодних шасі від Опелів, все своє. Але пропорції кузова, налаштування підвісок, динамічні характеристики, поведінка на дорозі та загальний технічний рівень цієї передньопривідної моделі були вельми близькі до п’ятої серії BMW і Е-класу від Mercedes. Seville при цьому залишався плоть від плоті американським автомобілем взагалі і Кадилаком зокрема, але він був сучасним і вельми конкурентоспроможним.
Seville 1992 року виявився настільки гарним, що на нього звернули увагу навіть у Європі
1 / 8
Seville 1992 року виявився настільки гарним, що на нього звернули увагу навіть у Європі
2 / 8
Seville 1992 року виявився настільки гарним, що на нього звернули увагу навіть у Європі
3 / 8
Seville 1992 року виявився настільки гарним, що на нього звернули увагу навіть у Європі
4 / 8
Seville 1992 року виявився настільки гарним, що на нього звернули увагу навіть у Європі
5 / 8
Seville 1992 року виявився настільки гарним, що на нього звернули увагу навіть у Європі
6 / 8
Seville 1992 року виявився настільки гарним, що на нього звернули увагу навіть у Європі
7 / 8
Seville 1992 року виявився настільки гарним, що на нього звернули увагу навіть у Європі
8 / 8
Хороший старт «Севільї» надихнув керівництво General Motors на створення ще одного компактного седана, причому в дусі часу в компанії вирішили піти за спрощеною схемою — не робити нову модель з чистого аркуша, не користуватися попередніми напрацюваннями, а… просто взяти Opel Omega B, яка з’явилася не так давно, та перетворити її на Кадилак!
Чому ж керівництво компанії в дев’яності роки знову звернуло увагу на чергову модель Opel? Відповідь лежить на поверхні: Omega B була, по-перше, відносно свіжою розробкою, а по-друге, в перші роки після початку продажів саме ця Омега змогла відбити чимало покупців у BMW, Mercedes і Audi на своїй історичній Батьківщині — в Німеччині. Тож на «аеродинамічне тіло» задньопривідного седана з Рюссельсгайма в Детройті покладали великі надії, розраховуючи поборотися в Штатах за допомогою нової моделі за покупців престижних європейських і японських компактів.
Вчора Opel — сьогодні Cadillac
Рецепт перетворення Опеля на Кадилак доволі невигадливий — не надто втручаючись у техніку, американці вирішили сконцентруватися на зовнішності автомобіля, змінивши дизайн передньої і задньої частини, а також декор і елементи зовнішнього оздоблення.
Omega B (на фото) випускалася з 1994 року
1 / 5
Omega B (на фото) випускалася з 1994 року
2 / 5
Omega B (на фото) випускалася з 1994 року
3 / 5
Omega B (на фото) випускалася з 1994 року
4 / 5
Omega B (на фото) випускалася з 1994 року
5 / 5
Технічно машини були сестрами-близнючками
У найкращих традиціях бейдж-інжинірингу: Catera зберегла не тільки силует Омеги, а й багато кузовних елементів. Відмінності — на рівні нюансів
Найпростіше відрізнити Кадилак від Опеля за великим «редфінішем»…
Щоб відповідати амбіціям бренду Cadillac, седан отримав поліпшене оздоблення салону і багату базову комплектацію, використавши більшість можливих опцій Омеги. Серед них — двозональний клімат-контроль, фронтальні подушки безпеки, легкосплавні диски, протибуксувальна система, сигналізація з системою безключового доступу та аудіосистема з вісьмома динаміками.
Зберігши чимало спільних елементів із салоном Омеги (перше фото), інтер’єр Catera став усе ж таки більш «американським». Це підтверджує компонування центральної консолі, наприклад
1 / 3
Зберігши чимало спільних елементів із салоном Омеги (перше фото), інтер’єр Catera став усе ж таки більш «американським». Це підтверджує компонування центральної консолі, наприклад
2 / 3
Зберігши чимало спільних елементів із салоном Омеги (перше фото), інтер’єр Catera став усе ж таки більш «американським». Це підтверджує компонування центральної консолі, наприклад
3 / 3
Додаткове обладнання охоплювало шкіряний салон, сидіння з підігрівом, аудіосистему Bose Premium з CD-програвачем, люк з електроприводом, хромовані колеса і багато іншого, що для Кадилака було в порядку речей вже довгі роки.
