З гри в реальність: тюнінг Nissan 350Z

Найчастіше історія тюнінг-проектів починається аж ніяк не в момент купівлі автомобіля, а набагато раніше. До кінцевого результату призводить низка подій, про які в підсумку можна впевнено сказати: випадковості — не випадкові.

Need for Speed: з гри в реальність

Відразу Антон зрозумів, що насправді автомобілі подобалися йому з самого раннього дитинства. Він ще погано розмовляв, коли батько вчив його малювати колеса не квадратними, а круглими, зате в спробах оволодіти цією навичкою маленький Антон витрачав по альбому за вечір і по пачці фломастерів на тиждень. Йшов час, паперові машинки змінилися пластиковими, потім залізними, потім радіокерованими… Зрозуміло, слідом Антон відкрив для себе світ комп’ютерних ігор в особі TopGear 2 на SegaMD 2, а першими серйозними іграми стали Need for Speed, SegaRally і Carmageddon. І саме NFS буквально заволодів його свідомістю: суперкар в особистому користуванні, що мчить наввипередки містом у потоці… Антон став активно звертати увагу на цікаві автомобілі — на звичному маршруті від будинку до метро він часто бачив червоний Mitsubishi Eclipse другого покоління і думав: «Кузов — просто бомба».

Йшов час. Після досягнення 18 років Антон без проблем отримав права — далося взнаки навчання на батьківській ВАЗ-2106. Ось тільки власної машини поки що не було… Шлях водія розпочався пізніше, коли, відслуживши вірою і правдою і трохи втомившись, у користування Антона перейшов батьківський Saab 9000, а старший брат допоміг привести його у форму.

Незабаром розлучившись із Саабом і додавши трохи грошей, Антон все ж зміг втілити мрію дитинства — купити атмосферний Eclipse 2G на механіці. Тоді здавалося, що це справжня «гармата»: стрілка тахометра крутилася до 7 000 об/хв, зовнішній вигляд був просто ідеальним, салон — оригінальним, а як вона кермувала… Не машина, а казка! І тут вийшов перший «Форсаж» із зеленим Екліпсом Брайана О’Коннера в головній ролі — в дикому обвісі, зі спойлером, ефектними колесами і… турбіною. Міняти машину Антон не хотів, але після перегляду «Форсажу» зрозумів головне: автомобіль — це конструктор, який можна зібрати самому.

Тоді, в юності, гроші в достатньому для серйозного тюнінгу обсязі ще не водилися, але щось привнести в образ машини вдавалося. Диски, передній бампер, фари з лінзами, червоні супорти, підсвічування днища, величезна «банка» глушника — в хід пішла вся сувора класика стайлінгу. Далі, прочитавши відгуки щодо форсування атмосферного двигуна, Антон зважився на придбання турбованої машини — 147 кінських сил під капотом уже не вистачало. Продавши «атмо», він купив «турбо» Екліпс — теж другого покоління, з МКПП, люком, карбоновим капотом і ковшами Sparco. Однак, переоцінивши свої знання і сили та розібравши машину після поломки коробки передач, Антон продав її в розібраному вигляді соклубнику.

Тепліше… гаряче!

До цього часу вже вийшов NFS Underground 2, сюжет якого починається з… Nissan 350Z. Оцінивши автомобіль, Антон став вивчати в Інтернеті оголошення про продаж «зеток», але далі цього справа тоді не пішла. Потім вийшов «Форсаж 3» — а там у «Короля дрифту» знову був 350Z — широкий, з дутими крилами. Таким чином поступово спрацьовував «ефект 25-го кадру», і вже через кілька років, коли в сім’ї постало питання купівлі другої машини, доля розпорядилася так, що кохана дружина нагадала Антону про мрію юності. «Я сьогодні таку тачку бачила класну — Nissan 350Z!» Це був знак.

Хотілося знайти саме чорну машину і саме на автоматі. «Для дрифту — і на автоматі?! Лузер!» — лунає в залі. Але помилки тут немає: Антон шукав автомобіль саме з АКПП — бажання «смикати ручку» у нього вже зникло, хотілося просто покататися собі на втіху містом.

