Заправка машини побутовим газом — не таке вже й безумство: рахуємо бізнес-план

Як це влаштовано

Автомобілістам доступні два типи газового живлення, на які (або на один, або на інший — суворо!) можна без зусиль перевести будь-який бензиновий (а також і дизельний, але це непоширено) двигун внутрішнього згоряння. А саме — пропан і метан. Що потрібно знати про ці гази?

— Пропан використовується для заправки автомобілів у зрідженому вигляді, знаходиться в балоні під невеликим тиском. Переобладнання автомобіля на пропан коштує цілком терпимих грошей, а пропанових заправок досить багато по всій країні. Вимірюється і продається в літрах, хоча іноді перераховується і в кілограми.

— Метан використовується для заправки автомобілів у стислому вигляді, перебуває в балоні під надзвичайно високим тиском. Метанове газове обладнання для переобладнання двигуна коштує суттєво дорожче за пропанове. Заправок вкрай мало навіть у столицях. Вимірюється і продається в кубометрах.

Так от, з ти у звичайній міській квартирі йде саме газоподібний метан під мінімальним тиском, а не пропан, як багато хто думає. Побутового обладнання для скраплення газоподібного пропану в природі не існує, та й узяти газоподібний пропан для скраплення обивателю нізвідки. А ось газоподібний метан цілком доступний кожному, у кого вдома є газова плита і та. Стиснувши домашній газ до необхідного тиску (близько 200 атмосфер), його цілком можна закачати в автомобіль, переобладнаний під метан!

Ба більше, для таких завдань існує спеціалізоване обладнання побутового класу. Це невеликі метанові компресорні станції, досить компактні, призначені для встановлення на стіну гаража. Розміром із тумбочку біля ліжка — якщо висловлюватися вкрай спрощено. За кордоном їх називають «gas fuelmaker». Точно такі самі (в конструктивному сенсі) установки стоять на повноцінних міських газових заправках — тільки разів у п’ятдесят більші і потужніші.

На російському ринку обладнання для домашнього стискання метану не так уже й багато, але загалом певний вибір є. Найпоширеніше італійське, є тайванські моделі, почали з’являтися чисто китайські. Метанова компресорна станція під’єднується звичайним шлангом низького тиску до побутової газової ти — через трійник-розгалужувач, щоб зберегти одночасне живлення газом кухонної газової плити або опалювального котла, якщо він є. Ну і до електромережі 220 вольт, зрозуміло. Потужність електропроводки потрібна вельми скромна, щоб витримати електрочайник. Промислових навантажень газова заправна станція не дає, оскільки все домашнє обладнання такого типу — апріорі малопотужне, розраховане на багатогодинне заправлення автомобільного газового бака середньостатистичного об’єму.

Поставили ввечері машину в гараж, підключили швидкознімний шланг до заправного штуцера і запустили станцію. До ранку балон у багажнику буде повний. Станція має безліч захисних датчиків, що вимикають її по досягненню граничного тиску і в разі виникнення будь-якої нештатної ситуації.

Мінуси

Виглядає здорово? Так, але не поспішайте бурхливо радіти… Проблем у такого способу «годування» автомобіля чимало. Але основних — п’ять. Перерахуємо їх у міру зменшення значущості, хоча черговість деяких пунктів — питання індивідуальне…

По-перше, найсерйознішою перешкодою у справі «автономної газифікації автомобіля» є ціна заправних станцій. Найдоступніші італійські моделі коштують сьогодні близько 350 000 лів. Тайванські — приблизно на чверть дешевше. З китайськими виробами зв’язуватися просто страшно, коли йдеться про газ, стиснений до 200 атмосфер… Купувати старі «gas fuelmaker’и» — вкрай сумнівна витівка, якщо тільки ви не практикуючий інженер-газівник і не здатні самостійно усувати несправності в компресорах високого тиску.

