Замість мотоциклів і літаків: згадуємо автомобілі від неавтомобільних виробників

Кілька тижнів тому компанія Apple заявила про відмову від проекту з випуску власного автомобіля, а китайська Xiaomi замість чергового флагманського телефону якраз і презентувала власний автомобіль. І нехай він навряд чи стане прямою загрозою Tesla, але ось заявкою на права в новому сегменті і спробою відкусити шматочок ринкового пирога «електричок» уже став. Але насправді, як би дивно не звучала «автомобільна заявка» від нехай і потужного, але непрофільного бренду, у світовій автомобільній історії таке вже було, причому не раз. Сьогодні ми зазирнемо в минуле і згадаємо відомі (і не дуже) приклади подібних компаній, чия основна діяльність була нескінченно далека від виробництва автомобілів, але вони вдало (або не зовсім) спробували себе на цьому терені.

Збитий льотчик: Messerschmitt

Історія цієї фірми розпочалася в період між Першою і Другою світовими війнами, коли 1923 року молодий випускник Мюнхенської вищої технічної школи Віллі Мессершмітт відкрив у баварському Бамберзі фірму під назвою Флюгцойгбау Мессершміт із виробництва планерів, спортивних літаків і монопланів. Перший металевий літак він побудував 1926-го, реорганізувавши компанію в підприємство Мессершмітт Флюгцойгбау ГмбХ (нім. Messerschmitt Flugzeugbau GmbH). Потім у результаті злиття з літакобудівним підприємством Байєріше Флюгцойгверке за підтримки самого Рудольфа Гесса він отримав масу державних замовлень, розширив експериментальне виробництво і збільшив склад конструкторського бюро. У 1938 році напередодні Другої світової війни назву повернули до «історично» вірної Мессершмітт АГ, а під час протистояння з СРСР і союзниками 33 000 співробітників випускали бомбардувальники і реактивні винищувачі для люфтваффе.

І тут настає травень сорок п’ятого року, і в Берлін заїжджають радянські танки. Зрозуміло, що Віллі Мессершміту було вже не до випуску літаків, а після закінчення війни виробництво літальних апаратів фірмі заборонили, і воно не поновлювалося аж до 1956 року.

Тому підприємство вимушено переключилося на випуск товарів народного споживання. У 1952-му колишній авіаційний інженер Фріц Фенд звернувся до Мессершміта з пропозицією побудувати на основі його дітища, інвалідної мотоколяски Fend Flitzer, доречний у тих економічних реаліях простий і доступний транспортний засіб для здорових, але небагатих німців. Ним став знаменитий Kabinenroller (тобто, «моторолер з кабіною») моделі KR175, яку потім модернізували до KR200.

Звісно, зараз це може виглядати кумедно і навіть смішно, але такі мотоколяски були справжнім порятунком післявоєнної Німеччини. Фото: autowp.ru

1 / 9

2 / 9

3 / 9

4 / 9

5 / 9

6 / 9

7 / 9

8 / 9

9 / 9

Відмінною особливістю цих мотоколясок був прозорий плексигласовий ковпак і «літакова» посадка водія і пасажира один за одним. Фактично виглядали вони так, нібито невеликому літаку просто відпиляли крила, і це було досить символічно.

У таких деталях авіаційне минуле Мессершмітта вгадувалося особливо легко. Фото: autowp.ru
1 / 5

У таких деталях авіаційне минуле Мессершмітта вгадувалося особливо легко. Фото: autowp.ru
2 / 5

У таких деталях авіаційне минуле Мессершмітта вгадувалося особливо легко. Фото: autowp.ru
3 / 5

У таких деталях авіаційне минуле Мессершмітта вгадувалося особливо легко. Фото: autowp.ru
4 / 5

У таких деталях авіаційне минуле Мессершмітта вгадувалося особливо легко. Фото: autowp.ru
5 / 5

За перший рік власниками «кабіненролерів» за ціною 2500 марок стали 12 000 німців, що порівняно з іншими «машинами» такого типу було рекордним показником. Однак щойно 1956 року ФРН вступила до НАТО, Віллі Мессершмітт знову отримав дозвіл на виробництво літаків і втратив інтерес до «кабіненролерів». Причому настільки, що продав завод у Регенсбурзі Фріцу Фенду.

Під маркою FMR KR 200 навіть став чотириколісним і брав участь у перегонах, але суть транспортного засобу від цього не змінилася. Фото: autowp.ru

1 / 4

2 / 4

3 / 4

4 / 4

Той займався випуском кількох модифікацій KR200 (навіть у вигляді кабріолета або спортивного родстера!) ще кілька років, але в міру зростання німецької економіки увага до такого виду транспортних засобів знизилася, і 1964 року їхнє виробництво було повністю припинено. Всього ж за цей час було зроблено близько 30 тисяч екземплярів KR200.

З космосу — на дороги: Matra

Незважаючи на те, що французька компанія Matra з виробництва авіаційно-космічного і телекомунікаційного устаткування заснована 1964 року, історія однойменних автомобілів сягає корінням ще в тридцяті роки, коли Рене Бонне і Шарль Дойч заснували фірму DB, що займалася створенням гоночних і спортивних автомобілів. Вони навіть хотіли брати участь у Формулі-1 на передньопривідному (!) боліді з двоциліндровим «повітряником». На початку шістдесятих років Бонне запропонував партнеру перейти з моторів Panhard на силові агрегати Renault, але той відмовився, тож на уламках DB з’явилася фірма Automobiles Rene Bonnet, яка невеликими партіями виробляє кабріолети Le Ma ns із фібергласовим кузовом. Вершиною досягнень Бонне став представлений 1965 року спортивний середньомоторний спорткар Djet, відмітними особливостями якого була хребтова рама, незалежні підвіски і дискові гальма по колу. Двигуни були або звичайні, від Renault 8 потужністю 65-70 к.с., або з тюнінгом від Амадея Гордіні. А склопластиковий кузов для цього автомобіля випускав аерокосмічний концерн Matra, який якраз і викупив фірму 1965 року. Надалі машина була дещо модернізована і перейменована в Matra Bonnet Djet.

Matra Djet — красиве купе на агрегатах звичайних автомобілів Renault того часу. Фото: matra-automobile.com

1 / 3

Matra Djet — красиве купе на агрегатах звичайних автомобілів Renault того часу. Фото: matra-automobile.com

2 / 3

Matra Djet — красиве купе на агрегатах звичайних автомобілів Renault того часу. Фото: matra-automobile.com

3 / 3

Коли перший підкорювач космосу Юрій Гагарін побачив цю машину на авіасалоні, він не зміг приховати свого захоплення, після чого французи, знаючи, що Гагарін захоплюється швидкою їздою, відправили один примірник небесно-блакитного кольору до Москви як подарунок нашому космонавту.

Він сказав «поїхали»: незвичайний подарунок Гагарін прийняв з відома і згоди радянського керівництва, але машиною особливо не користувався. Фото: matra-automobile.com

1 / 2

2 / 2

Незважаючи на те, що у компанії була власна гоночна команда, яка брала участь у чемпіонаті Формули-1 і Ле-Мані, тричі перемігши в останньому, особливим комерційним успіхом Джет похвалитися не міг. Хоча за кілька років було випущено близько півтори тисячі автомобілів.