1 / 3
2 / 3
3 / 3
Пам’ятаючи епічну історію моделі Cimarron, у Cadillac для Catera розсудливо відмовилися від чотирициліндрових моторів і механічних коробок, залишивши їх Омезі. Щоправда, якщо у того ж седана Seville базовим був 4,9-літровий мотор V8, то в Опеля в 1997 році під капотом були тільки (о, жах!) чотирициліндрові моторчики та пара V-подібних «шісток» об’ємом 2,5 (X25XE) і 3,0 (X30XE) літра.
На відміну від Seville з його могутнім V8 (перше фото), Катеру довелося задовольнитися лише V-подібною «шісткою» Opel
Тож єдиним двигуном Catera під індексом L81 став найпотужніший в «опелівській» лінійці трилітровий бензиновий двигун V6 потужністю 200 к.с. англійського виробництва, з яким поєднувався знову ж таки безальтернативний чотириступінчастий «автомат» GM 4L30e, виготовлений на французькому заводі GM. Сам же автомобіль повністю збирали за межами США — як неважко здогадатися, на заводі Opel у німецькому Рюссельсгаймі.
Реклама — двигун торгівлі. Чи ні?
Catera офіційно надійшла в продаж у Сполучених Штатах восени 1996 року як модель 1997 року з базовою ціною 29 995 доларів (сьогодні відповідає приблизно 47 917 доларів).
Відверто заощадивши на створенні автомобіля шляхом косметичних правок Omega B, у Cadillac вирішили витратитися на галасливу та недешеву рекламну кампанію, що проходила під слоганом «Кадді їздить зиґзаґами» (The Caddy that Zigs). Крім нової моделі автомобіля, її учасниками стали супермодель Сінді Кроуфорд і вигаданий анімаційний персонаж — качка Зіггі.
Рекламу активно крутили по телевізору в прайм-тайм і показували в перервах на різних спортивних матчах, тому практично кожен дорослий американець чув про нову модель Cadillac. Згодом це зіграло радше на шкоду Катері, ніж принесло їй користь.
Рекламний ролик Cadillac Catera (1997)
Caddy that Zigs: качка Зіггі була неодмінним напарником Катери в рекламі
Ні Сінді Кроуфорд, ні Зіггі не допомогли Катері стати бестселером
1997 року Джон Тінкер, продюсер телевізійної медичної драми «Надія Чикаго», ввів у серіал нового персонажа на ім’я доктор Ліза Катера, яку зіграла Стейсі Едвардс. Оскільки глядацька аудиторія «Чиказької надії» збігалася за віком із потенційними покупцями седана, керівництво GM вельми позитивно відреагувало на такий незвичайний хід і стало головним рекламодавцем, безплатно надавши актрисі на рік новенький Cadillac Catera.
Як неважко здогадатися, драматичний серіал із доктором Катерою переривала реклама однойменного автомобіля. Багато сучасників у США навіть підозрювали, що поява нового персонажа з таким прізвищем і реклама Catera під час трансляції фільму були ланками одного ланцюга, що стирає межу між прямою рекламою і телевізійним серіалом. Однак керівники GM і телевізійники офіційно заперечували будь-які домовленості між собою з цього приводу. При цьому Тінкер сказав, що «якби я знав, що це зможе привернути стільки уваги до мого проекту, я б назвав її Лізою БМВ».
У першому повноцінному році виробництва (1997) у США було продано 25 411 Катер, наступного — практично стільки ж (25 333 шт.), потім продажі стали різко падати, провалившись уже в 1999-му до 15 068 автомобілів. Для порівняння: щорічні продажі Омеги другого покоління з 1994 до 1999 року жодного разу не падали нижче за 100 000 примірників, а в самій тільки Німеччині за цей період за рік продавалося по 40-70 тисяч машин цієї моделі! Тобто Catera у себе на Батьківщині користувалася куди гіршим попитом, ніж Omega B на домашньому ринку зокрема і в Європі загалом.
Епікатера
Чому ж Catera «не зайшла і не злетіла», попри потужну рекламну кампанію і нестандартний хід із телесеріалом? Причин розчарування в новій моделі було кілька. По-перше, Cadillac — це завжди було не тільки дорого, а й сердито. Принаймні за комплектацією та зовнішнім лоском автомобілі цієї марки відрізнялися від інших машин концерну GM. А по-європейськи «зализаний» дизайн після американського «тюнінгу» став настільки невиразним, що новий Кадилак навіть за умови гарного зору можна було сплутати з якимось Chevrolet — приміром, з моделлю Malibu, що вийшла в тому ж 1997-му.
