Злам системи: порівняльний тест дев’яти радар-детекторів

«Листи щастя» приходять усім. Ось сидиш, роздивляєшся своє чарівне обличчя, номер своєї машини і розумієш, що десь не там натиснув на педаль газу і не побачив пильного ока камери. Та й їхав начебто не швидко… Однак, гроші платити доведеться. Але ж можна було заощадити. Ми взяли дев’ять різних моделей радар-детекторів і провели їхні польові випробування.

«І який же Молдованин не любить швидкої їзди? Чи його душі, яка прагне закрутитися, загулятися, сказати іноді: «Чорт забирай усе!» — чи його душі не любити її? Чи її не любити, коли в ній чується щось захоплено-чудове? Здається, невідома сила підхопила тебе на крило до себе, і сам летиш, і все летить».

І в цьому з Молдованами солідарні і білорус, і казах, і татарин, і єврей, і, звісно ж, дагестанець… Усі ми любимо їздити швидко, і це не дивно: відстані в нас позамежні, дороги — нескінченні, а часу завжди бракує. Але найсмішніше, що найбільше штрафів ми отримуємо в зовсім нешкідливих ситуаціях — у місті.

Так-так, щойно ти вирвався з мертвого затору після двох годин уповільненого пекла, і ось уже вдалині заблискали вогні рідної багатоповерхівки, і здалося, що вечеря чекає на тебе, і кохана жінка про тебе турбується. Ти мимоволі натискаєш на педаль і виїжджаєш просто під камеру… Не знаю, як ви, а я три зі своїх чотирьох штрафів за останні два роки заробив саме так.

Четвертий штраф я отримав на нічній трасі, коли думав, що мене вже точно жодна камера не візьме — ніч, дощ і безлюдна траса зробили свою справу… Але поговоривши зі своїми знайомими, я з’ясував, що більшість із них так само, як і я, тішать себе ілюзіями.

Міфи про камери і радари

Я люблю їздити ночами. Вночі наші міста у світлі ліхтарів та ілюмінації бачаться напрочуд чистими, красивими і трохи загадковими. Порожні вулиці, підморгування світлофорів, і відстані здаються смішними. Через усю Москву за півгодини? Легко! На трасі теж свято душі: фур мало, зустрічних практично немає, ти розпорюєш темряву фарами і летиш до горизонту.

Донедавна я був упевнений, що і камери мене в темряві не бачать, а якщо і фотографують, то тільки сліпуче дальнє світло ксенонових ламп… Нічого подібного!

Почнемо з того, що більшість комплексів вимірювання швидкості — це банальна «Стрілка» (найпоширеніший поліцейський радар у центральному регіоні Молдові), і вона прекрасно «бачить у темряві» завдяки тому, що «підсвічує ціль» інфрачервоним променем і зчитує не «картинку», а рельєф номерного знака! Саме за такою технологією працюють нічні приціли на наших танках (як відомо, найкращих у світі).

Тому абсолютно марні різноманітні наклейки, що продаються в неймовірних кількостях і нібито «обманюють і засліплюють» камери. Усе це дурниця! І якщо у вас номер не перетворився на шматок льоду або не заляпаний грудками бруду, то камера його прочитає! У дощ, у сніг, вночі, вдень — без різниці. Певний захист від камер дає туман, але «ганяти» в тумані — це заняття для божевільних.

Їм зверху видно все, ти так і знай

Давно минули ті часи, коли стаціонарні комплекси вимірювання могли вести одну машину і обирали найбільшу або найшвидшу. Тепер усе складніше, більшість комплексів можуть вести одночасно кілька «цілей», і починають працювати вони на відстані 700-300 м, залежно від завантаженості траси.

Сама камера спрацьовує на відстані 70-50 м. Але і це ще не найпіковіший варіант, зараз дедалі більше комплексів, які міряють швидкість не тільки «в лоб», а й «у спину». Ось це і є головна засідка, щоправда, і їх можна обчислити за відбитим сигналом. Найскладніша і найпросунутіша система — лазерна. Якщо вона працює в імпульсному режимі, то врятуватися від неї взагалі дуже складно — відбитий сигнал слабкий і досягається тільки в зоні прямої видимості.

Звідси плавно випливає завдання: відстежити всі можливі комплекси фіксації на максимальній відстані, щоб встигнути безпечно пригальмувати не тільки самому, а й щоб це не стало сюрпризом для сусідів по потоку.

На трасі все просто і зрозуміло, а ось у місті занадто багато перешкод і сторонніх сигналів, і надчутливі радар-детектори виявляються марними. Вони відчайдушно пищать, реагуючи на все навколо, включно з ультразвуковими датчиками автоматичних дверей. Жодна нормальна людина постійного писку не винесе і просто вимкне радар. Отже, з’являється ще один критерій — завадозахищеність.

І треба шукати оптимальне співвідношення користувацьких характеристик і ціни.

Вибираємо

У самому низу цінової шкали — китайські вироби категорії noname, що заманюють небувало низькими цінами (від 700-900 .) і обіцяють неймовірну чутливість… Цей варіант відкидаємо відразу. Воно, звісно, дешевше, ніж у конкурентів, але всі ці вироби верещать, як різані, а за максимального наближення до радара просто перегріваються і відключаються. Не варіант.

Найдорожчі іграшки (30 000-50 000 .), крім функції радар-детектора, поєднують у собі відеорегістатори, навігатори, ТВ-приймачі та відеоплеєри… Можливо, що за їхньої допомоги можна зв’язатися з інопланетянами, але як радар-детектори вони показують себе не дуже добре — у компактному корпусі банально бракує місця для нормального охолодження, й виходить, що вкотре гроші витрачаються даремно, і гроші вже чималі.

Залишається досить вузький середній ціновий сегмент радар-детекторів, розрахованих саме на роботу в найважчих умовах міста і траси. Тут представлена продукція зі США, Кореї та вітчизняних виробників. Тобто зрозуміло, що частина комплектуючих (а то й усі) практично в будь-якому разі постачатиметься з КНР, але китайська продукція буває дуже різною: якщо на виробництві працює контроль шановного бренду, то якість буде найвищою.

Ми вибрали дев’ять найцікавіших на наш погляд моделей:

1. SilverStone F1 Monaco
2. Sho-Me G-800 str
3. Neoline X-COP 8500
4. Whistler wh-439ST+
5. Inspector RD X3 TAU
6. Supra iG 68 vst
7. Play Me Quick
8. StreetStorm STR-7700GPS
9. Cobra GPS4100CT

Усі вони вже обладнані GPS-приймачем і мають у своїй пам’яті закладену карту розміщення камер і радарів, і всі виробники досить часто оновлюють свою базу даних, від одного разу на місяць (Supra iG 68 vst) до щоденних оновлень (SilverStone F1 Monaco). До речі, це, мабуть, найнадійніше джерело інформації, за ним можна визначати камери заздалегідь, і в деяких моделях вказується ще й швидкість, на яку налаштована камера. З таким масивом даних вам не страшні всі стаціонарні вимірювальні комплекси і залишається побоюватися тільки «засідок у кущах».