По-друге, для використання такої технології ви неодмінно маєте бути жителем приватного будинку — заміського котеджу або хоча б газифікованого дачного селища, щоб змонтувати заправну станцію в гаражі або під навісом, де ви паркуєте свій автомобіль поруч із житлом. В умовах квартири реалізувати подібне нереально — автомобіль у квартиру, зрозуміло, не затягнути, а виводити у вікно газовий шланг високого тиску — безумство. Заправляти ж удома якийсь знімний мобільний балон, такий собі «газовий павербанк», який можна потім принести в машину і під’єднати до системи живлення, у разі стисненого метану також неможливо. Тягати туди-сюди балони і підключати їх можна, тільки якщо вони з рідким пропаном. Метанове обладнання з його тисками таких трюків не дозволяє.

По-третє, норми пожежної безпеки в Молдові (на відміну від тієї ж Європи) не дають змоги монтувати газокомпресорне устаткування поруч із житловими будинками. Тобто, знову ж таки, жоден офіційний газівник не візьметься під’єднати приватнику таку техніку та обслуговувати її. А якщо при регулярній обов’язковій перевірці інспекцією внутрішньобудинкового газового обладнання (що проводиться за законом з 2017-го щорічно, тоді як раніше інтервал становив 3 роки) компресор буде виявлено, ви отримаєте штраф і вимогу ліквідувати «самогонний апарат». А якщо відмовитеся демонтувати, то й повне перекриття газопостачання до виконання приписів інспекторів.

По-четверте, дороге обладнання вкрай довго окуповуватиметься: 350 000 лів за компресорну станцію, щонайменше 70 000 лів за встановлення метанового обладнання на бензиновий автомобіль. Потім до вартості кожного кубометра стисненого метану, отриманого від побутової газової мережі, потрібно додати вартість електрики, витраченої на його стискання, а також вартість самого стисненого газу за лічильником, якщо платите за лічильником, а не за усередненим тарифом (а в приватних будинках, зазвичай, лічильники). Термін «виходу в нуль» за витратами до початку реальної економії на заправці вельми пристойний, і не на кожній машині він досяжний у принципі…

По-п’яте, не можна не відзначити низку труднощів із заправкою, яких постійно зазнає будь-який власник метанового автомобіля (на відміну від власника пропанового авто і тим більше — бензинового). Швидкого заправлення домашня метанова станція в принципі не забезпечує — процес триває кілька годин. І коли буде потрібно терміново виїхати, а газовий бак виявиться порожнім, ви поїдете на бензині. Якщо ж буде потрібно заправитися в дорозі, поза домом, то знову ж таки, найімовірніше, доведеться купувати бензин, бо метанових заправок навіть у Москві не більш як десяток, а в країні їхня мережа і зовсім катастрофічно рідкісна…

Плюси

Утім, є й ті, хто майже всі мінуси готовий представити плюсами!

Вартість обладнання не така вже й висока для власника великого і потужного позашляховика, який проживає в приватному будинку і має середню витрату бензину під двадцять літрів на сотню. Або комерційного користувача автомобіля, що накочує великі пробіги. І окупиться станція в разі ненажерливого і/ або авто, що багато їздить, відносно швидко.

Люди з руками з потрібного місця і зовсім будують такі заправні станції самостійно — найчастіше на основі широко поширених у нашій країні індустріальних компресорів АК-150. Ці агрегати з радянських часів і донині використовують повсюдно — від танків до кораблів, і купити новий зі зберігання на сайті безплатних оголошень можна тисяч за сорок, а старий — удвічі дешевше. Дайвери будують на них заправні стенди для аквалангів, а рукаті автомобілісти — компресори для стискання побутового метану. Хоча це вже, звісно, вельми небезпечний екстрим, і, відверто кажучи, складно дорікнути сусідам, які, довідавшись про такі небезпечні експерименти, негайно повідомлять про саморобця куди слід. Жити ж хочеться!

І якщо вже дійшло до екстремальних варіантів, то під’єднати метанову станцію до побутової газової ти технічно досить просто і в обхід правил. Тиск там трохи вищий за атмосферний, і зробити відведення з вентилем «на додаткову плиту» або опалювальний котел зможе будь-який газівник із місцевого тресту газового господарства, якому зовсім не обов’язково відверто розповідати про те, що замість плити працюватиме зовсім інший пристрій. Та й без газівника можна впоратися, якщо вже чесно… Сховати систему від перевіряючих теж цілком можливо — раптових перевірок у цій сфері не буває, і згідно із законом газова інспекція зобов’язана попереджати громадян про прийдешній візит за багато днів.