Всупереч тому, як це зазвичай буває, відповідний екземпляр вийшло знайти досить швидко. Щоправда, вже згідно з канонами, він був злегка не в формі: колодок немає, майже вся підвіска мертва, салон затертий, а кузов злегка «покоцаний». Але хіба ці дрібниці — найважливіше в легендарній спортивній японській машині?

Nissan 350Z
Короткі технічні характеристики

Двигун: Строкер-кіт BrianCrower на 3,7 л. Електроніка: ЕБЦ Vi-PEC Трансмісія: Маслокулер Autobahn88 Підвіска: Койловери Tein (регулювання висоти і жорсткості) Гальма: Brembo Аудіосистема: 2DIN JVC AVX-900

Коли емоції трохи вляглися, власник став все пильніше придивлятися до свого нового автомобіля. У шалено крутий дизайн кузова на той момент захотілося додати лише кілька штрихів: Антон поміняв стокові 17-дюймові диски на «вісімнадцяті» складові Work з великою полицею, потім «махнув» задні ліхтарі на діодні рестайлінгові, повісив поліуретанову губу на передній бампер і пофарбував ручки в чорний колір. Залишалося лише насолоджуватися машиною. Ну, як насолоджуватися…

Антон

«Я скажу кілька слів про машину, яку, можливо, хтось планує купити. Майте на увазі, що в модельному ряду до 2006 року ергономіка салону прагне до нуля. Немає навіть бардачка. Так, ви не помилилися — бардачка немає. Замість нього — надзвичайно убогий підстаканник-трансформер, який складається в три погибелі і на останньому подиху в кращому разі один раз зі ста незграбно зобразить щось схоже на підстаканник. «Аварійка» знаходиться за вашим ліктем. Захотів поморгати комусь на знак подяки? Ні вже, дивись на дорогу, ти все одно не знайдеш одразу кнопку «аварійки»! Між сидіннями немає жодних ніш, щоб покласти телефон, документи або ще щось. У дверях теж нічого подібного немає — в кращому разі ви зможете засунути в маленьку кишеню в дверях пачку паперових серветок, якими витиратимете сльози і сумуватимете, журячись від убогості дорестайлінгового салону. Цю машину вибирають не головою, а серцем».

1 / 3

2 / 3

3 / 3

Через деякий час, абсолютно не маючи досвіду водіння задньопривідного автомобіля, але повіривши в себе, в одному із затяжних поворотів на вулицях міста Антон «пішов в атаку» і зібрав височенним бордюром усі полиці на дисках, а заразом пропоров вихлопом пару метрів газону. На початку листопада машина встала на ремонт у сервіс, який, як з’ясувалося пізніше, випив чимало крові у більшості соклубників. Диски відправили в ремонт і на перефарбування, для машини замовили нові важелі та підрамник. В очікуванні запчастин Антон натрапив на оголошення про продаж компресора, ЕБУ, кованої поршневої і форсунок, а співробітники вищезгаданого сервісу вмовили на купівлю: «Бери, справ на кілька місяців — навесні вилетиш, як ракета!» Однак далі пішли 1,5 року простою, за які з машиною не зробили зовсім нічого.

Вдихнути на повні груди

У пошуках надійних майстрів Антон забрав усі запчастини (компресор, строкер-кіт на 3,7 л, «850-ті» форсунки, паливний насос на 320 л/год, рейки, два широкосмугових лямбда-зонди, додаткові прилади, ЕБУ, гільзи і комплект для посилення АКПП) і перевіз їх разом із машиною в інший сервіс. Через проблеми з компресором збірка затягнулася з обіцяних 1,5 місяців на 5: постійно рвався приводний ремінь, що не давало можливості налаштувати машину. Ще одним відкритим питанням залишався перегрів коробки — температура піднімалася до 130 °C. Але навіть у такому «сирому» стані двигун уже видавав 342 к. с. на колесах і 487 Нм моменту проти 211 «сил» і 300 «моменту» в стоці.