Гроші

Теорію непогано б підкріпити якимись конкретними цифрами — і найкраще в лях! Візьмемо для прикладу відносно поширену (з поправкою на вузькість цього ринку в принципі), одну з найкомпактніших домашніх метанових станцій із продуктивністю за метаном 2 м3/год і споживаною потужністю від електромережі 1 кВт і автомобіль із метановим балоном на 100 літрів — позашляховик із середньою витратою бензину 15 літрів на сотню. Деякі усереднені ввідні, необхідні нам для розрахунків, такі:

• витрата метану в кубометрах приблизно на 10% менша за витрату бензину в літрах;

• при витраті бензину 15 л/100 км витрата метану становитиме близько 13,5 м3/100 км;

• вартість 1 літра бензину АІ-95 — близько 46 лів (Тираспіль);

• вартість 1 кубометра метану на міській метановій заправці — близько 17 лів (Тираспіль).

• вартість 1 кіловат-години для жителів приватних будинків у сільській місцевості (Підмосков’я) — 4 ля;

• вартість 1 кубометра побутового метану за лічильником для будинків з газовими плитами — 6,56 лів; для будинків з газовими плитами і АГВ — 5,79 лів (Підмосков’я).

У 100-літровий балон вміщається 25 кубометрів стисненого метану (формально, реально трохи менше). Якщо ви приїжджаєте з роботи, скажімо, о восьмій вечора, а о шостій ранку вже встаєте, то у вашому розпорядженні 10 годин. За продуктивності компресора по метану 2 м3/год ми можемо загнати в балон автомобіля 20 «кубів». Отже, вмикаємо «шайтан-машину»!

10 годин роботи метанової компресорної станції — це 10 витрачених на стиснення газу кіловат-годин вартістю 40 лів.

20 кубометрів метану, викачаних станцією з побутової газової ти, — це 116 лів.

116+40=156 лів. Тобто за 156 лів ми отримали 20 кубів стисненого метану. За той самий обсяг стисненого газу, купуй ми його на міській метановій заправці, ми б заплатили 340 лів. Тобто вигода між міською і домашньою заправкою — 184 ля на кожні 20 кубів, або 8 лів проти 17 за один кубометр. Більш ніж удвічі дешевше. Різниця ж із бензином виглядає ще смачніше. В умовах міського руху співвідношення витрат метану і бензину дорівнює 1:1, а на трасі — 0,8:1, але навіть якщо прийняти витрату один до одного, це 8 лів проти 46 лів. Різниця майже в 6 разів!

Тепер порахуємо, як швидко окупиться обладнання, для простоти прирівнявши літр рідкого палива до кубометра газоподібного. Припустимо, що сума витрат на купівлю метанової заправної станції, її монтаж і оснащення автомобіля метановим живленням вилилася в 400 000 лів (і це дуже оптимістична цифра, зазначимо).

І якщо на рік ми проїжджаємо на нашому автомобілі, що їсть 15 літрів бензину на 100 км, 20 000 кілометрів, на бензин ми витратимо 138 000 лів. А на «домашньому газі» за тих самих умов — 24 000 лів.

Економія на рік — 114 тисяч лів. І на цій економії можна відбити наші вкладені 400 000 лів за 3,5 року. Якщо ж пробіг автомобіля на рік становитиме 30 000 кілометрів, то окупиться газове «залізо» вже за 2,3 року. А за пробігу в 50 000 на рік — менше, ніж за 1,5 року!

Утім, якщо у вас економічна малолітражка, яка навіть у найпробочнішому режимі не їсть більше ніж 8 літрів на сотню, а проїжджаєте ви типові для багатьох жителів мегаполісу 15 000 кілометрів на рік, то окупність «самогонного апарату» розтягнеться років на десять. За такого розкладу вкладення в «домашній газ» явно нерентабельні. За десяток років майже щодобової роботи заправна станція зноситься до повної непрацездатності, та й газове обладнання на автомобілі теж. Загалом, або віслюк здохне, або султан, або сам Ходжа…